Постанова П'ятий апеляційний адміністративний суд № 420/15626/22

П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 17 березня 2023 р.м.ОдесаСправа № 420/15626/22 Головуючий в 1 інстанції: Пекний А.С. П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача Димерлія О.О. суддів Танасогло Т.М. , Крусяна А.В. розглянувши в порядку письмового провадження апеляційні скарги Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 28.11.2022 року та на додаткове рішення Одеського окружного адміністративного суду від 13.12.2022 року у справі № 420/15626/22 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії У С Т А Н О В И В: 01 листопада 2022 року ОСОБА_1 (далі позивач) звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з позовною заявою, у якій просив: - визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2022 рік у розмірі семи мінімальних пенсій за віком; - зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 разову грошову допомогу до 5 травня за 2022 рік як інваліду війни у розмірі семи мінімальних пенсій за віком з урахуванням попередньо виплаченої суми такої допомоги. Вимоги адміністративного позову мотивовано тим, що в порушення приписів статті 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», рішення Конституційного Суду України №3-р/2020 від 27.02.2020 року, пенсійний орган протиправно виплатив позивачу, як особі інваліду 3-ї групи внаслідок війни, грошову допомогу до 5 травня за 2022 рік в сумі 3391 грн., а не в розмірі 7-ми мінімальних пенсій за віком, встановлених на 01 січня 2022 року. За наслідками розгляду зазначеної справи Одеським окружним адміністративним судом 28 листопада 2022 року прийнято рішення, яким адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено повністю. Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2022 рік у розмірі семи мінімальних пенсій за віком. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 разову грошову допомогу до 5 травня за 2022 рік як інваліду війни у розмірі семи мінімальних пенсій за віком, з урахуванням попередньо виплаченої суми такої допомоги. Ухвалюючи означене рішення, суд першої інстанції виходив з того, що у зв`язку з прийняттям Конституційним Судом України рішення від 27.02.2020 року № 3-р/2020, розмір разової грошової допомоги до 5 травня особам з інвалідністю внаслідок війни ІІІ групи у 2022 році має становити 13538 грн. Разом з тим, виплата Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області разової грошової допомоги у сумі 3391 грн. не відповідає вимогам законодавства України та свідчить про порушення прав позивача на отримання такої допомоги у належному розмірі. При цьому, суд першої інстанції зазначив, що норми будь-яких підзаконних нормативно-правових актів, у тому числі постанов Кабінету Міністрів України не можуть змінювати приписів Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22.10.1993 року № 3551-XII. Ураховуючи наведене, суд попередньої інстанції дійшов висновку, що сума недоотриманої позивачем разової грошової допомоги до 5 травня 2022 року становить 10147 грн. 30.11.2022 року ОСОБА_1 звернувся до Одеського окружного адміністративного суду із заявою щодо стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області витрат на професійну правничу допомогу в сумі 4000грн. Додатковим рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 13.12.2022 року у справі №420/15626/22 заяву ОСОБА_1 задоволено. Присуджено до стягнення за рахунок бюджетних асигнувань з Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області на користь ОСОБА_1 судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 4000 грн. Задовольняючи заяву про ухвалення додаткового рішення, суд першої інстанції виходив з того, що сума витрат позивача на правову допомогу в розмірі 4000 грн. є цілком обґрунтованою та пропорційною предмету розгляду даної справи. Не погоджуючись із вище вказаними рішеннями суду, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області (далі скаржник, пенсійний орган) подано апеляційні скарги, у яких посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, просить апеляційний суд скасувати оскаржувані рішення суду та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі. Доводи апеляційних скарг зводяться до того, що враховуючи положення статі 64 Конституції України, частини другої статті 20 Закону України «Про правовий режим воєнного стану», частини сьомої статті 20 та абзацу третього підпункту 2 пункту 22 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України, у 2022 році виплата щорічної разової грошової допомоги до 5-го травня має здійснюватися у розмірах, визначених в додатку до Порядку, затвердженого Постановою №

540. Скаржник зауважує, що державна щорічна допомога ветеранам війни і жертвам нацистських переслідувань до 5-го травня 2022 року виплачена Головним управлінням за рахунок коштів, які надійшли з Державного бюджету України, та у розмірах, визначених Постановою №

