Постанова Північний апеляційний господарський суд № 910/8323/22

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "20" березня 2023 р. Справа№ 910/8323/22 Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого: Яковлєва М.Л. суддів: Шаптали Є.Ю. Михальської Ю.Б. розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення (виклику) учасників справи матеріали апеляційної скарги Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Аркс» на рішення Господарського суду міста Києва від 09.11.2022 у справі № 910/8323/22 (суддя Борисенко І.І.) за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Аркс» до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Еталон» про стягнення 101 342,05 грн. ВСТАНОВИВ: Позов заявлено про стягнення з відповідача на користь позивача страхового відшкодування в сумі 76 449,05 грн., виплаченого позивачем, як страховою організацією, за укладеним з ОСОБА_1 договором добровільного страхування наземного транспорту «Все включено» № bm405а1к5 від 14.04.2021, в зв`язку з пошкодженням автомобіля «BMW Х6», державний номер НОМЕР_1 , внаслідок ДПТ, що сталася з вини ОСОБА_2 - водія автомобіля «Skoda Octavia», державний номер НОМЕР_2 , цивільно-правова відповідальність осіб, які на законних підставах керують яким, застрахована у відповідача згідно з полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів ЕР №206673832, а також несплачених страхових платежів в сумі 24 893,00 грн. В суді першої інстанції відповідач правом на подання відзиву не скористався. Рішенням Господарського суду міста Києва від 09.11.2022 у справі №910/8323/22 позов задоволений частково, до стягнення з відповідача на користь позивача присуджено 76 449, 05 грн. та 1 860,75 грн. витрат зі сплати судового збору, в решті позову відмовлено. При розгляді спору сторін по суті суд першої інстанції встановивши, що матеріалами справи належним чином підтверджується, що відповідальним за завдані збитки, у межах, передбачених договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, відповідно до Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» є відповідач, визнав законними вимоги позивача про стягнення з відповідач суми фактично виплаченого за наслідками спірної ДТП страхового відшкодування (за мінусом встановленої спірним полісом франшизи). Відмовляючи у задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача 24 893,00 грн. суд першої інстанції виходив з того, що доказів сплати позивачем на користь страхувальника вказаної суми позивачем не надано. Не погоджуючись з вказаним рішенням суду першої інстанції, Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Аркс» звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 09.11.2022 у справі №910/8323/22 та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі. У апеляційній скарзі апелянт зазначив про те, що заявлена ним до стягнення сума несплачених страхових платежів є збитками, а саме, доходом, який позивач міг би реально отримати за звичайних обставин, якби протиправні дії відповідача не порушили право позивача на отримання такого платежу. Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.11.2022, справу №910/8323/22 передано на розгляд колегії суддів у складі: Яковлєв М.Л. - головуючий суддя; судді: Тищенко О.В., Шаптала Є.Ю.. З огляду на те, що апеляційна скарга надійшла до Північного апеляційного господарського суду без матеріалів справи, що у даному випадку унеможливлює розгляд поданої апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про необхідність витребування матеріалів даної справи у суду першої інстанції та відкладення вирішення питань, пов`язаних з рухом апеляційної скарги, які визначені главою 1 розділу ІV ГПК України, до надходження матеріалів справи. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 29.11.2022 витребувано у Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/8323/22, а також відкладено вирішення питань, пов`язаних з рухом апеляційної скарги, до надходження матеріалів справи №910/8323/22. 12.12.2022 від Господарського суду міста Києва до Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали даної справи. Розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду №09.1-08/3836/22 від 19.12.2022 призначений повторний автоматизований розподіл судової справи №910/8323/22. Згідно витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.12.2022, справу №910/8323/22 передано на розгляд колегії суддів у складі: Яковлєв М.Л. - головуючий суддя; судді - Шаптала Є.Ю., Гончаров С.А.. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 20.12.2022 апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Аркс» на рішення Господарського суду міста Києва від 09.11.2022 у справі №910/8323/22 залишено без руху, а також надано Приватному акціонерному товариству «Страхова компанія «Аркс» строк для усунення недоліків протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху, шляхом надання до суду доказів сплати судового збору у розмірі 3 721,50 грн. 30.12.2022 до Північного апеляційного господарського суду від представника скаржника надійшло клопотання, до якого, зокрема, додані докази сплати судового збору у визначеному розмірі. В період з 26.12.2022 по 08.01.2023 суддя Яковлєв М.Л. перебував у відпустці. Розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду № 09.1-08/88/23 призначено повторний автоматизований розподіл судової справи між суддями. Так, за наслідками проведення перерозподілу справи №910/8323/22, відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.01.2023, визначено наступний склад колегії суддів: головуючий суддя - Яковлєв М.Л.; судді: Шаптала Є.Ю., Михальська Ю.Б.. Частиною 1 ст. 270 ГПК України встановлено, що в суді апеляційної інстанції справи переглядаються в порядку спрощеного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі (глава

1. Апеляційне провадження Розділу IV ГПК України - прим. суду). Частиною 10 ст. 270 ГПК України встановлено, що апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (2 481*100=248 100 грн.) крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Враховуючи, що предметом позову у цій справі є вимоги про стягнення суми, меншої за 248 100,00 грн., справа підлягає розгляду без повідомлення учасників справи. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 10.01.2023 апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Аркс» на рішення Господарського суду міста Києва від 09.11.2022 у справі №910/8323/221 прийнято до свого провадження колегією суддів у складі: головуючий суддя - Яковлєв М.Л., судді: Шаптала Є.Ю., Михальська Ю.Б., відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Аркс» на рішення Господарського суду міста Києва від 09.11.2022 у справі №910/8323/22, постановлено здійснювати розгляд апеляційної скарги у порядку письмового провадження без повідомлення (виклику) учасників справи, встановлено учасникам справи строк для подачі всіх заяв (відзивів) та клопотань в письмовій формі протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення даної ухвали. 30.01.2023 до суду від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу в якому відповідач, з посиланням на те, що: - він не є винуватцем спірної ДТП та не вчинив жодних протиправних дій, які б могли привести до неотримання позивачем страхових платежів від страхувальника; - за змістом положень чинного законодавства до страховика переходить право на стягнення з винної особи шкоди у межах виплаченої суми, проте доказів виплати позивачем страхових платежів в сумі 24 893,00 грн. матеріали справи не містять, просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги, а рішення суду першої інстанції залишити без змін. 07.02.2023 до суду від позивача надійшла відповідь на відзив доводи якої аналогічні доводам апеляційної скарги. Станом на 20.03.2023 інших відзивів, пояснень та клопотань до суду не надходило. Враховуючи обставини, пов`язані зі запровадженням воєнного стану в Україні з 24.02.2022 Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24.02.2022 № 2102-IX, та його продовження Указами Президента України від 14.03.2022 № 133/2022, від 18.04.2022 № 259/2022 від 17.05.2022 № 341/2022 та від 12.08.2022 № 573/2022 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», справа розглядається у розумний строк. Згідно із ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового рішення, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення суду першої інстанції - не підлягає скасуванню чи зміні, з наступних підстав. 14.04.2021 позивач, як страховик, та ОСОБА_1 , як страхувальник, та вигодонабувач уклали договір добровільного страхування наземного транспорту «Все включено» № bm405а1к5 (далі Договір), предметом якого є майнові інтереси страхувальника (вигодонабувача), що не суперечать закону, пов`язані з володінням, користуванням і розпорядженням наземним транспортним засобом - автомобілем «BMW Х6», державний номер НОМЕР_1 (далі Автомобіль). Згідно з п. 18 Договору, строку дії Договору з 14.04.2021 по 13.04.2022. 