Ухвала КАС ВС № 240/15020/22

УХВАЛА 16 березня 2023 року м. Київ справа №240/15020/22 адміністративне провадження № К/990/7055/23 Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Стрелець Т.Г., суддів: Стеценка С.Г., Тацій Л.В., перевіривши касаційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 12 жовтня 2022 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 03 лютого 2023 року у справі № 240/15020/22 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання протиправною бездіяльність, зобов`язання вчинити дії,- УСТАНОВИВ: Як вбачається з касаційної скарги та відомостей Єдиного Державного реєстру судових рішень, ОСОБА_1 звернулася до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, у якому просила: - визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не нарахування та невиплати з 18 червня 2022 року підвищення до пенсії, як непрацюючому пенсіонеру, що проживає на території радіоактивного забруднення, у розмірі, визначеному ст. 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи"; - зобов`язати відповідача з 18 червня 2022 року нарахувати та виплатити підвищення до пенсії, як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, у розмірі, визначеному ст. 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", що дорівнює двом мінімальним заробітним платам, встановлених на 01 січня календарного року щомісяця. Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 12 жовтня 2022 року, яке залишено без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 03 лютого 2023 року, позов задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність ГУ ПФУ в Житомирській області щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, у розмірі, визначеному статтею 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи". Зобов`язано ГУ ПФУ в Житомирській області здійснити з 20.06.2022 нарахування та виплату ОСОБА_1 підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, відповідно до статті 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", у розмірі, що дорівнює двом прожитковим мінімумам для працездатних осіб, розмір якого встановлено законом на 01 січня календарного року. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Не погодившись з судовими рішеннями першої та апеляційної інстанції, відповідач направив до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 12 жовтня 2022 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 03 лютого 2023 року у справі № 240/15020/22 та ухвалити нове рішення яким відмовити в задоволенні позовних вимог. За правилами частини першої статті 334 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі. Проаналізувавши доводи, викладені у касаційній скарзі, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для відмови у відкритті касаційного провадження з огляду на наступне. Відповідно до статті 129 Конституції України до основних засад судочинства належить забезпечення апеляційного перегляду справи. Касаційне оскарження судового рішення допускається лише у визначених законом випадках. Із зазначеною правовою нормою кореспондуються пункт 7 частини третьої статті 2 КАС України, який відносить до основних засад (принципів) адміністративного судочинства забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у випадках, визначених законом, а також стаття 13 цього Кодексу, якою визначено право, зокрема, учасників справи на касаційне оскарження судового рішення у визначених законом випадках. Відповідно до частини 4 статті 12 КАС України виключно за правилами загального позовного провадження розглядаються справи у спорах: 1) щодо оскарження нормативно-правових актів, за винятком випадків, визначених цим Кодексом; 2) щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб`єкта владних повноважень, якщо позивачем також заявлено вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної такими рішеннями, діями чи бездіяльністю, у сумі, що перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 3) про примусове відчуження земельної ділянки, інших об`єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності; 4) щодо оскарження рішення суб`єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 5) щодо оскарження рішень Національної комісії з реабілітації у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України «Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років». Відповідно до частини 1 статті 257 КАС України визначено, що за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності. За визначенням пункту 20 частини першої статті 4 КАС України адміністративною справою незначної складності (малозначною справою) є адміністративна справа, у якій характер спірних правовідносин, предмет доказування та склад учасників тощо не вимагають проведення підготовчого провадження та (або) судового засідання для повного та всебічного встановлення її обставин. Згідно пунктів 3, 10 частини шостої статті 12 КАС України для цілей цього Кодексу справами незначної складності є інші справи у яких суд дійде висновку про їх незначну складність, за винятком справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження. У даній справі суд першої інстанції, врахувавши наведені положення КАС України, розглянув справу за правилами спрощеного позовного провадження. За предметом спору дана справа не належить до тих, які повинні розглядатися виключно за правилами загального позовного провадження. Відповідно до пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково. Тлумачення положень вказаних норм у їхньому взаємозв`язку дає змогу дійти висновку, що процесуальний закон пов`язує можливість касаційного перегляду у справах незначної складності тільки з тими юридичними фактами, вичерпний перелік яких викладений у