Постанова Північний апеляційний господарський суд № 910/8503/19

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "09" березня 2023 р. Справа№ 910/8503/19 Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого: Кравчука Г.А. суддів: Коробенка Г.П. Козир Т.П. при секретарі судового засідання: Нагулко А.Л. за участю представників сторін: від позивача: Швед А.Ю., адвокат; від відповідача: не з`явився; розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Укртрансгаз", м. Київ на ухвалу Господарського суду міста Києва від 13.09.2022 (повний текст складено 20.09.2022) за результатами розгляду заяви № 1001вих-22-5089 від 28.12.2022 про заміну сторони виконавчого провадження Акціонерного товариства "Укртрансгаз" у справі № 910/8503/19 (суддя Котков О.В.) за позовом Акціонерного товариства "Укртрансгаз", м. Київ до Приватного підприємства "Гарант Енерго М", с. Петропавлівська Борщагівка, Київська обл. про стягнення 195 499 330,24 грн, ВСТАНОВИВ: Обставини справи, що передували прийняттю оскаржуваної ухвали. У липні 2019 року Акціонерне товариство "Укртрансгаз" (далі - АТ "Укртрансгаз", позивач, стягувач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного підприємства "Гарант Енерго М" (далі - ПП "Гарант Енерго М", відповідач, стягувач) про стягнення заборгованості у сумі 190 412 715,94 грн, пені у сумі 4 686 440,35 грн і 3% річних у сумі 400 173,95 грн. Позовні вимоги із посиланням, зокрема, на положення статей 509, 526, 530, 536, 549-552, 599, 612, 625 Цивільного кодексу України, статті 193, частини 2 статті 231, частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, Кодексу газотранспортної системи, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 30.09.2015 № 2493 (далі - Кодекс газотранспортної системи), а також на умови укладеного між сторонами договору транспортування природного газу від 30.11.2018, обґрунтовані здійсненням відповідачем несанкціонованого відбору природного газу у січні-квітні 2019 року за відсутності правових підстав. Рішенням Господарського суду міста Києва від 07.10.2019 позов задоволено частково; стягнуто з ПП "Гарант Енерго М" на користь АТ "Укртрансгаз" 165 610 418,35 грн основного боргу, 3 609 409,07 грн пені, 308 439,43 грн - 3% річних; у решті позовних вимог про стягнення з відповідача основного боргу у сумі 24 802 297,59 грн, пені - 1 077 031,28 грн і 3 % річних - 91 734,52 грн відмовлено. Мотивуючи вказане рішення, суд першої інстанції встановив наявність підстав для покладення на відповідача обов`язку оплатити несанкціоноване споживання природного газу, при цьому здійснив перерахунок заявлених до стягнення сум, ураховуючи дату направлення позивачем відповідачеві повідомлення про самостійне припинення відбору газу. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 03.12.2019 рішення Господарського суду міста Києва від 07.10.2019 залишено без змін. 18.12.2019 на виконання вищезазначеного рішення Господарського суду міста Києва було видано відповідний наказ. Постановою Верховного Суду від 19.05.2020 постанову Північного апеляційного господарського суду від 03.12.2019 та рішення Господарського суду міста Києва від 07.10.219 залишено без змін. Короткий зміст поданої заяви. 25.08.2022 до Господарського суду міста Києва АТ "Укртрансгаз" подано заяву № 1001вих-22-2711 від 22.08.2022 про заміну сторони виконавчого провадження, в якій заявник просить замінити сторону відповідача - ПП "Гарант Енерго М" на його правонаступника - Товариство з обмеженою відповідальністю "Нафтогаз Тепло" у справі № 910/8503/19; замінити боржника у виконавчого провадженні № 61127814 щодо виконання наказу Господарського суду міста Києва від 18.12.2019 у справі № 910/8503/19 - ПП "Гарант Енерго М" на правонаступника Товариство з обмеженою відповідальністю "Нафтогаз Тепло". Заява обґрунтована тим, що підставою для звернення до господарського суду з позовом у даній справі було неналежне виконання відповідачем обов`язків по Договору транспортування природного газу № 1811000692/Новий розділ. Вказаний Договір укладено між сторонами з огляду на укладення ПП "Гарант Енерго М" договору управління майном (активами) з Національним агентством України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів (АРМА) № 7507 від 24.09.2018 та № 7508 від 24.09.2018, відповідно до яких відповідачу було передано в управління цілісний майновий комплекс, в тому числі Новороздільську ТЕЦ. Як стало відомо заявнику, 19.11.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Нафтогаз Тепло" (далі - ТОВ "Нафтогаз Тепло") та Національним агентством України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів (АРМА) було укладено договір на управління майном Новороздільської та Новояворівської ТЕЦ, а договір з відповідачем було розірвано через те, що він не забезпечив підготовку обох ТЕЦ до початку опалювального сезону. З урахуванням викладеного заявник вказує, що відповідно до приписів частини 3 статті 22 Закону України "Про теплопостачання" ТОВ "Нафтогаз Тепло" стало правонаступником відповідача (боржника) за борговими зобов`язаннями з оплати спожитих енергоносіїв, присуджених до стягнення рішенням Господарського суду міста Києва від 07.10.2019 у даній справі. Короткий зміст ухвали місцевого господарського суду та мотиви її прийняття. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.09.2022 у справі №910/8503/19 у задоволенні заяви АТ "Укртрансгаз" № 1001вих-22-2711 від 22.08.2022 про заміну сторони виконавчого провадження відмовлено. Відмовляючи у задоволенні заяви про заміну сторони правонаступником, суд першої інстанції встановив, що позивач (стягувач), звертаючись до суду із цією заявою в порядку статей 52, 334 Господарського процесуального кодексу України, не надав доказів в підтвердження того, що ТОВ "Нафтогаз Тепло" фактично стало правонаступником відповідача за кожною із заявлених позовних вимог у цій справі і в конкретних сумах, як і не надав доказів того, що ці боргові зобов`язання були визнані новим користувачем та обліковувались у його бухгалтерському обліку відповідно до вимог Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні". За таких обставин, за висновком суду першої інстанції, положення частини 3 статті 22 Закону України "Про теплопостачання" в частині їх поширення на суб`єктів господарювання, яким надано в користування (оренду, концесію, управління тощо) цілісний майновий комплекс (індивідуально визначене майно) з вироблення теплової енергії, кінцевий власник яких є відмінним від кінцевого власника суб`єкта господарювання, який раніше використовував зазначене майно (володів або користувався ним), не підлягають застосуванню до спірних правовідносин при вирішенні питання правонаступництва відповідача. При цьому, позивачем інших підстав для правонаступництва, крім частини 3 статті 22 Закону України "Про теплопостачання", не наведено. Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів. Не погоджуючись із прийнятою ухвалою, АТ "Укртрансгаз" 30.09.2022 звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 13.09.2022 у справі № 910/8503/19, прийняти нове рішення про задоволення заяви про заміну сторони виконавчого провадження, а саме: замінити сторону відповідача - ПП "Гарант Енерго М" на правонаступника - Товариство з обмеженою відповідальністю "Нафтогаз Тепло"; замінити боржника у виконавчому провадженні №61127814 щодо виконання наказу Господарського суду міста Києва від 16.19.2019 у справі № 910/8503/19, а саме: ПП "Гарант Енерго М" на правонаступника - Товариство з обмеженою відповідальністю "Нафтогаз Тепло"; судові витрати покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю "Нафтогаз Тепло". Мотивуючи вимоги апеляційної скарги, заявник вважає оскаржувану ухвалу суду першої інстанції незаконною та необґрунтованою і такою, що постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права. За твердженням заявника, суд першої інстанції: - не врахував, що невиконання рішення у даній справі унеможливлює виконання АТ "Укртрансгаз" покладених на нього функцій та спричиняє ризики у вигляді зриву опалювального сезону та розриву відносин з іноземними контрагентами та за міжнародними угодами; - здійснив неправильне тлумачення норми частини 3 статті 22 Закону України "Про теплопостачання" та не застосував положення цієї норми при розгляді заяви про заміну сторони виконавчого провадження; - дійшов необґрунтованих висновків про недоведеність факту правонаступництва, що призвело до порушення положень статті 86 Господарського процесуального кодексу України щодо оцінки доказів у справі; - не дотримано основоположного принципу національного судочинства - обов`язковості виконання судового рішення; - здійснено посилання на висновки суду касаційної інстанції щодо обставин, які не є аналогічними встановленим у даній справі обставинам, а тому їх неможливо застосувати до спірних правовідносинах. При цьому, заявник послався на висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 03.09.2019 у справі №910/5082/18, від 20.03.2018 у справі 910/7715/18, від 28.03.2019 у справі №910/5095/18, акцентуючи увагу на тому, що предметом позову у даних справах було стягнення додаткових нарахувань, а не основної суми боргу. Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті. Відповідно до Витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.10.2022 справу № 910/8503/19 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді (судді-доповідача) Кравчука Г.А., суддів Коробенка Г.П., Козир Т.П. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 06.10.2022 витребувано з Господарського суду міста Києва матеріали оскарження ухвали Господарського суду міста Києва від 13.09.2022 у справі № 910/8503/19; відкладено розгляд питання про відкриття чи відмову у відкритті апеляційного провадження, повернення без розгляду апеляційної скарги або залишення апеляційної скарги без руху за апеляційною скаргою АТ "Укртрансгаз" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 13.09.2022 у справі № 910/8503/19 до надходження до Північного апеляційного господарського суду матеріалів оскарження ухвали Господарського суду міста Києва від 13.09.2022 у справі №910/8503/19. 