Постанова Восьмий апеляційний адміністративний суд № 300/6406/21

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 16 березня 2023 рокуЛьвівСправа № 300/6406/21 пров. № А/857/17346/22 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів: судді-доповідача -Шевчук С. М. суддів -Кухтея Р. В. Обрізка І.М. розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 10 травня 2022 року (рішення ухвалене за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін у м. Івано-Франківськ судом у складі головуючого судді Микитин Н.М., повний текст рішення суду складено не зазначено) у справі № 300/6406/21 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання дій протиправними та зобов`язання до вчинення дій, суд ВСТАНОВИВ: І.

ОПИСОВА ЧАСТИНА ОСОБА_1 звернулася до Івано-Франківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання протиправним та скасування рішення про відмову у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1 та зобов`язання призначити пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №1, з 01.06.2021 враховуючи період роботи за Списком №1 тривалістю 7 років 10 місяців 19 днів та період навчання з 01.09.1982 по 27.07.1983. Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 10 травня 2022 року позов задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській про відмову в призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 1, згідно заяви від 01.06.2021. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №1, відповідно до пункту "а" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" та п. 1. ч. 2. статті 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", з 01.06.2021 - дати звернення із заявою про призначення пенсії, з урахуванням періоду роботи за Списком №1 тривалістю 7 років 10 місяців 19 днів та періоду навчання з 01.09.1982 по 27.07.1983. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області на користь ОСОБА_1 сплачену нею суму судового збору у розмірі 908 (дев`ятсот вісім) гривень 00 копійок. Стягнуто на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області витрати на професійну правову допомогу в розмірі 3500 (три тисячі п`ятсот) гривень 00 копійок. Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким в задоволенні позову відмовити порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. На підтвердження доводів апеляційної скарги вказує, що згідно п. 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки чи відповідних записів в ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 637 від 12 серпня 1993 року у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників. Однак, судом не враховано, що позивачкою не надано уточнюючої довідки про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній. Зазначає, що записи в трудовій книжці позивачки не містять даних про характер виконуваної роботи та про зайнятість протягом повного робочого дня, отже не дають можливості встановити пільговий характер роботи. Щодо не зарахування періоду навчання з 01.09.1982 по 27.07.1983, то на час звернення позивача до сервісного центу із заявою про призначення пенсії від 01.06.2021, не було надано жодного документа про навчання. Як наслідок позивачу правомірно відмовлено у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах по Списку №

1. Крім того, апелянт зазначає, що суд, зобов`язавши відповідача призначити позивачу пенсію, втрутився у його дискреційні повноваження. Вважає, що належним способом захисту права позивачки є зобов`язання Головного управління повторно розглянути заяву щодо призначення пенсії за віком на пільгових умовах. Щодо відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, то апелянт вважає безпідставно завищеною суму в розмірі 3500 грн, враховуючи наявність зразкової справи №360/3611/20, а також те, що адвокатом готувались та подавались до суду аналогічні позови до Головного управління в інтересах інших клієнтів. Позивач своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористалася, відповідно до частини 4 статті 304 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. Про розгляд апеляційної скарги відповідач та представник позивача повідомлені шляхом надіслання ухвал про відкриття апеляційного провадження та про призначення апеляційної скарги до розгляду через електронний кабінет сервісу "Електронний суд" Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи (ЄСІТС), підтвердженням чого є відповідні дані автоматизованої системи документообігу суду. Враховуючи, що рішення суду першої інстанції ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження), суд апеляційної інстанції в порядку п.3 ч.1 ст.311 КАС України розглядає справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, оскільки справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів. В силу вимог ч.4 ст.229 КАС України якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. ІІ. ОЦІНКА СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що надані позивачкою документи, зокрема, трудова книжка, архівні довідки по ВАТ "Калушхімремонт" містять всі необхідні дані, які підтверджують право позивачки на призначення пільгової пенсії за Списком

