Постанова 4857 № 300/2146/22

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 17 березня 2023 рокуЛьвівСправа № 300/2146/22 пров. № А/857/10955/22 Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Гуляка В.В. суддів: Ільчишин Н.В., Коваля Р.Й., розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 22 червня 2022 року (суддя Матуляк Я.П., час ухвалення не вказаний, місце ухвалення м.Івано-Франківськ, дата складання повного тексту не вказана), в адміністративній справі №300/2146/22 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії, встановив: У травні 2022 року позивач ОСОБА_1 звернувся в суд із адміністративним позовом до відповідача Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, в якому, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, просив: 1) визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не проведення позивачу перерахунку пенсії у розмірі 90% грошового забезпечення з 01.01.2016 року; 2) зобов`язати відповідача провести перерахунок пенсії позивачу з 01.01.2016 у розмірі 90% грошового забезпечення та виплачувати у зазначеному розмірі, відповідно до статті 63 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служб, та деяких інших осіб", у порядку і розмірах визначених постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 №103 "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб", починаючи з 01.01.2018 року, без обмеження максимальним розміром, із врахуванням проведених виплат. Відповідач позовних вимог не визнав та подав відзив на позов. Просив суд в задоволенні позову відмовити в повному обсязі. Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 22.06.2022 року позов задоволено частково. Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області щодо зменшення відсоткового значення розміру пенсії ОСОБА_1 з 90% до 70% сум грошового забезпечення. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області здійснити з 01 січня 2016 року перерахунок пенсії ОСОБА_1 відповідно до статті 63 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служб, та деяких інших осіб", виходячи з відсоткового значення розміру пенсії 90% сум грошового забезпечення, та здійснити виплату з урахуванням проведених платежів. В задоволенні решти позовних вимог - відмовлено. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача сплачений судовий збір в розмірі 496,20 гривень. З цим рішенням суду першої інстанції не погодився відповідач та оскаржив його в апеляційному порядку, вважаючи, що таке ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому підлягає скасуванню з підстав, наведених в апеляційній скарзі. В обґрунтування апеляційних вимог апелянт покликається на те, що на виконання рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 15.02.2022 у справі №300/228/22 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області було здійснено перерахунок пенсії ОСОБА_1 відповідно до довідки від 29.11.2021 №1914 в розмірі 70% грошового забезпечення, що становить 16288,69 грн.. Просить врахувати, що при спірному перерахунку пенсії позивача може скластися ситуація, за якої військовослужбовці, які до звільнення займали одну і ту ж посаду, мають одне і те ж звання, одну і ту ж вислугу років, одинакові додаткові види грошового забезпечення та розмір премії, матимуть різний розмір пенсії. Вважає скаржник, що перерахунок пенсії позивача здійснено відповідно до норм чинного законодавства. Також вважає апелянт, що судом першої інстанції безпідставно не застосовано строк звернення до суду із вказаним позовом. За результатами апеляційного розгляду апелянт просить скасувати рішення суду від 22.06.2022 та постановити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити. Ухвалами Восьмого апеляційного адміністративного суду від 03.11.2022 року та від 30.11.2022 року відкрито апеляційне провадження у цій справі №300/2146/22 за апеляційною скаргою ГУ ПФУ в Івано-Франківській області на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 22.06.2022 року та призначено справу до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження. Ухвалою апеляційного суду від 30.12.2022 року зупинено апеляційне провадження в цій справі №300/2146/22, а ухвалою апеляційного суду від 17.03.2023 року поновлено апеляційне провадження і продовжено розгляд справи в порядку письмового провадження. Суд апеляційної інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи та докази по справі, обговоривши доводи, межі та вимоги апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, вважає, що апеляційну скаргу необхідно задоволити частково. Судом встановлено такі фактичні обставини справи. Позивач ОСОБА_1 перебуває на обліку в органі Пенсійного фонду України як отримувач пенсії за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» №2262-XII, яка призначена із серпня 2005р. у розмірі 90% сум грошового забезпечення (а.