Постанова Восьмий апеляційний адміністративний суд № 447/2532/22

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 07 березня 2023 рокуЛьвівСправа № 447/2532/22 пров. № А/857/18518/22 Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі: головуючого судді Святецького В.В. суддів Гудима Л.Я., Довгополова О.М. з участю секретаря судового засідання Ханащак С.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Миколаївського районного суду Львівської області від 12 грудня 2022 року у справі № 447/2532/22 (головуючий суддя Бачун О.І., м. Миколаїв, час ухвалення 16:08 год., повне судове рішення складено 12 грудня 2022 року) за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Миколаївського відділу Державної виконавчої служби у Стрийському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, Головного управління Державної казначейської служби України у Львівській області про визнання дій (бездіяльності) державних виконавців у виконавчому провадженні протиправними та відшкодування моральної шкоди, завданої такими діями (бездіяльністю),- ВСТАНОВИВ: У жовтні 2022 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Миколаївського відділу Державної виконавчої служби у Стрийському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, Головного управління Державної казначейської служби України у Львівській області, в якому просив: а) визнати дії (бездіяльність) Миколаївського відділу Державної виконавчої служби у Стрийському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції у виконавчому провадженні №52677858 протиправними; б) стягнути з Державного бюджету України на користь позивача кошти в розмірі 361 800 (триста шістдесят одна тисяча вісімсот) гривень на відшкодування моральної шкоди, завданої протиправними діями (бездіяльністю) Миколаївського відділу Державної виконавчої служби у Стрийському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції у виконавчому провадженні №52677858. Рішенням від 12.12.2022 Миколаївський районний суд Львівської області позов задовольнив частково. Визнав бездіяльність Миколаївського відділу державної виконавчої служби у Стрийському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) у виконавчому провадженні №52677858 протиправною. Стягнув з Миколаївського відділу державної виконавчої служби у Стрийському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 992,40грн. В задоволенні решти позовних вимог відмовив. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позову, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, оскільки вважає, що рішення прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи. В обґрунтування апеляційної скарги скаржник вказує на те, що суд першої інстанції не надав належної правової оцінки тим обставинам, що рішенням від 22.03.2022 в справі №447/3142/22 Миколаївський районний суд присудив стягнення моральної шкоди на користь позивача, спричиненої бездіяльністю виконавців, проте в іншому виконавчому провадженні, а саме -№45688982. У справі, що розглядається, позивач просить стягнути моральну шкоду в іншому виконавчому провадженні - №52677858. Відтак, вважає безпідставним покликання суду першої інстанції на вказане вище судове рішення, як на підставу для відмови у відшкодуванні моральної шкоди. Також вказує на те, що неодмінною умовою цивільно-правової відповідальності, а оскаржуваним рішенням у даній справі все-таки встановлена протиправна бездіяльність відділу ДВС у виконавчому провадженні №52677858, то вважає, що у суду були всі підстави для задоволення позовних вимог у частині відшкодування моральної шкоди. З огляду на викладене, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким адміністративний позов задовольнити повністю. Позивач в судовому засіданні апеляційного суду підтримав вимоги апеляційної скарги та просить їх задовольнити в повному обсязі. Відповідач у судове засідання не з`явився, хоча належним чином був повідомлений про дату, час та місце судового розгляду, а тому відповідно до приписів частини 2 статті 313 КАС України неявка відповідача не є перешкодою для розгляду справи за його відсутності. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та доводи скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Суд встановив та матеріалами справи підтверджується, що 30.03.2012 Миколаївський районний суд Львівської області прийняв рішення у справі №2-а-534/11 за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Миколаївському районі Львівської області про визнання дій суб`єкта владних повноважень неправомірними та зобов`язання вчинити перерахунок пенсії. 