Постанова Київський апеляційний суд № 752/22327/17

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД апеляційне провадження №22-ц/824/3828/2023 справа №752/22327/17 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 16 березня 2023 року м.Київ Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача Поліщук Н.В. суддів Нежури В.А., Соколової В.В. розглянувши у письмовому провадженні справу за апеляційною скаргою адвоката Хомича Івана Олександровича, який діє в інтересах ОСОБА_1 на рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 08 червня 2022 року, ухвалене під головуванням судді Хоменко В.С., у справі за позовом Комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Голосіївського району м. Києва" до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , Корпорація "Нуберт Менеджмент" про стягнення заборгованості за послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкової території, - встановив: У жовтні 2017 року КП "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Голосіївського району м. Києва" звернулось до суду з позовом про стягнення заборгованості за послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкової території. Позовні вимоги мотивує тим, що будинок АДРЕСА_1 знаходиться на балансі та обслуговуванні у Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Голосіївського району м. Києва». Квартира АДРЕСА_2 , загальною площею 66,5м2, є власністю ОСОБА_5 . В квартирі зареєстровані ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 . На ім`я ОСОБА_1 відкрито особовий рахунок № НОМЕР_1 . Вказує, що відповідач ОСОБА_1 є власником зазначеної квартири, відповідно до частини 2 статті 382 ЦК України, частини 1 статті 1 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку. Зазначає, що згідно Розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 29 грудня 2010 року № 1221, яким затверджено тариф на житлово-комунальні послуги, передбачено термін оплати спожитих послуг - до 20-го числа місяця, що настає за розрахунковим. У зв`язку із невиконанням своїх зобов`язань у відповідачів виникла перед позивачем заборгованість за послуги з утримання будинку і прибудинкової території (експлуатаційні витрати) за період з 01 травня 2015 року по 01 серпня 2017 року у розмірі 4614,39 грн. Вказує, що з метою досудового врегулювання спору підприємство неодноразово нагадувало відповідачам про оплату заборгованості за послуги з утримання будинку і прибудинкової території (експлуатаційні витрати). Окрім цього, 09 грудня 2016 року направлено попередження від 08 грудня 2016 року № 431-08/12-21 про необхідність оплати заборгованості, але відповідачі борг не сплатили. Мотивуючи наведеним, просить суд стягнути солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 на користь Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Голосіївського району м. Києва» - заборгованість за послуги з утримання будинку та прибудинкової території (експлуатаційні витрати) з урахуванням трьох процентів річних від простроченої суми в розмірі 4823,43грн та витрати по сплаті судового збору в сумі 1600,00 грн. Рішенням Голосіївського районного суду міста Києва від 08 червня 2022 року позовні вимоги КП "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Голосіївського району м. Києва" задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Голосіївського району м. Києва» заборгованість за послуги з утримання будинку та прибудинкової території за період з 01 травня 2015 року по 01 серпня 2017 року в розмірі 4 614,39 грн, 3% річних у розмірі 209,04 грн, а всього - 4823,43 грн. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Голосіївського району м. Києва» в рівних частинах судовий збір у розмірі 1 600,00 грн. Не погодившись з ухваленим рішення, адвокатом Хомичем І.О., який діє в інтересах ОСОБА_1 , подано апеляційну скаргу. В обґрунтування апеляційної скарги вказує, що станом на 2013 рік всі квартири в будинку приватизовані/перебувають у приватній власності, що встановлено рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 10 червня 2013 року, в тому числі квартира АДРЕСА_3 в будинку належить до приватного житлового фонду з 09 березня 1991 року, що підтверджується відомостями, зазначеними в пункті 3 договору купівлі-продажу нерухомості від 04 жовтня 1994 року. За таких обставин, житловий багатоквартирний будинок АДРЕСА_1 є таким, що належить на праві спільної власності власникам квартир будинку з моменту отримання першого свідоцтва про право власності на квартиру (орієнтовно з початку 1991 року) та не може знаходитись ані в державній, ані в комунальній власності. Незважаючи на вищевикладене, згідно позицій № 340 Таблиці 7 Додатка №2 до Рішення Київської міської ради від 27 грудня 2001 № 208/1642 "Про формування комунальної власності територіальних громад районів міста Києва" та в подальшому № 107 Таблиці 7 Додатка № 1 до Рішення Київської міської ради, від 02 грудня 2010 року № 284/5096 "Про питання комунальної власності територіальної громади міста Києва" з кінця 2001 року будинок було визнано об`єктом права комунальної власності територіальної громади м.