с. 17). Згідно протоколів за пенсійною справою 007860 (МВС) від 01.01.2016, від 01.01.2017, від 01.01.2018, від 01.04.2018, від 01.01.2019, від 01.01.2020, від 01.07.2021, від 05.01.2022, від 01.03.2022, від 29.04.2022 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області позивачу проводився перерахунок пенсії із розміру 70% грошового забезпечення (а.с. 40-46, 20-22). На заяву ОСОБА_1 від 10.05.2022 щодо перерахунку з 01.01.2016 пенсії виходячи із 90% відповідних сум грошового забезпечення (а.с. 11-12), Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області листом за №1919-1748/С-02/8-0900/22 від 25.05.2022 повідомило позивача, що основний розмір його пенсії з 01.01.2016 встановлено в розмірі 70% сум грошового забезпечення та вказало на відсутність законних підстав та відповідних повноважень для перерахунку пенсії в розмірі 90% грошового забезпечення (а.с. 13-14). Вважаючи протиправною бездіяльність відповідача щодо не проведення перерахунку пенсії із розміру 90% грошового забезпечення, позивач звернувся до суду з цим адміністративним позовом. Надаючи правову оцінку обставинам справи у взаємозв`язку з нормами законодавства, що регулюють спірні правовідносини, в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду виходить з наступного. Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Статтею 5 КАС України встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси і просити про їх захист. Право звернення до суду є невід`ємним особистим правом, яке реалізовується особою в порядку, встановленому КАС України. Способом реалізації цього права є звернення зацікавленої особи з позовом до суду. У свою чергу, звернення до суду з позовом є підставою для виникнення процесуальних відносин, пов`язаних з вирішенням спору по суті. Звернення до суду і судове провадження повинно здійснюватись у відповідності до вимог чинного законодавства, зокрема, процесуальних норм щодо порядку провадження в адміністративних справах. Крім цього, законодавець встановлює певні обмеження такого права, зокрема, шляхом встановлення строку звернення до адміністративного суду за захистом порушених прав. Відповідно до частин першої та другої статті 122 КАС України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Згідно із частиною третьою статті 122 КАС України, для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду регламентовані статтею 123 КАС України, відповідно до частини третьої якої якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду. Таким чином, строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. При цьому перебіг такого строку починається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Відтак, на переконання колегії суддів, для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів. Також колегія суддів наголошує на тому, що встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними, передбачених КАС України, певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Отже, право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою соціальних спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними. Рішенням Конституційного Суду України від 13.12.2011 №17-рп/2011 визначено, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя. Поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були чи об`єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з позовом, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами. При вирішенні питання щодо дотримання строку звернення до адміністративного суду необхідно чітко диференціювати поняття дізнався та повинен був дізнатись. Так, під поняттям дізнався необхідно розуміти конкретний час, момент, факт настання обізнаності особи щодо порушених її прав, свобод та інтересів. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 24.12.2020 у справі №510/1286/16-а вказала на те, що у спорах, що виникають з органами Пенсійного фонду України, особа може дізнатися, що її права порушені, зокрема, при отриманні від органу Пенсійного фонду України відповіді (листа-відповіді, листа-роз`яснення) на надісланий запит щодо розміру пенсії, нормативно-правових документів (про правильність/помилковість нарахування розміру пенсії, своєчасність/несвоєчасність її перерахунку), на підставі яких був здійснений саме такий розрахунок. Водночас, колегія суддів апеляційного суду наголошує на тому, що пенсія є щомісячним періодичним платежем, а тому в будь-якому разі її розмір відомий особі, яка її отримує. Така особа має реальну, об`єктивну можливість виявити належну зацікавленість та вчинити активні дії з метою отримання інформації про рішення, на підставі якого було здійснено призначення пенсії чи був здійснений її перерахунок, з яких складових вона складається, як обрахована та на підставі яких нормативно-правових актів був здійснений