Постанова Київський апеляційний суд № 357/6888/22

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Головуючий у суді першої інстанції: Бондаренко О.В. Єдиний унікальний номер справи №357/6888/22 Апеляційне провадження № 22-ц/824/2610/2023 ПОСТАНОВА Іменем України 14 березня 2023 року м. Київ Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді Мережко М.В., суддів: Ігнатченко Н.В., Савченка С.І., розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами в приміщенні Київського апеляційного суду цивільну справу за апеляційною скаргою акціонерного товариства «Комерційний банк «ПриватБанк» на рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 19 жовтня 2022 року у справі за позовом акціонерного товариства «Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості спадкодавця, встановив: У серпні 2022 року АТ КБ «ПриватБанк» звернулось до суду із вказаним позовом. В обґрунтування своїх вимог позивач посилався на те, що відповідно до укладеного договору №б/н від 17 грудня 2014 року ОСОБА_2 було відкрито картковий рахунок та встановлено початковий кредитний ліміт, розмір якого в подальшому збільшився до 5000 грн. Позичальник підтвердив свою згоду на те, що підписана анкета-заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг» та «Тарифами Банку», які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua складає між ним та Банком Договір про надання банківських послуг. Банк виконав умови договору, а саме надав можливість розпоряджатися кредитними коштами, а ОСОБА_2 , в свою чергу, його порушив, чим спричинив заборгованість. Позичальник ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 помер. Станом на дату смерті заборгованість позичальника перед банком за кредитним договором №б/н від 17 грудня 2014 року становила 5178,37 грн, яка складається із заборгованості за тілом кредиту. На виконання вимог ст. 1281 ЦК України Банк 12 лютого 2020 року направив до Білоцерківської районної державної нотаріальної контори претензію кредитора та 24 березня 2020 року отримав відповідь приватного нотаріуса Дерун А.А., в якій зазначено, що спадкоємцем померлого є ОСОБА_1 . Після чого, 05 серпня 2021 року до спадкоємця позичальника було направлено лист-претензію, відповідно до якої позивач пред`явив свої вимоги. Посилаючись на те, що спадкоємець позичальника заборгованість добровільно не погасив, позивач просив стягнути з відповідача на свою користь заборгованість в розмірі 5178,37 грн та судові витрати. Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 19 жовтня 2022 року у задоволені позову відмовлено. Не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції, АТ КБ «ПриватБанк» подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 19 жовтня 2022 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити в повному обсязі. Апеляційну скаргу мотивує тим, що наявність заборгованості та її розмір доведені належними та допустимими доказами. Стверджує, що банк своєчасно заяви вимогу до спадкоємця. Відзив на апеляційну скаргу у встановлений строк до суду не надходив. За правилами ч.1 ст.369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Як вбачається зі змісту позовної заяви, предметом позову є стягнення заборгованості за кредитним договором у розмірі 5178,37 грн. За таких обставин апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, відповідно до приписів ч.13 ст.7 ЦПК України, якою передбачено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав. Відповідно до ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Відповідно до ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності. Згідно з ч.1 ст.509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Встановлено, що 17 грудня 2014 року ОСОБА_2 підписав анкету - заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПАТ КБ «Приватбанк», відповідно до якої приєднався до вказаних Умов та Правил і отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку. Отже, шляхом заповнення та підписання анкети-заяви про приєднання до умов і правил надання банківських послуг, відповідач погодився що ця заява разом з Умовами та Правилами надання банківських послуг, тарифами банку, які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua складає між ним та Банком Договір про надання банківських послуг, що підтверджується копією анкети-заяви (а.с. 17), копією витягу з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» (а.с. 18) та копією умов та правил надання банківських послуг (а.