1. Щодо відмови відповідача у зарахуванні до стажу роботи позивачки періоду навчання в Крукеницькому сільському ПТУ №66 з 01.09.1982 по 27.07.1983, то факт навчання позивача підтверджується копією диплому про навчання серії НОМЕР_1 від 23.07.1983, який 30.06.2021 представником позивача було долучено до матеріалів пенсійної справи ОСОБА_1 , що підтверджується розпискою-повідомленням від 01.06.2021 №6120, і відміткою про прийняття оригіналу диплому 30.06.2021. Відтак, суд вважав, що відповідачем протиправно не зараховано до стажу роботи період навчання ОСОБА_1 з 01.09.1982 по 27.07.1983 в Крукеницькому сільському ПТУ №66. Щодо відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, то суд першої інстанції, беручи до уваги принцип співмірності, напрацьовану правову позицію щодо аналогічних відносин Верховного Суду, а також виходячи із критеріїв, визначених частинами 3, 5 статті 134, частиною 9 статті 139 КАС України, вважав, що пропорційними, співмірними і обґрунтованими є витрати на правову допомогу у розмірі 3500,00 грн. ІІІ. ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що з метою реалізації свого права на пенсійне забезпечення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 у віці 55 років, звернулась до відповідача, із заявою та відповідними документами про призначення пенсії за віком. До заяви про призначення пенсії було: паспорт та ідентифікаційний номер; свідоцтво про народження: свідоцтва про народження га паспорти дітей; трудову книжка НОМЕР_2 ; довідку про заробітну плату №08/358 від 10.08.2004; уточнюючу довідку ВАТ "Калушхімремонт" №720 від 17.03.2004, наказ про проведення атестації робочих місць у ВАТ "Калушхімремонт" №42 від 29.08.1997. Факт прийняття зазначених документів відповідач підтверджує розпискою-повідомленням від 01.06.2021 №6120-1-1501. Згідно листа ГУ ПФУ в Івано-Франківській області від 18.06.2021 №0900-0210-8/21476, відповідачем відмовлено ОСОБА_1 в призначенні пенсії на пільгових умовах, у зв`язку із відсутністю необхідного пільгового стажу та роз`яснено, що до пільгового стажу не зараховано період з 08.06.1990 по 03.01.2000, оскільки пільгова довідка від 17.03.2004 №720, видана ВАТ "Калушхімремонтом", не відповідає вимогам Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 року №637. Крім того, відсутні документи, які містять відомості про те, що атестацію робочих місць згідно наказу №42 від 29.08.1997, проводили вперше. 30.06.2021 представником позивача, було додатково долучено до заяви від 01.06.2021 додаткові документи, які повинні бути надані у строк до 31.08.2021, а саме: диплом про навчання серії НОМЕР_1 від 27.07.1983; довідку про заробітну плату за період страхового стажу до 01.07.2000 №08/358 від 10.08.2004; архівні довідки від 16.06.2021 №01.7-01 766, №01.7-01/767; архівні довідки від 16.06.2021 №01.7-01/761, №01.7-01/762, №01.7-01/763, №01.7-01/765; наказ про проведення атестації робочих місць у ВАТ «Калушхімремонт» №42 від 29.08.1997, що підтверджує розпискою-повідомленням від 01.06.2021 р. №6120, і відміткою про прийняті зазначених документів 30.06.2021. Листом ГУ ПФУ в Івано-Франківській області від 12.07.2021 №0900-0210-8/24585, відповідачем, відмовлено ОСОБА_1 в призначенні пенсії на пільгових умовах, у зв`язку із відсутністю необхідного пільгового стажу та роз`яснено, що до пільгового стажу не зараховано період з 08.06.1990 по 03.01.2000, оскільки пільгова довідка від 17.03.2004 №720, видана ВАТ "Калушхімремонтом", не відповідає вимогам Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 року №637. Крім того, до страхового стажу не зараховано період навчання з 01.09.1982 по 27.07.1983, оскільки відповідачу не було надано оригінал диплому про навчання. Вважаючи таку відмову відповідача щодо призначення пенсії за віком на пільгових умовах протиправною, позивач звернулася з цим позовом до суду за захистом своїх прав. ІV. ПОЗИЦІЯ АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ Перевіривши за наявними у справі матеріалами доводи, викладені у апеляційній скарзі, правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права і правової оцінки обставин у справі у межах, визначених статтею 308 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України), колегія суддів встановила таке. Відповідно до частини першої статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Частиною першою статті 8 Закону №1058-IV передбачено, що право на отримання пенсії мають право громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж. Відповідно до пункту 2 «Прикінцевих положень» Закону №1058-IV пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди. До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди: особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбачених Законом України «Про пенсійне забезпечення». У пункті «а» частини першої статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон №1788-XII) визначено, що на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах. Надалі Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» від 03.10.2017 №2148-VIII, який набрав чинності 11.10.2017 (далі - Закон №2148-VIII), Закон №1058-ІV було доповнено розділом XIV-1 «Пенсійне забезпечення окремих категорій громадян». Так, зокрема, згідно пункту 1 частини другої статті 114 Закону №1058-ІV (в редакції Закону №2148-VIII), працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах. За відсутності стажу роботи, встановленого абзацом першим цього пункту, у період до 1 квітня 2024 року пенсія за віком на пільгових умовах призначається за наявності на дату досягнення віку, встановленого абзацами першим і третім - тринадцятим цього пункту, страхового стажу з 1 квітня 2021 року по 31 березня 2022 року - не менше 23 років 6 місяців у чоловіків і не менше 18 років 6 місяців у жінок;. Працівникам, які не мають стажу роботи з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, передбаченого абзацом першим цього пункту, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності передбаченого абзацами першим і п`ятнадцятим - двадцять третім цього пункту відповідного страхового стажу пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом першим частини першої статті 26 цього Закону (після досягнення віку 60 років), зокрема жінкам на 1 рік 4 місяці за кожний повний рік такої роботи. Згідно листа ГУ ПФУ в Івано-Франківській області від 12.07.2021 №0900-0210-8/24585, відповідачем, відмовлено ОСОБА_1 в призначенні пенсії на пільгових умовах, у зв`язку із відсутністю необхідного пільгового стажу та роз`яснено, що до пільгового стажу не зараховано період з 08.06.1990 по 03.01.2000, оскільки пільгова довідка від 17.03.2004 №720, видана ВАТ "Калушхімремонтом", не відповідає вимогам Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 року №637. Крім того, до страхового стажу не зараховано період навчання з 01.09.1982 по 27.07.1983, оскільки відповідачу не було надано оригінал диплому про навчання. У даній спірній ситуації, судом враховано, що пунктом 10 Порядку №383 визначено, що для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку із оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку із наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та, у разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену пунктом 20 Порядку №637. Статтею 62 Закону №1788-XII передбачено, що основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України. Так, згідно з пунктом 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (надалі, також - Порядок №637) у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників. У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, куди включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка. Таким чином, надання уточнюючої довідки підприємства, установи або організації необхідне лише у двох випадках: за відсутності трудової книжки або відсутності у ній необхідних записів, які визначають право на пільгове пенсійне забезпечення. Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у постановах від 20 лютого 2018 року у справі №234/13910/17, від 07 березня 2018 року у справі № 233/2084/17 та від 25 квітня 2019 року у справі № 159/4178/16-а. Пунктом 2.14 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 №58, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 17.08.1993 №110, встановлено, що у графі 3 розділу «Відомості про роботу» як заголовок пишеться повне найменування підприємства. Під цим заголовком у графі 1 ставиться порядковий номер запису, що вноситься, у графі 2 зазначається дата прийняття на роботу. У графі 3 трудової книжки «Відомості про роботу» пишеться: «прийнятий або призначений до такого-то цеху, відділу, підрозділу, на дільницю, виробництво» із зазначенням його конкретного найменування, а також роботи, професії або посади і присвоєного розряду. Записи про найменування роботи, професії або посади на яку прийнятий працівник, виконуються для робітників та службовців відповідно до найменування професій і посад, зазначених у «Класифікаторі професій». Як вбачається з трудової книжки серії НОМЕР_2 , ОСОБА_1 , з 08.06.1990 по 03.01.2000 працювала на посаді ізолювальника на термоізоляції у ВАТ "Калушхімремонт", з яких 7 років 10 місяців 19 днів - в особливо шкідливих цехах ВАЗ "Оріана" (а.