Постанова 4808 № 352/2361/21

Справа № 352/2361/21 Провадження № 22-ц/4808/164/23 Головуючий у 1 інстанції Струтинський Р.Р. Суддя-доповідач Мальцева П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 14 березня 2023 року м. Івано-Франківськ Івано-Франківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючої судді Мальцевої Є.Є., суддів Баркова В.М., Девляшевського В.А., секретар Мельник О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Страхова Група «ТАС» на рішення Тисменицького районного суду Івано-Франківської області від 18 жовтня 2022 року, повний текст якого складено 21 жовтня 2022 року, у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Страхова Група «ТАС» про відшкодування шкоди, ВСТАНОВИВ: Позивач ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до відповідача про відшкодування шкоди у розмірі 198000 грн. Позов обґрунтовувала тим, що в ході проведення досудового розслідування по кримінальному провадженню №12019090250000153, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 26.04.2019 р. за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст.286 ч.2. КК України, встановлено, що 26.04.2019 р. близько 14год 30хв в світлу пору доби, суху погоду, водій ТОВ «Рембудспецмонтаж» ОСОБА_2 , керуючи автомобілем марки МАН 8.163, р.н. НОМЕР_1 по автодорозі Н-09 Мукачево-Львів в населеному пункті с. Ямниця Тисменицького району Івано-Франківської області у напрямку м. Львів, здійснив наїзд на велосипедиста ОСОБА_3 , який був рідним братом позивачки ОСОБА_1 , внаслідок наїзду ОСОБА_3 отримав тілесні ушкодження, від яких ІНФОРМАЦІЯ_1 помер. ОСОБА_3 не мав власної сім`ї, проживав разом з позивачкою та мамою ОСОБА_4 . У зазначеному кримінальному провадженні позивачка визнана потерпілою, їхня мама через похилий вік не брала участь у процесуальних діях. Після смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 мами ОСОБА_4 відкрилась спадщина, та єдиним її спадкоємцем є позивачка, яка спадщину прийняла належним чином. Вироком Тисменицького районного суду від 11.12.2020 р. ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення та притягнуто до кримінальної відповідальності. Страхова відповідальність щодо відшкодування шкоди, завданої внаслідок смерті ОСОБА_3 була врегульована полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АО5103614 від 31.01.2019 р., виданого ПАТ «Страхова група ТАС». Позивачка звернулася до відповідача із заявою про виплату їй страхового відшкодування, однак як вбачається з листа ПАТ «Страхова група ТАС» №06437/7121 від 29.03.2021 р. їй було відмовлено у виплаті відшкодування. Відповідач вказує на те, що згідно п.27.3 ст. 27 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик відшкодовує шкоду, пов`язану зі смертю фізичної особи, її чоловіку (дружині), батькам та дітям. Позивач є рідною сестрою померлого, вона не може претендувати на отримання страхової виплати. Однак позивач є спадкоємцем матері загиблого, успадкувала право ОСОБА_4 на звернення в межах трирічного строку із заявою про стягнення страхового відшкодування. Просила стягнути з відповідача страхове відшкодування за заподіяну шкоду в сумі 198000 грн. Рішенням Тисменицького районного суду Івано-Франківської області від 18 жовтня 2022 року позов ОСОБА_1 до ПрАТ «Страхова Група «ТАС» про відшкодування шкоди задоволено частково. Стягнуто з ПрАТ «Страхова Група «ТАС» на користь ОСОБА_1 страхове відшкодування в сумі 50076 грн, 2529 грн витрат на правничу допомогу, 480,51 грн судового збору, а всього 53085,51 грн. В решті позовних вимог відмовлено. Не погодившись з таким рішенням, представник ПрАТ «Страхова Група «ТАС» подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення Тисменицького районного суду Івано-Франківської області від 18 жовтня 2022 року скасувати, судові витрати, пов`язані з поданням апеляційної скарги в розмірі 1488,60 грн стягнути з позивача. Апеляційна скарга вмотивована тим, що оскільки позивач є сестрою загиблому ОСОБА_3 , то відповідно до п.27.3 ст. 27 ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» не має права на отримання страхової виплати за відшкодування моральної шкоди. Законом також не передбачено право членів сім`ї на отримання страхового відшкодування шкоди, заподіяної