Постанова 4875 № 917/605/22

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 06 березня 2023 року м. Харків Справа № 917/605/22 Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Стойка О.В., суддя Попков Д.О. , суддя Істоміна О.А., за участю секретаря судового засідання Склярук С.І. та представників учасників справи: від позивача - Заліпа Н.Ю.; від відповідача - не з`явився; розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю ЕЛЕВАТОР-АГРО м.Заводське, Полтавська область на рішення господарського суду Полтавської області від 11.10.2022 року у справі № 917/605/22, за позовом - Акціонерного товариства Оператор газорозподільної системи Полтавагаз м.Полтава, до - Товариства з обмеженою відповідальністю ЕЛЕВАТОР-АГРО м. Заводське, Полтавська область, про - стягнення 1 634 809,68 грн,- ВСТАНОВИВ: Акціонерне товариство Оператор газорозподільної системи Полтавагаз (далі-Позивач) звернулося до Господарського суду Полтавської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю ЕЛЕВАТОР-АГРО (далі-Відповідач) про стягнення з 1 634 809,68 грн заборгованості за договором №248Р розподілу природного газу від 30.12.2016 року, з яких: 1 562 208,07 грн - основного боргу, 5143,66 грн - три відсотка річних, 54310,04 грн пені; 13147,91 грн інфляційних втрат. Рішенням Господарського суду Полтавської області від 11.10.2022 року у справі №917/605/22 вищезазначені позовні вимоги задоволені частково, стягнуто з Відповідача на користь Позивача 5 055,28 грн 3% річних, 53 278,98 грн пені, 13 147,91 грн інфляційних втрат та 2 442,75 грн витрат з оплати судового збору. Провадження в частині стягнення 1 562 208,07 грн основного боргу закрито. Відповідач, не погодившись з вищезазначеним рішенням в частині задоволення позовних вимог, звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційної скаргою, за змістом якої просив означене рішенням скасувати у відповідній частині та ухвалити в цій частині нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог. В обґрунтування вимог апеляційної скарги Відповідачем зазначено наступне: - суд першої інстанції до початку судового засідання 11.10.2022 року з розгляду означеної справи не повідомив Відповідача про результати розгляду заяви останнього про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду, що позбавило останнього права бути обізнаним про порядок участі в судовому засіданні, а також можливості викласти вступне слово та прийняти участь в судових дебатах в письмовій формі; - оспорюване судове рішення ухвалювалося та підписувалося судом першої інстанції під час сигналу повітряної тривоги, що свідчить про недотримання судом рекомендацій Ради суддів України від 02.03.2022 року; - відмовляючи у задоволенні клопотання Відповідача про зменшення заявлених Позивачем до стягнення сум, господарський суд не врахував належним чином з використанням критеріїв розумності, справедливості та пропорційності факт виконання Відповідачем спірного зобов`язання до закінчення підготовчого провадження, відсутність доказів на підтвердження завдання Відповідачем Позивачу збитків в ході неналежного виконання останнім вчасної оплати за зобов`язанням, а також наявність обставин непереборної сили; - обставини справи свідчать про наявність підстав до звільнення Відповідача від відповідальності в порядку ст. 617 ЦК України та ст. 218 ГК України. Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 17.01.2023 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Відповідача на означене судове рішення та встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу, а також заяв та клопотань в межах даної справи. До канцелярії Східного апеляційного господарського суду від Відповідача 06.02.2023 року надійшли додаткові пояснення, за змістом яких Відповідач просив судову колегія при ухваленні рішення в межах даної справи врахувати висновки, що викладені в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 22.12.2022 року у справі №910/2112/21(910/12050/21) щодо питань, пов`язаних з відкладенням розгляду справи при оголошенні повітряної тривоги. До канцелярії Східного апеляційного господарського суду від Позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу Відповідача, за змістом якого Позивач просив оспорюване судове рішення залишити без змін, апеляційну скаргу Відповідача без задоволення. Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 08.02.2023 року, зокрема, призначено розгляд справи №917/605/22 за апеляційною скаргою Відповідача на 06.03.2023 року о 13:45 год. у приміщенні Східного апеляційного господарського суду за адресою: 61058, місто Харків, пр. Незалежності, 13, 1-й поверх, в залі засідань. №

131. Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.02.2023 року у зв`язку із звільненням у відставку судді Зубченко І.В., визначено новий склад колегії суддів: головуючий суддя (суддя-доповідач) Стойка О.В., суддя - Істоміна О.А., суддя - Попков Д.О. В день судового засідання 06.03.2023 року до Східного апеляційного господарського суду від Відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду означеної справи на іншу дату, за мотивами зайнятості єдиного представника апелянта адвоката Шабельник К.П. в іншому судовому засіданні в означений день, а також з урахування оголошення о 09 год. 06 хв. повітряної тривоги, яка спричиняє затримку з розгляду справ, призначених на 06.03.2023 року. Ухвалою колегії суддів, занесеною до протоколу судового засідання від 06.03.2023, на підставі ст. 202 ГПК України відмовлено у задоволенні означеного клопотання, оскільки доказів поважності причин неявки представника Відповідача судовій колегії не надано. Представник Позивача в судовому засіданні надав пояснення, аналогічні викладеним у відзиві на апеляційну скаргу, просив суд апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оспорюване судове рішення - без змін. Представник заявника апеляційної скарги в судове засідання не з`явився, був повідомлений про час та місце розгляду справи, у зв`язку з чим колегія суддів приходить до висновку про можливість розгляду справи за його відсутністю, оскільки він за власною волею не скористався своїми правами, передбаченими ст. 42 ГПК України. Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга Відповідача задоволенню не підлягає, виходячи із наступного. Рішенням господарського суду в межах даної справи встановлені наступні обставини та проаналізовані умови укладеного між сторонами договору, які ними не оспорюються. Між АТ Оператор газорозподільної системи Полтавагаз (оператор ГРМ) та ТОВ ЕЛЕВАТОР-АГРО (Споживачем) 30.12.2016 року було укладено договір №248Р розподілу природного газу (далі - Договір), за змістом якого, оператор ГРМ зобов`язується надати Споживачу послугу з розподілу природного газу, а Споживач зобов`язується прийняти зазначену послугу та сплатити її вартість у розмірі, строки та порядку, визначені цим Договором (п.2.1. Договору). Відповідно до Розділу 6 пункту 6.1 Договору, оплата вартості послуги Оператора ГРМ з розподілу природного газу здійснюється Споживачем за тарифом встановленим Регулятором для Оператора ГРМ, що сплачується як плата за потужність (абонентська плата), з урахуванням вимог Кодексу газорозподільних систем. Згідно пункту 6.3 Договору, розрахунковим періодом за цим Договором є календарний місяць. Постановою НКРЕКП від 30.01.2021 року №129 встановлено тариф на розподіл природного газу для АТ Полгавагаз з 01.01.2022 року- 2,112 гри. за 1 куб.м. на місяць (з урахуванням ПДВ), який за змістом п.6.2 Договору є обов`язковим для сторін з дати набрання чинності постанови. Позивач, на виконання умов Договору, в період з березня по травень 2022 надавав Відповідачу послуги з розподілу природного газу, що визнається Відповідачем та підтверджується актами наданих послуг підписаними сторонами договору: - актом надання послуг № ОУВІ-009916 від 31.03.2022 місячний об`єм замовленої потужності 254 556,92 м.куб., за березень 2022, року на суму 537 624,22 грн; - актом надання послуг № ОУВІ-014213 від 30.04.2022 року місячний об`єм замовленої потужності 254 556,92 м.куб., за квітень 2022 року на суму 537 624,22 грн; - актом надання послуг № ОУВІ-018656 від 31.05.2022 року місячний об`єм замовленої потужності 254 556,92 м.