Києва. Вказує, що вищезазначеними рішеннями органу місцевого самоврядування форма власності на житловий 74-квартирний будинок, в тому числі на спільне майно будинку, була змінена з спільної сумісної власності власників квартир будинку (до якої будинок належав, як вже зазначалось, з моменту отримання першого свідоцтва про право власності на квартиру орієнтовно з початку 1991 року) на одноособову комунальну власність територіальної громади м.Києва. Посилається порушення положень пункту 7 частини 1 статті 92 Конституції України; частини 2 статті 382, статті 355 Цивільного кодексу України; статей 1, 10 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду»; рішення Конституційного суду України від 2 березня 2004 року № 4-рп/2004 у справі № 1-2/2004, рішення Конституційного суду України від 9 листопада 2011 року № 14-рп/2011 у справі № 1-22/2011. Звертає увагу, що матеріали цивільної справи не містять доказів державної реєстрації за співвласниками права приватної власності на багатоквартирний будинок/спільне майно багатоквартирного будинку, в якому розташована квартира відповідача, що виключає застосування до скаржника відповідних приписів законодавства щодо його обов`язків як співвласника. Вказує, що віднесення до комунальної власності територіальної громади м. Києва 74-квартирного будинку (з подальшою його передачею до сфери управління Голосіївської районної в м. Києві державної адміністрації), що встановлено судом першої інстанції, призводить до незаконного виникнення подвійної власності (спільної власності власників квартир будинку разом з одноособовою комунальною власністю) на будинок. Починаючи з 2002 року і до тепер, власникам квартир будинку, в тому числі і скаржнику, не належить на праві співвласності спільне майно будинку, відтак застосування судом першої інстанції до скаржника приписів статті 322 ЦК України має розцінюватись як невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, що тягне за собою неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права. Зазначає, що власником спільного майна багатоквартирного будинку (який з кінця 2001 року і дотепер перебуває в одноособовій комунальній власності територіальної громади м. Києва) є Київська міська Рада. Вказує, що з 01 вересня 2014 року право користування квартирою АДРЕСА_2 та пов`язаною з нею спільного майна багатоквартирного будинку належить не скаржнику (як власнику квартири), а юридичній особі - Корпорації «Нуберт Менеджмент», яка, згідно положень законодавства, є належним відповідачем у справі як користувач. Посилається на відсутність предмету спору у цій справі, оскільки матеріали справи не містять доказів на підтвердження надання житлово-комунальних послуг позивачем за адресою: АДРЕСА_1 . Вказує, що усі договори про надання послуг укладено між позивачем з однієї сторони, та ПАТ «Київенерго»; ТОВ «Укрбіоекологія»; КП «Київкомунсервіс»; ПрАТ «Отіс»; ТОВ «СЕА ОДС»; КП «Київкомунсервіс»; ТОВ «Укрбіоекологія»; ТОВ «Транспортне підприємство УКР АВТОСЕРВІС»; КП «Київкомунсервіс»; МП «Промкомплекс», з другої сторони (відповідно). Звертає увагу, що зазначені договори стосуються правовідносин позивача з вищезазначеними третіми особами, до яких скаржник не має жодного відношення. Посилається на порушення норм процесуального права, оскільки вищезазначені договори з постачальниками послуг не були подані у встановлений законом або судом строк, а тому не можуть бути використані судом першої інстанції в якості доказів, що обгрунтовують ухвалене рішення, оскільки не є належними, допустимими та достатніми доказами. Вказує, що суд першої інстанції зазначив, що скаржником (як власником квартири) право користування вищезазначеною квартирою безоплатно передано Корпорації «Нуберт Менеджмент», згідно договору позички житла (квартири) від 01 вересня 2014 року. Уважає, що ця цивільна справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, оскільки позивачем і належними відповідачами по справі є юридичні особи, що відповідно до положень пункту 1 частини 1 статті 255 ЦПК України є підставою закриття провадження у справі. Мотивуючи наведеним, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 08 червня 2022 року у справі №752/22327/17 повністю, і у відповідній частині закрити провадження у справі повністю. 