с.16-17). Судом першої інстанції правильно встановлено, що трудова книжка позивача заповнена у відповідності до вимог Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників та містить всі необхідні записи, які дають можливість встановити дату прийняття та звільнення з роботи, місце роботи та накази, на підставі яких позивач був прийнятий на таку роботу. Крім того, факт роботи ОСОБА_1 з 08.06.1990 по 03.01.2000 на посаді ізолювальника на термоізоляції у ВАТ "Калушхімремонт", з яких 7 років 10 місяців 19 днів - в особливо шкідливих цехах ВАЗ "Оріана" що передбачена Списком №1, підтверджується: - уточнюючою довідкою №720 від 17.03.2004, виданою ВАТ "Калушхімремонт", в якій зазначено, що ОСОБА_1 з 08.06.1990 по 03.01.2000 працювала у ВАТ "Калушхімремонт" ізолювальником на термоізоляції. За вказаний період відпрацювала з повним робочим днем при 5-денному робочому тижні: 7 років 10 місяців 19 днів в цехах з особливо шкідливими умовами праці на ВАТ «Оріана» за Списком №1. Також у довідці зазначаються первинні документи, на підставі яких видано пільгову довідку: табелі обліку відпрацьованого часу в особливо шкідливих та шкідливих умовах прані. - архівною довідкою про роботу у ВАТ "Калушхімремонт" від 16.06.2021 №01.7- 01/761, в якій вказано, що в документах архівного фонду РБМУ №4 м. Калуша, в наказах із особового складу працівників, є відомості про прийняття ОСОБА_1 на посаду ізолювальника та термоізоляції 3 розряду дільниці №4 РБМУ №4 тресту "Калушхімремонт" з 08.06.1990 переведення на дільницю №1 з 01.01.1993 про присвоєння 5 розряду ізолювальника на термоізоляції дільниці №1 з 01.06.1994 та про звільнення з роботи з 03.01.2000. - архівною довідкою від 16.06.2021 №01.7-01/762, в якій вказано окремі періоди надання ОСОБА_1 відпусток без збереження заробітної плати. - архівними довідками від 16.06.2021 №01.7-01/766, №01.7-01/767 за період роботи червень 1990 - січень 2000, в яких значиться, що ОСОБА_1 працювала саме ізолювальником на термоізоляції, ізолювальником та є нарахування заробітної плати по місяцях, що свідчить про безперервність такої роботи, за виключенням окремих місяців перебування у б/о відпустках. З урахуванням наведеного, суд вірно вважав, що відповідачем безпідставно не враховано періоди роботи позивача за Списком №1 тривалістю 7 років 10 місяців 19 днів, які підтверджуються записами трудової книжки та додатково уточнюючою довідкою №720 від 17.03.2004, виданою ВАТ «Калушхімремонт». При цьому, колегія суддів зауважує, що пунктом 3 Порядку №383 встановлено, що при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. При цьому до пільгового стажу роботи зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати внесення цієї посади чи професії до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21 серпня 1992 року та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21 серпня 1992 року. Атестація робочих місць відповідно до Порядку проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.1992 №442 та Методичних рекомендацій для проведення атестації робочих місць за умовами праці, затверджених постановою Міністерства праці України від 01.09.1992 №41 передбачає: установлення факторів і причин виникнення несприятливих умов праці; санітарно-гігієнічне дослідження факторів виробничого середовища, важкості й напруженості трудового процесу на робочому місці; комплексну оцінку факторів виробничого середовища і характеру праці на відповідність їхніх характеристик стандартам безпеки праці, будівельним та санітарним нормам і правилам; установлення ступеня шкідливості й небезпечності праці та її характеру за гігієнічною класифікацією; обґрунтування віднесення робочого місця до категорії зі шкідливими (особливо шкідливими), важкими (особливо важкими) умовами праці; визначення (підтвердження) права працівників на пільгове пенсійне забезпечення за роботу у несприятливих умовах; складання переліку робочих місць, виробництв, професій та посад із пільговим пенсійним забезпеченням працівників; аналіз реалізації технічних і організаційних заходів, спрямованих на оптимізацію рівня гігієни, характеру і безпеки праці. Своєчасно проведена атестація робочих місць за умовами праці є одним із заходів соціального захисту працівників, який має сприяти реалізації прав на здорові й безпечні умови праці, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах, пільгове пенсійне забезпечення тощо. При цьому, особа, яка працює на посаді, віднесеній до Списку №1 чи Списку № 2, робоче місце по якій підлягає атестації, не наділена жодними правами (повноваженнями, обов`язками), які б могли вплинути на своєчасність проведення атестації робочих місць. Так, відповідно до пункту 1 частини першої статті 29 Кодексу законів про працю України до початку роботи за укладеним трудовим договором власник або уповноважений ним орган зобов`язаний роз`яснити працівникові його права і обов`язки та проінформувати під розписку про умови праці, наявність на робочому місці, де він буде працювати, небезпечних і шкідливих виробничих факторів, які ще не усунуто, та можливі наслідки їх впливу на здоров`я, його права на пільги і компенсації за роботу в таких умовах відповідно до чинного законодавства і колективного договору. Частинами 1 та 2 статті 153 Кодексу законів про працю України установлено, що на всіх підприємствах, в установах, організаціях створюються безпечні і нешкідливі умови праці. Забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган. Відповідно до частини першої статті 7 Закону України «Про охорону праці» від 14.10.1992 №2694-XII