25.10.2022 матеріали справи № 910/8503/19 надійшли до Північного апеляційного господарського суду. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 28.10.2022 апеляційну скаргу АТ "Укртрансгаз" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 13.09.2022 у справі № 910/8503/19 залишено без руху на підставі статті 260 Господарського процесуального кодексу України, надано скаржнику десять днів з моменту отримання ухвали для усунення недоліків апеляційної скарги. 10.11.2022 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від представника скаржника адвоката Людмили Косинської надійшло клопотання про усунення недоліків апеляційної скарги, до якого додано платіжне доручення №14371 від 08.11.2022 на суму 2 481,00 грн. Також у вказаному клопотанні скаржник просив поновити строк для усунення недоліків апеляційної скарги, обґрунтовуючи це клопотання тим, що ухвала Північного апеляційного господарського суду від 28.10.2022 на його адресу засобами поштового зв`язку не надходила, також були відсутні повідомлення про надходження процесуальних документів у справі №910/8503/19 від системи Електронний суд, а про існування ухвали від 28.10.2022 скаржнику стало відомо лише 04.11.2022 після надходження ухвали Північного апеляційного господарського суду в аналогічній справі та перевірки Єдиного державного реєстру судових рішень. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 21.11.2022 залишено без розгляду клопотання АТ "Укртрансгаз" про поновлення строку для усунення недоліків апеляційної скарги у зв`язку з встановленням обставин усунення скаржником недоліків апеляційної скарги в межах встановленого судом строку; відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою АТ "Укртрансгаз" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 13.09.2022 у справі № 910/8503/19, справу призначено до розгляду на 08.12.2022 о 15 год 00 хв., запропоновано учасникам справи вчинити процесуальні дії в установлені судом апеляційної інстанції строки. У судовому засіданні 08.12.2022 колегією суддів апеляційного господарського суду протокольною ухвалою відмовлено у задоволенні заяви про відмову від заяви про заміну сторони виконавчого провадження. Ухвалою від 08.12.2022 колегією суддів апеляційного господарського суду оголошено перерву у судовому засіданні до 16 год 45 хв 13.12.2022, про що винесено відповідну ухвалу. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 13.12.2022 клопотання представника позивача адвоката Швед А.Ю. про відкладення розгляду справи задоволено, розгляд апеляційної скарги АТ "Укртрансгаз" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 13.09.2022 у справі №910/8503/19 відкладено на 10.01.2023 о 16 год 20 хв. Однак, у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю головуючого судді (судді-доповідача) Кравчука Г.А. з 09.01.2023 по 20.01.2023, судове засідання у призначений час не відбулось. Ухвалою від 06.02.2023 колегією суддів апеляційного господарського суду розгляд апеляційної скарги позивача у даній справі призначено на 09.03.2023 об 11 год 20 хв. Позиція інших учасників справи. Відповідач (боржник) правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався, що відповідно до вимог частини 3 статті 263 Господарського процесуального кодексу України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. Явка представників сторін. У судове засідання 09.03.2023 з`явився представник позивача (стягувача), просив задовольнити заяву від 28.12.2022 про відмову від заяви про заміну сторони виконавчого провадження, надавши відповідні пояснення та обґрунтування. Відповідач (боржник) не забезпечив участь свого представника у судовому засідання 09.03.2023, про поважність причин суд не повідомив, будь-яких заяв або клопотань з цього приводу до суду апеляційної інстанції не надійшло. Колегія суддів апеляційного господарського суду звертає увагу на те, що учасники у справі належним чином повідомлені про дату, час і місце проведення судового засідання, що підтверджується наявними в матеріалах справи повідомленнями. За приписами частини 1 статті 43 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено право кожного на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. У рішенні від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України" Європейський суд з прав людини зробив, зокрема, висновок про те, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження. Передбачене частиною 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов`язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" (Alimentaria Sanders S. A. v. Spain") від 07.07.1989). Оскільки явка представника відповідача у судове засідання не була визнана обов`язковою, а також враховуючи те, що судочинство здійснюється, серед іншого, на засадах рівності та змагальності сторін і учасники судового провадження на власний розсуд користуються наданими їм процесуальними правами, зокрема, правом на участь у судовому засіданні, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про можливість здійснення розгляду апеляційної скарги у даній справі за відсутності представника відповідача. Заявлені у справі клопотання та результати їх розгляду. 