13.10.2016 Миколаївський районний суд Львівської області видав виконавчий лист №2-а-534/11, яким зобов`язано управління Пенсійного фонду України в Миколаївському районі Львівської області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії за віком, починаючи з 18 вересня 2010 року по 24 квітня 2011 року, виходячи із розміру заробітної плати за період роботи в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, що включає північну надбавку, з врахуванням при обчисленні пенсії середньомісячної заробітної плати за річний обліковий період підсумованого робочого часу за періоди роботи по вахтовому методу з 11.06.1999 по 30.04.2002, з 17.03.2003 по 16.12.2007, з 25.01.2008 по 18.12.2008, з 13.02.2009 по 05.10.2010, в також зарахувати до страхового стажу як повний місяць неповний місяць роботи ОСОБА_1 в жовтні 2010 року. На підставі вказаного виконавчого листа держаний виконавець виніс постанову про відкриття виконавчого провадження. 04.02.2019 рішенням Миколаївського районного суду Львівської області у справі №447/1589/18 визнана протиправною та скасована постанова про закінчення виконавчого провадження ВП №45688982 від 01.06.2018 і постанова про закінчення виконавчого провадження ВП №52677858 від 01.06.2018 Миколаївського РВДВС ГТУЮ у Львівській області. Вказаним судовим рішенням надана оцінка діям державного виконавця у виконавчих провадженнях ВП №45688982 та ВП №52677858, вчиненим до 01.06.2018. Відповідно до рішення Львівського окружного адміністративного суду від 17.06.2020 у справі №447/2930/19 за позовом ОСОБА_1 до Миколаївського районного відділу державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії, позов задоволений частково, визнана протиправною бездіяльність Миколаївського районного відділу державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) у виконавчих провадженнях №45688982 та №52677858. Як вбачається зі змісту вказаного рішення, предметом його дослідження були дії (бездіяльність) відповідача після скасування постанови про закінчення виконавчого провадження ВП №526677858 від 01.06.2018 Рішенням Миколаївського районного суду Львівської області від 22.03.2022 у справі №447/3142/21 за позовом ОСОБА_1 до Миколаївського ВДВС у Стрийському районі Львівської області, Головного управління Державної казначейської служби України у Львівській області про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої протиправною бездіяльністю органу державної влади, позов задоволений частково. Стягнуто з Державного бюджету України шляхом списання коштів з Єдиного казначейського рахунку Державної казначейської служби України на користь ОСОБА_1 у рахунок відшкодування моральної шкоди 50 000 гривень 00 копійок. Постановою Львівського апеляційного суду від 20.06.2022 рішення Миколаївського районного суду №447/3142/21 від 22.03.2022 змінене, викладений п.2 резолютивної частини рішення в наступній редакції: ,,Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 на відшкодування моральної шкоди 50 000 (п`ятдесят тисяч) гривень. Ухвалою Миколаївського районного суду Львівської області від 19.03.2021 за заявою начальника Миколаївського РВ ДВС Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції ( м. Львів) замінено боржника у виконавчому провадженні №52677858 з «Управління Пенсійного фонду України в Миколаївському районі Львівської області» на «Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області». Постановою головного державного виконавця Миколаївського ВДВС у Стрийському районі Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) Комарницької О.В. від 01.08.2022 ВП №52677858 виконавчий лист №2а-534/11, виданий 13.10.2016, переданий у відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області. Вважаючи, що відповідач вчиняє протиправну бездіяльність у виконавчому провадженні №52677858 по виконанню виконавчого листа №2а-534/11 про перерахунок пенсії, що виключає районний коефіцієнт, з 18.09.2010 по 24.04.2011, та вважаючи, що така бездіяльність протягом перебування вказаного виконавчого листа на примусовому виконанні відповідача з 20.10.2016 по 01.08.2022 спричинила позивачу моральну шкоду, останній звернувся в суд з позовом. Відмовляючи в задоволенні позовних вимог про відшкодування моральної шкоди, суд першої інстанції керувався тим, що заявлена позивачем вимога про відшкодування моральної шкоди з тих самих підстав, вже були предметом розгляду в суді, тому в задоволенні такої слід відмовити. Крім того, розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більш аніж достатнім для розумного задоволення потреб потерпілої особи і не повинен призводити до її збагачення. Надаючи правову оцінку обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, враховуючи межі перегляду, передбачені ст. 308 КАС України, апеляційний суд зазначає наступне. Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень. Статтею 23 ЦК України передбачене право особи на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав та законних інтересів. Відповідно до частин другої-п`ятої цієї статті моральна шкода полягає, зокрема у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом. Загальні підстави відповідальності за завдану моральну шкоду передбачені нормами статті 1167 ЦК України, відповідно до яких моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Згідно з п.3 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (неморальної) шкоди», під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань чи інших негативних явищ, заподіяних фізичній особі незаконними діями чи бездіяльностю інших осіб. Разом з тим, у п.4 Постанови вказується, що позивач зобов`язаний довести не тільки факт заподіяння моральних страждань, але і пояснити з яких міркувань він виходив, зазначаючи розмір шкоди та якими доказами це підтверджується. Крім цього, відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди у даному випадку підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача. Згідно з п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості. Розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більш аніж достатнім для розумного задоволення потреб потерпілої особи і не повинен призводити до її збагачення. Європейський суд з прав людини зауважив, що оцінка моральної шкоди за своїм характером є складним процесом, за винятком випадків, коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v. BULGARIA, § 62, ЄСПЛ від 12 липня 2007 року). Суд першої інстанції ретельно дослідив надані позивачем докази, та встановив, що на підтвердження своїх позовних вимог щодо заподіяної йому моральної шкоди останній подав копію витягу з історії хвороби стаціонарного хворого №5964/775, виданого відділенням інтервенційної кардіології та реперфузійної терапії НКЗ ЛОР «Львівський обласний державний клінічний лікувально-діагностичний кардіологічний центр» 13.12.2018, Консультаційний висновок спеціаліста від 21.11.2018, виписку з медичної карти стаціонарного хворого ОСОБА_1 №5089 від 17.11.2018. Фактичний розмір заявленої до стягнення моральної шкоди в сумі 361 800 грн позивач визначив за методикою професора ОСОБА_2 , яка Рішенням про державну реєстрацію від 03.03.2010 включена до Реєстру і є базовою офіційною методикою в Україні для розрахунку та обчислення розміру моральної шкоди. Поряд з цим, як слушно зауважив суд першої інстанції, стягнення моральної шкоди за невиконання рішення суду про перерахунок пенсії позивача з аналогічних підстав та на підставі наведених вище доказів вже було предметом судового розгляду і Миколаївським районним судом Львівської області надано їм правову оцінку. Рішенням від 22.03.2022 стягнуто з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 50000 гривень моральної шкоди. Отже, моральні та фізичні страждання позивача, спричинені незаконною бездіяльністю відповідача щодо виконання рішення суду у справі №2а-534/11, були компенсовані стягненням 50 000 грн моральної шкоди. При цьому колегія суддів відхиляє покликання апелянта на те, що таке стягнення відбулося в межах виконавчого провадження №45688982, а не виконавчого провадження №52677858, оскільки протиправна бездіяльність виконавчого органу полягала у невиконанні одного рішення суду, на підставі якого були видані два виконавчі листи, що стосувалися різних періодів. До того ж, надані позивачем докази понесених моральних (фізичних) страждань, а саме перенесеного інфаркту міокарда (26.10.2018), подальшого планового стентування відносяться до одного і того ж періоду, та не дають можливості розділити такі страждання пропорційно тривалості того чи іншого виконавчого провадження, чи інтенсивності таких страждань в той чи інший період. Відтак, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позову в частині стягнення моральної шкоди. Рішення суду першої інстанції в частині задоволення позову сторонами не оскаржене, а тому в силу приписів ч.1 ст. 308 КАС України, згідно з якою суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів не переглядає справу в частині вирішення зазначених позовних вимог. Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вжив усіх заходів для всебічного і повного дослідження обставин справи та ухвалив законне й обґрунтоване рішення. Наведені обставини спростовують доводи апеляційної скарги про невідповідність рішення суду першої інстанції нормам матеріального та процесуального права, а тому апеляційний суд не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги. Інші, зазначені відповідачем в апеляційній скарзі обставини, окрім вищеописаних обставин, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування. Статтею 242 Кодексу адміністративного судочинства (КАС) України визначено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Враховуючи вищенаведене, апеляційний суд визнає, що суд першої інстанції, вирішуючи даний публічно-правовий спір, правильно встановив обставини справи та ухвалив законне рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, рішення суду першої інстанції ґрунтується на повно, об`єктивно і всебічно з`ясованих обставинах, доводи апеляційної скарги їх не спростовують, а тому підстав для скасування рішення суду першої інстанції немає. Керуючись статтями 243, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 329 КАС України, суд,- П О С Т А Н О В И В: апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Миколаївського районного суду Львівської області від 12 грудня 2022 року у справі № 447/2532/22 без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. Головуючий суддя В. В. Святецький судді Л. Я. Гудим О. М. Довгополов Повне судове рішення складено 16.03.2023.