Постанова 4818 № 638/11531/21

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД __________________________________________________________________ ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ «14 » березня 2023 року м. Харків справа № 638/11531/21 провадження № 22ц/818/532/23 Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - Бурлака І.В., (суддя-доповідач), суддів - Мальованого Ю.М., Яцини В.Б. за участю секретаря - Волобуєва О. О., учасники справи: позивачка - ОСОБА_1 , відповідач - Харківська міська рада розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Харківської міської ради на рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 07 лютого 2022 року в складі судді Латка І.П. в с т а н о в и в: У липні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до Харківської міської ради про встановлення факту проживання однією сім`єю та визначення додаткового строку для прийняття спадщини. Позовна заява мотивована тим, що її батьку ОСОБА_2 та його дружині ОСОБА_3 належала на праві спільної сумісної власності квартира АДРЕСА_1 . Вказала, що у 2014 році її батько ОСОБА_2 почав хворіти. Його дружина ОСОБА_3 через проблеми зі здоров`ям та зловживання спиртними напоями самостійно не могла належним чином його доглядати та піклуватися про нього. Тому восени 2014 року вона переїхала до них, аби піклуватися про батька та надавати всіляку допомогу, в тому числі і матеріальну. Оскільки ОСОБА_3 не працювала, а батько лише отримував пенсію, вона взяла на себе обов`язки щодо оплати комунальних послуг, купівлі продуктів харчування. Вони з батьком та мачухою вели господарство разом. Зазначила, що ІНФОРМАЦІЯ_1 її батько ОСОБА_2 помер. Усі витрати, пов`язані з організацією його поховання, вона взяла на себе. Після смерті батька 07 вересня 2020 року приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Орловською В.Г. видано їй свідоцтво про право на спадщину за законом, яка складалась з 1/3 частки у праві власності на однокімнатну квартиру АДРЕСА_1 . Вказала, що після смерті батька вона продовжила проживати з мачухою у вказаній квартирі. Оскільки ОСОБА_3 хворіла, зловживала алкогольними напоями та самостійно не могла доглядати за квартирою, купувати собі ліки, їжу та інші необхідні речі, сплачувати за комунальні послуги, адже постійно не працювала, а лише мала періодичні підробітки, вона доглядала та матеріально забезпечувала її. Зазначила, що ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 померла. Усі витрати, пов`язані з організацією поховання мачухи, вона взяла на себе, оскільки інших родичів у померлої не було. Після смерті ОСОБА_3 відкрилася спадщина на належну їй 1/2 частку квартири АДРЕСА_1 , а також частку цієї квартири, яку вона фактично прийняла в спадок після смерті свого чоловіка - ОСОБА_2 . Вказала, що у червні 2021 року вона звернулася до приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Орловської В.Г. щодо спадщини мачухи ОСОБА_3 , оскільки жодних інших родичів у неї немає. Нотаріусом усно роз`яснено, що вона може бути спадкоємцем четвертої черги, проте для цього потрібно встановити факт проживання зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини. Зазначила, що 20 липня 2021 року вона звернулася з заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом до приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Харківської області Браженко І. І. Проте, постановою № 178/02-31 від 21 липня 2021 року їй відмовлено у вчиненні нотаріальних дій з огляду на те, що вона не звернулась до органів нотаріату у строк шість місяців з дня відкриття спадщини, не подала заяву про прийняття спадщини. Крім того, нею не надані документи, які б підтверджували право на спадкування за законом. Родинний зв`язок спадкодавця зі спадкоємцем встановити неможливо. Немає можливості застосувати норму закону щодо факту постійного проживання з померлою, оскільки місце проживання позивачки з 02 березня 2017 року зареєстровано за адресою: АДРЕСА_2 , а померла ОСОБА_3 на день смерті була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 . Вказала, що вона дійсно проживала разом з мачухою ОСОБА_3 однією сім`єю з 2014 року та до дня відкриття спадщини, тому належить до спадкоємців четвертої черги за законом і має право на прийняття спадщини, оскільки інших спадкоємців, які б могли претендувати на прийняття спадщини, чи прийняли її, немає. Зазначила, що пропустила строк на подання заяви про прийняття спадщини, оскільки наразі