Ухвала КАС ВС № 200/10330/21

УХВАЛА 17 березня 2023 року м. Київ справа № 200/10330/21 адміністративне провадження № К/990/9012/23 Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Соколова В.М., перевіривши касаційну скаргу Територіального управління Державної судової адміністрації України в Запорізькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 28 грудня 2021 року та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 13 грудня 2022 року у справі №200/10330/21 за позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Запорізькій області, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Головного управління Державної казначейської служби України у Запорізькій області, про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії, УСТАНОВИВ: ОСОБА_1 звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом, у якому просив: ? визнати протиправними дії відповідача щодо нарахування та виплати судді Ленінського районного суду м.Запоріжжя ОСОБА_1 суддівської винагороди за період з 01 квітня 2020 року по 31 серпня 2020 року із застосуванням щомісячного обмеження її нарахування сумою 47320 грн згідно з частиною третьою статті 29 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» із змінами та доповненнями, внесеними Законом України № 553-ІХ від 13 квітня 2020 року; ? зобов`язати відповідача нарахувати та сплатити невиплачену суддівську винагороду судді Ленінського районного суду м. Запоріжжя ОСОБА_1 на підставі статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», виходячи з базового розміру посадового окладу судді - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що встановлений з 01 січня 2020 року, за період з 01 квітня 2020 року по 31 серпня 2020 року у розмірі 140793,27 грн. Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 28 грудня 2021 року, залишеним без змін постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 13 грудня 2022 року, позов задоволено частково. Визнано протиправними дії ТУ ДСА України в Запорізькій області щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 суддівської винагороди за період з 18 квітня 2020 року по 27 серпня 2020 року із застуванням обмеження її розміру, застосованого статтею 29 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік»; Зобов`язано ТУ ДСА України в Запорізькій області здійснити нарахування та виплату суддівської винагороди ОСОБА_1 на підставі статті 130 Конституції України та статті 135 Закону України №1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» за період з 18 квітня 2020 року по 27 серпня 2020 року у розмірі 140793,27 грн (з утриманням з цієї суми передбачених законом податків та обов`язкових платежів при їх виплаті). В іншій частині позовних вимог відмовлено. Не погодившись із оскаржуваними судовими рішеннями, відповідач звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою. За правилами частини першої статті 334 КАС України за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі. Вперше подану касаційну скаргу Верховний Суд ухвалою від 16 січня 2023 року повернув на підставі пункту 4 частини п`ятої статті 332 КАС України, оскільки касаційна скарга не містила підстав касаційного оскарження рішення Донецького окружного адміністративного суду від 28 грудня 2021 року та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 13 грудня 2022 року у справі №200/10330/21. Суд дійшов висновку, що скаржником не обґрунтовано наявності правових підстав для оскарження судового рішення на підставі пунктів 1, 2 частини четвертої статті 328 КАС України. Верховний Суд ухвалою від 20 лютого 2023 року вдруге подану касаційну скаргу також повернув на підставі пункту 4 частини п`ятої статті 332 КАС України як таку, що не містила підстав для касаційного оскарження судових рішень. Суд дійшов висновку про необґрунтовані посилання скаржника на пункти 1, 2 частини четвертої статті 328 КАС України як підставу касаційного оскарження. Під час перевірки втретє поданої касаційної скарги на предмет дотримання вимог статті 330 КАС України встановлено, що у касаційній скарзі так і не викладені передбачені КАС України підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку, а касаційна скарга є майже ідентичною попередньо поданій касаційній скарзі, яку Верховний Суд визнав неналежно оформленою. Аналогічно попередній касаційній скарзі, скаржник не зазначає підстави для оскарження судових рішень в касаційному порядку, відповідно до частини четвертої статті 328 КАС України з належним обґрунтуванням. Верховний Суд в ухвалі від 20 лютого 2023 року надав вичерпні роз`яснення щодо вимог до оформлення касаційної скарги, яким вона має відповідати в частині визначення підстав для касаційного оскарження судових рішень, в тому числі і у випадку її подання на підставі пунктів 1, 2 частини четвертої статті 328 КАС України. Однак, втретє подана касаційна скарга так і не приведена у відповідність із роз`ясненнями, наданими Верховним Судом. Зазначене свідчить про ігнорування скаржником роз`яснень, які йому надав Верховний Суд щодо вимог до форми і змісту касаційної скарги в частині викладення підстав касаційного оскарження судових рішень. Суд повторно звертає увагу скаржника, що суд касаційної інстанції не може самостійно визначати підстави касаційного оскарження, такий обов`язок покладено на особу, яка оскаржує судові рішення, оскільки в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина третя статті 334 КАС України), а в подальшому саме в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення (частина перша статті 341 КАС України). Отже, відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження або їх некоректне (помилкове) визначення, або визначення безвідносно до предмета спору у конкретній справі, у якій подається касаційна скарга, унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження. З урахуванням змін до КАС України, які набрали чинності 08 лютого 2020, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження. Згідно з пунктом 4 частини п`ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку. При цьому, такий недолік касаційної скарги зумовлює її повернення одноособово суддею, без аналізу колегією суддів дотримання решти вимог, визначених статтею 330 КАС України. За таких обставин, касаційну скаргу необхідно повернути особі, яка її подала, на підставі пункту 4 частини п`ятої статті 332 КАС України. Керуючись статтями 328, 330, 332 КАС України, УХВАЛИВ: Касаційну скаргу Територіального управління Державної судової адміністрації України в Запорізькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 28 грудня 2021 року та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 13 грудня 2022 року у справі №200/10330/21 - повернути особі, яка її подала. Копію ухвали про повернення касаційної скарги надіслати учасникам справи. Скаржнику надіслати копію ухвали про повернення касаційної скарги разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами. Повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання є остаточною та оскарженню не підлягає. Суддя В. М. Соколов