здоров`ю потерпілого. Зауважує, що матір позивача, яка б мала таке право, за таким відшкодуванням не зверталася, заяву у визначені законом строки до страхової компанії не подавала. Апелянт вказав, що згідно з ч.2 ст. 608 ЦК України зобов`язання припиняється смертю кредитора, якщо воно є нерозривно пов`язаним з особою кредитора. Також відповідно до ч.1 ст. 515 ЦК України заміна кредитора не допускається у зобов`язаннях, нерозривно пов`язаних з особою кредитора, зокрема, у зобов`язаннях про відшкодування шкоди , завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю. Згідно з п.3 ч.1 ст. 1219 ЦК України не входять до складу спадщини права та обов`язки, що нерозривно пов`язані з особою спадкодавця, зокрема право на відшкодування шкоди, завданої каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я. Дана правова позиція узгоджується з постановою Верховного Суду України у справі № 712/1503/17-ц від 12.09.2018 року. Окрім того, судом не взято до уваги те, що відповідно до вироку Тисменицького районного суду Івано-Франківської області від 11.12.2020 року ОСОБА_2 добровільно у повному обсязі відшкодував ОСОБА_1 завдані збитки та моральну шкоду. ОСОБА_1 надала відзив на апеляційну скаргу, в якому вказала, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, оскільки суд першої інстанції прийшов до цілком обґрунтованого висновку про те, що позивачу ОСОБА_1 як спадкоємиці померлої матері загиблого ОСОБА_4 , яка за життя мала право на отримання страхового відшкодування, належить до виплати сума страхового відшкодування, передбаченого страховим полісом №АО/5103614, виданим ПрАТ «Страхова група ТАС». В апеляційній скарзі ПрАТ «Страхова група ТАС» посилається на норми права, які не регулюють спірні правовідносини та на судову практику, яка не стосується подібних правовідносин. ОСОБА_1 просить апеляційну скаргу ПАТ «СК ТАС» залишити без задоволення, а рішення Тисменицького районного суду від 18.10.2022 року залишити без змін. Учасники справи до суду не явилися, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, про що свідчать рекомендовані повідомлення про вручення поштового відправлення. Статтею 372 ЦПК України передбачено, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Відповідно до вимог ст. 367 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві. Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції виходив з того, що позивачці ОСОБА_1 як спадкоємиці померлої матері загиблого ОСОБА_4 , яка за життя мала право на отримання страхового відшкодування, належить до виплати сума страхового відшкодування, передбаченого страховим полісом №АО/5103614 виданим ПАТ «Страхова група ТАС». Колегія суддів погоджується з таким висновком суду, виходячи з наступного. Судом встановлено, що 26.04.2019 р. близько 14 год 30 хв в світлу пору доби, суху погоду, водій ТОВ «Рембудспецмонтаж» ОСОБА_2 , керуючи автомобілем марки МАН 8.163, р.н. НОМЕР_1 по автодорозі Н-09 Мукачево-Львів в населеному пункті с.Ямниця, Тисменицького району Івано-Франківської області у напрямку м. Львів, здійснив наїзд на велосипедиста ОСОБА_3 , внаслідок якого останній отримав тілесні ушкодження, від яких ІНФОРМАЦІЯ_1 настала смерть потерпілого в Івано-Франківській ОКЛ. Вироком Тисменицького районного суду від 11.12.2020 р. у справі № 352/2386/19 водія ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.286 КК України та призначено покарання у виді позбавлення волі на строк три роки з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік шість місяців, на підставі ст.75 КК України звільнено від відбування основного покарання з випробуванням; цивільний позов потерпілої ОСОБА_1 залишено без розгляду (а.с.12-16). Цивільно-правова відповідальність водія транспортного засобу МАН 8.163, р.н. НОМЕР_1 на момент скоєння ДТП була застрахована відповідачем ПАТ «СГ «ТАС», що підтверджується копією полісу №АО/5103614 (а.