540. Відтак, виплата щорічної разової допомоги позивачу здійснена відповідно до вимог законодавства України, що діяло на момент виникнення права на таку допомогу, а тому підстав для визнання протиправними дій Головного управління немає. В якості підстави для скасування додаткового рішення Одеського окружного адміністративного суду від 13.12.2022 року скаржник зазначає, що представником позивача не обґрунтовано розмір судових витрат пропорційно до предмета спору та витраченого часу, взагалі не зазначено склад та розміри витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, яке у свою чергу призвело до безпідставного стягнення з Головного управління витрат на професійну правничу допомогу адвоката. Позивач ОСОБА_2 не скористався своїм правом на подачу відзиву на апеляційну скаргу у відповідності до вимог ст. 304 КАС України. В силу приписів пункту 1,3 частини 1 статті 311 КАС України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. Переглядаючи рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційних скарг, перевіряючи дотримання судом норм процесуального права при установленні фактичних обставин у справі та правильність застосування норм матеріального права, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційні скарги підлягають задоволенню з огляду на таке. Зокрема, як з`ясовано колегією суддів та установлено судом першої інстанції, ОСОБА_1 є інвалідом ІІІ групи внаслідок війни, перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Одеській області та має право на пільги, установлені законодавством України для ветеранів війни - інвалідів війни, що підтверджується посвідченням від 12.01.2004 року серії НОМЕР_1 . 14.10.2022 року представник позивача адвокат А.Б. Данилюк звернувся до ГУ ПФУ в Одеській області із заявою, у якій просив перерахувати та виплатити ОСОБА_1 щорічну разову грошову допомогу до 5-го травня за 2022 рік у розмірі семи мінімальних пенсій за віком відповідно до статті 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».(а.с.19) Листом від 20.10.2022 року №17342-15445/П-02/8-1500/22 пенсійний орган повідомив представнику позивача адвокату А.Б. Данилюку, що відповідно до статті 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» щорічно до 5 травня особам з інвалідністю внаслідок війни виплачується разова грошова допомога у розмірах, які визначаються Кабінетом Міністрів України в межах бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України. У 2022 році розмір виплати разової грошової допомоги до 5-го травня визначено згідно із постановою Кабінету Міністрів України від 07.05.2022 року № 540 «Деякі питання виплати у 2022 році разової грошової допомоги, передбаченої Законами України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» і «Про жертви нацистських переслідувань». Згідно із Порядком щорічну разову грошову допомогу до 5 травня особам з інвалідністю внаслідок війни 3 групи установлено в розмірі 3391 грн., а тому саме в такому розмірі в червні 2022 року позивачу виплачена щорічна разова грошова допомога.(а.с.18) Уважаючи протиправною бездіяльність щодо не нарахування та невиплати у повному обсязі щорічної разової грошової допомоги до 05 травня у 2022 році в розмірі 7-ти мінімальних пенсій за віком, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом. Частиною другою статті 19 Конституції України установлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України. Статтею 3 Конституції України визначено, що людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Згідно із приписами статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення, створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Правовий статус ветеранів війни та створення належних умов для їх життєзабезпечення визначає Закон України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22.10.1993 року № 3551-XII (далі - Закон № 3551-XII). Так, відповідно до частини п`ятої статті 13 Закону №3551-XII (у редакції Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 25.12.1998р. №367-XIV) щорічно до 5 травня інвалідам війни ІІI групи виплачується разова грошова допомога у розмірі семи мінімальних пенсій за віком. Підпунктом «б» підпункту 2 пункту 20 розділу II «Внесення змін до деяких законодавчих актів України» Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» №107-VI від 28.12.2007р. (набрав чинності 1 січня 2008 року) частину п`яту статті 13 Закону №3551-XII викладено у такій редакції: «Щорічно до 5 травня інвалідам війни виплачується разова грошова допомога у розмірах, які визначаються Кабінетом Міністрів України в межах бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України». Водночас, рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року №10рп/2008 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), зокрема, положення підпункту «б» підпункту 2 пункту 20 розділу II Закону №107-VI. У подальшому, Законом України від 28.12.2014 року №79-VІІІ «Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин» (набрав