Ухвала КАС ВС № 460/16031/21

УХВАЛА 16 березня 2023 року м. Київ справа № 460/16031/21 адміністративне провадження № К/990/7490/23 Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Пасічник С.С., перевіривши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «АК ПОЛІССЯ» на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 01.02.2023 у справі №460/16031/21 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АК Полісся» до Головного управління ДПС у Рівненській області, Державної податкової служби України про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити дії, У С Т А Н О В И В: 02.03.2023 до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду надійшла зазначена касаційна скарга, зі змісту якої вбачається, що Товариство з обмеженою відповідальністю «АК ПОЛІССЯ» (далі - ТОВ «АК ПОЛІССЯ», Товариство) звернулося до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової служби України та Головного управління ДПС у Рівненській області, в якому просило визнати протиправним та скасувати рішення Комісії Головного управління ДПС у Рівненській області з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних від 03.09.2021 за №3066489/41756288, №3066485/41756288 і №3066491/41756288 про відмову в реєстрації податкових накладних ТОВ «АК Полісся» №2 від 23.03.2021, №3 від 26.03.2021, №4 від 28.03.2021 у Єдиному реєстрі податкових накладних; зобов`язати Державну податкову службу України зареєструвати податкові накладні ТОВ «АК Полісся» №2 від 23.03.2021, №3 від 26.03.2021, №4 від 28.03.2021 в Єдиному реєстрі податкових накладних. Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 11.01.2022 адміністративний позов задоволено. Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 01.02.2023 рішення суду першої інстанції у справі №460/16031/21 скасовано та прийнято нову постанову, якою відмовлено у задоволенні позову. Не погоджуючись із даним рішенням суду апеляційної інстанції, ТОВ «АК ПОЛІССЯ» звернулося із касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 01.02.2023 та залишити в силі рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 11.01.2022. При вирішенні питання про наявність підстав до відкриття касаційного провадження за означеною скаргою, Верховний Суд виходить з такого. Згідно з частиною першою статті 13 Кодексу адміністративного судочинства України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення. Відповідно до частини першої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом. Аналіз наведеного законодавства дозволяє дійти висновку про те, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку лише у визначених законом випадках. Стаття 330 Кодексу адміністративного судочинства України містить вимоги щодо форми та змісту касаційної скарги. Так, відповідно до пункту 4 частини другої статті 330 Кодексу адміністративного судочинства України у касаційній скарзі зазначається підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав). Згідно з частиною четвертою статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу. Отже аналіз наведених положень процесуального закону дає підстави для висновку, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у частині першій статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України, у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов`язково наводитись у взаємозв`язку із посиланням на відповідний пункт частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення. Так, у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України скаржнику слід чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанції було застосовано без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку. При цьому недостатньо самого лише зазначення у касаційній скарзі норми права, щодо правильного застосування якої є висновок Верховного Суду, безвідносно до предмета спору у конкретній справі, у якій подається касаційна скарга. Обов`язковою умовою є те, що ця норма матеріального права повинна врегульовувати спірні правовідносини, а питання щодо її застосування ставилося перед судами попередніх інстанцій в межах підстав позову, але суди таким підставам позову не надали оцінки у судових рішеннях, - що може бути визнано як допущення судами попередніх інстанцій порушення норм процесуального права, або надали, як на думку скаржника, неправильно. Разом з тим, при визначенні подібності правовідносин необхідно враховувати суб`єктний склад учасників відносин, зміст правовідносин (права та обов`язки сторін спору); об`єкт і предмет правового регулювання, однаковість матеріально-правового регулювання спірних правовідносин, умови застосування правових норм (зокрема, щодо часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин); предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог, установлені судом фактичні обставини. Таким чином, під судовими рішеннями в подібних правовідносинах слід розуміти такі рішення, де схожі предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, а також має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин. Згідно з пунктом 2 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України підставою касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні. Обов`язковими умовами при оскарженні судових рішень на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України є зазначення у касаційній скарзі: 1) норми права, яку неправильно застосовано судом