Постанова Восьмий апеляційний адміністративний суд № 380/1897/22

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 07 березня 2023 рокуЛьвівСправа № 380/1897/22 пров. № А/857/247/23 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії: Головуючого судді Ніколіна В.В., суддів Гінди О.М., Пліша М.А., за участі секретаря судового засідання Гранат В.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Західного міжрегіонального управління державної служби з питань праціна рішення Львівського окружного адміністративного суду від 12 жовтня 2022 року(суддя Мричко Н.І., м. Львів, повний текст рішення складено 17 жовтня 2022 року) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Західного міжрегіонального управління державної служби з питань праці про визнання протиправною та скасування постанови,- ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 у січні 2022 року звернулася до суду з адміністративним позовом до Західного міжрегіонального управління державної служби з питань праці, в якому просила визнати протиправною та скасувати постанову про накладення штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення № ЛВ0415/409/АВ/ФС від 21.04.2021, що винесена першим заступником начальника Головного управління Держпраці у Львівській області Зубиком А.М., про накладення на ФОП ОСОБА_1 штрафу у сумі 120000,00 грн. В обґрунтування позовних вимог зазначає, що інспектори праці не звернути увагу на те, що ФОП ОСОБА_1 до приміщень де розташований заклад 143 Luxury не має жодного відношення. Оренда цих приміщень, а отже і господарська діяльність, здійснюється ФОП ОСОБА_2 , а сама ОСОБА_1 , як і інші працівники, виконує трудову функцію на посаді адміністратора закладу. Штраф, як фінансова санкція, може бути накладений лише у разі вчинення фізичною особою-підприємцем дій, визначених статтею 265 Кодексу законів про працю України (далі КЗпП України), однак, позивач таких дій не вчиняла, що підтверджується відеоматеріалами відповідача. Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 12 жовтня 2022 року позов задоволено. Не погодившись з ухваленим рішенням, його оскаржив відповідач, який із покликанням на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позову. В обґрунтування апеляційних вимог зазначає, що відповідачем було прийнято правомірне рішення про проведення інспекційного відвідування у ФОП ОСОБА_1 . Вказує, що за результатами проведеного інспекційного відвідування встановлено факт допуску позивачем до роботи працівників ОСОБА_3 та ОСОБА_4 без укладення трудового договору, що підтверджується, як усними поясненнями таких осіб, що зафіксовані засобами відеофіксації, так і письмовими поясненнями позивача. Таким чином, постанова накладення штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення винесена за наявності підстав, а тому є правомірною та не підлягає скасуванню. Позивач правом подання письмового відзиву на апеляційну скаргу не скористався. Представник позивача 06.03.2023 подав заяву про відкладення розгляду справи на іншу дату, в зв`язку із зайнятістю в іншому судовому засіданні. Однак, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що у задоволенні цієї заяви необхідно відмовити. Так, як в повідомленні причини неявки судом визнано неповажними, а представник позивача надав перевагу участі в іншому судовому засіданні. Крім цього, суд не визнавав обов`язковою участь представників сторін у судовому засіданні, а тому вважає, що розгляд справи можливо провести без участі представника позивача. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторони, переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено та знайшло своє підтвердження під час розгляду апеляційної скарги, що На підставі наказу ГУ Держпраці у Львівській області від 05.02.2021 №0132-П та направлення від 05.02.2021 № 0130 інспектори праці головні державні інспектори відділу з питань додержання законодавства по працю, зайнятість та інших нормативно-правових актів у м. Львові Мітін В.С., Вовк Н.Я., Гординська Н.Б. (далі інспектори праці) провели інспекційне відвідування ФОП ОСОБА_1 з 14:00 год. 05.02.2021 по 16:40 год. 17.02.2021. За результатами проведеного інспекційного відвідування інспектори праці склали: - акт від 17.02.2021 №ЛВ0415/409/АВ (акт інспекційного відвідування від 17.02.2021), в якому зафіксовано порушення позивачем частин першої, третьої статті 24 КЗпП України та постанови Кабінету Міністрів України Про порядок повідомлення Державній податковій службі та її територіальним органам про прийняття працівника на роботу від 17.06.2015 №413 (далі Порядок №413); - припис про усунення виявлених порушень від 17.02.2021 №ЛВ0415/409/АВ/П, яким зобов`язано ФОП ОСОБА_1 усунути виявлені порушення. На підставі акта інспекційного відвідування від 17.02.2021 відповідач прийняв постанову про накладення штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення від 21.04.2021 № ЛВ0415/409/АВ/ФС, якою за порушення вимог частин першої, третьої статті 24 КЗпП України та Порядку №413 наклав на ФОП ОСОБА_1 штраф у розмірі 120000,00 грн. Вважаючи вказану постанову протиправною, позивач звернулася з відповідним позовом до суду. Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що з огляду на не доведення відповідачем факту використання позивачем, як суб`єктом господарювання, праці неоформлених працівників, суд дійшов висновку про те, що позивач не може вважатися належним суб`єктом відповідальності відповідно до абзацу другого частини другої статті 265 КЗпП України. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов`язки та відповідальність суб`єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) визначаються Законом України «Про основні засади державного нагляду(контролю) у сфері господарської діяльності» (тут і далі у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; Закон №877-V). Відповідно до статті 1 Закону №877-V державний нагляд (контроль) - діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування (далі - органи державного нагляду (контролю)) в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб`єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, допустимого рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища. Згідно з частиною першою статті 259 КЗпП України державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Процедуру здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю юридичними особами (включаючи їх структурні та відокремлені підрозділи, які не є юридичними особами) та фізичними особами, які використовують найману працю визначає Порядок здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 № 823 (тут і далі - у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин; Порядок № 823). В абзаці першому пункту 2 вказаного Порядку визначено, що заходи державного контролю за додержанням законодавства про працю з питань виявлення неоформлених трудових відносин здійснюються у формі інспекційних відвідувань, що проводяться інспекторами праці Держпраці та її територіальних органів. Підстави проведення інспекційного відвідування викладені у пункті 5 Порядку № 823, згідно з яким таке проводиться на підставі, зокрема, звернення фізичної особи, стосовно якої порушено правила оформлення трудових відносин. Звернення фізичних осіб, стосовно яких порушено правила оформлення трудових відносин, працівників і роботодавців може бути подане через уповноваженого представника. Згідно з матеріалами справи, підставою для видачі наказу ГУ Держпраці у Львівській області від 05.02.2021 №0132-П слугували звернення фізичних осіб від 18.01.2021 №П-55, №Ж-54 про порушення законодавства про працю у закладі 143 Лакшері за адресою: АДРЕСА_1 в частині неналежного оформлення трудових відносин. Таким чином, відповідачем було прийнято правомірне рішення про проведення інспекційного відвідування у ФОП ОСОБА_1 у відповідності до Порядку №823. У цьому контексті суд зазначає, що інформація, яка міститься у зверненні фізичної особи, стосовно якої порушено правила оформлення трудових відносин, підлягає ґрунтовній перевірці при проведенні інспекційного відвідування та не може нести самостійного доказового значення щодо порушення вимог законодавства про працю відповідним суб`єктом господарювання, оскільки докази щодо таких порушень повинен надати відповідний орган Держпраці за результатами проведеної перевірки. У пункті 8 Порядку №823 встановлено, що під час проведення інспекційного відвідування інспектор праці повинен пред`явити об`єкту відвідування або уповноваженій ним посадовій особі своє службове посвідчення, перед підписанням акта інспекційного відвідування надати копію відповідного направлення на проведення інспекційного відвідування та внести запис про його проведення до відповідного журналу реєстрації заходів державного нагляду (контролю) об`єкта відвідування (за його наявності). Апелянт наголошує на правомірності своїх дій під час проведення інспекційного відвідування. Посилання позивача на її відсутність при проведенні інспекційного відвідування та невиконання інспекторами праці вимог пункту 8 Порядку №823, були предметом оцінки судом першої інстанції, який критично поставився до таких, оскільки на направленні від 05.02.2021 № 0130 міститься підпис позивача та її відмітка про отримання копії такого, що спростовує такі доводи. Апеляційний суд погоджується з таким висновком, та вказує, що невиконання інспекторами праці вимог пункту 8 Порядку №823 надавало позивачу право не допускати таких до проведення інспекційного відвідування, що узгоджується з позицією Верховного Суду яка викладена у постанові від 17 квітня 2018 року