с. 19-52). Частиною другою статті 638 ЦК України передбачено, що договір укладається шляхом пропозиції (оферти) однієї сторони укласти договір і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною, тому акцентуючи пропозицію Банку Відповідач підписом у Заяві про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг визнає та погоджується на запропоновані Банком умови користування послугами Банку. Відповідно до ч. 1 ст. 634 ЦК України, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Також встановлено, що ПАТ КБ «Приватбанк» надав ОСОБА_2 на підставі вказаного договору наступні кредитні картки: НОМЕР_1 - дата відкриття 25.01.2017, термін дії 05/19, НОМЕР_2 - дата відкриття 08.09.2015, термін дії 09/19, НОМЕР_3 - дата відкриття 26.03.2016, термін дії 03/20, НОМЕР_3 - дата відкриття 26.03.2016, термін дії 03/20, НОМЕР_4 - дата відкриття 30.12.2016, термін дії 07/20 (а.с. 53). Також, встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 позичальник - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , помер, що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_5 , видане Білоцерківським міськрайонним відділом ДРАЦС Головного територіального управління юстиції у Київській області від 06 листопада 2018 року (а.с. 55). Станом на дату смерті ОСОБА_2 його заборгованість перед банком, згідно з розрахунком заборгованості за кредитним договором №б/н від 17 грудня 2014 року, становила 5178,37 грн. Згідно вимог ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бочаров проти України» (остаточне рішення від 17 червня 2011 року) суд при оцінці доказів керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом». Проте, таке доведення може випливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою висновків або подібних неспростованих презумпцій щодо фактів. Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову банку про стягнення заборгованості за кредитним договором зі спадкоємця позичальника, суд першої інстанції мотивував його тим, що позивач пропустив визначений законом строк для заявлення відповідної вимоги. Так, згідно зі ст.608 ЦК України зобов`язання припиняється смертю боржника, якщо воно є нерозривно пов`язаним з його особою і у зв`язку з цим не може бути виконане іншою особою. Відповідно до ч.2 ст.1220 ЦК України часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (частина третя статті 46 цього Кодексу). За приписами ст. 1216, 1218 ЦК України спадкування є перехід прав та обов`язків (спадщини від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. Чинне законодавство розмежовує поняття прийняття спадщини (глава 87 ЦК України) «Здійснення права на спадкування» та оформлення спадщини (глава 89 цього Кодексу «Оформлення права на спадщину»). Спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину, це передбачено частиною першою статті 1296 ЦК України Разом з тим, незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини (частина п`ята статті 1268 ЦК України). Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 1219 ЦК України не входять до складу спадщини права та обов`язки, що нерозривно пов`язані з особою спадкодавця, зокрема права та обов`язки особи як кредитора або боржника, передбачені статтею 608 цього Кодексу. Обов`язок з відшкодування шкоди (яка в даному випадку для банку виникла внаслідок неповернення відповідачем боргу за кредитним договором) згідно зі ст.1219 ЦК України не є таким, що нерозривно пов`язаний з особою спадкодавця, а тому відповідно до вимог чинного ЦК України з його смертю цей обов`язок не припинився і спадкується його спадкоємцями, тобто є таким, що входить до складу спадщини. За змістом зазначених норм, у разі смерті фізичної особи, боржника за зобов`язаннями у правовідносинах, що допускають правонаступництво в порядку спадкування, обов`язки померлої особи (боржника) за загальним правилом переходять до іншої особи - її спадкоємця, таким чином, відбувається передбачена законом заміна боржника за зобов`язанням. Порядок пред`явлення кредитором спадкодавця вимог до спадкоємців і порядок їх задоволення регулюються нормами ст. 1281, 1282 ЦК України. У зв`язку зі смертю боржника зобов`язання з повернення кредиту включаються до складу спадщини, умови кредитного договору щодо строків повернення кредиту не застосовуються, а підлягають застосуванню норми ст. 1281,1282 ЦК України щодо строків пред`явлення кредитором вимог до спадкоємців і порядку задоволення цих вимог кредитора. Так, згідно зі статтею 1282 ЦК України спадкоємці зобов`язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен із спадкоємців зобов`язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині. Вимоги кредитора спадкоємці зобов`язані задовольнити шляхом одноразового платежу, якщо домовленістю між спадкоємцями та кредитором інше не встановлено. У разі відмови від одноразового платежу суд за позовом кредитора звертає стягнення на майно, яке було передане спадкоємцям у натурі. У пункті 32 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» №5 від 30.03.2012 року роз`яснено, що з урахуванням положенняст.1282 ЦК України спадкоємці боржника за умови прийняття спадщини є боржниками перед кредитором у межах вартості майна, одержаного у