Постанова 4803 № 192/1450/22

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 33/803/544/23 Справа № 192/1450/22 Суддя у 1-й інстанції - Стрельников О.О. Суддя у 2-й інстанції - Іванченко О. Ю. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 09 березня 2023 року м. Дніпро Суддя Судової палати у кримінальних справах Дніпровського апеляційного суду Іванченко О.Ю., у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпро розглянувши клопотання про поновлення строків та апеляційну скаргу адвоката Діденко Романа Анатолійовича, який діє в інтересах особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 на постанову Солонянського районного суду м. Дніпропетровська від 19 жовтня 2022 року, в справі про адміністративне правопорушення, якою: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, не працюючого, який мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, В с т а н о в и в : Цією постановою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та накладено на останнього адміністративне стягнення у виді штрафу розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 17000 (сімнадцять тисяч) гривень 00 копійок з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 496,20 гривень. При обставинах зазначених в оскаржуваній постанові, 26 вересня 2022 року о 23 год. 40 хв. В с. Березнуватівка, Солонянського району, Дніпропетровської області, вул. Адміністративна, ОСОБА_1 керував автомобілем Рено Кенгу, номерний знак НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, на вимогу працівника поліції відмовився від проходження, відповідно до встановленого порядку, огляду на стан алкогольного сп`яніння, чим порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху та скоїв правопорушення передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП. Не погоджуючись з вказаною постановою, 23 лютого 2023 року адвокат Діденко Р.А., який діє в інтересах особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу разом із клопотанням про поновлення пропущеного процесуального строку. В обґрунтування пропущеного строку, апелянт зазначив, що справу було розглянуто без участі ОСОБА_1 , вказує, що суд першої інстанції не повідомив останнього належним чином про розгляд справи відносно нього. Копію оскаржуваної постанови ОСОБА_1 отримав 02.11.2022 року. Однак, останній не мав змоги у передбачений строк подати апеляційну скаргу, оскільки не є фахівцем у галузі права, та через напружену ситуацію та обстріли м. Дніпра ОСОБА_1 вимушений разом зі своєю родиною виїхати до м. Ужгород. ОСОБА_1 повернувся до м. Дніпра лише 12.02.2023 та відразу звернувся до адвоката. Вказує, що адвокат ознайомився з матеріалами справи лише 17.02.2023 року, а тому строк на подання апеляційної скарги повинен рахуватись саме з моменту ознайомлення адвоката з матеріалами справи. Суд апеляційної інстанції, дослідивши матеріали справи, приходить до висновку про відмову в поновленні пропущеного строку на апеляційне оскарження постанови суду виходячи з наступного. Відповідно до ч. 2 ст. 294 КУпАП постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови. Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено. Правило дотримання десятиденного строку має на меті гарантувати правову визначеність і забезпечити, щоб справи про адміністративні правопорушення розглядалися впродовж розумного часу, не змушуючи органи влади та інших зацікавлених осіб перебувати у стані невизначеності. Це правило надає особі, яка має право на апеляційне оскарження, достатній строк для роздумів стосовно того, чи подавати апеляційну скаргу, для чіткого визначення своїх аргументів та окреслення стверджувальної правової позиції, і визначає період, після закінчення якого контрольна функція суду не здійснюється. Доводи апелянта про поважність строку на апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції є безпідставними виходячи з наступного. Як вбачається з матеріалів справи, 26 вересня 2022 року о 23 год. 40 хв. В с. Березнуватівка, Солонянського району, Дніпропетровської області, вул. Адміністративна, ОСОБА_1 керував автомобілем Рено Кенгу, номерний знак НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, на вимогу працівника поліції відмовився від проходження, відповідно до встановленого порядку, огляду на стан алкогольного сп`яніння, чим порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху та скоїв правопорушення передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП. ОСОБА_1 було роз`яснено його права та обов`язки, передбачені ст. 63 Конституції України, ст. 268 КУпАП, і повідомлено останнього про розгляд адміністративної справи в Солонянському районному суді Дніпропетровської області 19.10.2022 року, про що свідчить його особистий підпис (а.