у справі №826/12612/17. Відповідно до підпункту 7 пункту 10 Порядку №823 інспектори праці за наявності службового посвідчення безперешкодно мають право отримувати від органів державної влади, об`єктів відвідування інформацію та/або документи, необхідні для проведення інспекційного відвідування. Відповідно до пунктів 16-18, 20 Порядку № 823 за результатами інспекційного відвідування складаються акт інспекційного відвідування (далі - акт) і в разі виявлення порушень вимог законодавства про працю - припис щодо їх усунення та попередження про відповідальність за порушення законодавства про працю. Акт складається в останній день інспекційного відвідування у двох примірниках, які підписуються інспектором праці, що його проводив, та об`єктом відвідування або уповноваженою ним особою. Один примірник акта залишається в об`єкта відвідування. Другий примірник акта залишається в інспектора праці. Якщо об`єкт відвідування не погоджується з викладеною в акті інформацією, акт підписується із зауваженнями, які є його невід`ємною частиною. Зауваження можуть бути подані об`єктом відвідування не пізніше трьох робочих днів після дня підписання акта. Письмова вмотивована відповідь на зауваження надається інспектором праці не пізніше ніж через три робочих дні з дати їх надходження. Припис є обов`язковою для виконання у визначені строки письмовою вимогою інспектора праці про усунення об`єктом відвідування порушень вимог законодавства про працю, виявлених під час інспекційного відвідування. Як підтверджується матеріалами справи, за результатами проведеного інспекційного відвідування позивача складено акт інспекційного відвідування від 17.02.2021, в якому зафіксовано порушення позивачем частин першої, третьої статті 24 КЗпП України та Постанови №413, а також винесено припис про усунення виявлених порушень від 17.02.2021 №ЛВ0415/409/АВ/П, яким зобов`язано ФОП ОСОБА_1 усунути виявлені порушення. У пункті 25 Порядку № 823 передбачено, що заходи до притягнення об`єкта відвідування та його посадових осіб до відповідальності за використання праці неоформлених працівників вживаються одночасно із внесенням припису незалежно від факту усунення виявлених порушень у ході інспекційного відвідування. Механізм накладення на суб`єктів господарювання та роботодавців штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, передбачених частиною другою статті 265 КЗпП України та частинами другою - сьомою статті 53 Закону України Про зайнятість населення визначає Порядок накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2013 № 509 (тут і далі у редакції, чинній станом на час виникнення спірних правовідносин; Порядок № 509). У пункті 2 вказаного Порядку зазначено, що штрафи накладаються на підставі, зокрема, акта, складеного за результатами заходу державного контролю за додержанням законодавства про працю, у ході якого виявлено факти використання праці неоформлених працівників. Згідно з пунктом 4 Порядку № 509 під час розгляду справи досліджуються матеріали і вирішується питання щодо наявності підстав для накладення штрафу. За результатами розгляду справи уповноважена посадова особа на підставі документів, зазначених в абзацах третьому - сьомому пункту 2 вказаного Порядку, складає постанову про накладення штрафу. Відповідно до абзацу другого частини другої статті 265 КЗпП України юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та податків - у десятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, стосовно якого скоєно порушення, а до юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, які використовують найману працю та є платниками єдиного податку першої - третьої груп, застосовується попередження. Згідно з матеріалами справи, у зв`язку з виявленими порушеннями позивачем частин першої, третьої статті 24 КЗпП України та Постанови №413 відповідач прийняв оскаржену постанову та на підставі абзацу другого частини другої статті 265 КЗпП України наклав на позивача штраф у розмірі 120000,00 грн. Стосовно виявлених порушень законодавства про працю, апеляційний суд зазначає наступне. Відповідно до частин першої, третьої статті 24 КЗпП України при укладенні трудового договору громадянин зобов`язаний подати паспорт або інший документ, що посвідчує особу, трудову книжку, а у випадках, передбачених законодавством, - також документ про освіту (спеціальність, кваліфікацію), про стан здоров`я та інші документи. Працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Порядком №413 установлено, що повідомлення про прийняття працівника на роботу подається власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом (особою) чи фізичною особою до територіальних органів Державної фіскальної служби за місцем обліку їх як платника єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за формою згідно з