Ухвала КЦС ВС № 275/1076/20

Ухвала 13 березня 2023 року м. Київ справа № 275/1076/20 провадження № 61-1454 ск 23 Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Пророка В. В. (суддя-доповідач), Грушицького А. І., Петрова Є. В., розглянувши касаційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк», подану його представником Бережною Наталією Миколаївною, на рішення Брусилівського районного суду Житомирської області від 24 березня 2021 року та постанову Житомирського апеляційного суду від 26 грудня 2022 року у справі за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, ВСТАНОВИВ:

1. У листопаді 2020 року Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк» (далі - АТ КБ «ПриватБанк») звернулося до суду із зазначеним позовом у якому просило стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором в розмірі 73 432,17 грн.

2. Рішенням Брусилівського районного суду Житомирської області від 24 березня 2021 року, залишеним без змін постановою Житомирського апеляційного суду від 26 грудня 2022 року, у задоволенні позову відмовлено.

3. У січні 2023 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга представника АТ КБ «ПриватБанк» - Бережної Н. М., у якій просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.

4. Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8).

5. Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

6. Пунктом 1 частини шостої статті 19 ЦПК України встановлено, що малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

7. Прожитковий мінімум для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається скарга (частина дев`ята статті 19 ЦПК України).

8. Оскільки ціна позову у цій справі становить 73 432,17 грн, яка станом на 01 січня 2023 року не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (2 684,00 грн х 100 = 268 400,00 грн), зазначена справа є малозначною у силу вимог закону.

9. Касаційна скарга містить посилання на підпункти «а» та «в» пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, відповідно до яких судові рішення у малозначній справі підлягають касаційному оскарженню у випадках, якщо касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики та якщо справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу.

10. Так заявник, обґрунтовуючи касаційну скаргу як таку, що стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики вказує на те, що суд апеляційної інстанції при прийнятті оскаржуваного судового рішення застосував норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17, від 11 вересня 2019 року у справі № 153/1334/16, що призводить до порушення формування єдиної правозастосовчої практики.

11. Крім цього заявник зазначає, що справа має виняткове значення для банку, оскільки одним із основних видів діяльності банку є кредитування фізичних та юридичних осіб, а також залучення у вклади грошових коштів фізичних та юридичних осіб. Невиконання відповідачем у цій справі своїх зобов'язань щодо сплати процентів за користування кредитними коштами тягне за собою загрозу для можливості повернення банком залучених коштів вкладникам, а також ставить під загрозу репутацію банку, що перешкоджає його стабільній роботі. Обмежує права та порушує майнові інтереси банку.

12. Перевіривши зазначені доводи касаційної скарги, Верховний Суд вважає, що наведені заявником обґрунтування не дають достатніх підстав для висновку про те, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, оскільки саме по собі посилання заявника на те, що скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, обґрунтоване лише тим, що правові висновки зроблені судом апеляційної інстанції, на думку заявника, суперечать правовим висновкам Верховного Суду, як на підставу касаційного оскарження судових рішень в цій справі, є виконанням вимог процесуального закону щодо підстав касаційного оскарження судових рішень у випадку передбаченому пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України, а тому не вказує на фундаментальність порушених у скарзі питань для формування єдиної правозастосовчої практики.

13. Крім цього доводи заявника щодо порушення формування єдиної правозастосовчої практики належно не обґрунтовані. Не наведено переконливих аргументів, які підтверджували б те, що касаційна скарга має бути розглянута Верховним Судом на підставі зазначеного підпункту «а» пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.

14. Фундаментальне значення для формування правозастосовчої практики означає, що заявник у своїй касаційній скарзі ставить на вирішення суду касаційної інстанції проблему, яка, у випадку відкриття касаційного провадження Верховним Судом, впливатиме на широку масу спорів, створюючи тривалий у часі, відмінний від минулого підхід до вирішення актуальної правової проблеми.

15. Доводи заявника фактично полягають у його незгоді з оцінкою судами попередніх інстанцій зібраних у справі доказів та встановлених обставин, що не стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики.

