Постанова Шостий апеляційний адміністративний суд № 580/5191/22

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 580/5191/22 Суддя першої інстанції: Лариса ТРОФІМОВА ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 15 березня 2023 року м. Київ Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі: судді-доповідача - Степанюка А.Г., суддів - Бужак Н.П., Кобаля М.І., при секретарі - Масловській К.І., розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу 7 прикордонного Карпатського загону Державної прикордонної служби України на прийняте у порядку письмового провадження за правилами загального позовного провадження рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 18 січня 2023 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного центру підготовки особового складу Державної прикордонної служби України ІНФОРМАЦІЯ_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 загону Державної прикордонної служби України про визнання протиправними дій і зобов`язання вчинити дії, - В С Т А Н О В И Л А: У жовтні 2022 року ОСОБА_1 (далі - Позивач, ОСОБА_1 ) звернулася до Черкаського окружного адміністративного суду з позовом до Головного центру підготовки особового складу Державної прикордонної служби України ІНФОРМАЦІЯ_3 (військова частина НОМЕР_1 ) (далі - Відповідач-1, в/ч НОМЕР_1 ), в якому просила: - визнати протиправними дії Головного центру підготовки особового складу Державної прикордонної служби України ІНФОРМАЦІЯ_3 (військова частина НОМЕР_1 ) щодо нарахування ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 14.07.2017 до 12.10.2017 включно з урахуванням базового місяця грудня 2015 року (місяця для обчислення індексу споживчих цін); - зобов`язати Головний центр підготовки особового складу Державної прикордонної служби України ІНФОРМАЦІЯ_3 (військова частина НОМЕР_1 ) перерахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 14.07.2017 до 12.10.2017 включно з урахуванням базового місяця - січень 2008 року (місяця для обчислення індексу споживчих цін). Ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 25.11.2022 залучено до участі у справі в якості співвідповідача ІНФОРМАЦІЯ_1 Державної прикордонної служби України (далі - Відповідач-2, в/ч НОМЕР_2 ). Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 18.01.2023 позов задоволено частково: - визнано протиправною бездіяльність Головного центру підготовки особового складу Державної прикордонної служби України ІНФОРМАЦІЯ_3 (військова частина НОМЕР_1 ) та ІНФОРМАЦІЯ_1 у несприянні ОСОБА_1 в реалізації права на оплату праці під час розгляду адвокатських запитів щодо індексації грошового забезпечення за період з 14.07.2017 до 12.10.2017; - визнано протиправною бездіяльність Головного центру підготовки особового складу Державної прикордонної служби України ІНФОРМАЦІЯ_3 (військова частина НОМЕР_1 ) у незастосуванні січня місяця 2008 року як базового для нарахування індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 14.07.2017 до 12.10.2017; - зобов`язано Головний центр підготовки особового складу Державної прикордонної служби України ІНФОРМАЦІЯ_3 (військова частина НОМЕР_1 ) здійснити нарахування ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 14.07.2017 до 12.10.2017 із застосуванням січня 2008 року (базового місяця) з наданням відомостей співвідповідачу; - зобов`язано ІНФОРМАЦІЯ_2 здійснити виплату ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 14.07.2017 до 12.10.2017 із застосуванням січня 2008 року (базового місяця) з урахуванням виплачених сум. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено. При цьому, задовольняючи позовні вимоги в частині, суд виходив з того, що в період з 01.01.2008 по 01.03.2018 не відбувалась зміна посадових окладів військовослужбовців, а відтак базовим місяцем для нарахування індексації відповідно до вимог чинного законодавства є січень 2008 року. Додатково підкреслив, що з урахуванням того, що Позивач перебував на фінансовому забезпеченні Відповідача-1, то саме на нього покладено обов`язок нарахування індексації грошового забезпечення, у той час як виплата останньої має бути здійснена Відповідача-2. Крім того зазначив, що з метою повного та всебічного захисту прав Позивача необхідно вийти за межі позовних вимог та визнати протиправною бездіяльність Відповідачів у несприянні Позивачеві в реалізації її права на оплату праці під час розгляду адвокатських запитів щодо індексації грошового забезпечення. Відмовляючи у задоволенні іншої частини позовних вимог, суд вказав на те, що обраний Позивачем спосіб захисту не узгоджується з формалізованими вимогами ч. 1 ст. 5 КАС України та повноваженнями суду, визначеними ст. 245 КАС України, у зв`язку з чим передумовою для покладення на суб`єкта владних повноважень обов`язку вчинити дії є визнання його саме бездіяльності, а не дій, протиправною. Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, Відповідач-2 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати його та постановити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі. Свою позицію обґрунтовує тим, що, по-перше, судом не зазначено, які саме порушення допущені відповідачами у вигляді «несприяння» в реалізації права на оплату праці, не враховано відсутність заявлених позовних вимог до в/ч НОМЕР_2 , а відтак безпідставно допущено вихід за межі позовних вимог, по-друге, судом залишено поза увагою пропуск ОСОБА_1 тримісячного строку звернення до суду із цим позовом, по-третє, нормами чинного законодавства не передбачено необхідності проведення індексації виключно з місяця підвищення саме на законодавчому рівні окладів, по-четверте, головним розпорядником коштів є Міністерство внутрішніх справ України, а повноваження визначення конкретних сум індексації належить до дискреційних, втручатися в які суд не вправі. Після усунення визначених в ухвалі від 02.02.2023 про залишення апеляційної скарги без руху недоліків ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 13.02.2023 відкрито апеляційне провадження у справі та встановлено строк для подачі відзиву на апеляційну скаргу, а також витребувано матеріали справи із суду першої інстанції, які надійшли до Шостого апеляційного адміністративного суду 27.02.2023. Відзивів на апеляційну скаргу не надійшло. Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 28.02.2023 призначено справу до розгляду у відкритому судовому засіданні на 15.03.2023. Учасники справи, будучи належним чином повідомленими про дату, час та місце судового розгляду справи, у судове засідання не прибули, а тому колегія суддів прийшла до висновку про наявність правових підстав для продовження її розгляду у порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами у відповідності до п. 2 ч. 1 ст. 311 КАС України. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити частково, а рішення суду першої інстанції - скасувати, виходячи з такого. Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 наказом командира в/ч НОМЕР_1 від 14.07.2017 №230-ос прийнято на військову службу за контрактом осіб рядового складу, зараховано до списків особового складу та поставлено на всі види забезпечення з 14.07.2017 по 13.07.2020 (а.с. 10). Наказом в/ч НОМЕР_1 від 12.10.2017 №360-ос Позивача виключено із списків особового складу та всіх видів забезпечення з 12.10.2017 та направлено для подальшого проходження служби у розпорядження начальника ОКПП «Київ» ДПС України (а.с. 11). У подальшому наказом в/ч НОМЕР_2 від 04.11.2021 №376-ос з ОСОБА_1 припинено (розірвано) контракт та звільнено останню з війкової служби (а.с. 8). Наказом в/ч НОМЕР_2 від 05.11.2021 №377-ос Позивача виключено із списків особового складу загону та всіх видів забезпечення (а.с. 9). У відповідь на адвокатський запит представника ОСОБА_1 - Каверіна С.М. Відповідач-1 листом від 31.12.2021 №14/5432 повідомив, що відповідно до розпорядження Адміністрації Державної прикордонної служби України від 03.03.2020 №Т/116-1743 виплата індексації грошового забезпечення, у тому числі індексації під час проходження служби в інших органах Державної прикордонної служби, проводиться органом Державної прикордонної служби України, з якого військовослужбовець був виключений із списків у зв`язку із звільненням з військової служби. Крім того, у листі повідомлено, що запит від органу охорони державного кордону, з якого було звільнено з військової служби ОСОБА_1 , щодо нарахованої та невиплаченої їй індексації грошового забезпечення за період проходження нею військової служби у Навчальному центру до Головного центру не надходив (а.с. 20-21). Із змісту довідки в/ч НОМЕР_1 від 29.12.2021 №160 вбачається, що при розрахунку індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 14.07.2017 по 12.10.2017 було застосовано базовий місяць для нарахування індексації - грудень 2015 року (а.