куб., за травень 2022 року на суму 537 624,22 грн. Саме несплата Відповідачем спірних грошових коштів за Договором за отримані послуги з розподілу природного газу у розмірі 1 562 208,07 грн за період березень - травень 2022 року стала підставою звернення Позивача до суду з позовною заявою про їх стягнення. Позивачем також нараховано Відповідачу за неналежне виконання останнім умов Договору 54 310,04 грн пені за період з 12.04.2022 по 20.06.2022, три відсотки річних за період з 12.04.2022 по 20.06.2022 у розмірі 5 143,66 грн та інфляційні втрати за березень - травень 2022 у розмірі 13 147,91 грн Судом першої інстанції було встановлено факт здійснення Відповідачем після відкриття провадження у даній справі оплати основного боргу в повному обсязі на суму 1 562 208,07 грн, за наступними платіжними дорученнями: № 946 від 13.07.2022 на суму 486 953,63 грн; №1255 від 24.08.2022 на суму 537 624,22 грн; №1441 від 31.08.2022 року на суму 537 624,22 грн. Означена обставина стала підставою до закриття господарським судом провадження в частині стягнення 1 562 208,07 грн основного боргу, сплаченого Відповідачем за вищезазначеними платіжними дорученням після звернення Позивача з позовом до суду, згідно п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України. Відповідач в суді першої інстанції проти задоволення позовних вимог заперечував, зазначаючи, що строк виконання зобов`язань Відповідача за Договором має бути відкладеним на строк дії форс-мажорних обставин на підставі положень п.п.10.1., 10.2. Договору з огляду на введення в країні воєнного стану з 05 годин 30 хвилин 24.02.2022 на 30 діб та подальшого його продовження. Відповідач також наголошував про факт часткової сплати ним суми основного боргу в розмірі 486 959,63 грн; зазначаючи, о нарахування Позивачем пені та 3% річних на суму основного боргу з 10 числа місяця є помилковим з огляду на положення п.6.6. Договору, а пеня і річні відсотки мають нараховуватись з 11 числа відповідного місяця. Також, Відповідачем в суді першої інстанції було заявлено клопотання про зменшення розміру заявлених до стягнення пені, інфляційних збитків та 3% річних, в обґрунтування якого покладено вищезазначений факт погашення Відповідачем основної суми заборгованості до закінчення підготовчого засідання та введення в Україні воєнного стану з посиланням на лист Торгово-промислової палати в Україні №2024/02.0-7.1 від 28.02.2022 року, що є форс-мажором та підставою для звільнення від відповідальності за порушення Відповідачем умов спірного Договору. Приймаючи оспорюване рішення, суд першої інстанції здійснив відповідний перерахунок заявлених вимог та зазначив, що правомірними, арифметично вірними та такими, що відповідають фактичним обставинам справи є пеня у розмірі 53 278,98; 3% річних є у розмірі 5 055,28 грн та інфляційні втрати у розмірі 13 147,91 грн. В іншій частині у задоволенні позовних вимог судом відмовлено, провадження в частині стягнення основного боргу - закрито. Вимоги Відповідача щодо необхідності зменшення розміру заявлених до стягнення пені, інфляційних збитків та 3% річних, суд першої інстанції визнав необґрунтованими, за мотивів не надання Відповідачем будь-яких доказів, які б свідчили про те, що стягувана з нього пеня, розмір якої складає 3,41 % від суми несвоєчасно виконаного основного зобов`язання, є надмірним тягарем для останнього та може суттєво вплинути на його фінансовий стан. Судом відхилено посилання Відповідача на форс мажорні обставини через ненадання Відповідачем доказів, які б свідчать про те, як саме форс-мажорні обставини пов`язані з введенням воєнного стану в Україні безпосередньо вплинули на виконання Відповідачем спірного зобов`язання за Договором. Також, в обґрунтування поданого клопотання Відповідачем не надано будь-яких доказів на підтвердження скрутного фінансового становища. Щодо клопотання Відповідача в частині зменшення розміру 3% річних та інфляційних втрат, господарським судом зазначено про його необґрунтованість, так як означене є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення виконання ним грошового зобов`язання, яка має компенсаційний, а не штрафний характер, тому вони не підлягають зменшенню. Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Оскільки зі змісту апеляційної скарги вбачається, що означене судове рішення господарського суду оскаржується лише в частині стягнення з Відповідача на користь Позивача 3% річних у розмірі 5 055,28 грн, пені у розмірі 53 278,98 грн та інфляційних втрат у розмірі 13 147,91 грн та відмови у задоволенні клопотання Відповідача про зменшення означених сум, з урахуванням вимог вищенаведеної норми судова колегія переглядає рішення суду лише в зазначеній частині. Колегія суддів вважає висновки суду першої інстанції в оспорюваній частині обґрунтованими, а доводи апеляційної скарги такими, що їх не спростовують, виходячи з наступного. Звертаючись до суду з позовною заявою, Позивач, з поміж іншого, вимагав стягнення з Відповідача 5 143,66 