с.6). За умовами цього полісу сума страхового відшкодування у випадку смерті потерпілого становить 200000 грн. Позивач повідомила ПАТ «Страхова група «ТАС» про настання страхового випадку, що підтверджується відповідною заявою від 30.10.2019 р. (а. с. 7). Листом ПАТ «Страхова Група ТАС» №06437/7121 від 29.03.2021 р. позивачу відмовлено у виплаті страхового відшкодування, у зв`язку з тим, що згідно з п. 27.3 статті 27 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик відшкодовує шкоду, пов`язану зі смертю фізичної особи, її чоловіку (дружині), батькам та дітям. А оскільки позивач є рідною сестрою померлого, то вона не може претендувати на отримання страхової виплати. З матеріалів справи встановлено, що у померлого ОСОБА_3 власної сім`ї не було, він проживав разом із матір`ю ОСОБА_4 та з позивачем, яка є його рідною сестрою. ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 померла, після її смерті відкрилася спадщина, яку прийняла позивач ОСОБА_1 , що підтверджується свідоцтвом про право на спадщину за заповітом від 25.09.2021 р. (а.с.22, 67-68). Відповідно до пункту 22.1. статті 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи. Згідно з ст. 27 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страхове відшкодування (регламентна виплата) виплачується, якщо смерть потерпілого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди настала протягом одного року після дорожньо-транспортної пригоди та є прямим наслідком цієї дорожньо-транспортної пригоди. Згідно з п.27.3 ст.27 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик (у випадках, передбачених підпунктами "г" і "ґ" пункту 41.1 та підпунктом "в" пункту 41.2 статті 41 цього Закону, - МТСБУ) відшкодовує моральну шкоду, заподіяну смертю фізичної особи, її чоловіку (дружині), батькам (усиновлювачам) та дітям (усиновленим). Загальний розмір такого страхового відшкодування (регламентної виплати) цим особам стосовно одного померлого становить 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законодавством на день настання страхового випадку, і виплачується рівними частинами. Статтею 8 Закону України "Про Державний бюджет України на 2019 рік" у 2019 році встановлено мінімальну заробітну плату у місячному розмірі з 1 січня - 4173 грн. Таким чином, розмір страхового відшкодування (регламентної виплати), що підлягає стягненню з відповідача на користь особи, яка має таке право, становить 50076 грн (12 х 4173 грн). Відповідно до ст.1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Відповідно до ст.1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом. Відповідно до ст.1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. Частиною 1 статті 1229 ЦК України встановлено, що страхові виплати (страхове відшкодування) спадкуються на загальних підставах. Позивач ОСОБА_1 як спадкоємиця померлої ОСОБА_4 за заповітом успадкувала її право на звернення в межах трирічного строку із заявою про стягнення страхового відшкодування. Судом правильно зазначено, що заява про виплату страхового відшкодування може бути подана безпосередньо до суду, тому що така думка узгоджується із позицією Великої Палати Верховного Суду, висловленою у постанові від 11.12.2019 р. у справі №465/4287/15. Враховуючи вищенаведені норми п.27.3 ст.27 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», суд не погодився з позовними вимогами в тій частині, що регламентна виплата має бути сплачена страховиком відповідно до ліміту відповідальності в сумі 198000 грн, визначеному в договорі про обов`язкове страхування. Таким чином, позивачу, як спадкоємиці померлої матері загиблого ОСОБА_4 , яка за життя мала право на отримання страхового відшкодування, належить до виплати сума страхового відшкодування, передбаченого страховим полісом №АО/5103614, виданим ПАТ «Страхова група ТАС», в розмірі 50076 грн. Позивач судове рішення не оскаржує. Колегія суддів, перевіривши справу, вважає, що висновок суду про часткове задоволення позовних вимог про стягнення страхового відшкодування в порядку спадкування є правильним. Зі справи вбачається, що суд належно дослідив і проаналізував надані письмові докази, визначив характер правовідносин між сторонами, і зробив висновок, який повністю відповідає обставинам справи. Доводи апеляційної скарги підтримують власну позицію відповідача про безпідставність звернення позивача за страховою виплатою у зв`язку із тим, що ОСОБА_1 не входить до переліку осіб, які включені до п.41.1 та пп «в» п.41 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів». Разом з тим, в апеляційній скарзі відповідач не спростував