с. 22). На підставі встановлених вище обставин, виходячи з системного аналізу приписів ст. ст. 19, 43 Конституції України, ст. 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», ст. ст. 1, 2, 4 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» (далі - Закон), Порядку проведення індексації грошових доходів населення затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078 (далі - Порядок №1078), постанови Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 № 1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (далі - Постанова №1294), постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 № 704 (далі - Постанова №704), розпорядження Адміністрації Державної прикордонної служби України від 03.03.2020 №Т/116-1743 «Щодо окремих питань грошового забезпечення» (далі - Розпорядження №Т/116-1743), суд першої інстанції дійшов висновку про часткову обґрунтованість позовних вимог, адже чинним законодавством гарантовано право особи на отримання індексації грошового забезпечення військовослужбовця, базовим місцем для її розрахунку є січень 2008 року, її нарахування має здійснити в/ч НОМЕР_1 , а виплату - в/ч НОМЕР_2 . Крім того, вийшовши за межі позовних вимог, суд вказав на незабезпечення сприяння відповідачами права Позивача на оплату праці, зауваживши при цьому, що позов подано у межах встановленого КАС України і КЗпП України строків. З такими висновками суду першої інстанції судова колегія не може повністю погодитися з огляду на таке. Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України визначає Закон України «Про індексацію грошових доходів населення». Відповідно до абз. 2 ст. 1 Закону індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодувати подорожчання споживчих товарів та послуг, а поріг індексації - величина індексу споживчих цін, яка надає підстави для проведення індексації грошових доходів населення. Згідно абз. 4 ч. 1 ст. 2 Закону індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення). Приписи ч. 6 ст. 2 Закону визначають, що індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення. За правилами ч. 1 ст. 4 Закону індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 101 відсотка (з 21.07.2016 - 103 відсотка). При цьому відповідно до ч. 2 ст. 5 Закону підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з Державного бюджету України, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів Державного бюджету України. Згідно ч. 2 ст. 6 Закону порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України. Правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення і поширюється на підприємства, установи та організації незалежно від форми власності і господарювання, а також на фізичних осіб, що використовують працю найманих працівників, визначаються Порядком №1078. Приписи п. 1-1 Порядку №1078 визначають, що підвищення грошових доходів громадян у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін. Індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 101 відсотка (з 21.07.2016 - 103 відсотка). Згідно абз. 5 п. 2 Порядку №1078 індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, у тому числі грошове забезпечення військовослужбовців. При цьому підпунктом 2 пункту 6 Порядку №1078 передбачено, що виплата сум індексації грошових доходів здійснюється за рахунок джерел, з яких провадяться відповідні грошові виплати населенню - підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з державного бюджету, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів державного бюджету. Із змісту наведеного вбачається, що пунктом 6 Порядку № 1078 безпосередньо не скасовано виплату індексації заробітної плати (грошового забезпечення) та не пов`язано індексацію з надходженням коштів до власника підприємства, установи, організації. Відповідно до ст. 18 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» законами України з метою надання соціальної підтримки населенню України в цілому та окремим категоріям громадян встановлюються державні гарантії, зокрема, щодо індексації доходів населення з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін. Таким чином, індексація грошового забезпечення є однією з основних державних гарантій щодо оплати праці. Відповідно до вимог діючих нормативно-правових актів, проведення індексації у зв`язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов`язковою для всіх юридичних осіб-роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи, а