саме такий її розрахунок чи розрахунок її складових. Отже, з дня отримання пенсійної виплати особою, якій призначена пенсія вона вважається такою, що повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи законних інтересів. Винятком з цього правила є випадок, коли така особа без зайвих зволікань, в розумний строк після отримання пенсійної виплати, демонструючи свою необізнаність щодо видів та розміру складових призначеної (перерахованої) їй пенсії звернулась до пенсійного органу із заявою про надання їй відповідної інформації. В такому випадку особа вважається такою, що дізналась про порушення її прав при отриманні від пенсійного органу відповіді на подану нею заяву. Матеріалами справи підтверджується, що позивачу призначена пенсія з серпня 2005 року у розмірі 90% грошового забезпечення. Пенсію у такому відсотковому розмірі позивач отримував до 01.01.2016. Тобто, позивач знав, що після 01 січня 2016 року йому неодноразово проводився перерахунок пенсії у розмірі 70% грошового забезпечення. Проте до адміністративного суду з вимогами про визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо зменшення розміру грошового забезпечення з 01.01.2016 із 90% до 70% та зобов`язання відповідача здійснити перерахунок та виплату позивачу суми пенсії за вислугу років з 01.01.2016 у розмірі 90% суми грошового забезпечення, позивач звернувся лише 27 травня 2022 року, а отже з пропуском строку, встановленого статтею 122 КАС України. При цьому колегія суддів апеляційного суду зазначає, що отримання позивачем листа відповідача від 25.05.2022 року у відповідь на його заяву від 10.05.2022 не змінює момент, з якого позивач повинен був дізнатись про порушення своїх прав у відповідній частині вимог, а свідчить лише про час, коли позивач почав вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов`язується з початком перебігу строку звернення до суду в даному випадку. Як видно з матеріалів справи, позивачу починаючи з 2016 року щороку і неодноразово проводився перерахунок пенсії за вислугу років з розрахунку 70% суми грошового забезпечення. Крім цього позивач щомісячно отримував пенсійні платежі, а тому в будь-якому разі її розмір був відомий позивачу. До того ж, позивач мав об`єктивну можливість виявити належну зацікавленість та вчинити активні дії з метою отримання інформації про рішення, на підставі якого було здійснено той чи інший її перерахунок пенсії, з яких складових вона складається, як обрахована та на підставі яких нормативно-правових актів був здійснений саме такий її розрахунок чи розрахунок її складових. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 24.12.2020 у справі №510/1286/16-а дійшла висновку, що норми, зокрема статі 87 Закону №1788-ХІ та статті 46 Закону №1058-ІV (щодо не обмеження будь-яким строком невиплаченої пенсіонерові суми пенсії), підлягають застосуванню у справах за позовами про оскарження бездіяльності, дій та/або рішень суб`єкта владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку пенсійних виплат виключно за наявності таких умов: 1) ці суми мають бути нараховані пенсійним органом; 2) ці суми мають бути не виплаченими саме з вини держави в особі пенсійного органу. Враховуючи те, що поважних та об`єктивних причин пропуску строку звернення до суду з позовними вимогами про визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо зменшення розміру грошового забезпечення з 01.01.2016 із 90% до 70% та зобов`язання відповідача здійснити перерахунок та виплату позивачу суми пенсії за вислугу років з 01.01.2016 у розмірі 90% суми грошового забезпечення, позивачем не зазначено та в ході судового розгляду справи таких не встановлено, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку про необхідність застосування до спірних правовідносин положень статті 123 КАС України та залишення без розгляду позовної заяви у відповідній частині позовних вимог. Вказана правова позиція щодо застосування до спірних правовідносин положень статей 122, 123 КАС України узгоджується з правовою позицією, що міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 24.12.2020 у справі №510/1286/16-а та постанові Верховного Суду від 31.03.2021 у справі №240/12017/19, які в силу приписів частини 5 статті 242 КАС України та частини 6 статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» враховуються апеляційним судом під час вирішення наведеного спору. Відповідно до частини 1 статті 319 КАС України, судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню повністю або частково в апеляційному порядку і позовна заява залишається без розгляду або провадження у справі закривається у відповідній частині з підстав, встановлених відповідно статтями 238, 240 цього Кодексу. Згідно п.8 ч.1 ст.240 КАС України, суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу. Частинами 3 і 4 статті 123 КАС