LLegalAIпошук судової практики
← повернутись до результатів

Ухвала КЦС ВС336/6006/21

від 20.03.2023 · Цивільна
Резолютивна:У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Гребнєв Ігор Ігорович, на рішення Шевченківського районного суду міста Запоріжжя

Ухвала 20 березня 2023 року м. Київ справа № 336/6006/21 провадження № 61-2622ск23 Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Фаловської І. М. (суддя-доповідач), Сердюка В. В., Стрільчука В. А., розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Гребнєв Ігор Ігорович, на рішення Шевченківського районного суду міста Запоріжжя від 08 серпня 2022 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 18 січня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до міського голови міста Енергодара Орлова Дмитра Олеговича, Комунального підприємства «Комунальні системи» Енергодарської міської ради, третя особа - ОСОБА_2 , про визнання незаконним та скасування розпорядження, ВСТАНОВИВ: У липні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до міського голови міста Енергодара Орлова Д. О., Комунального підприємства «Комунальні системи» Енергодарської міської ради (далі - КП «Комунальні системи» Енергодарської міської ради), третя особа - ОСОБА_2 , про визнання незаконним та скасування розпорядження. Позовна заява мотивована тим, що ОСОБА_1 є директором КП «Комунальні системи» Енергодарської міської ради. Міський голова міста Енергодара Орлов Д. О. своїм розпорядженням від 05 травня 2021 року № 30-кп призначив ОСОБА_2 тимчасово виконуючим обов`язки директора КП «Комунальні системи» Енергодарської міської ради на час перебування ОСОБА_1 на лікарняному. Позивач вважає дане розпорядження незаконним, оскільки тимчасово виконуючим обов`язки директора підприємства можливо призначити лише особу, яка перебуває у трудових відносинах з відповідним підприємством, з ОСОБА_2 не укладався контракт, останній включений до реєстру осіб, які вчинили корупційні або пов`язані із корупцією правопорушення. Крім того, таке призначення могло бути здійснено лише внутрішнім розпорядженням керівника КП «Комунальні системи» Енергодарської міської ради, а не міським головою міста Енергодара, який, на переконання позивача, в даному випадку діяв з перевищенням повноважень. Також позивач вказав на недоцільність призначення тимчасово виконуючого обов`язки директора, адже обов`язки директора міг виконувати його заступник. Посилаючись на вищевказане, ОСОБА_1 просив суд визнати незаконним та скасувати розпорядження міського голови міста Енергодара від 05 травня 2021 року № 30-кп «Про призначення ОСОБА_2 ». Шевченківський районний суд міста Запоріжжя своїм рішенням від 08 серпня 2022 року (у складі судді Сідельникової О. Л.) позов ОСОБА_1 залишив без задоволення. Запорізький апеляційний суд своєю постановою від 18 січня 2023 року (у складі колегії суддів: Гончар М. С., Кочеткової І. В., Подліянової Г. С.) рішення Шевченківського районного суду міста Запоріжжя від 08 серпня 2022 року залишив без змін. Судові рішення мотивовані тим, що на момент звернення з позовом 28 липня 2021 року ОСОБА_1 посаду директора КП «Комунальні системи» Енергодарської міської ради не займав, оскільки був звільнений 16 червня 2021 року, наявності будь-якого порушення його прав оспорюваним розпорядженням позивач не обґрунтував. Крім того, призначення на час його тимчасової непрацездатності виконуючим обов`язки директора підприємства ОСОБА_2 жодним чином прав саме ОСОБА_1 не обмежило, адже за закінченням періоду тимчасової непрацездатності ОСОБА_1 , останній мав приступити до виконання своїх обов`язків як директора. Таким чином, підстав для задоволення позовних вимог немає за відсутності порушення прав позивача оспорюваним розпорядженням. 24 лютого 2023 року ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Гребнєв І. І., звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Шевченківського районного суду міста Запоріжжя від 08 серпня 2022 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 18 січня 2023 року, в якій заявник просить скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій і ухвалити нове рішення про задоволення позову, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права. Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки касаційна скарга подана на судові рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню. Відповідно до пункту 8 частини другої статті 129 Конституції України основними засадами судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення. Згідно з прецедентною практикою Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, враховуючи те, що провадження здійснюється судом після розгляду справи судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 27 жовтня 2020 року у справі № 127/18513/18 (провадження № 14-145цс20) вказала, що касаційний перегляд вважається екстраординарним з огляду на специфіку повноважень суду касаційної інстанції з точки зору обмеження виключно питаннями права та більшим ступенем формальності процедур. У ЦПК України визначено баланс між такими гарантіями права на справедливий судовий розгляд, як право на розгляд справи судом, встановленим законом (пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод), та принципом остаточності судових рішень resjudicata, фактично закріплено перехід до моделі обмеженої касації, що реалізується за допомогою введення процесуальних фільтрів з метою підвищення ефективності касаційного провадження. Пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України передбачено, що не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково. Відповідно до пункту 2 частини шостої статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Предметом спору у цій справі є вимоги про визнання незаконним та скасування розпорядження міського голови міста Енергодара від 05 травня 2021 року № 30-кп «Про призначення ОСОБА_2 ». Зазначена справа є незначної складності та не належить до виключень, передбачених пунктом 2 частини шостої статті 19 ЦПК України. Європейський суд з прав людини вказує, що було б важко погодитись з тим, що Верховний Суд у ситуації, коли відповідне національне законодавство дозволило йому відфільтрувати справи, що надходять до нього, має бути пов`язаним з помилками нижчих судів при визначенні питання щодо надання комусь доступу до нього. В іншому випадку це може серйозно заважати роботі Верховного Суду і зробить неможливим виконання Верховним Судом своєї специфічної ролі. У прецедентній практиці Суду вже було підтверджено, що повноваження вищого суду щодо визначення своєї юрисдикції не можуть бути обмежені таким чином (рішення у справі «Зубац проти Хорватії», заява № 40160/1, від 05 квітня 2018 року). Тлумачення статті 19 ЦПК України свідчить, що малозначна справа є такою в силу своїх властивостей, незалежно від того, чи визнавав її такою суд першої чи апеляційної інстанції. Оскільки частина шоста статті 19 ЦПК України розміщена в розділі 1 Загальних положень ЦПК України, то вона поширюються й на стадію касаційного провадження. З урахуванням предмету позову, характеру правовідносин, складності справи, а також значення справи для сторін і суспільства, Верховний Суд вважає за можливе визнати цю справу малозначною. Касаційна скарга та додані до неї матеріали не містять посилання на випадки, передбачені пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, за наявності яких судові рішення у малозначній справі підлягають касаційному оскарженню. Відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню. Зазначене відповідає Рекомендаціям № R(95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини «с» статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей. З урахуванням наведеного, оскільки касаційну скаргу подано на судові рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню, у відкритті касаційного провадження у справі слід відмовити. Зазначення у постанові Запорізького апеляційного суду від 18 січня 2023 року про можливість її оскарження в касаційному порядку не є підставою для перегляду справи судом касаційної інстанції, оскільки такий перегляд не відповідатиме положенням пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод у частині права особи на розгляд справи судом, встановленим законом. З наведених обставин не потребує окремого розгляду питання дотримання особою, яка подала касаційну скаргу, вимог статей 390 та 392 ЦПК України. Керуючись статтею 129 Конституції України, статями 19, 389, 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ: У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Гребнєв Ігор Ігорович, на рішення Шевченківського районного суду міста Запоріжжя від 08 серпня 2022 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 18 січня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до міського голови міста Енергодара Орлова Дмитра Олеговича, Комунального підприємства «Комунальні системи» Енергодарської міської ради, третя особа - ОСОБА_2 , про визнання незаконним та скасування розпорядження, відмовити. Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу. Ухвала суду касаційної інстанції оскарженню не підлягає. Судді: І. М. Фаловська В. В. Сердюк В. А. Стрільчук

релевантний фрагмент
Посилання у тексті:
· понад 3 посилання поспіль згортаються у «+N»