отже поширюється і на військовослужбовців. Разом з тим, судова колегія вважає помилковими висновки суду першої інстанції про те, що виплату індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за спірний період повинна проводити в/ч НОМЕР_2 із звільненням Позивача на підставі наказу від 04.11.2021 №376-ос, а не в/ч НОМЕР_1 , з огляду на таке. Матеріалами справи підтверджено, що у спірний період з 14.07.2017 по 12.10.2017 ОСОБА_1 проходила військову службу у в/ч НОМЕР_1 , саме яка, як роботодавець, зобов`язана була нараховувати та виплачувати Позивачу індексацію грошового забезпечення у порядку визначеному законодавством. Відтак застосування судом першої інстанції до спірних правовідносин приписів Розпорядження №Т/116-1743 в якості підстав для висновку про те, що на в/ч НОМЕР_1 покладено лише обов`язок з нарахування ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення, у той час як компетенцією з її виплати наділена саме в/ч НОМЕР_2 , судова колегія вважає помилковим, оскільки такі висновки не узгоджують з наведеними вище нормами актів вищої юридичної сили, які передбачають саме обов`язок роботодавця провести належну індексацію грошового забезпечення. При цьому колегія суддів відхиляє посилання Відповідача-1 на приписи п. 293 Положення про проходження громадянами України військової служби в Державній прикордонній службі України, що затверджено Указом Президента України від 29.12.2009 №1115/2009, оскільки норми останнього стосуються питань розрахунку при звільненні, а не випадку невиплати у повному обсязі належних особі сум індексації під час проходження військової служби, які, як було зазначено вище, виплачуються за місцем проходження служби у відповідний період. У площині наведеного колегія суддів зауважує, що, як вже було підкреслено вище, правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення поширюється на підприємства, установи та організації незалежно від форми власності і господарювання, а також на фізичних осіб, що використовують працю найманих працівників, визначаються Порядком №1078. Приписи п. 1-1 Порядку №1078 визначають, що підвищення грошових доходів громадян у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін. Індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі

101. Згідно абз. 5 п. 2 Порядку №1078 індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, у тому числі грошове забезпечення військовослужбовців. При цьому підпунктом 2 пункту 6 Порядку №1078 передбачено, що виплата сум індексації грошових доходів здійснюється за рахунок джерел, з яких провадяться відповідні грошові виплати населенню - підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з державного бюджету, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів державного бюджету. Із змісту наведеного вбачається, що пунктом 6 Порядку № 1078 безпосередньо не скасовано виплату індексації заробітної плати (грошового забезпечення) та не пов`язано індексацію з надходженням коштів до власника підприємства, установи, організації. За правилами абз. 2 п. 2 Порядку №1078 обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення. Згідно п. 10-2 Порядку №1078 для працівників, військовослужбовців, поліцейських, осіб рядового і начальницького складу, яких переведено на іншу роботу (місце проходження служби) на тому самому підприємстві, в установі або організації, а також переведено на роботу на інше підприємство, в установу, організацію або іншу місцевість та у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці (умов проходження служби) у разі продовження такими особами роботи (проходження служби), для новоприйнятих працівників, військовослужбовців, поліцейських, осіб рядового і начальницького складу, а також для тих, які використали відпустку для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та відпустку без збереження заробітної плати (грошового забезпечення), передбачені законодавством про відпустки, обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення тарифної ставки (посадового окладу), за посадою, яку займає працівник, військовослужбовець, поліцейський, особа рядового і начальницького складу. Тобто, як зазначив Верховний Суд у постанові від 05.02.2020 у справі № 825/565/17, наявні підстави вважати, місяць, в якому відбулося підвищення оплати праці (суми її постійних складових), є базовим при проведенні індексації. На момент виникнення спірних правовідносин