29 вересня 2022 року на адресу Київського апеляційного суду надійшов відзив КП "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Голосіївського району м. Києва". Вказує, що відповідач ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_2 , що підтверджується довідкою форма № 3 від 06 жовтня 2017 року №2123 яка видана на підставі договору купівлі-продажу житла від 03 вересня 2004 року, що знаходяться в матеріалах справи. Власник, наймач (орендар) квартири, які володіють та користуються житловими квартирами та фактично отримують житлово-комунальні послуги, зобов`язані: укласти договір на надання житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем відповідно до типового договору; оплачувати надані житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом; дотримуватися вимог нормативно-правових актів у сфері житлово-комунальних послуг, пожежної і газової безпеки, санітарних норм і правил тощо. Договір по квартирі АДРЕСА_2 , між власником квартири та відповідачами укладено, але разом з тим навіть при відсутності між споживачем та виконавцем послуг договору про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, обов`язок сплачувати за послуги виник в силу положень спеціального закону, який регулював даний вид правовідносин. Вказує, що квартира відповідача АДРЕСА_2 , є упорядкованим житловим приміщенням, забезпеченим всередині технічною можливістю споживання всіх комунальних послуг. Щомісяця позивач КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Голосіївського району м. Києва» виконувало по будинку, в якому розташована квартира відповідача, комплекс послуг. Утримання будинку і прибудинкової території є таким видом діяльності, у якому немає можливості їх припинити щодо окремих квартир у тому самому будинку, тому позивач не може не надавати вказані послуги (не забезпечувати надання комунальних послуг) відповідачу по цій справі, оскільки відповідно до статті 16 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» комунальні послуги надаються споживачу безперебійно, за винятком часу на проведення ремонтних і профілактичних робіт, ліквідації аварії та її наслідків. Розпорядження органу місцевого самоврядування регулювали для підприємств ціну, за якою вони були зобов`язані здійснювати свою господарську діяльність, але Верховна Рада України, як вищий законодавчий орган, надала право органам місцевого самоврядування встановлювати тарифи у статті 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 24.06.2004 № 1875-IV, проте позбавила їх такого права шляхом прийняття Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 09.11.2017 № 2189-VIII. Звертає увагу, що до 11 червня 2018 року КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Голосіївського району м. Києва» надавало послуги за тарифом, встановленим розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 06 червня 2017 року № 668, а вже з 11 червня 2018 року розмір вартості послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, які фактично продовжує надавати КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Голосіївського району м. Києва» до визначення співвласниками нового управителя та узгодження вартості послуг, складається з витрат підприємства по кожному будинку окремо в межах надходжень, не збільшується та залишається на рівні цін 2018 року. Мотивуючи наведеним, просить суд апеляційної інстанції у задоволенні апеляційної скарги відмовити. Відповідно до частини 1 статті 369 ЦПК України справа розглядається без повідомлення учасників справи. Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого по справі судового рішення, апеляційний суд робить висновок, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке. Відповідно до частин 1 та 2 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Задовольнивши частково позовні вимоги, суд першої інстанції вказав, що не проживання відповідача у квартирі, яка належить йому на праві власності, або факт відсутності його реєстрації у цій квартирі, не звільняє його від обов`язку нести витрати з оплати житлово-комунальних послуг. Також суд вказав, що відсутність відповідного договору між споживачем житлово-комунальних послуг та їх виконавцем не є підставою для відмови у стягненні заборгованості з оплати житлово-комунальних послуг, оскільки згідно статті 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають також із дій осіб, які породжують ці права та обов`язки, і такою дією є реальне надання послуг та їх отримання відповідачем. Суд зробив висновок, що наданий позивачем розрахунок заборгованості з усіма його складовими зроблено вірно та у повній відповідності до інших наявних у справі доказів, та підтверджує порушення відповідачем обов`язків щодо своєчасного та повного сплати отриманих послуг. Також вказав, що відповідачем розмір заборгованості не спростований доказами в розрізі положень статей 76-81 ЦПК України. Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на таке. Рішенням Голосіївської районної в місті Києві ради 41 сесії V скликання від 19 жовтня 2010 року № 41/10 передано майно територіальної громади Голосіївського району м. Києва з балансу Голосіївської районної в м. Києві ради на баланс КП «Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду Голосіївського району» 31 жовтня 2010 року (том 1 а.с. 103-105), в тому числі будинок АДРЕСА_1 . Рішенням Київської міської ради від 02 грудня 2010 року № 284/5096 «Про питання комунальної власності територіальної громади міста Києва» затверджено переліки об`єктів права комунальної власності територіальної громади міста Києва згідно з додатками 1-10 до цього рішення, та визнано такими, що втратили чинність, додатки 2-12 до рішення Київради від 27.12.2001 року № 208/1642 «Про формування комунальної власності територіальних громад районів міста Києва» (том 1 а.с.45-46, том 2 а.с.210). Розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради №1112 від 10 грудня 2010 року "Про питання організації управління районами в місті Києві" затверджено переліки підприємств, організацій та установ, майно яких передається до сфери управління районних в місті Києві державних адміністрацій згідно з додатками 1-10 до цього розпорядження. Закріплено на праві господарського відання за комунальним підприємством "Київжитлоспецексплуатація" нежитлові будинки та нежитлові приміщення згідно додатком 11 до цього розпорядження (том 2 а.с.170-171). З даних рішення Київської міської ради від 09 жовтня 2014 року № 270/270 «Про удосконалення структури управління житлово-комунальним господарством міста Києва» встановлено, що КП «Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду Голосіївського району» перейменовано в КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Голосіївського району м. Києва» (том 1 а.с.15-16, 111-112). З даних довідки №2123 від 06 жовтня 2017 року установлено, що власником особового рахунку за квартирою АДРЕСА_2 є ОСОБА_1 (а.с.9). З даних довідки про розрахунок заборгованості за житлово-комунальні послуги за адресою АДРЕСА_4 установлено, що сума основного боргу становить 4614,39 гривень за період з 01 травня 2015 року по 01 вересня 2017 року (а.с.10-11). З даних Договору позички житла (квартири) від 01 вересня 2014 року, укладеного між ОСОБА_1 (позичкодавець) та Корпорацією "Нуберт Менеджмент" (користувач) , установлено, що позичкодавець безоплатно передає користувачу, а користувач приймає від позичкодавця житло, а саме: ізольовану квартиру АДРЕСА_5 для користування протягом строку, встановленого цим договором, з метою проживання у ньому фізичних осіб та без мети одержання доходів. За змістом пункту 7 Договору позички житла (квартири) від 01 вересня 2014 року убачається, що користувач (Корпорація "Нуберт Менеджмент") зобов`язується за власний рахунок безпосередньо (без будь-якої участі позичкодавця) своєчасно вносити плату за надані послуги. Пунктом 11 цього Договору визначено, що договір укладається на строк до трьох років. Договір вважається пролонгованим на кожний той же самий наступний строк, якщо за місяць до закінчення строку його дії однією із сторін не буде письмово заявлено про його розірвання або необхідність перегляду (том 1 а.с.44, том 2 а.с.65). 05 вересня 2016 року між Корпорацією "Нуберт Менеджмент" (позичкодавець) та гр. ОСОБА_2 (користувач) укладено Договір (суб) позички житла (квартири), згідно якого позичкодавець безоплатно передає користувачу, а користувач приймає від позичкодавця житло, у межах соціальної норми, що знаходиться в квартирі АДРЕСА_5 для користування протягом строку, встановленого цим договором, з метою проживання користувача та без мети одержання доходів ( том 1 а.с. 14). 