Ухвала КАС ВС № 826/15345/18

УХВАЛА 14 березня 2023 року м. Київ справа № 826/15345/18 адміністративне провадження № К/990/8545/23 Верховний Суд у складі судді Касаційного адміністративного суду Мельник-Томенко Ж.М., перевіривши касаційну скаргу Міністерства юстиції України на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 вересня 2022 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 07 лютого 2023 року у справі №826/15345/18 за позовом Арбітражного керуючого ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України, Дисциплінарної комісії арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) при Міністерстві юстиції України, третя особа - Головне територіальне управління юстиції у Київській області про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити дії, УСТАНОВИВ: 09 березня 2023 року до касаційного суду надійшла скарга Міністерства юстиції України. Перевіривши матеріали касаційної скарги Суд зазначає таке. Відповідно до частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом. Згідно із частиною четвертою статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу. Відповідно до пункту четвертого частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав). Так, у тексті касаційної скарги заявник указує, що підставами касаційного оскарження судових рішень у справі №826/15345/18 є пункти 2, 3 частини четвертої статті 328 КАС України. Щодо посилання на пункт 2 частини четвертої статті 328 КАС України Суд зазначає таке. У касаційній скарзі позивач указує на помилковість висновку судів попередніх інстанцій щодо того, що Міністерство дисциплінарне стягнення у вигляді позбавлення права на здійснення діяльності арбітражного керуючого на ОСОБА_1 не накладало, відповідний наказ Міністерство не видавало, при цьому зауважено, що анулювання свідоцтва не є видом дисциплінарного стягнення, яке може бути накладене на арбітражного керуючого, згідно зі статтею 109 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом». Зазначає, що такий висновок обґрунтований висновками Верховного Суду, викладеними у постановах у справах №826/6746/18, №806/928/17, №826/13149/18. Водночас, указує на наявність інших висновків Верховного Суду, зокрема у справах №814/483/16, №826/7139/16, відповідно до яких повноваження стосовно застосування дисциплінарних стягнень до арбітражних керуючих, за наявності на те підстав, належать дисциплінарній комісії, а реалізація рішення про позбавлення права на здійснення діяльності арбітражного керуючого здійснюється шляхом видання Міністерством юстиції України відповідного наказу про анулювання свідоцтва. Також, звертає увагу на висновок, якого дійшов Верховний Суд у пунктах 26, 27, 31 постанови у справі №160/25808/21, а саме стосовно того, що саме рішенням Комісії накладається дисциплінарне стягнення на арбітражного керуючого. Так, відступленням від висновку слід розуміти або повну відмову Верховного Суду від свого попереднього висновку на користь іншого або ж конкретизацію попереднього висновку із застосуванням відповідних способів тлумачення юридичних норм (п. 45 постанови Великої Палати Верховного Суду від 04 вересня 2018 року у справі №823/2042/16, провадження №11-377апп18). Тобто у касаційній скарзі скаржник має зазначити, що існуючий висновок Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах потребує видозміни, від нього слід відмовитися або ж уточнити, модифікувати певним чином з урахуванням конкретних обставин його справи. Сама ж по собі вмотивованість такого клопотання скаржника оцінюється судом касаційної інстанції при застосуванні наведеного процесуального фільтру під час вирішення питання про відкриття касаційного провадження у справі. Суд указує, що причинами для відступу від висловленого раніше висновку можуть бути вади попереднього рішення чи групи рішень (їх неефективність, неясність, помилковість, незбалансованість, неузгодженість); зміни суспільного контексту, через які застосований у цих рішеннях підхід повинен очевидно застаріти внаслідок розвитку суспільних вілносин в певній сфері або їх правового регулювання. З метою забезпечення єдності та сталості судової практики для відступу від висловлених раніше правових позицій Суд повинен мати ґрунтовні підстави: його попередні рішення мають бути помилковими, неефективними чи застосований у цих рішеннях підхід повинен очевидно застаріти внаслідок розвитку в певній сфері суспільних відносин або їх правового регулювання. Разом з тим посилання скаржника на наявність інших висновків Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, а також доводи касаційної скарги в цій частині фактично зводяться до незгоди з ухваленими рішеннями та судовою практикою вирішення спорів у подібних правовідносинах, переоцінки встановлених судом обставин та досліджених ним доказів, що виходить за межі касаційного перегляду, які визначені статтею 341 КАС України. За таких підстав, Суд дійшов висновку, що відповідач не обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах. Щодо посилання на пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України Суд зазначає таке. У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України недостатньо самого лише посилання на такий підпункт, необхідно указати конкретну норму права щодо застосування якої відсутній висновок Верховного Суду, підстави необхідності такого висновку у подібних правовідносинах (усунення колізій норм права, визначення пріоритету однієї норми над іншою, тлумачення норми, т.