визначення розміру посадових окладів військовослужбовців здійснювалося відповідно до Постанови № 1294, якою було затверджено схеми посадових окладів військовослужбовців. Відповідно до пункту 13 Постанови № 1294 остання набрала чинності з 01.01.2008. Тобто, за умови підвищення посадового окладу в січні 2008 року останній виступає базовим, а з лютого здійснюється обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації. Ця Постанова №1294 діяла до дня набрання чинності 01.03.2018 Постанови №704, якою встановлені нові розміри посадових окладів військовослужбовців. У свою чергу, з аналізу змісту Постанови №1294 вбачається, що у період її дії з 01.01.2008 до 01.03.2018 посадові оклади військовослужбовців не змінювались. Відтак, на переконання суду апеляційної інстанції, саме січень 2008 року є базовим місяцем для нарахування індексації його грошового забезпечення за період з 14.07.2017 по 12.10.2017. Таким чином, проведення в/ч НОМЕР_1 нарахування індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за цей період виходячи з іншого базового місяця ніж січень 2008 року відбувалося поза межами правового поля, оскільки, як було встановлено вище, базовим місяцем для обчислення виплати індексації у період з 01.01.2008 по 01.03.2018 був січень 2008 року, а тому доводи Апелянта про дискреційність повноважень в частині вибору базового місяця є безпідставними. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 26.01.2022 у справі № 400/1118/21, від 12.05.2022 у справі №200/7006/21, від 28.06.2022 у справі № 420/4841/21, від 28.06.2022 у справі № 640/8991/21. У площині наведеного судова колегія вважає за необхідне зазначити, що відповідно до ч. 2 ст. 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 вважає спірними дії в/ч НОМЕР_1 щодо нарахування їй індексації виходячи з іншого ніж січень 2008 року базового місяця, у зв`язку з чим звернулася до суду з позовом про її нарахування та виплату в іншому розмірі. За таких обставин та за згаданого вище правового регулювання, вихід Черкаського окружного адміністративного суду за межі позовних вимог з підстав несприяння відповідачами в реалізації прав Позивача на оплату праці під час розгляду адвокатських запитів є помилковим, оскільки не був покликаний забезпечити відновлення того права ОСОБА_1 , за захистом якого вона звернулася. Крім іншого, колегія суддів звертає увагу, що предметом цього спору Позивачем визначено саме, зокрема, протиправність дій в/ч НОМЕР_1 щодо нарахування ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення з урахуванням базового місяця грудня 2015 року. Бездіяльність же цього органу як пасивної поведінки суб`єкта владних повноважень відсутня, оскільки, як було встановлено раніше, нарахування Відповідачем-1 індексації грошового забезпечення Позивача здійснювалося саме виходячи з базового місяця - грудень 2015 року. Визначаючи спосіб захисту прав ОСОБА_1 шляхом визнання протиправною бездіяльності в/ч НОМЕР_1 у незастосуванні січня місяця 2008 року як базового для нарахування індексації грошового забезпечення за період з 14.07.2017 до 12.10.2017, суд першої інстанції виходив з того, що формалізованими вимогами ч. 1 ст. 5 КАС України та ст. 245 цього ж Кодексу унеможливлено покладення на суб`єкта владних повноважень обов`язку вчинити дії у випадку визнання їх протиправними. Разом з тим, Черкаський окружний адміністративний суд не врахував, що попри окреслені у ч. 1 ст. 5 КАС України способи захисту прав позивача частина 2 указаної статті передбачає, що захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Указані приписи кореспондують нормам п. 10 ч. 2 ст. 245 КАС України, за якими у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів. Відтак, всупереч позиції суду першої інстанції, процесуальний закон не містить імперативної вказівки про те, що покладення у рішенні суду на відповідача обов`язку вчинити дії можливе виключно у випадку визнання протиправною його бездіяльності і навпаки, що визнання протиправними дій суб`єкта владних повноважень тягне своїм наслідком лише його зобов`язання утриматися від вчинення певних дій. Отже, за наведеного правового регулювання спірних правовідносин, визначеного складу учасників справи та встановлення чіткого суб`єкта владних повноважень у межах цього спору колегія суддів приходить до висновку, що заявлені ОСОБА_1 до в/ч НОМЕР_1 позовні вимоги всупереч позиції суду першої інстанції