28 жовтня 2016 року між Корпорацією "Нуберт Менеджмент" (позичкодавець) та гр. ОСОБА_3 (користувач) укладено Договір (суб) позички житла (квартири), згідно якого позичкодавець безоплатно передає користувачу, а користувач приймає від позичкодавця житло, у межах соціальної норми, що знаходиться в квартирі АДРЕСА_5 для користування протягом строку, встановленого цим договором, з метою проживання користувача та без мети одержання доходів ( том 3 а.с. 48). З даних посвідки на тимчасове проживання ТР155885 від 19 серпня 2016 року встановлено, що зареєстрованим місцем проживання ОСОБА_2 значиться АДРЕСА_4 (том 1 а.с.56). 28 грудня 2017 року ОСОБА_2 звернувся до Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації з повідомленням про місце перебування та про фактичне не проживання за адресою, що зареєстрована як місце проживання. З даних вказаного повідомлення установлено, що ОСОБА_2 повідомив про те, що з 01 грудня 2017 року не проживає за адресою реєстрації, а проживає у АДРЕСА_6 (том 1 а.с.57, том 2 а.с.49). З даних посвідки на тимчасове проживання НОМЕР_2 від 16 жовтня 2014 року установлено, що зареєстрованим місцем проживання ОСОБА_3 значиться АДРЕСА_7 , з 20 жовтня 2014 року (том 1 а.с.68). 19 липня 2017 року ОСОБА_3 звернувся до Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації з повідомленням про місце перебування, у якій вказав про не проживання більше одного місяця за адресою АДРЕСА_4 та вказав, що фактичне місце проживання є АДРЕСА_8 (том 1 а.с.69, том 2 а.с.45, 140). З даних посвідки на тимчасове проживання НОМЕР_3 від 23 вересня 2016 року встановлено, що зареєстрованим місцем проживання ОСОБА_6 значиться АДРЕСА_4 , з 28 жовтня 2016 року (том 1 а.с.70). 19 липня 2017 року ОСОБА_4 звернувся до Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації з повідомленням про місце перебування у якій вказав про не проживання більше одного місяця за адресою АДРЕСА_4 та вказав, що фактичне місце проживання з 18 травня 2017 року є АДРЕСА_9 (том 1 а.с.71, том 2 а.с.137 ). З даних Статуту КП "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Голосіївського району м. Києва", затвердженого розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) 06 січня 2015 року №1, установлено, що метою та предметом діяльності позивача є утримання житлового і нежитлового фонду, що належить до комунальної власності та його обслуговування на договірних засадах у встановленому порядку, надання послуг з утримання будинків, споруд і прибудинкових територій та інших житлово-комунальних послуг, виконання функцій балансоутримувача житлового та нежитлового фонду, укладання договорів на надання житлово-комунальних послуг (том. 1 а.с. 106-110) Позивачем укладено ряд договорів з постачальниками послуг, а саме договір про постачання електричної енергії № 17195 від 31 серпня 2004 року, укладений між ПАТ «Київенерго» та КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Голосіївського району м. Києва» (том 1 а.с. 117-122); договір № 03/08Д від 03 серпня 2015 року щодо проведення профілактичних дезінфекційних робіт (дератизація та дезінсекція), укладений між КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Голосіївського району м. Києва» та ТОВ «Укрбіоекологія» (том 1 а.с. 123-125); договір про надання послуг з вивезення побутових відходів № 406 від 04 червня 2015 року, укладений між КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Голосіївського району м. Києва» та КП виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київкомунсервіс» (том 1 а.с. 126-128); договір № D2 4М 0200 від 31 липня 2015 року, укладений між КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Голосіївського району м. Києва» та ПрАТ «Отіс» про надання послуг з повного технічного обслуговування та ремонту ліфтів (том 1 а.с. 129-136); договір № 253 про надання послуг операційно-диспетчерського обслуговування ОДС від 14 липня 2016 року (том 1 а.с. 137-145); договір про надання послуг з вивезення побутових відходів № 10 від 25 січня 2016 року, укладений між КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Голосіївського району м. Києва» та КП виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київкомунсервіс» (том 1 а.с. 146-149); договір № 427/1А від 11 січня 2016 року щодо проведення робіт з дератизації та дезінсекції, укладений між КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Голосіївського району м. Києва» та ТОВ «Укрбіоекологія» (том 1 а.с. 150-154); договір № 263 про надання послуг з технічного обслуговування та ремонту обладнання об`єднаної диспетчерської системи (ОДС) від 01 серпня 2016 року (том 1 а.