чинності 1 січня 2015 року) розділ VІ «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України доповнено пунктом 26, яким установлено, що норми і положення, зокрема, статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону № 3551-XII застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування. Рішенням Конституційного Суду України від 27.02.2020 року №3-р/2020 у справі №1-247/2018(3393/18) визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), окреме положення пункту 26 розділу VІ «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України, яким установлено, що норми і положення, зокрема статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону № 3551-XII застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування. У цьому ж Рішенні зазначено, що окреме положення пункту 26, яке визнане неконституційним, втрачає чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення. Таким чином, у зв`язку з прийняттям Конституційним Судом України рішення від 27.02.2020 року у справі 1-247/2018(3393/18) положенням статті 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» мають застосовуватись у такій редакції: «Щорічно до 5 травня інвалідам війни виплачується разова грошова допомога у розмірах: інвалідам I групи - десять мінімальних пенсій за віком; II групи - вісім мінімальних пенсій за віком; III групи - сім мінімальних пенсій за віком». Разом з тим, у зв`язку із широкомасштабною збройною агресією російської федерації проти України, Указом Президента України від 24.02.2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 24.02.2022 року № 2102-IX, з 24.02.2022 року на всій території Україні введено воєнний стан, дію якого наразі продовжено з 19 лютого 2023 року строком на 90 діб. Крім того, підпунктом 2 пункту 4 від 24.02.2022 року Указу Президента України від 24.02.2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» зобов`язано Кабінет Міністрів України невідкладно забезпечити фінансування та вжити в межах повноважень інших заходів, пов`язаних із запровадженням правового режиму воєнного стану на території України. Згідно зі статтею 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав, свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень. Відповідно до статті 15 Європейської конвенції з прав людини (1951 року, Конвенцію ратифіковано Законом № 475/97-ВР від 17 липня 1997 року) «Відступ від зобов`язань під час надзвичайної ситуації» під час війни або іншої суспільної небезпеки, яка загрожує життю нації, будь-яка Висока Договірна Сторона може вживати заходів, що відступають від її зобов`язань за цією Конвенцією, виключно в тих межах, яких вимагає гострота становища, і за умови, що такі заходи не суперечать іншим її зобов`язанням згідно із міжнародним правом. Згідно із статтею 4 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права (ратифіковано Указом Президії Верховної Ради Української РСР № 2148-VIII від 19.10.1973 року) під час надзвичайного становища в державі, при якому життя нації перебуває під загрозою і про наявність якого офіційно оголошується, держави-учасниці цього Пакту можуть вживати заходів на відступ від своїх зобов`язань за цим Пактом тільки в такій мірі, у якій це диктується гостротою становища, при умові, що такі заходи не є несумісними з їх іншими зобов`язаннями за міжнародним правом і не тягнуть за собою дискримінації виключно на основі раси, кольору шкіри, статі, мови, релігії соціального походження. Це положення не може бути підставою для якихось відступів від статей 6 (право на життя), 7 (заборона катування), 8 (заборона рабства), 11 (заборона позбавлений волі на тій лише підставі, що особа не в змозі виконати якесь договірне зобов`язання), 15 (заборона зворотної дії в часі закону, який визначає кримінальну відповідальність), 16 (право на невідчужувану правосуб`єктність) і 18 (свобода думки та совісті). Відповідно до пункту 13 Рекомендацій (2004)20 «Про судовий перегляд адміністративних актів», прийнятих Комітетом Міністрів Ради Європи 15 грудня 2004 року (Recommendation REC(2004)10 of the Committee of Ministers to member States concerning the protection of the human rights and dignity of persons with mental disorder and its Explanatory Memorandum (Adopted by the Committee of Ministers on 22 September 2004 at the 896th meeting of the Ministers' Deputies)) держави можуть встановлювати деякі виключення з поняття адміністративних актів, які повинні бути закріплені законодавчо, зокрема, стосовно актів, пов`язаних зі сферою міжнародних відносин та забезпечення національної безпеки. Крім цього, Конституційний Суд України у своїх рішеннях сформував практику стосовно запровадження, шляхом прийняття законів, нових механізмів перерозподілу Державного бюджету України та використання бюджету Пенсійного фонду України у соціальній сфері, спрямованих на досягнення розумного балансу між інтересами окремих осіб, суспільства та держави. Так, у Рішенні від 08.10.2008 року № 