с.1). Як вбачається з наданих матеріалів справи, ОСОБА_1 будучи належним чином повідомлений у судове засідання не з`явився. ОСОБА_1 знав про існування справи відносно нього, ознайомлювався з матеріалами справи, був повідомлений про час та місце розгляду справи щодо нього. Копію оскаржуваної постанови ОСОБА_1 отримав 02.11.2022 року, про що свідчить його розписка (а.с. 12). Згідно до ст. 19 Закону України «Про міжнародні договори України», ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» - практика Європейського суду з прав людини є частиною національного законодавства та обов`язкова до застосування судами як джерело права. Дана позиція повністю відповідає усталеній практиці ЄСПЛ, яку відповідно до ст. 17 ЗУ "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23.02.2006 р. суди застосовують при розгляді справ як джерело права. Так, у рішенні ЕСПЛ у справі «Пономарев проти України» Суд зазначив, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження. В рішенні Європейського суду з прав людини в справі «Устименко проти України» від 29 жовтня 2010 року Суд вказав, що необґрунтоване поновлення строку оскарження остаточного рішення по справі зі спливом значного періоду часу без обґрунтованих підстав порушує принцип правової визначеності, і як наслідок тягне порушення ст. 6 Європейської конвенції про захист прав людини та основоположних свобод. Право на справедливий судовий розгляд, гарантоване п. 1 ст. 6 Конвенції, повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, який передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов`язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише тоді, коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами. Оскільки норми КУпАП не містять вичерпного переліку підстав, які вважаються поважними для вирішення питання про поновлення пропущеного процесуального строку, то такі причини визначаються в кожному конкретному випадку з огляду на обставини справи. В свою чергу необґрунтоване поновлення процесуальних строків на оскарження «остаточного судового рішення» є порушенням принципу юридичної визначеності, про що вказує як судова практика Верховного суду України (наприклад, Постанова ВСУ від 13.07.2016 року по справі № 3-774гс16 (№ в ЄДРСРУ 58986625) так і судова практика Європейського суду з прав людини. Тобто, якщо звичайний строк оскарження поновлюється зі спливом значного періоду часу, таке рішення може порушити принцип правової визначеності. У кожному випадку суди повинні встановити, чи виправдовують причини поновлення строку оскарження втручання у вказаний принцип. В той же час, строк на апеляційне оскарження може і повинен бути поновлений тільки у випадку, якщо він пропущений з поважних причин. Поважність причин його пропуску має довести апелянт, який заявив таке клопотання. Враховуючи наведене вище, доходжу висновку, що зазначену апелянтом причину пропуску строку не можливо вважати поважною, тобто такою, що об`єктивно перешкоджала особі, яка має право на подачу скарги, подати її своєчасно. Відповідно до чинного законодавства, початок 10-денного строку на апеляційне оскарження починається з дня винесення постанови, а не з дня отримання її копії учасниками судового провадження. Таким чином, апеляційний суд вважає, що адвокатом Діденко Р.А. не наведено поважних причин, які б могли слугувати підставою для поновлення строку на апеляційне оскарження постанови. З огляду на вищевикладене, а також оскільки апелянт в клопотанні не навів поважних підстав для поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, в поновленні строку апеляційного оскарження останньому слід відмовити, а апеляційну скаргу повернути апелянту у відповідності до вимог ч. 2 ст. 294 КУпАП. Керуючись ст. ст. 294 КУпАП, апеляційний суд, - ПОСТАНОВИВ: Відмовити в задоволенні клопотання адвоката Діденко Романа Анатолійовича, який діє в інтересах особи, що притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови Солонянського районного суду Дніпропетровської області від 19 жовтня 2022 року. Апеляційну скаргу повернути особі, яка її подала, через неповажність причини пропуску строку на апеляційне оскарження. Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає. Суддя Дніпровського апеляційного суду О.Ю. Іванченко