01.12.20022 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від АТ "Укртрансгаз" надійшла заява про відмову від заяви про заміну сторони виконавчого провадження №1001вих-22-4483 віл 28.11.2022, в якій заявник просив суд апеляційної інстанції прийняту цю заяву; визнати нечинною ухвалу Господарського суду міста Києва від 13.09.2022 у справі №910/8503/19; закрити провадження у справі №910/8503/19 за заявою про заміну сторони виконавчого провадження (заміну боржника у виконавчому провадженні) та провадження за апеляційною скаргою АТ "Укртрансгаз"; повернути АТ "Укртрансгаз" 50 відсотків судового збору у розмірі 1240,50грн, сплаченого відповідно до платіжного доручення №10586 від 24.08.2022. АТ "Укртрансгаз" обґрунтував подання вказаної заяви правом, наданим йому, як стороні судового процесу, визначеним статтями 46, 191, 274 Господарського процесуального кодексу України. Колегія суддів апеляційного господарського суду за результатами розгляду зазначеної заяви протокольною ухвалою у судовому засіданні 08.12.2022 відмовила у її задоволенні. 02.01.2023 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від АТ "Укртрансгаз" надійшла заява про відмову від заяви про заміну сторони виконавчого провадження №1001вих-22-5089 від 28.12.2022, в якій заявник просив суд апеляційної інстанції прийняту цю заяву; визнати нечинною ухвалу Господарського суду міста Києва від 13.09.2022 у справі №910/8503/19; закрити провадження у справі №910/8503/19 за заявою про заміну сторони виконавчого провадження (заміну боржника у виконавчому провадженні) та провадження за апеляційною скаргою АТ "Укртрансгаз"; повернути АТ "Укртрансгаз" 50 відсотків судового збору у розмірі 1240,50 грн, сплаченого відповідно до платіжного доручення №14371 від 08.11.2022. Мотивуючи вказану заяву, АТ "Укратрангаз" зазначає, що аналогічно відмові від позову він, як сторона судового процесу, може відмовитись і від заяви про заміну сторони виконавчого провадження (заміну боржника у виконавчому документі), посилаючись на висновки, викладені у пунктах 77-82 постанови Великої Палати Верховного Суду від 08.06.2022 у справі №2-591/11. Поряд з цим, заявник звертає увагу на те, що у повністю аналогічних справах Північним апеляційним господарським судом було задоволено заяви АТ "Укртрансгаз" про відмову від заяви про заміну сторони виконавчого провадження, застосувавши аналогію у процесуальному праві, а саме: положення пункту 1 частини 2 статті 46, частини 1 статті 191, пункт 4 частини 1 статті 231, статті 274 Господарського процесуального кодексу України. У судовому засіданні 09.03.2023 суд апеляційної інстанції протокольною ухвалою відмовив АТ "Укртрансгаз" у задоволенні заяви про відмову від заяви про заміну сторони виконавчого провадження. До зазначених висновків суд апеляційної інстанції дійшов з огляду на таке. Як убачається зі змісту оскаржуваної ухвали судом першої інстанції вирішувалося питання про заміну сторони у виконавчому провадженні на підставі частини 5 статті 15 Закону України "Про виконавче провадження" та статті 334 Господарського процесуального кодексу України, а саме боржника, як стверджував стягувач, його правонаступником у майнових відносинах. Положення згаданих статей Закону України "Про виконавче провадження" та Господарського процесуального кодексу України передбачають, що вибуття боржника у спірних правовідносинах має відбуватися саме на стадії виконавчого провадження. Отже зазначене процесуальне питання вирішується за правилами розділу V "Процесуальні питання, пов`язані з виконанням судових рішень у господарських справах", якими не передбачено можливості застосування положень Господарського процесуального кодексу України, які регламентують порядок розгляду заяви позивача про відмову від позову, зокрема і у суді апеляційної інстанції, з наслідками визнання нечинним судового рішення суду першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, та закриттям провадження у справі. Подання заяви про заміну сторони у виконавчому провадженні не передбачає вирішення матеріального спору по суті, а розглядається як процесуальне питання. При прийнятті цієї заяви судом першої інстанції не відкривалось окреме провадження у справі. Зазначені обставини виключають застосування за аналогією до спірних правовідносин норм частини 1 статті 191, статті 274, пункту 3 частини 1 статті 275, пункту частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України. Закриття апеляційного провадження, про яке просить скаржник у заявах про відмову від заяви про заміну сторони у виконавчому провадженні, здійснюється судом апеляційної інстанції за наявності підстав, передбачених статями 264, 266 Господарського процесуального кодексу України. Відмова