Постанова Восьмий апеляційний адміністративний суд № 380/13888/22

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 07 березня 2023 рокуЛьвівСправа № 380/13888/22 пров. № А/857/815/23 Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі: головуючого судді Святецького В.В., суддів Довгополова О.М., Гудима Л.Я., з участю секретаря судового засідання Ханащак С.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 14 грудня 2022 року у справі № 380/13888/22 (головуюча суддя Кухар Н.А., м. Львів) за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Відділу державного нагляду (контролю) у Львівській області Державної служби України з безпеки на транспорті, Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання дій протиправними,- В С Т А Н О В И В : 05 жовтня 2022 року фізична особа-підприємець (ФОП) ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Відділу державного нагляду (контролю) у Львівській області Державної служби України з безпеки на транспорті, Державної служби України з безпеки на транспорті, в якому просив: а) визнати протиправною та скасувати постанову про застосування адміністративного господарського штрафу №343647 від 14.09.2022 року, винесену Відділом державного нагляду (контролю) у Львівській області Державної служби України з безпеки на транспорті, якою застосований до фізичної особи підприємця ОСОБА_1 адміністративно-господарський штраф у сумі 17000,00 грн; б) стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Державної служби України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) на користь позивача сплачений судовий збір за подання позовної заяви. Рішенням від 14 грудня 2022 року Львівський окружний адміністративний суд у задоволенні позову відмовив повністю. Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції, ФОП ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, оскільки вважає, що при його ухваленні суд допустив неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, висновки суду не відповідають обставинам справи, порушив норми матеріального та процесуального права. В апеляційній скарзі позивач зазначає, що не погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що він був перевізником та суб`єктом відповідальності за порушення законодавства про автомобільні перевезення. ФОП ОСОБА_1 у спірних правовідносинах не є ,,власником транспортного засобу чи ,,автомобільним перевізником в розумінні положень Закону України ,,Про автомобільний транспорт. Під час проведення перевірки посодова особа Державної служби України з безпеки на транспорті встановила, що власником транспортного засобу є ТОВ ,,Тарго-Транс, а автомобільним перевізником в ТТН значиться ФОП ОСОБА_1 . Однак, при цьому не встановлені підстави користування позивачем транспортним засобом, водій не надав ні договору оренди автомобіля, акту передачі транспортних засобів в оренду, тимчасового реєстраційного талону, документів про найм позивачем водія транспортного засобу ОСОБА_2 , тобто документів, які, на переконання відповідача, підтвердили б факт, що позивач є автомобільним перевізником, або що водій ОСОБА_2 здійснював перевезення вантажу в інтересах позивача. Під час розгляду справи відповідач не надав доказів на підтвердження того, що саме ФОП ОСОБА_1 29.07.2022 був автомобільним перевізником при перевезенні вантажу автомобілем МАН, номерний знак НОМЕР_1 / НОМЕР_2 . З огляду на викладене, позивач просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. Відповідач - Державна служба України з безпеки на транспорті подала відзив на апеляційну скаргу, в якому спростовує доводи позивача про невідповідність рішення суду першої інстанції нормам матеріального та процесуального права. У зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу відповідно до ч. 4 ст.229 Кодексу адміністративного судочинства України не здійснюється. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та доводи скарги, апеляційний суд вважає, що скарга не належить до задоволення з таких підстав. Суд першої інстанції встановив та підтверджується матеріалами справи, що згідно даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ОСОБА_1 зареєстрований як фізична особа-підприємець та здійснює, зокрема серед інших, вид діяльності: 52.29 Інша допоміжна діяльність у сфері транспорту (основний). 29 липня 2022 року посадовою особою Відділу державного нагляду (контролю) у Львівській області Державної служби України з безпеки на транспорті проведена перевірка додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, за результатами складений акт №340051 від 29.07.2022 року. Під час перевірки виявлене порушення пп. 3 п. 3 постанови КМУ №137 від 30.01.2012 року та ст. 48 Закону України ,,Про автомобільний транспорт, а саме: перевезення вантажів без протоколу обов`язкового технічного контролю на момент проведення перевірки. На підставі акта перевірки в.о. начальника Відділу державного нагляду (контролю) у Львівській області Державної служби України з безпеки на транспорті 14.09.2022 прийняв постанову про застосування адміністративно - господарського штрафу №343647, якою постановлено стягнути з ФОП ОСОБА_1 адміністративно-господарський штраф у розмірі 17 000 грн. У постанові зазначено, що ФОП ОСОБА_1 допустив перевезення пасажирів та вантажу за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених ст. 39 і 48, відповідальність за яке передбачене ч.1 абз.3 ст.60 Закону України ,,Про автомобільний транспорт. Вважаючи прийняте відповідачем рішення протиправним, позивач звернувся до суду із даним позовом про його скасування. Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що водій надав представнику управління документи, які містили відомості про перевізника, а саме -ФОП ОСОБА_1 , а тому в даному випадку саме позивач має нести відповідальність за порушення вимог постанови КМУ №137 від 30.01.2012 та ст. 48 Закону України ,,Про автомобільний транспорт. Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам та рішенню суду першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне. Частиною 2 статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Стаття 6 Закону України від 05.04.2001 № 2344-III ,,Про автомобільний транспорт (далі Закон № 2344-III) передбачає, що центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, здійснює, зокрема державний нагляд і контроль за дотриманням автомобільними перевізниками вимог законодавства, норм на автомобільному транспорті; габаритно-ваговий контроль транспортних засобів у зонах габаритно-вагового контролю, вимоги до облаштування та технічного оснащення яких затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері автомобільного транспорту (частина 7). Державному контролю підлягають усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів і вантажів на території України (частина 12). Державний контроль автомобільних перевізників на території України здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі) (частина 14). Згідно з частинами сімнадцятої - двадцятої статті 6 Закону № 2344-III рейдові перевірки (перевірки на дорозі) дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом здійснюються шляхом зупинки транспортного засобу або без такої зупинки посадовими особами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, та його територіальних органів, які мають право зупиняти транспортний засіб у форменому одязі за допомогою сигнального диска (жезла) відповідно до порядку, затвердженого Кабінетом Міністрів України. У разі проведення позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі) автомобільний перевізник, що буде перевірятися, про час проведення перевірки не інформується. Під час проведення рейдової перевірки (перевірки на дорозі) посадові особи центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, мають право: використовувати спеціалізовані автомобілі; використовувати спеціальне обладнання, призначене для перевірки дотримання водіями норм режиму праці та відпочинку; супроводжувати транспортний засіб, що має ознаки порушення нормативів вагових або габаритних параметрів, до найближчого місця зважування (на відстань не більше 50 кілометрів) для здійснення габаритно-вагового контролю, а також забороняти подальший рух такого транспортного засобу у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України; здійснювати габаритно-ваговий контроль транспортних засобів; використовувати стаціонарні або пересувні пункти габаритно-вагового контролю; використовувати засоби фото- і відеофіксації процесу перевірки, у тому числі в автоматичному режимі; у разі виявлення порушень законодавства щодо габаритно-вагового контролю під час проведення рейдової перевірки (перевірки на дорозі) копіювати, сканувати документи, які пред`являють водії транспортних засобів під час проведення такої перевірки, та використовувати їх як доказ під час розгляду справ про порушення законодавства; здійснювати опитування водія чи пасажирів про обставини вчинення адміністративного правопорушення, свідками якого вони були або могли бути. Автомобільні перевізники, їх уповноважені особи (водії), автомобільні самозайняті перевізники, суб`єкти господарювання, які надають автостанційні послуги, мають право фіксувати процес проведення планової, позапланової або рейдової перевірки (перевірки на дорозі) засобами фото- і відеотехніки, не перешкоджаючи проведенню таких перевірок. Процедура здійснення державного контролю за додержанням суб`єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту (далі - суб`єкти господарювання), вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів щодо організації перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, норм міжнародних договорів про міжнародне автомобільне сполучення, виконанням умов перевезень, визначених дозволом на перевезення на міжобласних автобусних маршрутах, вимог Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення, дотриманням габаритно-вагових параметрів, наявністю дозвільних документів на виконання перевезень та відповідністю виду перевезень, відповідних ліцензій, внесенням перевізниками-нерезидентами платежів за проїзд автомобільними дорогами визначена Порядком здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08 листопада 2006 року № 1567, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин (далі - Порядок № 1567). За приписами пункту 14 Порядку № 1567 рейдова перевірка транспортних засобів проводиться в будь-який час на окремо визначених ділянках дороги, маршрутах руху, автовокзалах, автостанціях, автобусних зупинках, місцях посадки та висадки пасажирів, стоянках таксі і транспортних засобів, місцях навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, місцях здійснення габаритно-вагового контролю, під час виїзду з підприємств та місць стоянки, на інших об`єктах, що використовуються суб`єктами господарювання для забезпечення діяльності автомобільного транспорту. Відповідно до пункту 15 Порядку № 1567 під час проведення рейдової перевірки перевіряється