20-рп/2008 (пункт 5) Конституційний Суд України вказав, що види і розміри соціальних послуг встановлюються державою з урахуванням її фінансових можливостей. Конституційний Суд України, вирішуючи це питання, врахував положення актів міжнародного права, зокрема, статтю 22 Загальної декларації прав людини про те, що розміри соціальних виплат і допомоги встановлюються з урахуванням фінансових можливостей держави, тобто кожна людина як член суспільства має право на соціальне забезпечення, здійснення необхідних для підтримання її гідності, вільного розвитку її особи прав у економічній, соціальній і культурній галузях за допомогою національних зусиль і міжнародного співробітництва, проте відповідно до структури і ресурсів кожної держави. Слід зазначити, що в адміністративних справах, спір у яких стосується соціального захисту під час війни вразливих груп населення, необхідно віднайти баланс між конституційною цінністю оборони, яка є суспільним (публічним) інтересом, у якому акумулюються індивідуальні права кожного, з одного боку, та метою законодавчого впорядкування отримання певного виду соціальної допомоги, з іншого боку. Одним із важливих моментів для здійснення судового контролю правомірності дій і рішень суб`єктів владних повноважень є адекватна оцінка адміністративними судами заходів публічної влади (парламенту, глави держави, уряду, центральних органів виконавчої влади, спеціальних органів), які вживаються нею у воєнний час і які є необхідними для подолання збройної агресії російської федерації проти України, зокрема, щодо виділення/перерозподілу фінансових ресурсів для забезпечення заходів військового стану та проведення мобілізації. Такі фінансові заходи є необхідними, проте інколи вони можуть здаватися незвичними, неординарними і надмірними для мирного часу. Доцільність вжиття вищезазначених фінансових заходів визначається законодавчою та виконавчою гілками державної влади, а межі судового контролю повинні полягати в тому, наскільки вони є сумісними з Конституцією та законами України. При цьому, рішення суб`єктів владних повноважень стосовно виділення чи перерозподілу фінансових ресурсів на соціальні програми у зв`язку з потребами першочергового фінансування потреби оборони країни не повинні спричиняти свавілля, а навпаки, заслуговувати на підтримку громадян, а для цього такі зусилля парламенту, глави держави, уряду в умовах воєнного стану повинні бути належним чином умотивовані та донесені до відома суспільства. В умовах воєнного стану держава зобов`язана мобілізувати всі доступні їй ресурси, у тому числі фінансові, для посилення своєї обороноздатності та відсічі збройної агресії російської федерації проти України. Відтак, прийняті органами державної влади рішення, направлені для досягнення вказаних цілей, повинні піддаватись судовому контролю з особливою увагою. Водночас, за межами воєнного стану, при досягненні інших суспільних цілей, розсуд держави є істотно вужчим. Також, колегія суддів зазначає, що підтримання високого рівня обороноздатності є найвищим державним інтересом і однією з найбільш захищених конституційних цінностей України, оскільки відповідно до частини першої статті 17 Конституції України захист суверенітету та територіальної цілісності України є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу. Разом з цим, обмеження прав людини і громадянина під час війни може бути цілеспрямованим і масовими, однак, очевидним є те, що в умовах воєнного стану підстави для його виправдання є іншими, ніж у мирний час. Питання оцінки таких обмежень обумовлюються, серед іншого, тим, що у військовий час органи державної влади з метою здійснення оборони держави можуть надавати перевагу аргументам, які обумовлюють посилення обороноздатності (потреби оборони), а не тим, які націлені на індивідуальні права. Так, частиною другою статті 20 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» №389-VІІІ передбачено, що в умовах воєнного стану не можуть бути обмежені права, свободи людини і громадянина, передбачені частиною другою статті 64 Конституції України. Статтею 64 Конституції України установлено, що конституційні права, свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України. В умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку дії цих обмежень. Не можуть бути обмежені права і свободи, передбачені статтями 24, 25, 27, 28, 29, 40, 47, 51, 52, 55, 56, 57, 58, 59, 60, 61, 62, 63 цієї Конституції. У свою чергу, правовідносини щодо соціального захисту громадян регулюються статтею 46 Конституції України, яка не передбачена частиною другою статті 64 Конституції України. Тобто, право соціального захисту, гарантоване статтею 46 Конституції України, може бути обмежено в умовах воєнного або надзвичайного стану. Таким чином, право позивача, як особи з інвалідністю 3 групи внаслідок війни, на виплату щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2022 рік у розмірі семи мінімальних пенсій за віком відповідно