скаржника від заяви про заміну сторони виконавчого провадження не є тотожною відмові від поданої ним апеляційної скарги. Посилання АТ "Укртрансгаз" на висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 08.06.2022 у справі №2-591/11, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає необґрунтованими, оскільки правовідносини у зазначеній справі не є подібними до спірних процесуальних питань, які вирішуються у даній справі. Крім того, колегія суддів апеляційного господарського суду відхиляє посилання заявника на висновки, викладені у постановах суду апеляційної інстанції, оскільки останні не є джерелом правозастосовчої практики в розумінні норми частини 4 статті 236 Господарського процесуального кодексу України, за приписами якої при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд має враховувати висновки щодо застосування норм права, викладених саме в постановах Верховного Суду. Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови. Вирішуючи питання про правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального права при прийнятті оскаржуваної ухвали про відмову у задоволенні заяви АТ "Укртрансгаз" про заміну сторони виконавчого провадження, суд апеляційної інстанції виходить з такого. Відповідно до частин 1, 5 статті 334 Господарського процесуального кодексу України у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником. Положення цієї статті застосовуються також у випадку необхідності заміни боржника або стягувача у виконавчому листі до відкриття виконавчого провадження. Питання процесуального правонаступництва врегульовані частиною 1 статті 52 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якою у разі смерті або оголошення фізичної особи померлою, припинення юридичної особи шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення), заміни кредитора чи боржника в зобов`язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідного учасника справи на будь-якій стадії судового процесу. Процесуальне правонаступництво - це перехід процесуальних прав та обов`язків від однієї особи до іншої. Виникнення процесуального правонаступництва безпосередньо пов`язане із переходом матеріальних прав між такими особами. Заміна сторони правонаступником відбувається, як правило, у випадках зміни суб`єкта права або обов`язку у правовідношенні, коли новий суб`єкт права (позивач, відповідач або третя особа) повністю або частково приймає на себе права чи обов`язки попередника. Для настання процесуального правонаступництва необхідно встановити факт переходу до особи матеріальних прав попередника. У кожному конкретному випадку для вирішення питання про можливість правонаступництва господарському суду необхідно досліджувати відповідні фактичні обставини, передбачені нормами матеріального права. Підставою для процесуального правонаступництва є правонаступництво у матеріальному правовідношенні, яке настало після відкриття провадження у справі. Відтак особливості здійснення процесуального правонаступництва визначаються особливостями норм матеріального права, що регулюють перехід прав й обов`язків у матеріальних правовідносинах від особи до її правонаступника, або в інших випадках зміни сторони у правовідносинах, з яких виник спір. Отже, процесуальне правонаступництво, передбачене статтею 52 Господарського процесуального кодексу України, є переходом процесуальних прав та обов`язків сторони у справі до іншої особи у зв`язку з вибуттям особи у спірному матеріальному правовідношенні. Водночас відповідно до статті 52 Господарського процесуального кодексу України, яка визначає загальні положення процесуального правонаступництва, заміна учасника справи його правонаступником допускається не будь-коли (не впродовж невизначеного терміну), а лише на стадіях судового процесу. Тобто таке право не є абсолютним та обмежено часовими рамками певних стадій судового процесу (висновки, викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.01.2022 у справі № 34/425). Для процесуального правонаступництва юридичної особи, яка є стороною чи третьою особою у судовому процесі, необхідне встановлення або правонаступника такої юридичної особи внаслідок її припинення шляхом реорганізації, або правонаступника окремих її прав чи обов`язків внаслідок заміни сторони у відповідному зобов`язанні. В обох випадках для встановлення процесуального правонаступництва юридичної особи суд має визначити підстави такого правонаступництва, а також обсяг прав та обов`язків, який перейшов до правонаступника у спірних правовідносинах (постанова Великої Палати Верховного Суду від 30.06.2020 у справі №264/5957/17). Як вже зазначалося, рішенням Господарського суду міста Києва від 07.10.2019 стягнуто з ПП "Гарант Енерго М" на користь АТ "Укртрансгаз" 165 610 418,35 грн основного боргу, 3 609 409,07 грн пені, 308 439,43 грн - 3% річних. На виконання цього рішення видано відповідний наказ. 31.01.2020 відкрито виконавче провадження №61127814, що підтверджується наявною в матеріалах справи постановою приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Щербакова І.