виключно: наявність визначених статтями 39 і 48 Закону документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом; додержання вимог статей 53, 56, 57 і 59 Закону; додержання водієм вимог Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення (ЄУТР) (далі - Європейська угода); відповідність зовнішнього і внутрішнього спорядження (екіпірування) транспортного засобу встановленим вимогам; оснащення таксі справним таксометром; відповідність кількості пасажирів, що перевозяться, відомостям, зазначеним у реєстраційних документах, або нормам, передбаченим технічною характеристикою транспортного засобу; додержання водієм автобуса затвердженого розкладу та маршруту руху; наявність у всіх пасажирів квитків на проїзд та квитанцій на перевезення багажу, а у разі пільгового проїзду - відповідного посвідчення; додержання водієм режиму праці та відпочинку, а також вимоги щодо наявності в автобусі двох водіїв у разі перевезення пасажирів на відстань 500 і більше кілометрів або перевезення організованих груп дітей за маршрутом, який виходить за межі населеного пункту та має протяжність понад 250 кілометрів; виконання водієм інших вимог Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту та Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, інших нормативно-правових актів. За змістом статті 48 Закону № 2344-III автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення. Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством. Статтею 49 Закону № 2344-III передбачено, що водій транспортного засобу зобов`язаний мати при собі та передавати для перевірки уповноваженим на те посадовим особам документи, передбачені законодавством, для здійснення зазначених перевезень. В силу частини першої статті 60 Закону № 2344-III за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи, зокрема, за перевезення пасажирів та вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статтями 39 і 48 цього Закону, передбачено штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. З аналізу наведених норм слідує, що за відсутності документів, передбачених статтею 48 Закону № 2344-III, на підставі яких виконуються вантажні перевезення транспортним засобом, застосовуються адміністративно-господарські штрафи. Непред`явлення, зазначених у статті 48 Закону № 2344-III документів під час проведення перевірки свідчить про порушення законодавства про автомобільний транспорт, що має наслідком застосування санкцій, визначених статтею 60 Закону № 2344-III. При цьому Законом № 2344-III передбачена відповідальність у вигляді адміністративно-господарського штрафу саме до автомобільних перевізників. Враховуючи наведені нормативно-правові акти, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що відповідальність за порушення вимог законодавства у сфері автомобільного транспорту під час перевезення вантажів застосовується саме до перевізників. Таким чином, у цій справі спірним питанням є можливість застосування адміністративно-господарського штрафу до позивача як до перевізника. Суд першої інстанції ретельно дослідив надані сторонами докази та встановив, що 01 квітня 2020 року ФОП ОСОБА_1 (експедитор) та ТОВ ,,СНЄЖКА УКРАЇНА (вантажовідправник) уклали Договір організації перевезення вантажів автомобільним транспортом. Відповідно до предмету вказаного Договору, експедитор зобов`язується систематично протягом строку дії договору приймати і доставляти належним йому на праві власності чи/або користування (оренди, лізингу тощо) вантажним автомобільним транспортом у встановлені договором строки, ввірені йому вантажовідправником вантажі до пунктів призначення та видавати зазначені вантажі уповноваженим на одержання вантажів особам (вантажоодержувачам), а Вантажовідправник зобов`язується подавати до перевезення вантажі у погодженому сторонами обсязі та сплачувати Експедитору за організацію перевезення вантажів плату згідно з умовами Договору. Згідно з заявкою №Р-177 від 28.07.2022 на перевезення вантажу автомобільним транспортом ТОВ ,,СНЄЖКА - УКРАЇНА як замовник доручив експедитору ФОП ОСОБА_1 надати послуги з перевезення вантажу автомобільним транспортом маршрутом м. Яворів - м. Чернівці; транспортний засіб марки МАН номерний знак НОМЕР_1 / НОМЕР_2 , водій ОСОБА_3 . 28 липня 2022 року ФОП ОСОБА_1 (експедитор) та ТОВ ,,ТАРГО-ТРАНС (перевізник) уклали Договір перевезення №2807, згідно умов якого експедитор, що виступає в ролі замовника, що діє за рахунок вантажовідправника (вантажоотримувача або іншої третьої сторони) зобов`язується організувати надання вантажів для перевезення, а перевізник приймає на себе зобов`язання доставляти автомобільним транспортом надані йому для перевезення замовником вантажі, належні вантажовідправнику, вантажоотримувачу або третій особі за товарно-транспортною накладною з місця відправлення до пункту призначення і видавати вантаж уповноваженій на одержання вантажу особі, а замовник зобов`язується оплатити за перевезення вантажу встановлену оплату. Згідно з заявкою №Р-177 від 28.07.2022 року на перевезення вантажу автомобільним транспортом ФОП ОСОБА_1 , як замовник доручив перевізнику ТОВ ,,ТАРГО-ТРАНС надати послуги з перевезення вантажу автомобільним транспортом маршрутом м. Яворів - м. Чернівці; транспортний засіб марки МАН, номерний знак НОМЕР_1 / НОМЕР_2 , водій ОСОБА_3 . На підтвердження здійснення послуг на перевезення вантажу автомобільним транспортом, ФОП ОСОБА_1 та ТОВ ,,ТАРГО-ТРАНС підписали Акт здачі приймання робіт (надання послуг) від 29.07.2022 року згідно договору заявки №Р-177 від 28.07.2022 року. За визначенням, наведеним в абзаці 18 частини першої статті 1 Закону №2344-III, автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами. За текстом статті 1 Закону № 2344-III автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами. Відповідно до статті 33 Закону № 2344-III автомобільним перевізником, що здійснює перевезення вантажів на договірних умовах, є суб`єкт господарювання, який відповідно до законодавства надає послугу згідно з договором про перевезення вантажу транспортним засобом, що використовується на законних підставах. Згідно з частинами першою, другою статті 50 Закону № 2344-III договір про перевезення вантажу автомобільним транспортом укладається відповідно до цивільного законодавства між замовником та виконавцем у письмовій формі (договір, накладна, квитанція тощо). Істотними умовами договору є: найменування та місцезнаходження сторін; найменування та кількість вантажу, його пакування; умови та термін перевезення; місце та час навантаження і розвантаження; вартість перевезення; інші умови, узгоджені сторонами. Відповідно до статті 909 Цивільного кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами). Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору перевезення вантажу. Згідно з пунктами 3.1-3.5. пункту 3 Правил перевезення вантажів договори про перевезення вантажів автомобільним транспортом укладаються між фізичними та юридичними особами, які здійснюють автомобільні перевезення вантажів на комерційній основі (надалі - Перевізники), та вантажовідправниками або вантажоодержувачами (надалі - Замовники). Примірний договір про перевезення вантажів автомобільним транспортом у міському та міжміському сполученні (надалі - Договір) наведений в додатку

1. За підпунктами 11.1, 11.3, 11.5 пункту 11 Правил перевезення вантажів основним документом на перевезення вантажів є товарно-транспортна накладна, форму якої наведено в додатку 7 до цих Правил. Статтею 48 Закону № 2344-III передбачено, що у товарно-транспортній накладній обов`язково зазначається автомобільний перевізник (повне найменування (прізвище, ім`я, по батькові), код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер, реєстраційний номер облікової картки платника податків або серію та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті), прізвище, ім`я, по батькові водія та номер його посвідчення. Матеріали справи свідчать, що згідно з товарно - транспортною накладною №0026023 від 28.07.2022 автомобільним перевізником зазначено ФОП ОСОБА_1 . У постанові від 22 лютого 2023 року у справа № 240/22448/20 Верховний Суд зазначив, що відповідальність за порушення законодавства про автомобільний транспорт, передбачена абзацом шістнадцятим частини першої статті 60 Закону № 2344-III, застосовується до автомобільних перевізників, а не до власників/користувачів транспортного засобу, яким перевозиться вантаж. Колегія суддів погоджується з доводами касатора про те, що автомобільний перевізник має використовувати транспортний засіб для перевезення вантажу на законних підставах. Проте автомобільним перевізником є той, хто за умовами договору (із замовником) про перевезення вантажу надає відповідну послугу (статті 33, 50 Закону № 2344-III), а не власник/користувач транспортного засобу. Не без того, що надання цієї послуги може передбачати використання (на законних підставах) транспортного засобу, який належить іншій особі, але ця обставина не змінює правового статусу перевізника в цих правовідносинах, особливо коли мова йде про застосування відповідальності, передбаченої абзацом шістнадцятим частини першої статті 60 Закону № 2344-III. Тому автомобільний перевізник не може визначатися тільки на підставі реєстраційних документів на транспортний засіб (адже такі дані не завжди можуть збігатися), як на тому акцентує касатор. За таких обставин, на думку апеляційного суду, суд першої інстанції дійшов аргументованого висновку, що саме позивач несе відповідальність за порушення вимог Закону № 2344-III. Наведені обставини спростовують доводи апеляційної скарги про невідповідність висновків суду першої інстанції фактичним обставинам, а тому апеляційний суд не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги. Інші, зазначені позивачем в апеляційній скарзі обставини, окрім вищеописаних обставин, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування. Статтею 242 Кодексу адміністративного судочинства (КАС) України визначено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Враховуючи вищенаведене, апеляційний суд визнає, що суд першої інстанції, вирішуючи даний публічно-правовий спір, правильно встановив обставини справи та ухвалив законне рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, рішення суду першої інстанції ґрунтується на повно, об`єктивно і всебічно з`ясованих обставинах, доводи апеляційних скарг їх не спростовують, а тому підстав для скасування рішення суду першої інстанції немає. Керуючись ч.3 ст. 243, ст. 310, п. 1 ч. 1 ст.315, ст. ст. 316, 321, 322 , 325, 328329 КАС України, суд,- ПОСТАНОВИВ : апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 14 грудня 2022 року у справі № 380/13888/22 без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції лише у випадках, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України. Головуючий суддя В. В. Святецький судді Л. Я. Гудим О. М. Довгополов Повне судове рішення складено 16.03.2023.