16. Також, Верховний Суд вважає, що наведені позивачем доводи щодо виняткового значення цієї справи для банку, не дають достатніх підстав для відкриття касаційного провадження, оскільки АТ КБ «ПриватБанк» не обґрунтовує належним чином, в чому саме проявляється виняткове значення для нього цієї справи. Вказівка на невиконання відповідачем своїх зобов`язань за договором фактично підтверджує незгоду АТ КБ «ПриватБанк» з оскаржуваними судовими рішеннями і, відповідно, не свідчить, що справа має виняткове значення для банку.

17. Додатково варто зазначити, що враховуючи ціну позову у цій справі, саме по собі, без належного обґрунтування та надання доказів, посилання на те, що невиконання відповідачем свого зобов`язання щодо своєчасного повернення коштів ставить під загрозу репутацію банку, що перешкоджає його стабільній роботі, тягне за собою загрозу для можливості повернення банком залучених коштів вкладникам, тощо також не може свідчити про наявність виняткового значення для банку даної конкретної справи.

18. Верховний Суд зауважує, що учасники судового процесу мають розуміти, що визначені підпунктами «а», «б», «в», «г» пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України випадки є виключенням із загального правила і необхідність відкриття касаційного провадження у справі на підставі будь-якого з них потребує належних, фундаментальних обґрунтувань, оскільки в іншому випадку принцип правової визначеності буде порушено. Сама лише вказівка на зазначені винятки без належного обґрунтування та підтвердження належними доказами зазначених обставин, не свідчить про те, що є підстави для розгляду справи в суді касаційної інстанції.

19. Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 27 жовтня 2020 року у справі № 127/18513/18 (провадження № 14-145цс20) вказала на те, що касаційний перегляд вважається екстраординарним з огляду на специфіку повноважень суду касаційної інстанції з точки зору обмеження виключно питаннями права та більшим ступенем формальності процедур.

20. У ЦПК України визначено баланс між такими гарантіями права на справедливий судовий розгляд, як право на розгляд справи судом, встановленим законом (пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року), та принципом остаточності судових рішень - res judicata, фактично закріплено перехід до моделі обмеженої касації, що реалізується за допомогою введення процесуальних фільтрів з метою підвищення ефективності касаційного провадження.

21. Оскарження в суді третьої інстанції має відбуватися щодо справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, що забезпечує ефективність касаційного провадження.

22. Зазначене відповідає і Рекомендаціям № В (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини «с» статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.

23. При цьому застосування передбаченого законодавством порогу ratione valoris (ціна позову) для подання скарг до Верховного Суду є правомірною та обгрунтованою вимогою, враховуючи саму суть повноважень Верховного Суду щодо розгляду лише справ відповідного рівня значущості (рішення ЄСПЛ у справі «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року).

24. Згідно з положеннями частини першої статті 394 ЦПК України, одержавши касаційну скаргу, оформлену відповідно до вимог статті 392 цього Кодексу, колегія суддів у складі трьох суддів вирішує питання про відкриття касаційного провадження (про відмову у відкритті касаційного провадження).

25. Відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

26. Враховуючи наведене, оскількиБережною Н. М. подано касаційну скаргу на судові рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню, у відкритті касаційного провадження у справі необхідно відмовити.

27. Крім цього, Верховний Суд звертає увагу на те, що під час вирішення питання про відкриття касаційного провадження (про відмову у відкритті провадження) у справі не надається правова оцінка законності та обґрунтованості оскаржуваних судових рішень, а виключно встановлюється наявність чи відсутність підстав для їх касаційного оскарження відповідно до вимог статей 389, 394 ЦПК України.

28. За таких обставин не потребує окремого розгляду питання дотримання особою, яка подала касаційну скаргу, вимог статей 389-392 ЦПК України. Керуючись статтею 129 Конституції України, пунктом 1 частини шостої статті 19, пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

1. Відмовити у відкритті касаційного провадження у справі за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, за касаційною скаргою Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк», поданою його представником Бережною Наталією Миколаївною, на рішення Брусилівського районного суду Житомирської області від 24 березня 2021 року та постанову Житомирського апеляційного суду від 26 грудня 2022 року.

2. Копію ухвали та додані до касаційної скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає. Судді В. В. Пророк А. І. Грушицький Є. В. Петров