працівники, зайняті на роботах з важкими та шкідливими умовами праці, безоплатно забезпечуються лікувально-профілактичним харчуванням, молоком або рівноцінними харчовими продуктами, газованою солоною водою, мають право на оплачувані перерви санітарно-оздоровчого призначення, скорочення тривалості робочого часу, додаткову оплачувану відпустку, пільгову пенсію, оплату праці у підвищеному розмірі та інші пільги і компенсації, що надаються в порядку, визначеному законодавством. Аналіз зазначених норм свідчить про те, що роботодавець, який використовує найману оплачувану працю, зобов`язаний створювати безпечні та здорові умови праці, а за неможливості цього поінформувати працівника під розписку про такі умови праці, а саме про наявність на робочому місці, де він буде працювати, небезпечних і шкідливих виробничих факторів, які ще не усунуто, та можливі наслідки їх впливу на здоров`я. Окрім того, роботодавець зобов`язаний поінформувати працівника про пільги і компенсації за роботу в таких умовах відповідно до чинного законодавства і колективного договору, в тому числі право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років. Велика Палата Верховного Суду в постанові від 19.02.2020, в результаті розгляду справи №520/15025/16-а дійшла висновку про те, що атестація робочого місця є важливим запобіжником порушень у забезпеченні належних умов праці на підприємствах, в організаціях та установах. Проте, розуміючи положення пункту "б" статті 13 Закону № 1788-XII - "за результатами атестації робочих місць" як обмежувальний захід при призначенні пільгової пенсії, держава покладає відповідальність за непроведення атестації, та відповідно, надмірний тягар, на пенсіонера (позивача у цій справі). На працівника, зайнятого на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, не можна покладати відповідальність за непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць за умовами праці. Непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємств або уповноваженим ним органом не може позбавляти громадян їх конституційного права на соціальний захист, у тому числі щодо надання пенсій за віком на пільгових умовах. Контроль за додержанням підприємствами правил проведення атестації робочих місць за умовами праці покладається на відповідні повноважні державні контролюючі органи, зокрема Держпраці. Отже, Велика Палата Верховного Суду у своєму рішенні зазначила, що непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємства не може бути підставою для відмови у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах. Відповідальність за непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць покладається на власника підприємства, а не працівника. При цьому контролюючу функцію у відносинах щодо проведення атестації робочих місць на підприємстві виконує держава в особі відповідних контролюючих органів, а не працівник. Так, в матеріалах справи наявний висновок № 52 від 27.08.1997 про результати експертизи умов праці на робочих місцях у ВАТ "Калушхімремонт" та правильності застосування Списку №1, №2 що дають право на пільгове пенсійне забезпечення за роботу в шкідливих умовах праці (а.с.23). Таким чином, оскільки первинна атестація проведена 27.08.1997, а відповідальність за своєчасність проведення якої покладена виключно на керівника підприємства, то суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що позивач належним чином підтвердив наявність пільгового стажу, що дає право на призначення пенсії на пільгових умовах за Списком №1, а тому такий період роботи підлягає зарахуванню до пільгового стажу. Щодо відмови відповідача у зарахуванні до стажу роботи позивачки періоду навчання в Крукеницькому сільському ПТУ №66 з 01.09.1982 по 27.07.1983, то факт навчання позивача у вказаному навчальному закладі підтверджується копією диплому про навчання серії НОМЕР_1 від 23.07.1983 (а.с.15), який 30.06.2021 представником позивача було долучено до матеріалів пенсійної справи ОСОБА_1 що підтверджується розпискою-повідомленням від 01.06.2021 №6120, і відміткою про прийняття оригіналу диплому 30.06.2021 (а.с.29). Враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що відповідачем протиправно не зараховано до стажу роботи період навчання ОСОБА_1 з 01.09.1982 по 27.07.1983 в Крукеницькому сільському ПТУ №66. Щодо доводів скаржника про те, що належним способом захисту права позивачки є зобов`язання Головного управління повторно розглянути заяву щодо призначення пенсії за віком на пільгових умовах, то колегія суддів вказує на наступне. Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. При цьому, під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам та виключати подальше звернення особи до суду за захистом порушених прав. Відтак, беручи до уваги можливість призначення пенсії на пільгових умовах із зменшенням пенсійного віку, наявний у позивача страховий та пільговий стаж, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що з метою забезпечення належного та ефективного відновлення порушених прав позивача на відповідне пенсійне забезпечення, слід визнати протиправним та скасування рішення про відмову роботи ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1 згідно заяви від 01.06.2021 та зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області призначити пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №1, відповідно до пункту "а" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" та п. 1. ч. 2. статті 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" , з дати звернення із заявою про призначення пенсії, з урахуванням періоду роботи за Списком №1 тривалістю 7 років 10 місяців 19 днів та періоду навчання з 01.09.1982 по 27.07.1983. Щодо доводів скаржника про необґрунтованість стягнення з нього витрат, понесених позивачем на правову допомогу у розмірі 3500 грн, суд зазначає наступне. Статтею 132 КАС України визначено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат пов`язаних з розглядом справи, належать, в тому числі, витрати на професійну правничу допомогу. Відповідно до частини другої статті 134 КАС України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката. За змістом частини третьої статті 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Відповідно до частини четвертої статті 134 КАС України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Частиною п`ятою статті 134 КАС України визначено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. За положеннями статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час. Аналіз вищенаведених положень процесуального закону дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката, пов`язані з розглядом справи, підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень. При цьому, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо. При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи. Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України», від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України», від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України», від 30 березня 2004 року у справі «Меріт проти України», заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим. Суд зазначає, що на підтвердження витрат, понесених на професійну правничу допомогу, мають бути надані договір про надання правничої допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правничої допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правничу допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування останніх. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 17.09.2019 року в справі №810/3806/18, що враховується судом апеляційної інстанції, відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України. Судом встановлено, що представник позивача на доказ понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу подав до суду документи: договір про надання правничої допомоги від 03.06.2021, за яким клієнтом визначена ОСОБА_1 , адвокатом Шевченко Н.П. (а.с.33); копію Свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю серії ІФ №001736 виданого 07.08.2020 Шевченко Н. П. (а.с.36); ордер серії ІФ №004527 (а.с.35); акт приймання-передачі виконаної роботи до договору про надання правової (правничої) допомоги від 25.10.2021 на суму 7000,00 грн (а.с.34). Водночас, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що виходячи із критеріїв, визначених частинами третьою, п`ятою статті 134, частиною дев`ятою статті 139 КАС України, з урахуванням заперечень відповідача щодо обґрунтованості та співмірності розміру витрат на правничу допомогу, заявлена сума до відшкодування витрат на правничу професійну допомогу є неспівмірною із заявленими позовними вимогами, а тому справедливим розміром відшкодування позивачу фактично понесених витрат на професійну правничу допомогу у цій справі за рахунок бюджетних асигнувань відповідачів є сума 3500,00 грн. Колегія суддів відхиляє решту доводів апелянта, які наведені у поданій апеляційній скарзі, оскільки такі на правильність висновків суду не впливають, а, відтак, не можуть покладатися в основу скасування чи зміни оскарженого судового рішення. З врахуванням вищенаведеного колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про підставність позовних вимог, правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому відповідно до ст.316 КАС України апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду - без змін. Судові витрати розподілу не підлягають з огляду на результат вирішення апеляційної скарги та виходячи з вимог ст. 139 КАС України. Керуючись ст. 308, ст. 311, ст. 315, ст. 316, ст. 321, ст. 325, ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд, П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області залишити без задоволення. Рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 10 травня 2022 року у справі №300/6406/21 - залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий суддя С. М. Шевчук судді Р. В. Кухтей І. М. Обрізко