Постанова 4807 № 333/5856/22

Дата документу 01.03.2023 Справа № 333/5856/22 ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Єдиний унікальний № 333/5856/22 Провадження №22-ц/807/585/23 Головуючий в 1-й інстанції Холод Р.С. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 01 березня 2023 року місто Запоріжжя Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого, судді-доповідачаКухаря С.В., суддів:Бєлки В.Ю., Онищенка Е.А., секретарКниш С.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 в особі представника адвоката Мартинишина Павла Володимировича на ухвалу Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 14 грудня 2022 року, постановлену у м. Запоріжжі (повний текст ухвали складено 19 грудня 2022 року) у справі за заявою ОСОБА_2 про забезпечення позову ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача приватний нотаріус Запорізького міського нотаріального округу Масловець Людмила Сергіївна про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за заповітом,- В С Т А Н О В И В: У листопаді 2022 року на адресу суду надійшла позовна заява ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача приватний нотаріус Запорізького міського нотаріального округу Масловець Людмила Сергіївна про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за заповітом. Ухвалою суду від 01.12.2022 року провадження у справі відкрито, розгляд справи вирішено проводити у порядку загального позовного провадження. 12.12.2022 року на адресу суду від представника ОСОБА_2 ОСОБА_4 надійшла заява про забезпечення позову. Зазначена заява обґрунтована тим, що померлому ОСОБА_5 належала квартира за адресою: АДРЕСА_1 , яка і є предметом позову. 24.11.2022 року заявник дізналась, що ОСОБА_3 отримала у приватного нотаріуса Запорізького міського нотаріального округу Масловець Л.С. свідоцтво про право на спадщину за заповітом на зазначене житло. Станом на 09.12.2022 року право власності на квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстровано за ОСОБА_3 02.12.2022 року заявник виявила на сайтах оголошень про нерухомість пропозицію про продаж квартири за вказаною вище адресою. Таким чином, на думку ОСОБА_4 , відповідач у справі має намір терміново продати незаконно отримане майно та виїхати за кордон. У разі вчинення ОСОБА_3 таких дій рішення суду буде неможливо виконати і заявник буде фактично позбавлена можливості отримати спадкове майно. Накладення арешту на спірне майно забезпечить захист прав ОСОБА_2 як спадкоємиці за законом після померлого ОСОБА_5 . В той же час, забезпечення цього позову на період розгляду справи до ухвалення остаточного рішення не завдасть майнової чи іншої шкоди охоронюваним законом правам та інтересам ОСОБА_3 . З цих підстав, ОСОБА_4 просила суд вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 із забороною здійснювати її відчуження у будь-який спосіб. Ухвалою Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 14 грудня 2022 року, заяву представника ОСОБА_2 ОСОБА_4 про забезпечення позову по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) до ОСОБА_3 (зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 , РНОКПП: НОМЕР_2 ), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача приватний нотаріус Запорізького міського нотаріального округу Масловець Людмила Сергіївна (місце знаходження: АДРЕСА_4 ) про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за заповітом - задоволено. Накладено арешт на квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , до набрання законної сили рішення суду у цій справі. Не погоджуючись з вказаною ухвалою суду ОСОБА_1 в особі представника адвоката Мартинишина Павла Володимировича звернулася до суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить ухвалу суду скасувати та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні вимог заяви. Узагальненими доводами апеляційної скарги є те, що на час постановлення ухвали про забезпечення позову ОСОБА_1 розпорядилася спірною квартирою, і оскаржувана ухвала порушує права та інтереси нового власника. Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю - доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. За положенням ч. 1 п. 1 ст. 374, ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Задовольняючи заяву про забезпечення позову, суд першої інтенції виходив з того, що, заява відповідає вимогам, передбаченим у ст. 151 ЦПК України. Предметом спору між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 є визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за заповітом на квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Відповідач, будучи обізнаною про наявність в провадженні Комунарського районного суду м. Запоріжжя цивільної справи №333/5856/22, заяви про забезпечення позову, відчужила спірне майно, тому є передбачені законом підстави для вжиття заходів забезпечення даного позову шляхом накладення арешту на квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . З вказаними висновками суду першої інстанції, погоджується і колегія суддів апеляційної інстанції виходячи з наступного. Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. В силу ч. 3 ст. 150 ЦПК України, заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Відповідно до роз`яснень п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22.12.2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитись, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. При цьому слід враховувати, що вжитті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів. Виходячи зі змісту ст.ст. 149-153 ЦПК України, забезпечення позову слід розуміти як вжиття судом заходів для охорони матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують реальне виконання можливого прийнятого за його позовом позитивного рішення. Згідно з п. 6, 7 ст. 153 ЦПК України, про забезпечення позову суд постановляє ухвалу, в якій зазначає вид забезпечення позову і підстави його обрання. Пунктами 1 ч. 1 ст. 150 ЦПК України передбачено, що позов забезпечується зокрема накладенням арешту на майно або грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб. Інститут забезпечення позову є сукупністю встановлених законом заходів, що вживаються судом за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо у них існують побоювання, що виконання ухваленого у справі рішення виявиться у майбутньому утрудненим чи неможливим. Отже, умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог. Так, між сторонами у справі виник спір щодо визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за заповітом наквартиру за адресою АДРЕСА_1 . Подаючи заяву про забезпечення позову, позивачка мотивувала необхідність вжиття заходів забезпечення позову обґрунтованим припущенням, що невжиття таких заходів може ускладнити чи зробити неможливим виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог, оскільки власник квартири може у будь який час розпорядитися спірним майном на власний розсуд. Як виявилось такі припущення не були хибними, оскільки 13.12.2022 року відповідач відчужила належну їй на праві приватної власності квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Вказана обставина підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 14.12.2022 року №317661196. Враховуючи наявність спору між сторонами у справі, зважуючи на предмет спору, а саме оспорення правовстановлюючого документа на нерухоме майно, констатуючи факт розпорядження відповідачем зазначеним нерухомим майном, що ускладнить виконання можливого рішення у справі про задоволення вимог позову, суд першої інстанції, з рішенням якого погоджується колегія суддів апеляційного суду, дійшов обґрунтованого висновку про задоволення вимог заяви про забезпечення позову, оскільки відсутність арешту спірного майна може призвести до подальшого розпорядження ним. Забезпечення позову є тимчасовим обмеженням і його значення полягає в тому, що ним захищаються законні інтереси позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли невжиття заходів забезпечення позову може потягти за собою неможливість виконання судового рішення. Крім цього, інститут забезпечення позову захищає в рівній мірі інтереси як позивача, так і відповідача. Втручання в реалізацію права власності нового власника житла, не суперечить змісту статті Першої протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, оскільки є тимчасовим, переслідує легітимну мету (можливе виконання рішення суду), з дотриманням справедливого балансу інтересів сторін, та може бути скасовано у передбаченому процесуальним законодавством порядку. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, обґрунтовано викладених в мотивувальній частині оскаржуваної ухвали та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення процесуального питання. З мотивів, викладених вище, колегія суддів приходить до висновку, що судом вжито заходів забезпечення позову з дотриманням вимог ЦПК України, підстав для скасування ухвали суду першої інстанції, не вбачається. Керуючись ст.ст. 367, 374, 381-383 ЦПК України, апеляційний суд у складі колегії суддів,- ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 в особі представника адвоката Мартинишина Павла Володимировича залишити без задоволення. Ухвалу Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 14 грудня 2022 року у цій справі залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови. Повна постанова складена 06 березня 2023 року. Головуючий, суддя-доповідач С.В. Кухар Судді: В.Ю. Бєлка Е.А. Онищенко