до статті 13 Закону № 3551-XII, підпадає під гарантії, передбачені статтею 46 Конституції України, які відповідно до статті 64 Конституції України можуть бути тимчасово обмежені в умовах воєнного або надзвичайного стану. Абзацом третім підпункту 2 пункту 22 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України визначено, що в умовах воєнного стану або для здійснення згідно із законом заходів загальної мобілізації Кабінет Міністрів України може приймати рішення щодо порядку застосування і розмірів державних соціальних стандартів та гарантій, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевих бюджетів та фондів загальнообов`язкового державного соціального і пенсійного страхування. Згідно із частинами першою, другою статті 117 Конституції України Кабінет Міністрів України в межах своєї компетенції видає постанови і розпорядження, які є обов`язковими до виконання. Акти Кабінету Міністрів України підписує Прем`єр-міністр України. Відповідно до частини сьомої статті 20 та абзацу третього підпункту 2 пункту 22 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України Кабінет Міністрів України постановою від 07.05.2022 року № 540 («Деякі питання виплати у 2022 році разової грошової допомоги, передбаченої Законами України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» і «Про жертви нацистських переслідувань») затвердив Порядок використання у 2022 році коштів державного бюджету, передбачених для виплати щорічної разової грошової допомоги ветеранам війни і жертвам нацистських переслідувань (далі Порядок № 540»). Підпунктом 2 пункту 2 вищевказаної постанови Кабінету Міністрів України установлено, що виплата грошової допомоги у 2022 році здійснюється, зокрема, органами Пенсійного фонду України - особам, які перебувають на обліку в територіальних органах Пенсійного фонду України як особи, яким призначено пенсію (щомісячне довічне грошове утримання), станом на 5 травня 2022 року, шляхом включення у відомості (списки) на виплату пенсій. Згідно до пункту 3 Порядку №540 розпорядниками бюджетних коштів нижчого рівня є: 1) щодо виплати щорічної разової грошової допомоги ветеранам війни і жертвам нацистських переслідувань, які перебувають на обліку в територіальних органах Пенсійного фонду України як особи, яким призначено пенсію (щомісячне довічне грошове утримання), станом на 5 травня 2022 року, - Пенсійний фонд України; 2) щодо виплати щорічної разової грошової допомоги ветеранам війни і жертвам нацистських переслідувань, які не перебувають на обліку в територіальних органах Пенсійного фонду України як особи, яким призначено пенсію (щомісячне довічне грошове утримання), станом на 5 травня 2022 року: структурні підрозділи з питань соціального захисту населення обласних, Київської міської держадміністрацій (далі - регіональні органи соціального захисту населення); структурні підрозділи з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві держадміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі їх утворення) рад (далі - місцеві органи соціального захисту населення), центри по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат, які відповідають вимогам пункту 47 частини першої статті 2 Бюджетного кодексу України. Положеннями пункту 5 Порядку №540 визначено, що бюджетні кошти розподіляються Мінсоцполітики в межах бюджетних призначень і спрямовуються: Пенсійному фонду України - відповідно до поданої ним заявки щодо сум грошової допомоги, що включені у відомості (списки) на виплату пенсій за червень 2022 р., на підставі інформації, що обробляється в базах даних одержувачів пенсій (електронних пенсійних справах), та витрат на оплату послуг, пов`язаних із виплатою та доставкою грошової допомоги, що проводиться організацією, що здійснює виплату і доставку пенсій та грошової допомоги за місцем фактичного проживання; регіональним органам соціального захисту населення - відповідно до поданої ними інформації щодо сум грошової допомоги, сформованої на підставі інформації місцевих органів соціального захисту населення та центрів по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат, для проведення виплат особам, зазначеним у абзаці першому підпункту 2 пункту 3 цього Порядку, за місцем їх проживання чи одержання грошового утримання. Кошти для виплати грошової допомоги та оплати послуг, пов`язаних із виплатою та доставкою грошової допомоги територіальними органами Пенсійного фонду України, перераховуються Мінсоцполітики на окремий рахунок Пенсійного фонду України, відкритий в АТ «Ощадбанк». Виплата грошової допомоги здійснюється у розмірах згідно із додатком. Ним передбачено, що разова грошова допомога до 5 травня у 2022 році виплачується в таких розмірах, зокрема: - особам з інвалідністю внаслідок війни та колишнім малолітнім (яким на момент ув`язнення не виповнилося 14 років) в`язням концентраційних таборів, гетто, інших місць примусового тримання, визнаним особами з інвалідністю внаслідок загального