с. 155-160); договір про надання послуг з вивезення побутових відходів № 13 від 20 січня 2017 року, укладений між КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Голосіївського району м. Києва» та КП виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київкомунсервіс» (том 1 а.с. 161-171); договір № 25 про надання послуг з технічного обслуговування ліфтів, укладений між КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Голосіївського району м. Києва» та МП «Промкомплекс», від 01 лютого 2017 року (том 1 а.с. 172-185). З матеріалів справи установлено, що ОСОБА_1 є власником квартира АДРЕСА_2 , зокрема, згідно даних Договору позички житла (квартири) від 01 вересня 2014 року, укладеного між ОСОБА_1 (позичкодавець) та Корпорацією "Нуберт Менеджмент" (користувач) убачається, що квартира АДРЕСА_2 перебуває у приватній власності ОСОБА_1 на підставі Договору купівлі-продажу, нотаріально посвідченого 03.09.2004 року приватним нотаріусом КМНО Марченко О.І., зареєстрованого в реєстрі за №2479. Вказана обставина відповідачем не спростовується. Відповідно до частини 4 статті 319 ЦК України власність зобов`язує. Відповідно до статті 322 ЦК України на власника покладається тягар утримання майна. Частиною 2 статті 382 ЦК України встановлено, що усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку. Спільним майном багатоквартирного будинку є приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб усіх співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташований багатоквартирний будинок та його прибудинкова територія, у разі державної реєстрації таких прав. Відповідно до статей 66, 67, 162 ЖК України за користування житловим приміщенням, що належить громадянинові на праві приватної власності, сплачується плата за утримання будинку, прибудинкової території та плата за спожиті комунальні послуги. Пунктом 1 частини 1 статті 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" від 24 червня 2004 року № 1875-IV передбачене право споживача одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг, при цьому такому праву прямо відповідає визначений пунктом 5 частини 3 статті 20 цього Закону обов`язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом. Таким чином, згідно із зазначеними нормами закону споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Відповідно до положень статті 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" житлово-комунальні послуги-результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил. Відповідно до частини 3 статті 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" від 24 червня 2004 року № 1875-IV, споживач зобов`язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом. Статтею 13 цього Закону послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньобудинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів тощо) віднесено до житлово-комунальних послуг. Установивши, що відповідач ОСОБА_7 є власником квартири, суд першої інстанції зробив правильний висновок про стягнення з нього заборгованості за надані житлово-комунальні послуги. Доказів на підтвердження того, що комунальні послуги в спірний період за визначеною адресою не надавались, так само як доказів на підтвердження порушення строків, видів наданих житлово-комунальних послуг матеріали справи не містять. Розрахунок заборгованості виконано позивачем за період з 01 травня 2015 року по 01 вересня 2017 року на загальну суму 4614,39 грн. Згідно даних розрахунку в ньому враховано сплачені в цей період (травень, червень, липень, серпень 2017 року) грошові кошти (том 1 а.с.10-11), дані про які відповідають даним квитанцій про сплату рахунків, наданих представником відповідача (том 1 а.с. 60,61,62,66,67). Власного розрахунку заборгованості відповідачем не надано, обґрунтованих доводів на спростування виконаного позивачем розрахунку апеляційна скарга не містить. Доводи апеляційної скарги в тій частині, що ОСОБА_7 , будучи власником квартири, не є споживачем житлово-комунальних послуг відхиляються колегією суддів як безпідставні. Сам по собі факт передачі квартири у позичку Корпорації "Нуберт Менеджмент" згідно Договору позички житла (квартири) від 01 вересня 2014 року за відсутності належних та допустимих доказів на підтвердження того, що безпосередньо власник відмовився від отримання житлово-комунальних послуг, не дає підстав для звільнення власника від оплати наданих житлово-комунальних послуг. При цьому, умова пункту 7 Договору позички житла (квартири) від 01 вересня 2014 року про те, що позичкодавець (власник квартири) не несе будь-якої відповідальності за зобов`язаннями, пов`язаними із житлово-комунальними та іншими послугами, також не є підставою для звільнення відповідача від оплати заборгованості, оскільки умови договору встановлюють цивільні права та обов`язки для його сторін, натомість позивач Комунальне підприємство "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Голосіївського району м. Києва" не є стороною цього договору. Непроживання відповідача у квартирі, яка належить йому на праві власності, та факт відсутності його реєстрації у цій квартирі не звільняє ОСОБА_5 , як власника квартири, від обов`язку нести витрати по оплаті житлово-комунальних послуг, які були надані позивачем. При цьому, відповідачем ОСОБА_1 не надано належних доказів на спростовування факту надання йому, як власнику квартири у багатоквартирному будинку, житлово-комунальних послуг Комунальним підприємством "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Голосіївського району м. Києва" або ж надання послуг іншою особою. Доводи апеляційної скарги в частині форми власності багатоквартирного будинку відхиляються колегією суддів, оскільки не впливають на вирішення цієї справи в межах правовідносин сторін, які виникли з приводу надання та отримання житлово-комунальних послуг. Оскільки Комунальне підприємство "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Голосіївського району м. Києва" фактично здійснювало управління вказаним житловим будинком та несло витрати по його утриманню, а відповідач ОСОБА_1 , який є власником квартири АДРЕСА_3 у цьому будинку, не відмовлявся від житлово-комунальних послуг, проте не дотримався обов`язку з утримання належної йому квартири та оплати житлово-комунальних послуг, відтак наявні підстави для стягнення з відповідача заявленої позивачем заборгованості з урахуванням положень частини 2 статті 625 ЦК України. Доводи апеляційної скарги в тій частині, що скаржником (як власником квартири) право користування квартирою безоплатно передано Корпорації «Нуберт Менеджмент», згідно договору позички житла (квартири) від 01 вересня 2014 року, відтак належним відповідачем є ця юридична особа і спір не підлягає вирішенню в порядку цивільного судочинства, відхиляються апеляційним судом з огляду на таке. З матеріалів справи убачається, що 25 лютого 2019 року Корпорацією «Нуберт Менеджмент» подано клопотання про вступ у справу як третьої особи на стороні відповідачів ( том 2 а.с. 62-64). Ухвалою суду від 20 травня 2019 року , занесеною до протоколу судового засідання, залучено Корпорацію «Нуберт Менеджмент» як третю особу ( том 2 а.с. 144). Ухвалою суду від 3 грудня 2019 року , занесеною до протоколу судового засідання, залучено Корпорацію «Нуберт Менеджмент» як співвідповідача ( том 2 а.с. 144). Проте в березні 2020 року Комунальним підприємством "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Голосіївського району м. Києва" подано письмові пояснення, в яких викладено позицію про підтримання позовних вимог до фізичних осіб в межах поданого позову та відсутність вимог до Корпорації «Нуберт Менеджмент» в межах цієї справи ( том 3 а.с. 81-93). Наведене дає підстави для висновку, що сама по собі зміна статусу юридичної особи з 3-ї особи у справі на співвідповідача в цьому випадку не має процесуального наслідку, оскільки позивачем позовні вимоги до цієї особи не заявлені. Відтак відсутні підстави уважати, що спір у цій справі виник між юридичними особами. Суд першої інстанції, вказавши про часткове задоволення позовних вимог та стягнувши всю суму заборгованості із власника квартири ОСОБА_5 , фактично відмовив у стягненні сум з інших відповідачів, заявлених у позовних вимогах, проте в цій частині рішення суду не оскаржується. Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та на їх правильність не впливають. Порушень норм процесуального права, які давали б підстави для скасування рішення суду першої інстанції, колегією суддів не установлено. Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст.ст. 259, 268, 367, 374, 375, 381-384, 390 ЦПК України, суд -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу адвоката Хомича Івана Олександровича, який діє в інтересах ОСОБА_1 , залишити без задоволення. Рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 08 червня 2022 року в оскарженій частині залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, установлених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України. Суддя-доповідач Н.В. Поліщук Судді В.А. Нежура В.В. Соколова