09.12.2021 о 20 години 14 хвилин на вул. Саперно-Слобідській, 25/2 в м. Києві сталася дорожньо-транспортна пригода (ДТП) за участю Автомобіля під керуванням ОСОБА_1 та автомобіля «Skoda Octavia», державний номер НОМЕР_2 (далі Автомобіль 1), під керуванням ОСОБА_2 . У результаті ДТП пошкоджено застрахований позивачем Автомобіль. Винуватцем дорожньо-транспортної пригоди, внаслідок якої пошкоджено Автомобіль, визнано ОСОБА_2 , що підтверджується постановою Голосіївського районного суду м. Києва від 07.02.2022 у справі № 752/477/22 (провадження № 3/752/1894/22). Згідно зі складеними позивачем Страховими актами № ARX3106242 від 20.12.2021 та № ARX3190917 від 15.03.2022 та розрахунками страхового відшкодування, з урахуванням того, що франшиза становить 0 грн., до виплати в якості страхового відшкодування призначено 77 449,05 грн. (65 123,41+12 325,64). Як слідує зі змісту вказаного страхового акту, вартість матеріального збитку, що підлягає виплаті за умовами Договору, визначена позивачем виходячи з даних, встановлених в рахунках ТОВ «АВТ Баварія Київ» (особи, яка здійснила ремонт Автомобіля). Згідно з ч. 1 ст. 25 Закону України «Про страхування» (тут і далі в редакції, чинній на дату спірної ДТП) здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком. У поданій позивачу Заяві про подію та на виплату від 10.12.2021 страхувальник просить здійснити виплату страхового відшкодування на рахунок ТОВ «АВТ Баварія Київ». Згідно з наявними в матеріалах справи копіями платіжних доручень № 853553 від 21.12.2021 та № 877508 від 16.03.2021 страхове відшкодування в сумі 77 449,05 грн. перераховано позивачем ТОВ «АВТ Баварія Київ» (особи, яка здійснила ремонт Автомобіля). З відмітки банку на вказаних платіжних дорученнях слідує, що вони банком проведені, а отже, страхове відшкодування позивачем виплачене в повному обсязі. Статтею 993 ЦК України передбачено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток. Відповідно до ст. 27 ЗУ «Про страхування», до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток. Відповідно до ч. 1 ст. 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме, шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою. Відповідно до ч. 2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Стаття 1 Закону встановлює, що володіння забезпеченим транспортним засобом вважається правомірним, якщо інше не встановлено законом або рішенням суду. Згідно з ч. 3 ст. 397 ЦК України фактичне володіння майном вважається правомірним, якщо інше не випливає із закону або не встановлено рішенням суду. Враховуючи, що матеріли справи не містять жодних доказів того, що ОСОБА_2 неправомірно володів Автомобілем 1 під час скоєння спірної ДТП, його володіння забезпеченим транспортним засобом (Автомобіль 1) під час спірної ДТП вважається правомірним. Пунктом 3 частини другої статті 11 ЦК України передбачено, що завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі є підставою виникнення цивільних прав і обов`язків. За правилами ст. 22 Закону, обов`язок відшкодувати шкоду при настанні страхового випадку покладено на страховика, яким застраховано цивільно-правову відповідальність особи, винної у настанні такого випадку. З даного позивачем витягу з Єдиної централізованої бази даних (ЦБД) МТСБУ, яка формується за даними, отриманими від страховиків-членів МТСБУ, слідує, що станом на 09.12.2021 (дата спірної ДТП - примітка суду) цивільно-правова відповідальність щодо Автомобіля 1 була застрахована відповідачем згідно з полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів ЕР № 206673832 (далі Поліс). Зазначений факт відповідачем не заперечується. Згідно з ч. 4 ст. 36 Закону виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється безпосередньо потерпілому (іншій особі, яка має право на отримання відшкодування) або погодженим з ним особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна, сплатили страхове відшкодування за договором майнового страхування (крім регламентної виплати, передбаченої підпунктом "а" пункту 41.1 статті 41 цього Закону), лікування потерпілих та інші послуги, пов`язані з відшкодуванням збитків. Відповідно, вказані особи мають право на звернення до страховика з відповідними вимогами. Враховуючи, що матеріалами справи не підтверджується неправомірне володіння ОСОБА_2 Автомобілем 1 під час спірної ДТП, в даному випадку саме відповідач як страховик цивільно-правової відповідальності осіб, які правомірно володіють Автомобілем 1, тобто і ОСОБА_2 (особа, яка визнана винною у спірній ДТП), має відшкодовувати збитки, що були завдані внаслідок спірної ДТП, а позивач як особа, яка виплатила страхове відшкодування особі, якій завдано