доглядає за своєю матір`ю - ОСОБА_4 , яка проживає у смт Дворічна Харківської області, та у зв`язку з перенесеним інсультом потребує допомоги. Вона постійно працює, у вільний від роботи час перебуває у матері в смт Дворічна, а нотаріуси у зв`язку з карантинними обмеженнями здійснюють прийом тільки в окремі дні та години за попереднім записом, тож вона не могла раніше звернутися до нотаріуса із відповідною заявою. Пропуск строку є незначним та не перевищує місяця. Крім того, вона витратила час на звернення до адвоката, збір доказів і показань свідків для звернення до суду з позовом про встановлення факту проживання зі спадкодавицею. Просила встановити факт того, що вона проживала однією сім`єю з ОСОБА_3 з 2014 року до дня її смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 за адресою: АДРЕСА_3 , визнати пропуск нею строку для прийняття спадщини після померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 таким, що пропущений з поважних причин, та визначити їй додатковий строк у два місяці для звернення до нотаріальної контори, що буде достатнім для подання заяви про прийняття спадщини за законом після померлої ОСОБА_3 . Рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 07 лютого 2022 року позовні вимоги ОСОБА_1 - задоволено; встановлено факт того, що ОСОБА_1 проживала однією сім`єю з ОСОБА_3 з 2014 року до дня її смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 за адресою: АДРЕСА_3 ; визначено ОСОБА_1 додатковий строк у два місяці з дня набрання цим рішенням законної сили для прийняття спадщини, яка відкрилася після смерті ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 . Не погоджуючись з рішенням суду Харківська міська рада подала апеляційну скаргу, в якій просила рішення суду - скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні вимог ОСОБА_1 у повному обсязі. Апеляційна скарга мотивована тим, що при ухваленні судового рішення суд першої інстанції не надав належної оцінки доказам у справі, не звернув увагу на те, що позивачкою не надано доказів спільного проживання з померлою ОСОБА_3 протягом останніх п`яти років, ведення спільного господарства. Вони зареєстровані за різними адресами. Також нею не надано доказів не перебування у шлюбі під час спільного проживання з ОСОБА_3 . Показання свідків не можуть бути єдиною підставою встановлення факту спільного проживання. Не доведено нею наявності об`єктивних, непереборних, істотних труднощів, які б перешкоджали їй своєчасно прийняти спадщину, та поважності причин пропуску строку. 14 березня 2023 року до суду апеляційної інстанції від ОСОБА_1 надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому вона просила в задоволенні апеляційної скарги Харківській міській раді відмовити, посилаючись на викладені в її позові вимоги, які були задоволені судом першої інстанції. Вважала, що суд першої інстанції правомірно визнав поважними причини, за якими вона не могла своєчасно звернутися до нотаріальної контори та визначив правильно додатковий строк для прийняття спадщини. До суду апеляційної інстанції учасники справи, будучи належним чином повідомлені про день, час та місце розгляду справи, не з`явилися. ОСОБА_1 надала до суду апеляційної інстанції заяву про розгляд справи за її відсутністю. В заяві підтримала свою позицію по справі. Клопотань щодо відкладення розгляду справи від учасників справи до суду апеляційної інстанції не надходило. Судова колегія, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги вважає, що апеляційну скаргу Харківської міської ради необхідно залишити без задоволення, рішення суду - залишити без змін. Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивачкою підтверджено факт спільного проживання з її померлою мачухою протягом п`яти років до дня її смерті, а також наявність поважних причин пропуску строку на подання заяви про прийняття спадщини, який є незначним. Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_1 є дочкою ОСОБА_2 (а. с. 18, 140, 145). ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , з 19 червня 1992 року перебував у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (а. с. 19). ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на праві спільної сумісної власності належала квартира АДРЕСА_1 , що підтверджується свідоцтвом про право власності на житло від 01 грудня 2004 року № НОМЕР_1 , зареєстрованим 13 грудня 2004 року Комунальним підприємством «Харківське міське бюро технічної інвентаризації», технічним паспортом (а. с. 20, 21-24). ОСОБА_1 (у попередньому шлюбі ОСОБА_1 ) перебувала у шлюбі з ОСОБА_6 , який розірвано рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 06 грудня 2016 року (а. с. 106-107). З 02 грудня 2013 року по 30 червня 2017 року та з 31 травня 2018 року ОСОБА_1 працювала у Товаристві з обмеженою відповідальністю «МИР», що підтверджується довідками від 26 листопада 2021 року № 3, від 01 грудня 2021 року № 13 (а. с. 107, 108). 10 липня 2019 року ОСОБА_1 уклала шлюб з ОСОБА_8 (а. с. 140). ІНФОРМАЦІЯ_1 батько позивачки ОСОБА_2 помер через ішемічну хворобу (а. с. 17, 25). На час смерті ОСОБА_2 був зареєстрований та проживав за адресою: АДРЕСА_3 . За цією ж адресою була зареєстрована його дружина ОСОБА_3 (а. с. 30, 31). ОСОБА_1 з 02 березня 2017 року зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , що підтверджується довідкою про реєстрацію місця проживання, виданою за відомостями Виконавчого комітету Дворічанської селищної ради Харківської області (а. с. 15). 07 вересня 2020 року приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Орловською В.Г. видано дочці померлого ОСОБА_2 - ОСОБА_1 свідоцтво про право на спадщину за законом, яка складалась з 1/3 частки у праві власності в однокімнатній квартирі АДРЕСА_1 (а. с. 28, 29). ІНФОРМАЦІЯ_2 померла ОСОБА_3 (а. с. 16). ОСОБА_3 в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Харківській області на обліку щодо пенсійного забезпечення не перебувала, пенсію не отримувала, що як вбачається з відповіді від 24 листопада 2021 року (а. с. 111-112). Також ОСОБА_3 не перебувала на обліку як суб`єкт підприємницької діяльності, що як вбачається з відповіді Головного управління Державної податкової служби в Харківській області від 25 листопада 2021 року (а. с. 114-115). 20 липня 2021 року ОСОБА_1 звернулася до приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Харківської області Браженко І.І. із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом на спадкове майно, що залишилося після смерті ОСОБА_3 . Постановою приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Харківської області Браженко І.І. № 178/02-31 від 21 липня 2021 року ОСОБА_1 відмовлено у вчиненні нотаріальної дії з огляду на те, що вона не звернулась до органів нотаріату у встановлений статтею 1270 Цивільного кодексу України строк - шість місяців з дня відкриття спадщини, не подала заяву про прийняття спадщини, що передбачено статтею 1269 Цивільного кодексу України. На виконання вимог статей 1258, 1261-1265 ЦК України документи, які б підтверджували право на спадкування за законом згідно статті 1264 ЦК України, ОСОБА_1 не надано. Родинний зв`язок спадкодавця зі спадкоємцем встановити неможливо. Немає можливості застосувати норму Закону щодо факту постійного проживання ОСОБА_1 з померлою, оскільки місце проживання ОСОБА_1 з 02 березня 2017 року зареєстровано за адресою: АДРЕСА_2 , а згідно Інформаційної довідки з Реєстру територіальної громади міста Харкова від 20 липня 2021 року померла ОСОБА_3 станом на 20 грудня 2020 року була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 (а. с. 51-54). З повідомлення приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Інни Браженко від 17 листопада 2021 року № 319/01-16 вбачається, що інші спадкоємці за законом або заповітом із заявами про видачу свідоцтва про право на спадщину після смерті ОСОБА_3 до нотаріуса не зверталися (а. с. 115а). На підтвердження своїх доводів щодо спільного проживання з померлою ОСОБА_3 позивачкою надано копії рахунку та накладної на ритуальні послуги, копії квитанцій з оплати комунальних послуг (а. с. 32-33, 34-47). Допитана в судовому засіданні суду першої інстанції свідок ОСОБА_9 повідомила, що є приятелькою батьків позивачки. Їй відомо, що позивачка після розлучення з чоловіком почала проживати з батьком та мачухою. Вона купувала їм ліки, їжу тощо. Свідок особисто приїздила 2-3 рази в місяць в гості до позивачки, за адресою її місця проживання: АДРЕСА_3 , та бачила, що позивачка проживала разом з батьком і мачухою однією родиною. ОСОБА_1 добре до них ставилась, купувала багато продуктів, допомагала їм, сплачувала комунальні послуги. Проживала разом з ними та допомагала з 2014 року. З мачухою перебувала у гарних стосунках. Також допомагала робити поточний ремонт в квартирі. Похованням батька і мачухи займалась виключно позивачка, оскільки інших родичів у померлої не було. Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_11 повідомив, що у ОСОБА_1 захворів батько і вона після розлучення з чоловіком переїхала до батька та доглядала його. Позивачка сплачувала за комунальні послуги. Дружина батька позивачки не працювала. Свідок допомагав позивачці робити поточний ремонт у квартирі АДРЕСА_1 . Зазначав, що ОСОБА_1 вела спільний побут з батьком та мачухою. Жили як одна родина, мали один бюджет. Як відомо свідку ОСОБА_1 доглядала ОСОБА_3 , а потім займалась її похованням. Про родичів померлої свідку не відомо. На похоронах родичів померлої також не було. Допитана в судовому засіданні як свідок мати позивачки - ОСОБА_4 повідомила, що позивачка після розлучення з чоловіком, починаючи з 2014 року проживала разом з батьком ОСОБА_2 та його дружиною, тобто мачухою позивачки, ОСОБА_3 . Стосунки у них були добрі. ОСОБА_1 їм допомагала, доглядала спочатку за батьком, який хворів, а в подальшому і за мачухою. ОСОБА_3 померла несподівано. Свідку відомо, що вона зловживала алкогольними напоями. Зазначала, що ОСОБА_1 проживала з батьком і мачухою однією сім`єю до їх смерті весь час, вели спільне господарство, мали спільний бюджет, ОСОБА_1 купувала їжу, сплачувала за комунальні послуги. Про ці обставини свідку відомо особисто, оскільки вона неодноразово гостювала у них за адресою: АДРЕСА_3 , і бачила все особисто. Також свідок зазначила, що позивачка допомагала не тільки батьку, а і матері, тобто їй, оскільки свідок хворіє, перенесла декілька інсультів, потребує стороннього догляду, який надає дочка. Хоча позивачка і проживала у м. Харкові з батьком, однак при першій можливості ОСОБА_1 приїздила і приїздить до свідка за місцем проживання у смт Дворічна Дворічанського району Харківської області. Як вбачається з виписки із медичної карти стаціонарного хворого №157 від 12 квітня 2021 року, виписки із медичної карти стаціонарного хворого № 5444 від 15 серпня 2021 року, виписки із історії хвороби №492 від 02 квітня 2009 року, ОСОБА_4 має низку захворювань, у березні-квітні 2021 року була госпіталізована до лікарні, де перебувала на стаціонарному лікуванні (а.с. 122-123, 141-144). Відповідно до положень статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Частинами 1 та 2 статті 1223 ЦК України передбачено, що право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі не охоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу. Частинами першої та другої статті 1258 ЦК України встановлено, що спадкоємці за законом одержують право на спадщину почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняттям ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу. За змістом статті 1264 ЦК України у четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім`єю не менше як п`ять років до часу відкриття спадщини. Частиною другою статті 3 Сімейного кодексу України передбачено, що сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки. Сім`я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства. При вирішенні спору про право на спадщину осіб, які проживали зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини (четверта черга спадкоємців за законом), судам необхідно враховувати правила частини другої статті 3 СК України про те, що сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки. Зазначений п`ятирічний строк повинен виповнитися на момент відкриття спадщини і його необхідно обчислювати з урахуванням часу спільного проживання зі спадкодавцем однією сім`єю до набрання чинності цим Кодексом. До спадкоємців четвертої черги належать не лише жінка (чоловік), які проживали однією сім`єю зі спадкодавцем без шлюбу, таке право можуть мати також інші особи, якщо вони спільно проживали зі спадкодавцем, були пов`язані спільним побутом, мали взаємні права та обов`язки, зокрема, вітчим, мачуха, пасинки, падчерки. Для набуття права на спадкування за законом на підставі статті 1264 ЦК України необхідне встановлення двох юридичних фактів: а) проживання однією сім`єю із спадкодавцем; б) на час відкриття спадщини має сплинути щонайменше п`ять років, протягом яких спадкодавець та особа (особи) проживали однією сім`єю. Обов`язковою умовою для визнання їх членами сім`ї, крім власне факту спільного проживання, є ведення з спадкодавцем спільних витрат, спільного бюджету, спільного харчування, купівлі майна для спільного користування, участі у витратах на утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини. Для встановлення факту проживання однією сім`єю необхідні докази: ведення спільного господарства, наявності у сторін спільного бюджету, проведення спільних витрат, наявність взаємних прав та обов`язків. Подібні висновки висловлені Верховним Судом у постановах від 03 травня 2018 року у справі № 304/1648/14-ц, від 20 липня 2020 року у справі № 146/1825/18, від 09 квітня 2021 року у справі № 334/9088/15-ц, від 22 квітня 2021 року у справі № 438/1456/18, від 03 лютого 2021 року у справі № 127/25053/17. За загальними положеннями про спадкування право на спадщину виникає в день відкриття спадщини, спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою, для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (статті 1220, 1222, 1270 ЦК України). Частинами 1, 3 статті 1268 ЦК України визначено, що спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. За змістом частини 1 статті 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини. Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (частина 1 статті 1270 ЦК України). За змістом частин 1 та 3 статті 1272 ЦК України якщо спадкоємець протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її. За позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини. Право на спадщину виникає з моменту її відкриття, і закон зобов`язує спадкоємця, який постійно не проживав зі спадкодавцем, у шестимісячний строк подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини. У випадку, якщо спадкоємець пропустив шестимісячний строк для подання заяви про прийняття спадщини з поважних причин, закон гарантує йому право на звернення до суду з позовом про визначення додаткового строку на подання такої заяви. Вирішуючи питання про визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій. Аналогічні роз`яснення викладені в пункті 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування». Поважними причинами пропуску строку визнаються, зокрема: 1) тривала хвороба спадкоємців; 2)велика відстань між місцем постійного проживання спадкоємців і місцем знаходження спадкового майна; 3)складні умови праці, які, зокрема, пов`язані з тривалими відрядженнями, в тому числі закордонними; 4)перебування спадкоємців на строковій службі у складі Збройних Сил України; 5)необізнаність спадкоємців про наявність заповіту тощо. Відповідного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 13 березня 2020 року у справі № 314/2550/17, провадження № 61-41480св18. Не є поважними такі причини пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини, як юридична необізнаність позивача щодо строку та порядку прийняття спадщини, необізнаність особи про наявність спадкового майна, похилий вік, непрацездатність, встановлення судом факту, що має юридичне значення для прийняття спадщини (наприклад, встановлення факту проживання однією сім`єю), невизначеність між спадкоємцями, хто буде приймати спадщину, відсутність коштів для проїзду до місця відкриття спадщини, несприятливі погодні умови. Отже, правила частини третьої статті 1272 ЦК України можуть бути застосовані, якщо: у спадкоємця були перешкоди для подання такої заяви та ці обставини визнані судом поважними. Як свідчить тлумачення частини третьої статті 1272 ЦК України до поважних причин пропуску строку для прийняття спадщини відносяться причини, які пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця щодо подачі заяви про прийняття спадщини. Якщо ж у спадкоємця таких перешкод для подання заяви не було, то правові підстави для встановлення додаткового строку для прийняття спадщини відсутні. Аналогічний правовий висновок зроблений у постановах Верховного Суду від 19 грудня 2018 року у справі № 372/2383/16-ц (провадження № 61-20920св18), від 22 травня 2019 року у справі № 351/2403/17; від 20 лютого 2020 року у справі № 419/3788/17 (провадження № 61-2969св19); від 16 березня 2020 року у справі № 644/5098/17 (провадження № 61-20806св19); від 17 березня 2020 року у справі № 683/2587/18 (провадження № 61-11406св19). Дослідивши підстави позову і його правове обґрунтування, подані позивачкою докази, показання свідків, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про необхідність задоволення вимог позивачки в обраний нею спосіб. Судом першої інстанції встановлено що позивачка проживала разом з мачухою ОСОБА_3 однією сім`єю з 2014 року, тобто не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини. ОСОБА_1 пред`явлено даний позов з метою захисту її права на спадкування майна померлої мачухи, оскільки нотаріусом відмовлено у вчиненні відповідної