спадщину. При цьому спадкоємці несуть зобов`язання погасити нараховані відсотки і неустойку тільки в тому випадку, якщо вони вчинені позичальникові за життя. Інші нараховані зобов`язання фактично не пов`язані з особою позичальника і не можуть присуджуватися до сплати спадкоємцями. Аналіз зазначених норм права дає можливість зробити висновок про те, що спадкоємці можуть задовольняти вимоги кредиторів лише у разі прийняття майна у спадщину, у межах вартості успадкованого майна та у розмірі, яка виникла за життя спадкодавця. У разі неотримання від спадкодавця у спадщину жодного майна особа не набуває статусу спадкоємця і, як наслідок, у неї відсутній обов`язок задовольнити вимоги кредитора померлої особи. При вирішенні спору про стягнення зі спадкоємця коштів для задоволення вимог кредитора необхідно з`ясувати коло спадкоємців, встановити належність спадкодавцю будь-якого рухомого чи нерухомого майна, вартість отриманого спадкоємцями майна та дотримання кредитором законодавчо визначеного строку пред`явлення вимоги до спадкоємців боржника. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного суду від 04 лютого 2021 року у справі № 587/381/15-ц. Відповідно до статті 1281 ЦК України кредиторові спадкодавця належить пред`явити свої вимоги до спадкоємця, який прийняв спадщину, не пізніше шести місяців з дня одержання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину на все або частину спадкового майна незалежно від настання строку вимоги. Якщо кредитор спадкодавця не знав і не міг знати про прийняття спадщини або про одержання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину, він має право пред`явити свої вимоги до спадкоємця, який прийняв спадщину, протягом шести місяців з дня, коли він дізнався про прийняття спадщини або про одержання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину. Недотримання кредитором передбачених ст.1281 ЦК України строків пред`явлення вимог, які є присічними (преклюзивними), позбавляє кредитора права вимоги до спадкоємців. Отже, встановлені ст.1281 ЦК України строки - це строки, у межах яких кредитор, здійснюючи власні активні дії, може реалізувати своє суб`єктивне право на пред`явлення вимог до спадкоємців. Такий правовий висновок викладений в Постанові Верховного Суду України від 12 квітня 2017 року в справі № 6-2962цс16, в постанові Верховного Суду України від 08 квітня 2015 року № 6-33цс15 та в постанові Великої Палати Верховного Суду України від 17 квітня 2018 року № 14-53цс18. Отже, виходячи з положень статті 1281 ЦК України слід дійти висновку про те, що вимогу до спадкоємця повинно бути пред`явлено в судовому порядку протягом одного року від настання строку вимоги або ж протягом шести місяців від дня, коли кредитор дізнався або міг дізнатися про відкриття спадщини. Згідно зі ст. 13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до ЦПК України, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених ЦПК випадках Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання (ч.1 ст.15 ЦК України). Встановлено, що 12 лютого 2020 року АТ «КБ «Приватбанк» була направлена претензія кредитора в порядку ст. 1281 ЦК України за вих. №SAMDNWFC00022101398 від 23 січня 2020 року до Білоцерківської районної державної нотаріальної контори (а.с. 56-57, 58), яка 05 березня 2020 року була перенаправлена за належністю до приватного нотаріуса Білоцерківського міського нотаріального округу Київської області Деруна Анатолія Андрійовича. З копії листа приватного нотаріуса Білоцерківського міського нотаріального округу Київської області Дерун А.А. вих. №69/02-14 від 16.03.2020 (а.с. 67), вбачається, що приватний нотаріус Дерун А.А. повідомив кредитора АТ КБ Приватбанк» про отримання претензії кредитора до спадкоємців померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 , заведення спадкової справи №4/2019 та видачу 30 жовтня 2019 року свідоцтва про право на спадщину за законом ОСОБА_1 . Вказане узгоджується з матеріалами спадкової справи №4/2019 (а.с.91-221), з якої вбачається, що 15 березня 2019 року спадкоємець померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 - ОСОБА_1 звернувся до приватного нотаріуса Білоцерківського міського нотаріального округу Київської області Деруна А.