захворювання, трудового каліцтва та з інших причин: I групи - 4421 гривня, II групи -3906 гривень, III групи - 3391 гривня. Відповідно до пунктів 1, 2 Положення про Пенсійний фонд України, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 23 липня 2014 року № 280 (далі - Положення №280), Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, що реалізує державну політику з питань пенсійного забезпечення та ведення обліку осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню. Пенсійний фонд України у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, іншими актами законодавства. Аналіз викладених правових норм дає підстави для висновку, що Кабінет Міністрів України відповідно до пунктів 3, 7 статті 116 Конституції України, частини сьомої статті 20 та абзацу третього підпункту 2 пункту 22 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України, з огляду на запровадження в Україні воєнного стану та для здійснення згідно із законом заходів загальної мобілізації, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевих бюджетів та фондів загальнообов`язкового державного соціального і пенсійного страхування, може приймати рішення щодо порядку застосування і розмірів державних соціальних стандартів та гарантій, серед іншого, і щодо порядку використання у 2022 році коштів державного бюджету, передбачених для виплати щорічної разової грошової допомоги ветеранам війни і жертвам нацистських переслідувань. Ураховуючи положення частини другої статті 20 Закону України «Про правовий режим воєнного стану», частини сьомої статті 20 та абзацу третього підпункту 2 пункту 22 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України, колегія суддів дійшла висновку, що у 2022 році виплата щорічної разової грошової допомоги до 5-го травня має здійснюватися у розмірах, визначених в додатку до Порядку, затвердженого Постановою №

540. Аналогічна правова позиція, викладена Верховним Судом у постанові від 01.12.2022 у справі № 580/2869/22. Окрім цього, апеляційний суд уважає безпідставним посилання суду попередньої інстанції на рішення Верховного Суду від 29.09.2020 року у зразковій справі №440/2722/20, оскільки після прийняття вказаного рішення відбулася зміна законодавства в частині врегулювання виплати щорічної разової грошової допомоги до 5-го травня, а також суттєво змінилися обставини з огляду на введення з 24.02.2022 року в Україні воєнного стану, який триває і на сьогодні. Разом з цим, позивач не був позбавлений права на щорічну разову грошову допомогу до 5-го травня та отримав її у розмірі 3391 грн, що установлено в додатку до Порядку №

540. Відтак, судова колегія апеляційного суду вказує, що судом першої інстанції не правильно застосовано норми матеріального права, а саме положення статей 46, 64 Конституції України, частини сьомої статті 20 та абзацу третього підпункту 2 пункту 22 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України, частини другої статті 20 Закону України «Про правовий режим воєнного стану», статті 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», приписів Порядку №

540. Беручи до уваги вище наведене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог ОСОБА_1 та відсутність підстав для їх задоволення. За наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право, зокрема, скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення (п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України). Відповідно до п.4 ч.1 ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права уважається, крім іншого, неправильне тлумачення закону. З урахуванням наведеного, судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення допущено неправильне тлумачення закону, що призвело до неправильного застосування норм матеріального права, а відтак, згідно до приписів ст. 315, 317 КАС України рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог. Окрім цього, з урахуванням приписів 139 КАС України, судова колегія вказує, що за наслідками скасування апеляційним судом рішення Одеського окружного адміністративного суду від 28.11.2022 року, додаткове рішення Одеського окружного адміністративного суду від 13.12.2022 року у даній справі також підлягає скасуванню. Керуючись ст. 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, апеляційний суд П О С Т А Н О В И В: Апеляційні скарги Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області задовольнити повністю. Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 28.11.2022 року та додаткове рішення Одеського окружного адміністративного суду від 13.12.2022 року у справі № 420/15626/22 скасувати. Прийняти у справі №420/15626/22 нове судове рішення. У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії відмовити повністю. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її підписання суддями та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня отримання сторонами копії судового рішення. Суддя-доповідач Димерлій О.О. Судді Танасогло Т.М. Крусян А.В.