України передбачено, що якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду. Якщо після відкриття провадження у справі суд дійде висновку, що викладений в ухвалі про відкриття провадження у справі висновок суду про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду був передчасним, і суд не знайде інших підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, суд залишає позовну заяву без розгляду. За таких обставин, оцінивши зібрані докази у сукупності, суд апеляційної інстанції доходить висновку про залишення без розгляду позовних вимог у наведеній вище частині. Враховуючи викладене, судом першої інстанції неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, неправильно застосовано норми процесуального права в частині вирішення позовних вимог до відповідача ГУ ПФУ в Івано-Франківській області щодо здійснення з 01 січня 2016 року перерахунку пенсії позивачу відповідно до статті 63 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служб, та деяких інших осіб", виходячи з відсоткового значення розміру пенсії 90% сум грошового забезпечення, а відтак оскаржуване рішення суду у наведеній частині відповідно до вимог статті 319 КАС України підлягає скасуванню з одночасним прийняттям постанови про залишення позову щодо вимог, які стосуються періоду за межами строку звернення до адміністративного суду, без розгляду, з наведених вище підстав. Відносно решта позовних вимог, заявлених в межах строку звернення до адміністративного суду, про визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо не проведення позивачу перерахунку пенсії у розмірі 90% грошового забезпечення та зобов`язання відповідача провести перерахунок пенсії позивачу у розмірі 90% грошового забезпечення та виплачувати у зазначеному розмірі, відповідно до статті 63 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служб, та деяких інших осіб", у порядку і розмірах визначених постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 №103 "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб", без обмеження максимальним розміром, із врахуванням проведених виплат, колегія суддів зазначає наступне. Так, позивач отримує пенсію відповідно до Закону №2262-ХІІ з серпня 2005 року, яка призначена у розмірі 90% суми грошового забезпечення. Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Частиною 2 статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (у редакції, чинній на момент призначення пенсії позивачу) визначено, що загальний розмір пенсії, обчислений відповідно до цієї статті, не повинен перевищувати 90 процентів відповідних сум грошового забезпечення. Станом на час виходу позивача на пенсію загальний розмір пенсії, обчислений відповідно до стаття 13 Закону №2262-XII, не повинен перевищувати 90%. У подальшому, стаття 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» неодноразово була змінена в частині граничного розміру пенсії у відсотковому співвідношенні до розміру грошового забезпечення. Так, на момент виникнення спірних правовідносин в межах строку звернення до суду вказана вище стаття передбачала, що максимальний розмір пенсії, обчислений відповідно до цієї статті, не повинен перевищувати 70% відповідних сум грошового забезпечення. Разом з тим, апеляційний суд вважає, що застосування 70 відсоткового показника до перерахунку пенсії відповідача є протиправним, як тому, що такий застосовується під час призначення нових пенсій, а не перерахунку раніше призначених, так і тому, що законодавчо діє принцип незворотності нормативно-правових актів у часі в силу прямих приписів статті 58 Конституції України. Аналогічна правова позиція висловлена у рішенні Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 04 лютого 2019 року, ухваленому за результатами розгляду справи №240/5401/18, яке було залишено без змін постановою Великої Палати Верховного Суду від 16 жовтня 2019 року. Отже, для перерахунку пенсії позивача, відповідно до статті 63 Закону №2262-XII відсутні підстави для застосування механізму нового обчислення пенсії із застосуванням норм частини 2 статті 13 Закону №2262-XII, яка застосовується саме при призначенні пенсії. Тому при перерахунку пенсії змінною величиною є лише розмір грошового забезпечення, натомість відсоткове значення розміру основної пенсії, яке обчислювалося при її призначенні відповідно до наявної у позивача вислуги років, є незмінним. Пенсійний орган не може його самостійно змінювати і встановлювати відсотковий розмір пенсії від грошового забезпечення відмінний від того, який був при призначенні пенсії. Надаючи об`єктивну оцінку наявності порушеного права, враховуючи, що позивачу протиправно було відмовлено відповідачем у здійсненні спірного перерахунку пенсії в межах строку звернення до суду, з метою ефективного відновлення порушеного права позивача колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про визнання протиправними дій відповідача щодо зменшення відсоткового значення розміру пенсії позивача з 90% до 70% сум грошового забезпечення. Проте, ухвалюючи рішення про поновлення порушеного права позивача, суд першої інстанції в порушення норм процесуального права не врахував обставини щодо пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду із вимогами, які заявлені за межами такого строку, помилково вважаючи, що позивачем вказаний строк не пропущено, а тому у вказаній частині рішення суду з урахуванням вимог статті 317 КАС України підлягає скасуванню з прийняттям нового судового рішення у наведеній частині. Підсумовуючи наведене, з урахуванням встановлених фактичних обставин справи та наведеного правового регулювання спірних правовідносин колегія суддів вважає за необхідне прийняти постанову, якою зобов`язати відповідача здійснити за період із 27 листопада 2021 року перерахунок пенсії позивачу відповідно до статті 63 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служб, та деяких інших осіб", виходячи з відсоткового значення розміру пенсії 90% сум грошового забезпечення, та здійснити виплату з урахуванням проведених платежів. Суд апеляційної інстанції також враховує, що суд першої інстанції не знайшов підстав для задоволення позовних вимог в частині зобов`язання відповідача здійснити спірний перерахунок і виплату пенсії без обмежень максимальним розміром, вважаючи, що спору між позивачем та відповідачем щодо обмеження пенсії максимальним розміром на час звернення позивача у цій справі до суду не існувало. Також суд не знайшов підстав, що права позивача при здійсненні спірного перерахунку пенсії будуть порушені у майбутньому, а тому прийняв рішення про відмову у задоволенні цих позовних вимог як передчасних. У вказаній частині рішення суду першої інстанції позивачем не оскаржене. Відповідно до ст.308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Переглянувши справу за наявними у ній доказами та рішення суду першої інстанції в межах доводів і вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції зазначає, що наведені вище висновки суду першої інстанції не є предметом розгляду судом апеляційної інстанції, а тому у згаданій частині рішення окружного суду підлягає залишенню без змін. Суд апеляційної інстанції також зазначає, що відповідно до п.2 ч.5ст.328 КАС України, не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження). Проаналізувавши характер спірних правовідносин, предмет доказування, склад учасників справи, та враховуючи, що дану адміністративну справу було розглянуто судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження, суд апеляційної інстанції зазначає, що дана адміністративна справа є справою незначної складності, а тому рішення суду апеляційної інстанції не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України. Керуючись ст.ст. 243, 308, 311, 315, 316, 317, 319, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд постановив: Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області задоволити частково. Рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 22 червня 2022 року в адміністративній справі №300/2146/22 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії скасувати частково, а саме, в частині задоволення позовних вимог про зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області здійснити з 01 січня 2016 року перерахунок пенсії ОСОБА_1 відповідно до статті 63 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служб, та деяких інших осіб", виходячи з відсоткового значення розміру пенсії 90% сум грошового забезпечення, та здійснити виплату з урахуванням проведених платежів і в цій частині прийняти нову постанову. Позовну заяву ОСОБА_1 в частині вимог про зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 відповідно до статті 63 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служб, та деяких інших осіб", виходячи з відсоткового значення розміру пенсії 90% сум грошового забезпечення, та здійснити виплату з урахуванням проведених платежів, за період з 01 січня 2016 року по 26 листопада 2021 року залишити без розгляду. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області здійснити перерахунок і виплату пенсії ОСОБА_1 відповідно до статті 63 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служб, та деяких інших осіб", виходячи з відсоткового значення розміру пенсії 90% сум грошового забезпечення, за період із 27 листопада 2021 року, з урахуванням проведених платежів. У решта частині рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 22 червня 2022 року в адміністративній справі №300/2146/22 залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття і касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий суддя В. В. Гуляк судді Н. В. Ільчишин Р. Й. Коваль