М. Відповідно до частин 1, 2 статті 15 Закону України "Про виконавче провадження" сторонами виконавчого провадження є стягувач і боржник. Стягувачем є фізична або юридична особа чи держава, на користь чи в інтересах яких видано виконавчий документ. Боржником є визначена виконавчим документом фізична або юридична особа, держава, на яких покладається обов`язок щодо виконання рішення. Тобто, у даних правовідносинах, АТ "Укртрансгаз" є стягувачем, а ПП "Гарант Енерго М " - боржником. Таким чином, АТ "Укртрансгаз" на даній стадії судового провадження (виконання рішення суду, яке є невід`ємною стадією правосуддя) вправі заявляти про заміну боржника на підставах та у порядку, визначеному Господарським процесуальним кодексом України та Законом України "Про виконавче провадження". В якості підстав для здійснення правонаступництва стягувач у заяві про заміну боржника його правонаступником посилається на частину 3 статті 22 Закону України "Про теплопостачання". Частиною 3 статті 22 Закону України "Про теплопостачання" передбачено, що у разі якщо суб`єкту господарювання надано в користування (оренду, концесію, управління тощо) цілісний майновий комплекс (індивідуально визначене майно) з вироблення теплової енергії, такий суб`єкт стає правонаступником за борговими зобов`язаннями з оплати спожитих енергоносіїв та послуг з їх транспортування і постачання, що виникли у суб`єкта господарювання, який раніше використовував зазначене майно (володів або користувався ним). Зазначена норма передбачає особливий вид правонаступництва, однією з умов якого визначено надання в користування (оренду, концесію, управління тощо) цілісного майнового комплексу (індивідуально визначеного майна) з вироблення теплової енергії. Тобто, частина 3 статті 22 Закону України "Про теплопостачання" встановлює випадок правонаступництва за борговими зобов`язаннями суб`єкта господарювання, який раніше використовував цілісний майновий комплекс з вироблення теплової енергії, новим суб`єктом господарювання, який одержав таке майно в користування. Як зазначив суд першої інстанції, стягувач обґрунтував подання заяви про заміну боржника у спірних правовідносинах тими обставинами, що цілісний майновий комплекс (майно Новороздільської та Новояворівської ТЕЦ), який перебував у боржника в управлінні згідно Договорами, укладеними з АРМА, на управління майном (активами) № 7507 від 24.09.2018 та № 7508 від 24.09.2018 був переданий 19.11.2019 в управління ТОВ "Нафтогаз Тепло", а договори з боржником було розірвано через те, що він не забезпечив підготовку обох ТЕЦ до початку опалювального сезону. Отже, ТОВ "Нафтогаз Тепло", за твердженням стягувача, відповідно до приписів частини 3 статті 22 Закону України "Про теплопостачання" стало правонаступником відповідача (боржника) за борговими зобов`язаннями з оплати спожитих енергоносіїв, присуджених до стягнення рішенням Господарського суду міста Києва від 07.10.2019 у даній справі. Колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з позицією суду першої інстанції щодо визнання справедливим при застосуванні вказаної норми поширення правонаступництва в частині боргових зобов`язань між суб`єктами, кінцевим власником яких є одна особа, оскільки в такому випадку загальний майновий стан суб`єктів, пов`язаних з одним кінцевим власником, залишається незмінним. В той же час, у даній справі спір стосується поширення дії частини 3 статті 22 Закону України "Про теплопостачання" на перехід боргу від ПП "Гарант Енерго М" (підприємства приватної форми власності, власником якого, відповідно до відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань є фізична особа) до ТОВ "Нафтогаз Тепло" (суб`єкта господарювання, частка держави у статутному капіталі якого становить 100%). Тобто, мають місце обставини, за яких кінцевими власниками юридичних осіб - попереднього та наступного користувачів цілісного майнового комплексу є різні особи. У випадку передачі комплексу з вироблення теплової енергії від одного користувача до іншого (за умови, що кінцевим власником користувачів є різні особи) відбувається перехід зобов`язань до нового суб`єкта, а відтак і зміна особи кінцевого учасника (власника). За таких обставин здійснення правонаступництва на підставі частини 3 статті 22 Закону України "Про теплопостачання" буде мати своїм наслідком покладення тягаря сплати боргів іншої особи - попереднього користувача цілісного майнового комплексу на нового користувача, який не може нести відповідальність за неефективне використання об`єктів теплопостачання конкретним суб`єктом господарювання - попереднім користувачем комплексом, який відповідно до статті 42 Господарського кодексу України здійснює господарську діяльність самостійно, ініціативно, систематично та на власний ризик з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку. Отже, у разі здійснення правонаступництва на підставі частини 3 статті 22 Закону України "Про теплопостачання" з