підпунктах "а", "б", "в" та "г" п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України. В касаційній скарзі відповідач посилається на те, що дана справа підлягає касаційному оскарженню на підставі підпунктів «а» пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України, зазначаючи, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовної практики. Так, якщо касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, то у ній мають зазначатися, щонайменше, новітні, проблемні, засадничі, раніше ґрунтовно не досліджуванні питання права, відповідь касаційного суду на які мала б надати нового уніфікованого розуміння та застосування права як для сторін спору, так і для невизначеного, але широкого кола суб`єктів правовідносин. Аналіз доводів касаційної скарги в сукупності з відображеними в судових рішеннях судів першої та апеляційної інстанцій обставинами справи не дають підстав для висновку про наявність у даному випадку обставин, наведених у підпункті "а" пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України. Поза тим, скаржник у касаційній скарзі скаржник звертає увагу суду касаційної інстанції на помилковість врахування судом апеляційної інстанції висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 18 березня 2020 року у зразковій справі №240/4937/18. Зокрема, він зазначає, що ця справа не є типовою відносно зразкової справи №240/4937/18 (провадження №Пз/9901/55/18), оскільки позивач проживає в населеному пункту, який, на його думку, віднесений до зони посиленого радіоекологічного контролю, яка була виключена із визначених Законом України «Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи зон радіоактивного забруднення територій» від 27 лютого 1991 року № 791а-XII (далі - Закон № 791а-XII). Втім, Верховний Суд вважає за необхідне наголосити на тому, що позивач проживає в селі Підруддя Овруцького (з 19 липня 2020 року - Коростенського) району Житомирської області, яке відповідно до Переліку населених пунктів, віднесених до зон радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 липня 1991 року №106, відноситься до зони гарантованого добровільного відселення, яка в свою чергу, згідно із статтею 2 Закону № 791а-XII, є однією із категорій зон радіоактивно забруднених територій. При цьому варто зауважити, що село Підруддя вперше було включено до переліку населених пунктів зони гарантованого добровільного відселення розпорядженням Кабінету Міністрів України від 12 січня 1993 року №17-р. «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 23 липня 1991 р. №106». Відтак, оскаржувані судові рішення у цій справі ухвалені з урахуванням висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 18 березня 2020 року, ухваленій за результатами розгляду зразкової справи №240/4937/18 (Пз/9901/55/18), а справа відповідає ознакам типової, наведеним у вказаному судовому рішенні, оскільки: - позивачем у ній є пенсіонер, який проживає на території радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи; - відповідачем у ній є аналогічний суб`єкт владних повноважень (територіальний орган Пенсійного фонду України), на пенсійному обліку якого перебуває позивач; - предметом спору є нарахування та виплата із 20 червня 2022 року підвищення до пенсії непрацюючим пенсіонерам, які проживають на території радіоактивного забруднення, в розмірі, визначеному частиною другою статті 39 Закону № 796-ХІІ, у редакції, чинній до 01 січня 2015 року. Відповідно до частини п`ятої статті 291 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду типової справи може бути оскаржено в касаційному порядку виключно з таких підстав: 1) суд першої та (або) апеляційної інстанції при вирішенні типової справи не визнав її типовою справою та (або) не врахував правові висновки, викладені у рішенні Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи; 2) справа, в якій судом першої та (або) апеляційної інстанції ухвалено рішення з урахуванням правових висновків, викладених у рішенні Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи, не відповідає ознакам типової справи. Водночас з огляду на викладене, Верховний Суд не вбачає підстав для оскарження в касаційному порядку постанови суду апеляційної інстанції у цій справі. Таким чином, аналіз доводів касаційної скарги, характер спірних правовідносин, предмет і категорія спору, коло учасників спірних правовідносин, правозастосовча практика, що склалася з приводу спорів цієї категорії, непоодинока кількість справ з подібними позовними вимогами, відсутність ознак, які роблять цю касаційну скаргу відмінною від інших, дають підстави вважати, що судові рішення, які ухвалені у справі №240/15020/22, як у справі незначної складності, не підлягають касаційному оскарженню. Згідно пункту 1 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню. Враховуючи те, що касаційна скарга подана на рішення у справі незначної складності, розглянутій за правилами спрощеного позовного провадження, без наведення обґрунтованих підстав для касаційного оскарження передбачених пунктом 2 частини п`ятої статті 328 КАС України колегія суддів вважає, що у відкритті касаційного провадження за поданою касаційною скаргою слід відмовити. Керуючись статтями 12, 328, 333, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, - УХВАЛИВ: Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 12 жовтня 2022 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 03 лютого 2023 року у справі № 240/15020/22. Копію цієї ухвали разом з касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами направити особі, яка її подала. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною та оскарженню не підлягає. Суддя-доповідач Т. Г. Стрелець Судді С. Г. Стеценко Л. В. Тацій