Постанова 4811 № 461/4193/22

Справа № 461/4193/22 Головуючий у 1 інстанції: Радченко В.Є. Провадження № 22-ц/811/2334/22 Доповідач в 2-й інстанції: Приколота Т. І. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 02 березня 2023 року м.Львів Справа № 461/4193/22 Провадження № 22ц/811/2334/22 Львівський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - Приколоти Т.І., суддів : Мікуш Ю.Р., Савуляка Р.В. секретар Іванова О.О. розглянув справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Галицького районного суду м.Львова, постановлену у м. Львові 15 серпня 2022 року у складі судді Радченка В.Є., у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, за заявою ОСОБА_1 про забезпечення позову, - встановив: 10 серпня 2022 року ОСОБА_1 звернувся в суд з цим позовом. Також позивач подав заяву про забезпечення позову, в якій просив накласти арешт на 1/2 домоволодіння, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , яка належить на праві власності ОСОБА_2 . В обґрунтування поданої заяви посилається на те, що 7 липня 2022 року настав строк повернення ОСОБА_2 йому (позивачу) позики у розмірі 20 000 доларів США на підставі розписки від 7 липня 2014 року. Станом на 7 січня 2022 року відповідач позику за розпискою не повернув. Зазначає, що необхідність забезпечення позову у виді накладення арешту полягає в тому, що за допомогою такого заходу відповідач буде обмежений правом відчужити зазначене нерухоме майно на період розгляду судом справи. У випадку невиконання відповідачем рішення суду позивач матиме можливість задоволити свої грошові вимоги за рахунок арештованого майна. Просить заяву задовольнити. Ухвалою Галицького районного суду м. Львова від 15 серпня 2022 року у задоволенні заяви відмовлено. Ухвалу суду оскаржив ОСОБА_1 . В апеляційній скарзі посилається на те, що судом першої інстанції порушено норми процесуального права та неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи. Вказує, що суд залишив поза увагою те, що при накладенні арешту на майно, належне на праві власності відповідачу, буде лише тимчасово, на період судового розгляду, обмежено його право розпоряджатися таким майном. Однак, коли арешт на майно не буде накладено, то для нього (позивача) будуть більш негативні наслідки у вигляді неможливості повернути суму позики у розмірі 20 000 доларів США за рахунок арештовоного майна. Просить ухвалу скасувати та прийняти постанову, якою задовольнити заяву про забезпечення позову. Згідно з ч.2 ст.247 ЦПК України у разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги; колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу належить залишити без задоволення. Відповідно до ч.1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. На підставі ст.ст. 76-81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень належними, допустимими, достовірними та достатніми доказами, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Згідно зі ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданням цивільного судочинства. Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.149 ЦПК Українисуд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. Згідно із ч. 1 ст. 150 ЦПК Українипозов забезпечується: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною вчиняти певні дії; встановленням обов`язку вчинити певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов`язання; зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; передачею речі, яка є предметом спору, на зберігання іншим особам, які не мають інтересу в результаті вирішення спору; зупиненням митного оформлення товарів чи предметів; арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1-9 цієї частини. Відповідно до постанови Верховного Суду України № 9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову»забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. Точне і неухильне додержання судами України норм чинного законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову є необхідною умовою здійснення завдань цивільного судочинства, які полягають у справедливому, неупередженому та своєчасному розгляді й вирішенні цивільних справ із метою захисту порушених, невизнаних, або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Єдиною підставою для забезпечення позову є відповідне клопотання у формі мотивованої заяви будь-якої з осіб, котрі беруть участь у справі, також п. 4 вказаної Постанови визначено, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір і існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам. При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів. Забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій по вжиттю судом, на прохання осіб, які беруть участь у справі, передбачених законом заходів, які гарантують в майбутньому реальне виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. Забезпечення позову є встановленням судом обмежень суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволення претензій позивача (заявника). Інститут забезпечення позову в цивільному процесі сприяє дійсному і ефективному виконанню судового рішення, а тим самим і здійснення реального захисту порушених, оспорюваних і невизнаних прав, свобод та інтересів осіб. Метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача. Заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер і діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті. Цивільний процесуальний закон не зобов`язує при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігає ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову. Особа, яка подала заяву про забезпечення, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову. У вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів із врахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної заяви, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірність утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу. Заяву ОСОБА_1 обґрунтовує тим, що невжиття заходів забезпечення позову у цій справі істотно утруднить виконання рішення суду при задоволенні позову. Відмовляючи у задоволенні заяви, суд першої інстанції виходив з того, що заявник не обґрунтував необхідність забезпечення позову таким шляхом. Також у заяві не зазначено, яким чином може сприяти виконанню рішення суду вказаний захід забезпечення позову. Крім того, не зазначено обставини та не надано документи, які б свідчили про те, що дійсно існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду при задоволенні позову у разі не вжиття цих заходів забезпечення позову, а лише містяться посилається на імовірність такої можливості, що за своєю суттю є суб`єктивним припущенням сторони заявника. Суд вважав, що заява належним чином немотивована, до неї не додані додаткові документи та інші докази, що підтверджують необхідність забезпечення позову саме у такий спосіб, як зазначено у заяві. Відповідно до ч.3 ст.150 ЦПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірності відповідних заходів із передбачуваним порушенням прав позивача позивачем не доведено. Відповідно до ч.4 ст.151 ЦПК України у заяві можуть бути зазначені кілька заходів забезпечення позову, що мають бути вжиті судом, із обґрунтуванням доцільності вжиття кожного з цих заходів. З урахуванням встановленого, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову, оскільки немає загрози невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду. Судом першої інстанції вірно встановлені фактичні обставини справи, правильно застосований процесуальний закон та дотримана процедура розгляду, передбачена ЦПК України. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду. Підстави для скасування ухвали суду відсутні. Керуючись: ст.ст.149, 367, п.1 ч.1 ст.374, ст.ст. 375, 381-384, 388-391 ЦПК України, суд, - п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Ухвалу Галицького районного суду м. Львова від 15 серпня 2022 року залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття. Касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення безпосередньо до Верховного Суду. Повний текст судового рішення складено 2 березня 2023 року. Головуючий______________________Т. І. Приколота Судді: ________________ Мікуш Ю.Р. ___________________ Р.В. Савуляк