нотаріальної дії. Встановивши, що ОСОБА_1 з 2014 року фактично проживала разом зі своєю мачухою ОСОБА_3 , їхні відносини носили характер сімейних, вони були пов`язані спільним побутом, веденням спільного господарства, бюджету, наявністю між ними взаємних прав і обов`язків, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про встановлення факту їх спільного проживання, що необхідний позивачці для прийняття спадщини. Колегія суддів з таким висновком суду погоджується та враховує, що ОСОБА_1 протягом зазначеного часу працювала, натомість її мачуха доходів не мала, тож витрати з утримання сім`ї, спільного майна, сплати комунальних послуг несла позивачка. Інших спадкоємців у ОСОБА_3 немає. Харківська міська рада будь-яких заяв щодо визнання частини квартири відумерлою спадщиною не подавала, судових рішень з цього приводу не було. ОСОБА_1 після смерті батька є співвласницею квартири, що набута ним у шлюбі з ОСОБА_3 , та мала право користуватися цим майном і проживати у ній. Доводи апеляційної скарги Харківської міської ради щодо того, що позивачкою не надано доказів не перебування у шлюбі під час спільного проживання з ОСОБА_3 , судова колегія відхиляє. Дійсно, до числа спадкоємців четвертої черги не входить особа, яка хоча і проживала спільно зі спадкодавцем, але перебувала у зареєстрованому шлюбі з іншою особою. Проте, зазначене стосується лише чоловіка та жінки, які проживають у фактичних шлюбних відносинах, але перебувають у іншому зареєстрованому шлюбі, проте не поширюється на осіб, які перебувають у зареєстрованому шлюбі з іншою особою, але проживали однією сім`єю зі спадкодавцем на інших засадах, ніж фактичні шлюбні відносини, зокрема, як мачуха і падчерка. Посилання Харківської міської ради на те, що ОСОБА_1 та спадкодавиця зареєстровані за різними адресами, висновків суду не спростовують, адже реєстрація місця проживання позивачки у смт Дворічна не свідчить про постійне проживання у цьому населеному пункті з урахуванням того, що вона працювала у м. Харкові. Твердження Харківської міської ради щодо того, що показання свідків не можуть бути єдиною підставою встановлення факту спільного проживання, є необґрунтованими, адже судом першої інстанції оцінено всі докази у справі та встановлені на їх підставі обставини у сукупності, а не лише показання свідків. Щодо вимог про визначення додаткового строку для прийняття спадщини судова колегія вважає, що суд першої інстанції, врахувавши обставини справи, незначний проміжок часу (1 місяць), на який позивачка пропустила строк звернення до нотаріуса, відсутність інших спадкоємців, необхідність догляду за матір`ю позивачки у зв`язку з її станом здоров`я, дійшов правильного висновку про наявність підстав для визначення ОСОБА_1 додаткового строку для прийняття спадщини. Судова колегія також враховує, що позивачка систематично вчиняла дії, направлені на захист свого права на отримання спадщини, а саме зверталась за консультаціями до нотаріусів, адвоката та в подальшому з невеликим проміжком часу з позовом до суду. Доводи апеляційної скарги Харківської міської ради висновків суду не спростовують та не дають підстав для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції. Оскільки судове рішення перевіряється в межах доводів та вимог апеляційної скарги, судова колегія вважає, що рішення судом ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, що відповідно до статті 375 ЦПК України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду - без змін. Відповідно до статті 141 ЦПК України, а також згідно із пунктом 35 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» № 10 від 17 жовтня 2014 року із змінами зазначено, що, вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати положення статті 141 ЦПК України та керуватися тим, що судовий збір та інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки апеляційну скаргу Харківської міської ради залишено без задоволення, підстав для перерозподілу судових витрат не вбачається. Керуючись ст.ст.367, 368, ст.374, ст.375, ст.ст.381 - 384, 389 ЦПК України п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу Харківської міської ради - залишити без задоволення. Рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 07 лютого 2022 року - залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом 30 днів з дня набрання законної сили. Головуючий І.В. Бурлака Судді Ю.М. Мальований В.Б. Яцина Повний текст постанови складено 14 березня 2023 року.