додатком до початку роботи працівника за укладеним трудовим договором одним із таких способів: - засобами електронного зв`язку з використанням електронного цифрового підпису відповідальних осіб відповідно до вимог законодавства у сфері електронного документообігу та електронного підпису; - на паперових носіях разом з копією в електронній формі; - на паперових носіях, якщо трудові договори укладено не більше ніж із п`ятьма особами. В оскаржуваній постанові зазначено, що в ході проведення позапланового заходу зі здійснення державного контролю у формі інспекційного відвідування у ФОП ОСОБА_1 , що фіксувалося засобами фото- та відеотехніки, за адресою фактичного місця здійснення господарської діяльності: АДРЕСА_1 , за виконанням трудових функцій зафіксовано осіб, які представились: ОСОБА_5 та ОСОБА_6 . З усних пояснень, які надано такими працівниками інспекторам праці встановлено, що ОСОБА_5 працює в закладі 143 Luxury з кінця січня 2021 року на посаді кухаря, ОСОБА_6 працює у цьому ж закладі за посадою посудомийки з моменту відкриття закладу. В ході заходу контролю Підприємцем надано письмове пояснення від 09.02.2021, де вказано, що такі працівники прийшли стажуватись 04.02.2021 з 8 годинним графіком. Разом з тим, Підприємець не надала документів стосовно таких осіб, ведення яких передбачено законодавством про працю. Суд першої інстанції задовольняючи позов виходив з того, що відповідач, згідно з вимогами частини другої статті 77 КАС України, не надав жодних доказів, які б підтверджували здійснення позивачем господарської діяльності у статусі фізичної особи-підприємця у закладі 143 Luxury та використання саме нею найманої праці таких працівників. Суд першої інстанції прийняв аргументи позивача про нездійснення нею господарської діяльності у закладі 143 Luxury за адресою: АДРЕСА_1 , а відтак і неможливість притягнення її до відповідальності за частиною другою статті 265 КЗпП України. На думку колегії суддів вказане спростовується наданими в ході здійснення заходу контролю поясненнями позивача (а.с. 107), де зазначено: ФОП ОСОБА_1 здійснюю діяльність на кухні за адресою АДРЕСА_1 . ОСОБА_3 та ОСОБА_7 прийшли на стажування 04.02.2021 з 8-годинним графіком. На протязі тижня плануємо оформити вказаних громадян. Таким чином, апеляційний суд критично оцінює доводи позивача про те, що вона працювала у ресторані 143 Luxury на посаді адміністратора з кінця жовтня 2020 року без укладення трудового договору, вказане свідчить лише про намагання уникнути відповідальності за порушення законодавства про працю. Наведене підтверджує та доводить факт допуску позивачем ОСОБА_3 та ОСОБА_8 до виконання трудових функцій без укладення трудового договору. Проаналізувавши аргументи апелянта, апеляційний суд дійшов висновку, що відповідачем дотримано встановлену чинним законодавством процедуру проведення інспекційного відвідування, наведені позивачем доводи не можуть визнаватись такими, що тягнуть за собою скасування спірного рішення про накладення штрафу. З матеріалів справи слідує, що за результатами проведеного інспекційного відвідування встановлено факт допуску позивачем до роботи працівників ОСОБА_3 та ОСОБА_4 без укладення трудового договору , що є порушенням позивачем частин першої, третьої статті 24 КЗпП України та Постанови №413 Апеляційний суд погоджується з доводами апелянта, що у відповідності до Порядку №509, відповідачем правомірно винесено оскаржувану постанову, якою накладено на позивача штраф розмірі 120000,00 грн. Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку про безпідставність та необґрунтованість позовних вимог, через що такі задоволенню не підлягають. Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 . Відповідно до частини першої статті 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Враховуючи вищенаведене, апеляційний суд визнає, що суд першої інстанції, вирішуючи даний публічно-правовий спір, неповно з`ясував обставини, що мають значення для справи, допустився помилки в частині застосування норм матеріального та процесуального права, а тому дійшов помилкового висновку щодо наявності правових підстав для задоволення позову. За таких обставин колегія суддів вважає правильним скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог. Керуючись ст. 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд,

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Західного міжрегіонального управління державної служби з питань праці задовольнити. Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 12 жовтня 2022 року в справі №380/1897/22 - скасувати, та прийняти нове, яким в позові відмовити. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції. Головуючий суддя В. В. Ніколін судді О. М. Гінда М. А. Пліш Повне судове рішення складено 16 березня 2023 року