грн 3% річних, 54 310,04 грн пені та 13 147,91 грн інфляційних втрат. Вищезазначені вимоги Позивача господарським судом задоволені частково, в розмірі: 5 055,28 грн 3% річних, 53 278,98 грн пені, 13 147,91 грн інфляційних втрат. Доводів на спростування обґрунтованості висновків суду в цій частині апеляційна скарга Відповідача не містить, проте останній зазначає, що судом першої інстанції безпідставно не задоволено клопотання Відповідача про зменшення розміру пені, інфляційних збитків та 3% річних. Колегія суддів вважає означені доводи Відповідача необґрунтованими, а висновки суду в частині відмови в задоволенні зазначеного клопотання такими, що відповідають приписам чинного законодавства та фактичним обставинам справи, виходячи з наступного. Пунктом 8.2 Договору передбачено, що у разі порушення споживачем, що не є побутовим, строків оплати за цим Договором, він сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу. Відповідно до статті 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій. Згідно з частиною третьою статті 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. При цьому, право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання за положенням частини першої статті 550 ЦК України. Наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку змінює її дійсне правове призначення. Неустойка має на меті, насамперед, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не може становити непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора. Вирішуючи питання про зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення у виконанні зобов`язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків. Майновий стан сторін та соціальна значущість підприємства мають значення для вирішення питання про зменшення пені. При вирішенні питання про можливість зменшення неустойки суд повинен брати до уваги не лише майновий стан боржника, але й майновий стан стягувача, тобто, врахувати інтереси обох сторін. При цьому, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, і за відсутності у законі переліку обставин, які мають істотне значення, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки. Разом з тим, приймаючи рішення про зменшення неустойки, суд виходить із того, що одним з завдань неустойки є стимулювання належного виконання договірних зобов`язань, при цьому вона має обов`язковий для учасників правовідносин характер. Зменшення розміру пені фактично нівелює мету існування неустойки як цивільної відповідальності за порушення зобов`язання, що, у свою чергу, може розцінюватися як спосіб уникнення відповідальності та призведе до порушення балансу інтересів сторін. Враховуючи вищезазначене, а також факт ненадання Відповідачем доказів існування об`єктивних обставин, які б свідчили про неможливість своєчасного виконання ним взятих на себе зобов`язань по Договору (тяжкий фінансовий стан, існування дебіторської заборгованості, тощо), а також, враховуючи те, що сума пені, яка нарахована, є співмірною з сумою основного боргу, пред`явленого до стягнення, складає лише 3,41 % від суми несвоєчасно виконаного основного зобов`язання-суд першої інстанції обґрунтовано зазначив про відсутність в даній спірній ситуації законних підстав для зменшення розміру пені. Судом першої інстанції правомірно зазначено про ненадання Відповідачем доказів на підтвердження факту того, що означена сума пені є надмірним тягарем для останнього та може суттєво вплинути на його фінансовий стан. Колегія суддів також зазначає, що доводи апеляційної скарги в цій частині є аналогічними доводам, що викладені Відповідачем в суді першої інстанції щодо підстав зменшення заявленої Позивачем суми пені. Щодо висновків суду першої інстанції в частині відмови у зменшенні суми 3% річних та інфляційних втрат, а також доводів апеляційної скарги в цій частині, колегія суддів зазначає наступне. Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у п. 27, 28 постанови від 12.02.2020 по справі №917/1421/18 зробив висновок про те, що інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною 2 статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а становлять спосіб захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Отже, за змістом наведеної норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу належить до складу грошового зобов`язання і вважається особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки є способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та в отриманні компенсації (плати) від боржника за користування ними утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. Враховуючи вищезазначене, суд першої інстанції дійшов висновку, що за таких обставин, 3 % річних та інфляційні втрати є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення виконання ним грошового зобов`язання, яка має компенсаційний, а не штрафний характер, тому вони не підлягають зменшенню, а клопотання відповідача в цій частині також є необґрунтованим. Доводи апеляційної скарги в цій частині вищезазначеного висновку суду першої інстанції не спростовують. Щодо заперечень Відповідача про неможливість своєчасного виконання зобов`язань за спірним Договором у зв`язку з існуванням обставин непереборної сили, зокрема, введенням воєнного стану в Україні, судова колегія зазначає наступне. Відповідно до п.10.1. Договору, сторони звільняються від відповідальності за часткове або повне невиконання зобов`язань за цим Договором, якщо це невиконання є наслідком непереборної сили (форс мажорних обставин). Строк виконання зобов`язань відкладається на строк дії форс мажорних обставин. Пунктом 10.4. Договору передбачено, що засвідчення форс мажорних обставин здійснюється у встановленому законодавством порядку. Відповідно до статті 14 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" (далі-Закон), Торгово-промислова палати України засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), а також торговельні та портові звичаї, прийняті в Україні, за зверненнями суб`єктів господарської діяльності та фізичних осіб. Статтею 14-1 Закону визначено, що Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб`єктів малого підприємництва видається безкоштовно. Відповідно до п.п.6.1., 6.2 Регламенту засвідчення Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), затверджених рішенням Президії ТПП України від 18.12.2014 р. №44(5), підставою для засвідчення форс-мажорних обставин є наявність однієї або більше форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), перелічених у ст. 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" в редакції від 02.09.2014 року, а також визначених сторонами за договором, контрактом, угодою, типовим договором, законодавчими, відомчими та/чи іншими нормативними актами, які вплинули на зобов`язання таким чином, що унеможливили його виконання у термін, передбачений відповідно договором, контрактом, угодою, типовим договором, законодавчими та/чи іншими нормативними актами. Форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) засвідчуються за зверненням суб`єктів господарської діяльності та фізичних осіб по кожному окремому договору, окремим податковим та/чи іншим зобов`язанням/обов`язком, виконання яких настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання яких стало неможливим через наявність зазначених обставин Отже з наведених норм слідує, що форс-мажорні обставини мають індивідуальний персоніфікований характер щодо конкретного договору та його сторін. Так, листом Торгово-промислової палати України №2024/02.0-7.1 від 28.02.2022 року засвідчено, що військова агресія російської федерації проти України, що стало підставою для введення воєнного стану є форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) та до їх офіційного закінчення є надзвичайними, невідворотними та об`єктивними обставинами для суб`єктів господарської діяльності по зобов`язанням за договорами, виконання яких настало і стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин. В той же час, означений лист носить загальний інформаційний характер, оскільки констатує абстрактний факт без доведення причинно-наслідкового зв`язку у конкретному зобов`язанні. Неможливість виконання договірних зобов`язань особа повинна підтверджувати документально в залежності від її дійсних обставин, що унеможливлюють виконання на підставі вимог законодавства. Колегія суддів зазначає, що матеріали означеної справи не містять сертифікату виданого Торгово-промисловою палатою України чи уповноваженими регіональними торгово-промисловими палатами, що засвідчують наявність форс-мажорних обставин, які впливають на реальну не можливість виконання грошових зобов`язань Відповідача за спірним Договором. Більш того, зі змісту наданих Відповідачем заяв по суті справи в суді першої інстанції не вбачається належних обґрунтувань того, яким