збитків внаслідок спірної ДТП, набув право вимоги, яке ця особа, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток. Щодо розміру страхового відшкодування колегія суддів зазначає таке. Пунктом 22.1 ст. 22 Закону передбачено, що при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи. Статтею 29 Закону встановлено, що у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки. За правилами абз. 2 п. 12.1 ст. 12 Закону, сума спірного страхового відшкодування має бути зменшена на суму франшизи. Таким чином, відповідач як страховик за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів відповідно до приписів Закону має обов`язок в межах своєї відповідальності відшкодувати завдану його страхувальником шкоду, обраховану відповідно до приписів Закону, тобто з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством (вартість відновлювального ремонту транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством), за мінусом франшизи. Зі змісту Полісу слідує, що ліміт відповідальності відповідача як страховика за шкоду, завдану майну, становить 130 000,00 грн., а франшиза - 1 000,00 грн. Отже, враховуючи вказані вище обставини, позивач має право на стягнення з відповідача страхового відшкодування в сумі 76 449,05 грн. (77 449,05- 1 000,00). До позовної заяви позивачем долучено заяви про регресні вимоги № 4820 АРКС від 14.02.2022 та № 4820+5286 АРКС від 11.07.2022, в яких позивач просив відповідача сплатити на користь позивача спірне страхове відшкодування за вказаними у заяві реквізитами. На доказ правлення вказаних заяв до матеріалів справи додані реєстри на відправку та фіскальні чеки від 14.02.2022 та від 12.07.2022. Матеріли справи не містять доказів сплати відповідачем позивачу страхового відшкодування. За таких обставин, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог у в частині стягнення страхового відшкодування в сумі 76 449,05 грн. Рішення суду першої інстанції в цій частині залишається без змін. Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача несплачених страхових платежів в сумі 24 893,00 грн., колегія суддів зазначає про таке. Як слідує з матеріалів справи, позивач зазначає про те, що заявлена ним до стягнення сума є сумою несплачених страхових платежів, які він не отримав від ОСОБА_1 за Договром та є збитками, а саме доходом, який позивач міг би реально отримати за звичайних обставин, якби протиправні дії відповідача не порушили право позивача на отримання такого платежу. Так, відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Відповідно до п. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Згідно зі ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання, настають наслідки, передбачені договором або законом зокрема відшкодування збитків та моральної шкоди. Відповідно до ст. 224 ГК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено; під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною. Згідно зі ст. 225 ГК України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом. Згідно зі ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є, 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Згідно статті 623 ЦК України: - боржник, який порушив зобов`язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки (ч. 1); - розмір збитків, завданих порушенням зобов`язання, доказується кредитором; - збитки визначаються з урахуванням ринкових цін, що існували на день добровільного задоволення боржником вимоги кредитора у місці, де зобов`язання має бути виконане, а якщо вимога не була задоволена добровільно, - у день пред`явлення позову, якщо інше не встановлено договором або законом. Суд може задовольнити вимогу про відшкодування збитків, беручи до уваги ринкові ціни, що існували на день ухвалення рішення (ч. 3); - при визначенні неодержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання (ч. 4). Для застосування такої міри відповідальності як відшкодування збитків необхідною є наявність усіх чотирьох загальних умов відповідальності, а саме: протиправна поведінка; збитки; причинний зв`язок між протиправною поведінкою та завданими збитками; вина. Протиправна поведінка особи може виявлятися у прийнятті нею неправомірного рішення або у неправомірній поведінці (діях або бездіяльності). Протиправною у цивільному праві вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи. Під шкодою розуміється матеріальна шкода, що виражається у зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому майнового права, та (або) применшенні немайнового блага (життя, здоров`я тощо). Причинний зв`язок