висновок суду про наявність підстав для задоволення позову ОСОБА_1 як спадкоємця особи, яка мала право на таке відшкодування, а по суті висловив незгоду із рішенням без будь-якого додаткового правового обґрунтування, яке б не було перевірено судом. Також є аналогічними запереченням проти позову в суді першої інстанції твердження апелянта про те, що матір загиблого ОСОБА_4 за життя не зверталася з заявою про отримання страхового відшкодування - таким чином розпорядилася своїм правом, тому позивач не має на це право як її спадкоємець, яка до того ж пропустила строк такого звернення. Зі змісту оскарженого рішення вбачається, що позивач в межах трирічного строку звернулася до суду як спадкоємиця особи, що мала право на таку виплату, а враховуючи, що підставою для відмови у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати) згідно з п. 37.1.4. Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» є неподання заяви про страхове відшкодування впродовж одного року, якщо шкода заподіяна майну потерпілого, і трьох років, якщо шкода заподіяна здоров`ю або життю потерпілого, з моменту скоєння дорожньо-транспортної пригоди, то з рішенням суду про дотримання позивачем строків, передбачених законом, і обґрунтованість позову не можна не погодитися. Велика Палата Верховного Суду зробила висновок, що попереднє звернення потерпілого у випадках, передбачених законом, до МТСБУ із заявою про виплату страхового відшкодування в порядку, визначеному статтею 35 Закону N 1961-IV, загалом не є обов`язковим та не виключає право особи звернутися безпосередньо до суду із позовом про стягнення відповідного страхового відшкодування (постанова №465/4287/15 від 11.12.2019 року). Крім того, відповідач вважає, що суд повинен був би перевірити обставини відшкодування винною особою ОСОБА_2 збитків та моральної шкоди під час провадження у кримінальні справі, але це не має правового значення, оскільки позивач звернулася до суду з інших підстав - як спадкоємиця своєї матері, яка мала право на страхове відшкодування. Суд першої інстанції перевіряв і доводи відповідача про те, що право на відшкодування шкоди, завданої каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я не входить до складу спадщини, що на думку відповідача підтверджується правовою позицією Верховного Суду в постанові від 12.09.2018 р. у справі №712/1503/17. Суд правильно вказав, що у цій справі були інші правовідносини, які не є подібними, при цьому суд вичерпно роз`яснив, в чому різниця між правовідносинами у даній справі і тій, на яку посилалася страхова компанія. Колегія суддів погоджується із висновками суду, які є логічними, аргументованими, тому з цих же підстав відхиляє аналогічні доводи апеляційної скарги. З огляду на викладене колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не дають підстав для встановлення неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального права, не спростовують висновків суду, обґрунтовано викладених у мотивувальній частині оскаржуваного рішення. При вирішенні даної справи судом повно і всебічно досліджено матеріали справи та надано належну правову оцінку доводам сторін і зібраним у справі доказам. Доводи апеляційної скарги є аналогічними доводам заперечень проти позову, які суд перевіряв в суді під час розгляду справи, дав їм мотивовану оцінку. Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Таким чином, переглядаючи справу відповідно до вимог ст. 367 ЦПК України в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів не вбачає апеляційних підстав для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції, у зв`язку з чим апеляційна скарга позивача задоволенню не підлягає. Оскільки апеляційна скарга не підлягає задоволенню, то судові витрати відносяться на рахунок скаржника. Керуючись ст. ст. 259, 367, 374, 375, 382, 384 ЦПК України, Івано-Франківський апеляційний суд п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Страхова Група «ТАС» залишити без задоволення. Рішення Тисменицького районного суду Івано-Франківської області від 18 жовтня 2022 року залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови. Повний текст постанови складений 14 березня 2023 року. Головуюча Є.Є. Мальцева Судді: В.М. Барков В.А. Девляшевський