чином введення воєнного стану завадило Відповідачу вчасно виконати спірне грошове зобов`язання. Враховуючи вищезазначене, судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції, що зазначені Відповідачем обставини військової агресії на території України не є автоматичною підставою для звільнення його від виконання спірного зобов`язання. Крім того, визначені вимогами ст. 625 ЦК України наслідки порушення стороною грошового зобов`язання у вигляді обов`язку сплатити інфляційні втрати та відсотки річних від простроченої суми за весь час прострочення, застосовуються незалежно від вини боржника. Враховуючи вищезазначені висновки колегії суддів в межах даної справи та приписи чинного законодавства, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого та законного висновку в частині часткового задоволення позовним вимог щодо стягнення з Відповідача на користь Позивача 5 055,28 грн 3% річних, 53 278,98 грн пені та 13 147,91 грн інфляційних втрат. Щодо доводів заявника про порушення судом норм процесуального права, а саме неналежне повідомлення останнього про результати розгляду заявленого клопотання про відеоконференції, колегія суддів зазначає, що зазначену обставину не можна вважати беззаперечною підставою до скасування оспорюваного рішення суду відповідно до вимог ст. 277 ГПК України, оскільки означене не призвело до неправильного вирішення справи по суті. Крім того, як вбачається з матеріалів справи, ухвалою суду першої інстанції від 05.07.2022 року прийнято позовну заяву до розгляду у порядку загального позовного провадження, підготовче провадження призначалося судом неодноразово, розгляд справи по суті вже відкладався 29.09.2022 року за клопотанням представника Відповідача через участь її в інших судових засіданнях (вх.№6976 від 28.09.2022 року). Також в суді апеляційної інстанції Відповідачу була забезпечена можливість взяти участь у судовому засіданні, а також надати будь-які пояснення та заявити клопотання щодо суті спору, щодо яких, на його думку, він був позбавлений можливості через несвоєчасний розгляд його клопотання про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції, проте такою можливістю він не скористався. Будь-яких порушень норм процесуального права в діях суду при ухваленні оспорюваного рішення, які в силу вимог ч. 3 ст. 277 ГПК України є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення - судовою колегією не встановлено. Колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції, приймаючи означене рішення, в оспорюваній Відповідачем частині в повній мірі дослідив всі наявні в матеріалах справи докази, надав їм належну оцінку та прийняв в означеній частині рішення на основі всіх доводів, що були належним чином надані сторонами і підтверджувалися наявними в матеріалах справи доказами. Апелянту було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків господарського суду першої інстанції. В іншій частині законність та обґрунтованість рішення господарського суду Полтавської області від 11.10.2022 року у справі № 917/605/22 судом апеляційної інстанції не досліджувалася в силу приписів ст. 269 ГПК України та вимог заявленої Відповідачем апеляційної скарги. За таких підстав рішення господарського суду Полтавської області від 11.10.2022 року у справі №917/605/22 підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга - без задоволення. Відповідно до вимог ст. 129 ГПК України судові витрати по розгляду апеляційної скарги відносяться на заявника апеляційної скарги. Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 271, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю ЕЛЕВАТОР-АГРО м.Заводське, Полтавська область на рішення господарського суду Полтавської області від 11.10.2022 року у справі № 917/605/22 залишити без задоволення. Рішення господарського суду Полтавської області від 11.10.2022 року у справі №917/605/22 залишити без змін. Судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції, віднести на Товариство з обмеженою відповідальністю ЕЛЕВАТОР-АГРО м. Заводське, Полтавська область. Постанову може бути оскаржено до Верховного Суду у касаційному порядку через Східний апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів з дня проголошення судового рішення або складання повного судового рішення. Повний текст постанови складено та підписано 13.03.2023 року. Головуючий суддя О.В. Стойка Суддя Д.О. Попков Суддя О.А. Істоміна