між протиправною поведінкою особи та завданою шкодою є обов`язковою умовою відповідальності, яка передбачає, що шкода стала об`єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди. Відсутність хоча б одного із вище перелічених елементів, утворюючих склад цивільного правопорушення, звільняє боржника від відповідальності за порушення у сфері господарської діяльності, оскільки його поведінка не може бути кваліфікована як правопорушення. Відшкодуванню підлягають збитки, що стали безпосереднім, і що особливо важливо, невідворотним наслідком порушення боржником зобов`язання чи завдання шкоди. Такі збитки є прямими. Збитки, настання яких можливо було уникнути, які не мають прямого причинно-наслідкового зв`язку є опосередкованими та не підлягають відшкодуванню. Позивачем не доведено наявності існування всіх визначених законодавством елементів, утворюючих склад цивільного правопорушення, так як у спірних правовідносинах фактична шкода була завдана ОСОБА_2 ОСОБА_1 , а позивач, як особа, яка виплатила потерпілій особі майнову шкоду, набула права на стягнення з страховика цивільно-правової відповідальності осіб, які правомірно володіють Автомобілем 1, тобто і ОСОБА_2 виплаченої потерпілій особі шкоди. Колегія суддів зауважує позивачу і на тому, що: - ймовірне невиконання ОСОБА_1 передбаченого Договором обов`язку щодо сплати всіх страхових платежів є порушенням останньою умов укладеного з позивачем Договору та підставою для стягнення з такої особи вказаних грошових коштів, а тому числі і в судовому порядку; - зі змісту Договору слідує, що страхувальник повинен був сплатити позивачу чотири страхові платежі, з наданого позивачем страхового акту № ARX3106242 від 20.12.2021 слідує, що три страхові платежі страхувальником було сплачено (15.04.2021, 13.10.2021 та 21.07.2021), а четвертий в сумі 24 893,00 грн. - утримано позивачем з страхового відшкодування (сума страхового відшкодування на підставі розрахунку 90 016,41 грн., а до виплати призначено 65 123,41 грн. - примітка суду). При цьому у наступному страховому акті № ARX3190917 від 15.03.2022 позивачем зазначено про відсутність заборгованості по не сплачених страхових платежах (п. 4.2). За таких обставин суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відсутність правових підстав для стягнення з відповідача несплачених страхових платежів в сумі 24 893,00 грн. Рішення суду першої інстанції в цій частині залишається без змін. Щодо інших аргументів сторін колегія суддів зазначає, що вони були досліджені та не наводяться у судовому рішенні, позаяк не покладаються в його основу, тоді як Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа Серявін проти України, § 58, рішення від 10.02.2010). Названий Суд зазначив, що, хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України). Дослідивши матеріали наявні у справі, апеляційний суд робить висновок, що суд першої інстанції дав належну оцінку доказам по справі та виніс законне обґрунтоване рішення, яке відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам і матеріалам справи. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновку місцевого господарського суду з огляду на вищевикладене. Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів вважає, що скаржник не довів обґрунтованість своєї апеляційної скарги, докази на підтвердження своїх вимог суду не надав, апеляційний суд погоджується із рішенням Господарського суду міста Києва від 09.11.2022 у справі № 910/8323/22, отже підстав для його скасування або зміни в межах доводів та вимог апеляційної скарги не вбачається. Враховуючи вищевикладене та вимоги апеляційної скарги, апеляційна скарга Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Аркс» задоволенню не підлягає. Відповідно до приписів ст. 129 ГПК України судові витрати по сплаті судового збору за звернення з цією апеляційною скаргою покладаються на апелянта. На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 129, 252, 263, 269, 270, 273, 275, 276, 281-285 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Аркс» на рішення Господарського суду міста Києва від 09.11.2022 у справі № 910/8323/22 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 09.11.2022 у справі № 910/8323/22 залишити без змін.

3. Судові витрати зі сплати судового збору за подачу апеляційної скарги покласти на апелянта.

4. Повернути до Господарського суду міста Києва матеріали справи № 910/8323/22. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання її повного тексту. Головуючий суддя М.Л. Яковлєв Судді Є.Ю. Шаптала Ю.Б. Михальська