підлягають задоволенню у повному обсязі. У свою чергу посилання апеляційної скарги на неврахування судом першої інстанції пропуску строку звернення до суду із цим позовом, колегія суддів оцінює критично. Так, у постановах Верховного Суду від 20.11.2019 у справі № 620/1892/19 та від 05.02.2020 у справі № 825/565/17 зазначено, що індексація грошового забезпечення є складовою грошового забезпечення військовослужбовців. Відтак, оскільки індексація є складовою грошового забезпечення, то строки звернення до суду з позовом про її нарахування та виплату на час звільнення ОСОБА_1 з військової служби у листопаді 2021 року не застосовувалися. Разом з тим, відповідно до ч. 2 ст. 233 КЗпП України у редакції Закону України від 01.07.2022 №2352-ІХ, який набрав чинності 19.07.2022, із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116). Водночас, суд апеляційної інстанції підкреслює, що відповідно до п. 1 гл. XIX «Прикінцеві положення» КЗпП України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтею 233 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину. Постановою Кабінету Міністрів України від 23.12.2022 № 1423 «Про внесення змін до розпорядження Кабінету Міністрів України від 25 березня 2020 р. № 338 і постанови Кабінету Міністрів України від 9 грудня 2020 р. № 1236» дію карантину через COVID-19 продовжено до 30.04.2023. Отже, як на час звільнення ОСОБА_1 з військової служби і звернення до суду із цим позовом, так і на час постановлення Черкаським окружним адміністративним судом оскаржуваного рішення в Україні діяв карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, що, всупереч доводів апеляційної скарги, унеможливлювало застосування до спірних правовідносин строки, встановлені ст. 233 КЗпП України. Указані висновки суду апеляційної інстанції узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду, висловленою у постанові від 19.01.2023 у справі № 460/17052/21. Судова колегія вважає за необхідне зазначити, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. Таким чином, зважаючи на те, що матеріалами справи підтверджується правильність обраного Позивачем способу захисту та звернення його з вимогами до належного відповідача, а також відсутність правових підстав для виходу суду першої інстанції за межі позовних вимог, судова колегія приходить до висновку про необґрунтованість позиції Черкаського окружного адміністративного суду про часткове задоволення позову і вихід за межі позовних вимог, а тому вважає за необхідне рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове про задоволення позову. Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення. Приписи п. п. 1, 4 ч. 1, ч. 2 ст. 317 КАС України визначають, що підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню. У зв`язку з цим колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу - задовольнити частково, а рішення суду першої інстанції - скасувати. Керуючись ст. ст. 242-244, 250, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325 КАС України, колегія суддів, - ПОСТАНОВИЛА: Апеляційну скаргу 7 прикордонного Карпатського загону Державної прикордонної служби України - задовольнити частково. Рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 18 січня 2023 року - скасувати. Прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю. Визнати протиправними дії Головного центру підготовки особового складу Державної прикордонної служби України ІНФОРМАЦІЯ_3 (військова частина НОМЕР_1 ) (код ЄДРПОУ НОМЕР_4) щодо нарахування ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 14.07.2017 до 12.10.2017 включно з урахуванням грудня 2015 року як місяця для обчислення індексу споживчих цін (базового місяця). Зобов`язати Головний центр підготовки особового складу Державної прикордонної служби України ІНФОРМАЦІЯ_3 (військова частина НОМЕР_1 ) (код ЄДРПОУ НОМЕР_4) перерахувати та виплатити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) індексацію грошового забезпечення за період з 14.07.2017 до 12.10.2017 включно з урахуванням січня 2008 року як місяця для обчислення індексу споживчих цін (базового місяця). Постанова набирає законної сили з дати її прийняття. Касаційна скарга на рішення суду апеляційної інстанції подається безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України. Суддя-доповідач А.Г. Степанюк Судді Н.П. Бужак М.І. Кобаль Повний текст постанови складено та підписано 15 березня 2023 року.