Постанова Дніпровський апеляційний суд № 187/1735/21

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/2854/23 Справа № 187/1735/21 Суддя у 1-й інстанції - Говоруха В.О. Суддя у 2-й інстанції - Лаченкова О. В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 16 березня 2023 року Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду в складі: головуючого - Лаченкової О.В. суддів - Городничої В.С., Петешенкової М.Ю. розглянула у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу ОСОБА_1 , на ухвалу Петриківського районного суду Дніпропетровської області від 12 грудня 2022 року, по справі за заявою ОСОБА_1 про скасування судового наказу по справі за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпропетровськгаз збут" про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за спожитий природний газ,- ВСТАНОВИЛА: В грудні 2022 року до Петриківського районного суду Дніпропетровської області надійшла заява ОСОБА_1 про скасування судового наказу по справі за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпропетровськгаз збут" про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за спожитий природний газ. Разом з заявою про скасування судового наказу, подано клопотання про поновлення пропущеного строку на подачу заяви про скасування судового наказу. Дане клопотання обґрунтовано тим, що судом відповідачу по справі належним чином повістка про час і місце розгляду справи не була надана, а на тій судовій повістці, що мається в матеріалах справи (а.с. 19) на зворотному її боці в графі «Підпис отримувача» тим самим почерком, що й була заповнена сама повістка, зроблено запис «Ніздрань», що ні в якому разі не можна вважати повідомленням про вручення. А тому у суду немає належних і допустимих доказів її вручення. В свою чергу, представник боржника ОСОБА_2 ознайомився з судовим наказом лише 28.11.2022, про що мається відмітка в матеріалах справи. Таким чином заявник просить поновити пропущений строк на подачу заяви та скасувати судовий наказ. Ухвалою Петриківського районного суду Дніпропетровської області від 12 грудня 2022 року відмовлено ОСОБА_1 в поновленні строку на подачу заяви про скасування судового наказу. Заяву ОСОБА_1 про скасування судового наказу, виданого за заявою Товариство з обмеженою відповідальність «Дніпропетровськгаз збут» про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за спожитий природний газ - повернуто боржнику. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати ухвалу Петриківського районного суду Дніпропетровської області від 12.12.2022 року по справі № 187/1735/21. Поновити строк на подачу заяви про скасування судового наказу Петриківського районного суду Дніпропетровської області від 02 листопада 2021 року по цивільній справі №187/1735/21 (№2-н/0187/180/21). Скасувати судовий наказ Петриківського районного суду Дніпропетровської області від 02 листопада 2021 року по цивільній справі № 187/1735/21 (№2-н/0187/180/21). Відзивів на апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Петриківського районного суду Дніпропетровської області від 12 грудня 2022 року від інших учасників справи до суду не надходило. Оскільки апеляційним судом у складі колегії суддів не приймалось рішення про виклик учасників справи для надання пояснень у справі, то справа розглядатиметься в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, а копія судового рішення у такому разі надсилається у порядку, ч. 5 ст. 272 ЦПК України. Дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено, що 01 листопада 2021 Петриківським районним судом Дніпропетровської області за заявою ТОВ «Дніпропетровськгаз збут» видано судовий наказ про стягнення з ОСОБА_1 боргу за послуги з газопостачання (а.с. 17,справа за 2021 р.). Копія судового наказу направлена боржнику ОСОБА_1 і отримана останньою особисто 11 листопада 2021 року, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с. 19, справа за 2021 р.). Згідно ч. 1 ст. 127 ЦПК суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Про поновлення або продовження процесуального строку суд постановляє ухвалу. Про відмову у поновленні або продовженні процесуального строку суд постановляє ухвалу, яка не пізніше наступного дня з дня її постановлення надсилається особі, яка звернулася із відповідною заявою. (ч. 6, 7 ст. 127 ЦПК). Відповідно до ч. 1 ст. 170 ЦПК, боржник має право протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення копії судового наказу та доданих до неї документів подати заяву про його скасування до суду, який його видав. Частиною 2 статті 171 ЦПК визначено, що заява боржника про скасування судового наказу, подана після закінчення строку, встановленого частиною першою статті 170 цього Кодексу, повертається, якщо суд за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку для подання цієї заяви. Колегія суддів звертає увагу, що підстави пропуску процесуального строку можуть бути визнані поважними, а строк поновлено лише у разі, якщо вони пов`язані з непереборними та об`єктивними перешкодами, труднощами, які не залежать від волі особи та унеможливили своєчасне, тобто у встановлений законом процесуальний строк, подання заяви про скасування судового наказу. Поняття поважних причин пропуску процесуальних строків є оціночним, а його вирішення покладається на розсуд суду. До таких причин відносяться обставини непереборної сили та обставини, які об`єктивно унеможливлюють вчинення процесуальної дії у встановлений строк. Вказані обставини підлягають підтвердженню шляхом подання відповідних документів або їх копій. Отже, у контексті забезпечення реалізації права на оскарження судового рішення та вирішення питання поновлення строків на таке оскарження у рішеннях ЄСПЛ сформувалась стала практика, відповідно до якої поновлення строків на подання заяви про скасування судового наказу може бути виправданим, якщо пропуск строку є поважний, об`єктивно незалежний від волі та поведінки боржника. Ці обставини мають бути підтверджені належними та допустимими доказами. Згідно зі ст.6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод право на справедливий суд передбачає і доступ до правосуддя і, зокрема гарантується тим, що суд має бути не заформалізованим, що знайшло своє відображення у рішеннях ЄСПЛ «Подбіельські та ППУ Полпуре проти Польщі» (Podbielski and PPU Polpure v. Poland) від 26 липня 2005 року, заява № 39199/98, п. 62), «Воловік проти України» від 6 грудня 2007 року, заява № 15123/03. У Рішенні в справі «Мельник проти України» від 28 березня 2006 року, заява № 23436/03 ЄСПЛ зазначено: «Право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду (рішення у справі Golder v. the United Kingdom від 21 лютого 1975 року, Серія А № 18, п. 36), не є абсолютним; воно може бути обмеженим, особливо щодо умов прийнятності скарги. Однак право доступу до суду не може бути обмежено таким чином або у такій мірі, що буде порушена сама його сутність. Ці обмеження повинні мати законну мету та бути пропорційними між використаними засобами та досягнутими цілями (рішення у справі Guerin v. France від 29 липня 1998 року, Reports of Judgments and Decisions 1998-V, p. 1867, § 37).

23. Правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, має на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані. У той же час такі правила в цілому або їх застосування не повинні перешкоджати сторонам використовувати доступні засоби захисту (рішення у справі Perez de Rada Cavanilles v. Spain від 28 жовтня 1998 року). В постанові Верховного Суду України від 06 вересня 2017 року у справі №755/8494/16-ц вказано про те, що відповідно до сталої практики ЄСПЛ, вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження (див., mutatis mutandis, рішення у справі ОСОБА_11 проти України (974_256) (Aleksandr Shevchenko v. Ukraine), заява N 8371/02, п. 27, рішення від 26 квітня 2007 року, та Трух проти України (Trukh v. Ukraine) (ухвала), заява N 50966/99, від 14 жовтня 2003 року). У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata (принцип юридичної визначеності), коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів ні у часі, ні в підставах для поновлення строків (пункт 41 рішення у справі Пономарьов проти України (Заява № 3236/03). В постанові Великої палати Верховного суду від 03 жовтня 2018 року у справі № 320/7888/16-ц вказано, що стосується дотримання процесуальних строків, то, слід вважати, що сторони повинні таких дотримуватись та пропуск таких, за загальним правилом, призводить до втрати права особою на вчинення певної процесуальної дії у даному випадку на подання скарги. З матеріалів справи вбачається, що боржником ОСОБА_1 , особисто отримано копія судового наказу більше ніж рік тому, а саме 11 листопада 2021 року. Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що жодних поважних причин, пропуску встановленого ч.1 ст. 170 ЦПК строку на подання боржником заяви про скасування судового наказу не встановлено. Колегія суддів звертає увагу, що завданням цивільного судочинства у контексті статті 2 Цивільного процесуального кодексу України є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних справ, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Виконання завдань цивільного судочинства залежить від встановлення судом у справі об`єктивної істини та правильного застосування норм матеріального і процесуального права. Відповідно до частини 4 статті 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Статтями 77-80 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування. Колегія суддів звертає увагу, що суд першої інстанції встановивши, що заявник копію оскаржуваного судового наказу отримав 11 листопада 2021 року, а до суду із заявою про скасування цього наказу звернувся лише 08 грудня 2022 року, тобто більше ніж через рік після отримання копії судового наказу, при цьому строк подачі заяви про скасування судового наказу, встановлений законом - 15 днів з дня вручення копії наказу, доказів поважності причин значного пропуску строку заявником суду першої інстанції не надано, а відтак місцевий суд на законних підставах відмовив у поновленні пропущеного процесуального строку. Відмовляючи у задоволенні заяви про поновлення строку на подачу заява про скасування судового наказу, судом першої інстанції були правильно, всебічно і повно встановлені обставини справи й за таких обставин, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку щодо повернення самої заяви ОСОБА_1 про скасування судового наказу, виданого за заявою ТОВ «Дніпропетровськгаз збут» про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за спожитий природний газ. Посилання апелянта в апеляційній скарзі на те, що суд першої інстанції безпідставно відмовив у задоволенні заяви про поновлення строку на подання заяви про скасування судового наказу й тим самим повернуто заяву про скасування судового наказу, колегія суддів не приймає до уваги оскільки, такі доводи зводяться до викладення обставин справи із наданням коментарів та тлумаченням норм чинного законодавства на власний розсуд, висвітлення цих обставин у спосіб, що є зручним для апелянта, що має за мету задоволення апеляційної скарги, а не спростування висновків суду першої інстанції. Відповідно до ст.89 ЦПК України виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному повному та об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Відповідно до рішення «Проніна проти України» № 63566/00, §23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року, п. 1 статті 6 Конвенції ( 995_004) зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пунктом 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE (Серявін та інші проти України), №4909/04, §58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року). Таким чином, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи. Відповідно ст.141 ЦПК України суд апеляційної інстанції, залишаючи рішення суду без змін, не змінює розподіл судових витрат. Керуючись ст.ст. 259, 367, 374, 375 ЦПК України, колегія суддів,- ПОСТАНОВИЛА: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Ухвалу Петриківського районного суду Дніпропетровської області від 12 грудня 2022 року - залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, установлених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України. Головуючий суддя О.В.Лаченкова Судді В.С.Городнича М.Ю.Петешенкова