і.), а також зазначення, у чому, на думку заявника, полягає неправильне застосування норми права, щодо якої необхідний висновок Верховного Суду. Суд зауважує, що при поданні касаційної скарги на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України зазначена скаржником норма права, щодо правильного застосування якої відсутній висновок Верховного Суду, повинна врегульовувати спірні правовідносини, а питання щодо її застосування ставилося перед судами попередніх інстанції в межах підстав позову, але суди таким підставам позову не надали оцінки у судових рішеннях, - що може бути визнано як допущення судами попередніх інстанцій порушення норм процесуального права, або надали, як на думку скаржника, неправильно. Так, у тексті касаційної скарги указано про ненадання оцінки всім аргументам учасників справи, чим порушено, на думку заявника, статтю 90 та частину третю статті 242 КАС України. Указує, що судами попередніх інстанцій задовольняючи позов не досліджувалось питання грубого порушення позивачем вимог законодавства у його діяльності, які встановленні під час проведення перевірки останнього та констатовані Комісією при прийнятті рішення №73/08/18 від 07 серпня 2018 року про накладення дисциплінарного стягнення. При цьому, з метою перевірки правомірності оскаржуваного рішення Комісії, у тому числі в аспекті пропорційності застосованого ним дисциплінарного стягнення, суди попередніх інстанцій мали, на його думку, дати правову оцінку діям (бездіяльності) арбітражного керуючого, які стали підставою для ініціювання щодо нього дисциплінарного провадження, та перевірити, чи становили такі дії (бездіяльність) склад дисциплінарного проступку, визначеного відповідачами як грубі порушення вимог законодавства, що не здійснено судами попередніх інстанцій в порушення вимог статті 90 та частини третьої статті 242 КАС України. Суд констатує, що всупереч вимогам пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України заявником не сформовано чіткого переліку норм права, щодо застосування яких необхідний висновок Верховного Суду, не зазначено у чому, на думку заявника, полягає неправильне застосування норм права, щодо яких необхідний висновок Верховного Суду та який висновок, на його думку, слід сформувати. З огляду на викладене, Суд відхиляє посилання скаржника на пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України. Скаржник, серед іншого, обґрунтовує касаційну скаргу тим, що ця справа має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики та має виняткове значення для скаржника, що за змістом відповідає підпунктам «а, в» пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України. Суд звертає увагу скаржника, що пункт 2 частини п`ятої статті 328 КАС України містить перелік виключних випадків, які допускають можливість касаційного перегляду судових рішень, ухвалених у справах незначної складності та/або таких, які розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження. Посилання на кожен з підпунктів пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України повинно бути належним чином обґрунтовано. Суд зазначає, що посилання на підпункти пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України не звільняє особу від обов`язку обґрунтування підстав касаційного оскарження у взаємозв`язку із посиланням на частину четверту статті 328 КАС України та не є достатнім для відкриття касаційного провадження у цій справі. Інші аргументи касаційної скарги зводяться до часткового опису обставин справи, переоцінки доказів, з посиланням на неповне з`ясування обставин справи судами першої та апеляційної інстанцій. Суд зазначає, що за приписами частини другої статті 341 КАС України оцінка доказів, установлення обставин, що не були встановлені або відхилені судом та вирішення питання щодо переваги одних доказів над іншими, не є повноваженнями суду касаційної інстанції, а відповідач обґрунтовує свої доводи саме посиланням на обставини справи, що мають оціночний характер у сукупності з іншими обставинами, що не є підставою для відкриття касаційного провадження у справі. У контексті наведеного слід зауважити, що з урахуванням внесених до КАС України змін, які набрали чинності 08 лютого 2020 року, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження. При цьому, такий недолік касаційної скарги зумовлює її повернення одноособово суддею, без аналізу колегією суддів дотримання решти вимог, визначених статтею 330 КАС України. За таких обставин, касаційна скарга Міністерства юстиції України підлягає поверненню як така, що не містить підстав касаційного оскарження рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 вересня 2022 року та постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 07 лютого 2023 року у справі №826/15345/18. Одночасно Суд роз`яснює, що повернення касаційної скарги не перешкоджає повторному зверненню зі скаргою до суду, якщо буде усунуто обставини, які зумовили її повернення. Ураховуючи викладене та керуючись статтею 328, 330, 332 КАС України Суд, - УХВАЛИВ: Касаційну скаргу Міністерства юстиції України на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 вересня 2022 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 07 лютого 2023 року у справі №826/15345/18 - повернути особі, яка її подала. Копію ухвали про повернення касаційної скарги надіслати учасникам справи. Скаржнику надіслати копію ухвали про повернення касаційної скарги разом з касаційною скаргою та доданими матеріалами. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання й оскарженню не підлягає. ........................... Ж.М. Мельник-Томенко Суддя Верховного Суду