А. із заявою про прийняття спадщини та 30 жовтня 2019року ОСОБА_1 було видано свідоцтво про прийняття спадщини за законом, зареєстроване в реєстрі за №3102, свідоцтво про прийняття спадщини за законом, зареєстроване в реєстрі за №3103, свідоцтво про прийняття спадщини за законом, зареєстроване в реєстрі за №3104, свідоцтво про прийняття спадщини за законом, зареєстроване в реєстрі за №3105, спадщина згідно з яких складається із: земельної ділянки площею 0,25 га, кадастровий номер 0523486201:03:001:0082, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ; земельної ділянки площею 0,3815 га, кадастровий номер 0523486200:02:003:0352, що знаходиться за адресою: Вінницька область, Погребищенський район, Сніжнянська сільська рада; земельної ділянки площею 0,3625 га, кадастровий номер 0523486200:02:001:0129, що знаходиться за адресою: Вінницька область, Погребищенський район, Сніжнянська сільська рада; земельної ділянки площею 3,2897 га, кадастровий номер 0523486200:02:005:0030, що знаходиться за адресою: Вінницька область, Погребищенський район, Сніжнянська сільська рада. Також встановлено, що АТ КБ Приватбанк» 23 січня 2020 року, шляхом направлення засобами поштового зв`язку, звернувся до Білоцерківської районної державної нотаріальної контори з претензією кредитора в порядку ст. 1281 ЦК України, щодо включення кредиторської вимоги в спадкову масу, після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 , та дана вимога 05 березня 2020 року була направлена за належністю до приватного нотаріуса Білоцерківського районного нотаріального округу Дерун К.А (а.с. 218-221). Суд першої інстанції звернув увагу, що звернення до відповідної нотаріальної контори з претензією кредитора, суд до уваги не приймає, оскільки вимога адресована до Білоцерківської районної державної нотаріальної контори не є ідентичною зверненню безпосередньо до спадкоємця, а відтак не є свідченням своєчасного звернення позивача саме до спадкоємця - відповідача по справі, оскільки, закон не пов`язує спеціальні строки звернення до спадкоємця з днем коли позивачу стало відомо про особу спадкоємця померлого боржника. Так, як видно із матеріалів справи АТ КБ Приватбанк» на адресу спадкоємця - ОСОБА_1 05 серпня 2021 року направив лист-претензію за вих. № SAMDNWFC00022101398 від 20 липня 2021 року, згідно якою позивач пред`явив свої вимоги (а.с. 60-62). Виходячи з аналізу змісту норм ст. 1216, 1218, ч. 2 ст. 1220, ч. 3 ст. 1223 ЦК України, відповідно до яких з моменту смерті особи до спадкоємців переходять права та обов`язки спадкодавця, які належали йому на час відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті, зобов`язання правонаступників спадкодавця-боржника перед кредитором виникають з моменту смерті спадкодавця-боржника, у даному випадку з 03 липня 2018 року. Суд першої інстанції встановив факт обізнаності кредитора про смерть позичальника ОСОБА_2 станом на 25 січня 2019 року, про що зазначено АТ «КБ «Приватбанк» у розрахунку заборгованості (а.с. 10), а тому, відповідно до ч. 3 ст. 1281 ЦК України, право вимоги до спадкоємця ОСОБА_1 у позивача виникло з моменту, коли йому стало відомо про смерть позичальника, тобто, з 25 січня 2019 року, а шестимісячний строк для пред`явлення вимоги до спадкоємця закінчився 25 липня 2019 року. Такі висновки узгоджуються з правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду від 09 березня 2021 року у справі №450/2021/15-ц. За таких обставин колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що позивач пропустив шестимісячний строк звернення кредитора до спадкоємця, оскільки позивач дізнався про смерть позичальника ще 25 січня 2019 року, з моменту отримання інформації про смерть клієнта, що зазначено у розрахунку заборгованості доданого до позову, а вимоги до спадкоємця пред`явив лише 05 серпня 2021 року шляхом направлення листа - претензії. Сплив визначених статтею 1281 ЦК України строків пред`явлення кредитором вимоги до спадкоємців має наслідком позбавлення кредитора права вимоги за основним і додатковим зобов`язаннями, а також припинення таких зобов`язань. Відповідно до статті 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Даючи оцінку встановленим обставинам та доказам в їх сукупності, суд дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні позову. Твердження апелянта щодо своєчасного звернення із вимогою про стягнення заборгованості відхиляються судом як необґрунтовані та такі, що спростовуються матеріалами справи. За таких обставин доводи апеляційної скарги щодо доведеності існування заборгованості ОСОБА_2 у заявленому банком розмірі не впливають на правильність висновку суду про відсутність підстав для задоволення позову про стягнення заборгованості спадкодавця. З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що вказане рішення є законним та обґрунтованим, ухваленим на підставі норм матеріального та процесуального права, тому підстави для його скасування відсутні. Керуючись ст.ст. 369, 374, 375, 382, 383, 384 України, апеляційний суд, постановив: Апеляційну скаргу акціонерного товариства «Комерційний банк «ПриватБанк» залишити без задоволення. Рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 19 жовтня 2022 року залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та, відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України, оскарженню не підлягає. Головуючий: М.В. Мережко Судді: Н.В. Ігнатченко С.І. Савченко