апеляційної інстанції, висновок щодо правильного застосування якої ще не сформульовано Верховним Судом; 2) висновок апеляційного суду, який на переконання скаржника є неправильним; 3) у чому полягає помилка суду при застосуванні відповідної норми права; 4) як на думку скаржника відповідна норма повинна застосовуватися. Що ж до посилань на порушення судом першої та (або) апеляційної інстанції норм процесуального права як умови для скасування судових рішень, то такі можуть бути визнані прийнятними при касаційному оскарженні судових рішень за пунктом 4 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України у разі обгрунтованості заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, визначених відповідними пунктами частини другої та третьої статті 353 цього Кодексу. Перевіркою змісту поданої у цій справі касаційної скарги встановлено, що у ній не зазначено жодної із підстав для касаційного оскарження рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції, які передбачені частиною четвертою статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України. Водночас, відповідно до пункту 2 частини п`ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково. Частиною шостою статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено перелік категорій справ, які відносяться до справ незначної складності. Такий перелік не є вичерпним. Зі змісту пункту 10 частини шостої статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України можна зробити висновок про те, що суд має право віднести до категорії справ незначної складності справу, яка не передбачена у вищезазначеному переліку, за винятком справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження. За правилами спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи, які підлягають розгляду за правилами загального позовного провадження у виключному порядку (частина четверта статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України), а також через складність та інші обставини. Відповідно до пункту 20 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративна справа незначної складності (малозначна справа) - адміністративна справа, у якій характер спірних правовідносин, предмет доказування та склад учасників тощо не вимагають проведення підготовчого провадження та (або) судового засідання для повного та всебічного встановлення її обставин. Системний аналіз вищезазначених положень процесуального закону дає підстави для висновку про те, що суд має право віднести справу до категорії малозначних за результатами оцінки характеру спірних правовідносин, предмету доказування, складу учасників та інших обставин, крім справ, які підлягають розгляду в порядку загального позовного провадження. З огляду на предмет спору, ця адміністративна справа підпадає під критерій, встановлений пунктом 10 частини шостої статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України, для визначення справи незначної складності та відповідно до статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України могла бути розглянута за правилами спрощеного позовного провадження. Рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 11.01.2022 та постанова Шостого апеляційного адміністративного суду від 02.02.2023 ухвалені у справі, що призначена та розглянута за правилами спрощеного позовного провадження. Перевіркою змісту поданої у цій справі касаційної скарги з`ясовано, що ТОВ «АК ПОЛІССЯ» оскаржує постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 01.02.2023 у цій справі з посиланням на підпункт «в» пункту 2 частини п`ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України. В обгрунтування цього Товариство зазначає, що дана справа має виняткове для нього значення, оскільки у зв`язку із відмовою податкового органу зареєструвати відповідні податкові накладні, контрагент не перерахував позивачу частину вартості поставленого товару. Проаналізувавши наведені в касаційній скарзі обгрунтування, Суд вважає, що останні не є такими, що можуть бути розцінені як підстава для касаційного оскарження у розумінні положень підпункту «в» пункту 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України. При цьому посилань на існування інших обставин, передбачених пунктом 2 частини п`ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України, в касаційній скарзі не зазначено. За таких обставин касаційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «АК ПОЛІССЯ» підлягає поверненню як така, що не містить підстав касаційного оскарження. Згідно з пунктом 4 частини п`ятої статті 332 Кодексу адміністративного судочинства України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку. На підставі вищенаведеного та керуючись положеннями статей 328, 330, 332, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд УХВАЛИВ:

1. Повернути касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «АК ПОЛІССЯ» на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 01.02.2023 у справі №460/16031/21 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АК Полісся» до Головного управління ДПС у Рівненській області, Державної податкової служби України про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити дії.

2. Надіслати копію ухвали про повернення касаційної скарги учасникам справи, а касаційну скаргу з доданими до неї матеріалами - скаржнику. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає. СуддяС.С. Пасічник