попереднього користувача цілісного майнового комплексу на нового, кінцевими власниками яких є різні особи, на нового користувача та особу, яка здійснює управління таким суб`єктом, буде покладений надмірний тягар відповідальності за борги іншої особи. Відповідно до частини 1 статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Верховенство права - це панування права в суспільстві. Верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність, зокрема у закони, які за своїм змістом мають бути проникнуті передусім ідеями соціальної справедливості, свободи, рівності тощо. Одним з проявів верховенства права є те, що право не обмежується лише законодавством як однією з його форм, а включає й інші соціальні регулятори, зокрема норми моралі, традиції, звичаї тощо, які легітимовані суспільством і зумовлені історично досягнутим культурним рівнем суспільства. Всі ці елементи права об`єднуються якістю, що відповідає ідеології справедливості, ідеї права, яка значною мірою дістала відображення в Конституції України. Як вбачається із доповіді Венеціанської комісії "Про верховенство права", складовими верховенства права є обов`язковість зрозумілості, ясності та передбачуваності положень закону та обов`язковість реалізації владних повноважень відповідно до закону, справедливо та розумно. Таке розуміння права не дає підстав для його ототожнення із законом, який іноді може бути й несправедливим, у тому числі обмежувати свободу та рівність особи. Справедливість - одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права. Зазвичай справедливість розглядають як властивість права, виражену, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому правопорушенню (пункт 4.1 рішення Конституційного Суду України від 2 листопада 2004 року № 15-рп/2004). Справедливе застосування норм права це, передусім, недискримінаційний підхід, неупередженість. Відповідно до частини 4 статті 13 Конституції України держава забезпечує захист прав усіх суб`єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки. Усі суб`єкти права власності рівні перед законом. Частинами 1, 4 статті 41 Конституції України гарантовано право кожного володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Правова сутність статей 13 та 41 Конституції України полягає у проголошенні рівних можливостей володіння, користування і розпорядження власністю та гарантіях держави щодо забезпечення захисту цих прав. Загальні поняття підприємництва та відносин контролю суб`єктів господарювання врегульовані Господарським кодексом України. Відповідно до статті 42 Господарського кодексу України підприємництвом є самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку. Частиною 1 статті 145 Господарського кодексу України визначено, що майновий стан суб`єкта господарювання визначається сукупністю належних йому майнових прав та майнових зобов`язань, що відображається у бухгалтерському обліку його господарської діяльності відповідно до вимог закону. Відтак, суб`єкт підприємництва самостійно на свій ризик здійснює господарську діяльність, спрямовану на одержання прибутку та покращення майнового стану, який визначається сукупністю майнових прав та зобов`язань. У випадку, коли кінцевий власник згадуваних у частини 3 статті 22 Закону України "Про теплопостачання" суб`єктів господарювання є однією особою, то позбавлення рівних можливостей володіння, користування і розпорядження власністю не відбувається, адже через відносини контролю та залежність таких суб`єктів від однієї особи відсутні підстави для висновку про позбавлення права власності. В той же час, покладення статтею 22 Закону України "Про теплопостачання" боргових зобов`язань суб`єкта господарювання приватної форми власності на підприємство зі 100%-ю часткою держави в статутному капіталі без передачі кореспондуючого цим борговим зобов`язанням права вимоги до споживачів теплової енергії призводить до покращення майнового стану (збагачення) попереднього користувача за рахунок нового. Відтак, застосування цієї норми до даних правовідносин свідчитиме про наявність ознак дискримінаційного підходу в частині визначення юридичної поведінки сторін господарських правовідносин з порушенням принципу рівності та пропорційності, а отже суперечить справедливому застосуванню норми права як елементу верховенства права. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 03.09.2019 у справі № 910/5082/18, від 20.03.2019 у справі № 910/7715/18, від 28.03.2019 у справі № 910/5095/18, від 08.05.2019 у справі № 910/5080/18. Вирішуючи питання процесуального правонаступництва відповідно до статті 52 Господарського процесуального кодексу України, суд зобов`язаний керуватися доказами, які беззаперечно підтверджують факт настання матеріального правонаступництва за конкретним предметом спору та відносно конкретного учасника у відносинах, щодо яких виник спір. Спір у даній справі виник у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем - ПП "Гарант Енерго М" умов договору транспортування природного газу № 1811000692/Новий розділ, укладеного між ним та АТ "Укртрансгаз", в частині оплати вартості несанкціоновано відібраного природного газу. Предметом спору у цій справі є стягнення з ПП "Гарант Енерго М" боргу та додаткових нарахувань за несвоєчасне виконання грошового зобов`язання (пені та трьох відсотків річних). Відповідно до частини 2 статті 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. Загальновизнаним є поділ юридичної відповідальності за галузевою структурою права на цивільно-правову, кримінальну, адміністративну та дисциплінарну (пункт 3 рішення Конституційного Суду України від 30 травня 2001 року № 7-рп/2001). Положеннями Цивільного та Господарського кодексів України визначена цивільно-правова (господарсько-правова) відповідальність, основними ознаками якої є те, що підставою відповідальності учасника відносин є вчинене ним правопорушення, і такий учасник відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання зобов`язання чи порушення правил здійснення діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення правопорушення (стаття 218 Господарського кодексу України). Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (стаття 526 Цивільного кодексу України). Наведені норми визначають обов`язок особи самостійно нести відповідальність за взятими зобов`язаннями, хоча і передбачають можливість звільнення від відповідальності чи заміну зобов`язаної сторони. Загальним правилом є неможливість покладення обов`язку боржника на третю особу не інакше як за волею такої особи, чи заміни у визначеному порядку в результаті універсального правонаступництва (переходу прав та обов`язків), чи такої заміни, яка слідує за передачею певного активу (права) (наприклад, покупець нерухомого майна, яке перебуває в оренді, автоматично стає зобов`язаною стороною за таким договором оренди). Позивач (стягувач), звертаючись до суду із заявою про заміну сторони правонаступником в порядку статей 52, 334 Господарського процесуального кодексу України, не надав доказів в підтвердження того, що ТОВ "Нафтогаз Тепло" фактично стало правонаступником за кожною із заявлених позовних вимог у цій справі і в конкретних сумах, як і не надав доказів того, що ці боргові зобов`язання були визнані новим користувачем та обліковувались у його бухгалтерському обліку відповідно до вимог Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні". За таких обставин, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що положення частини 3 статті 22 Закону України "Про теплопостачання" в частині їх поширення на суб`єктів господарювання, яким надано в користування (оренду, концесію, управління тощо) цілісний майновий комплекс (індивідуально визначене майно) з вироблення теплової енергії, кінцевий власник яких є відмінним від кінцевого власника суб`єкта господарювання, який раніше використовував зазначене майно (володів або користувався ним), не підлягають застосуванню до даних правовідносин при вирішенні питання правонаступництва відповідача. При цьому, позивачем інших підстав для правонаступництва, крім частини 3 статті 22 Закону України "Про теплопостачання", не наведено. Зважаючи на встановлені обставини, відмова суду першої інстанції у задоволення заяви АТ "Укртрансгаз" про заміну сторони виконавчого провадження (боржника) - ПП "Гарант Енерго М" на його правонаступника - ТОВ "Нафтогоз Тепло" у справі № 910/8503/19 є обґрунтованою. Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги. Відповідно до статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Згідно з частиною 1 статті 271 Господарського процесуального кодексу України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею. Пунктом 1 частини 1 статті 275 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. За приписами частини 1 статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. З огляду на встановлені обставини, колегія суддів апеляційного господарського суду доходить до висновку, що ухвала Господарського суду міста Києва від 13.09.2022 у справі № 910/8503/19 є обґрунтованою, відповідає обставинам справи і чинному законодавству, підстав для її скасування не вбачається, у зв`язку з чим підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга відповідно без задоволення. Судові витрати. Витрати зі сплати судового збору, пов`язаного з розглядом апеляційної скарги, у відповідності до вимог статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на скаржника. Керуючись ст. ст. 74, 129, 269, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Укртрансгаз" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 13.09.2022 у справі №910/8503/19 залишити без задоволення.

2. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 13.09.2022 у справі №910/8503/19 залишити без змін.

3. Матеріали справи №910/8503/19 повернути до місцевого господарського суду. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання її повного тексту. Повний текст постанови складено 17.03.2023. Головуючий суддя Г.А. Кравчук Судді Г.П. Коробенко Т.П. Козир