Постанова 4857 № 260/6728/21

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 02 березня 2023 рокуЛьвівСправа № 260/6728/21 пров. № А/857/16878/22 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі : головуючого судді Большакової О.О., суддів Качмара В.Я., Мікули О.І. з участю секретаря судового засідання Гриньків І.С. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Оноківської сільської ради Ужгородського району Закарпатської області про визнання протиправною бездіяльність, скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії за апеляційною скаргою Оноківської сільської ради Ужгородського району Закарпатської області на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 24 жовтня 2022 року (суддя першої інстанції Рейті С.І., м. Ужгород, повний текст складено 01.11.2022) В С Т А Н О В И В : ОСОБА_1 звернулася до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовом до Оноківської сільської ради Ужгородського району Закарпатської області (далі Оноківська сільська рада) про визнання протиправною бездіяльності Оноківської сільської ради та скасування рішення 9 сесії восьмого скликання Оноківської сільської ради від 16.09.2021 року № 672-ІХ-VІІІ «Про відмову у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для індивідуального садівництва»; зобов`язання прийняти рішення про затвердження документації із землеустрою «Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для індивідуального садівництва, яка розташована за адресою: на території Оноківської сільської ради, с. Оноківці, урочище Лиса гора, Ужгородського району, Закарпатської області, кадастровий номер земельної ділянки 2124884800:11:018:0255, гр. ОСОБА_1 ». В обґрунтування позовних вимог зазначено, що рішенням Оноківської сільської ради від 02.06.2017 за № 412 ОСОБА_1 надано дозвіл на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, пл. 0,12 га для ведення індивідуального садівництва в с. Оноківці, ур. Лиса гора. На підставі вказаного рішення був виготовлений і погоджений проект землеустрою. Земельній ділянці присвоєно кадастровий номер 2124884800:11:018:0255. Разом з тим, спірним рішенням від 16.09.2021 № 672-ІХ-VІІІ позивачу безпідставно відмовлено в затвердженні проекту землеустрою у зв`язку з невідповідністю вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівної документації (земельна ділянка перебуває у власності інших громадян згідно наявної інвентаризації населеного с. Оноківці). Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 24 жовтня 2022 року позовні вимоги було задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення 9 сесії восьмого скликання Оноківської сільської ради від 16 вересня 2021 року № 672-ІХ-VІІІ «Про відмову у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для індивідуального садівництва гр. ОСОБА_1 ». Зобов`язано Оноківську сільську раду повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для індивідуального садівництва від 27 серпня 2021 року, з урахуванням висновків суду. У задоволенні інших позовних вимог відмовлено. Із таким судовим рішенням не погодилася Оноківська сільська рада та подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права, порушення норм процесуального права, просить його скасувати та прийняти нове про відмову у задоволенні позовних вимог. В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначила, що суд першої інстанції безпідставно скасував рішення органу місцевого самоврядування про відмову у затвердженні проекту землеустрою та передачі безоплатно у власність земельну ділянку ОСОБА_1 . Зауважує, що дане рішення сільської ради є мотивованим і обґрунтованим, так як під час розгляду матеріалів було встановлено, що частина земельної ділянки, на яку претендує позивач, належить іншим особам, які мають дійсні акти на право власності на землю. Це ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 . Відповідно до ст. 41 Конституції України право власності є непорушним. Отже, Оноківська сільська рада не мала законного права прийняти рішення щодо відчуження земельних ділянок у власність іншої особи. Крім того, апелянт вказав про безпідставне скасування судом рішення сільської ради в повному обсязі, в тому числі щодо інших громадян, які не були залучені до участі. Сторони подали до апеляційного суду клопотання про розгляд справи за їх відсутності. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши письмові докази, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного. Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що рішенням Оноківської сільської ради від 02.06.2017 за № 412 ОСОБА_1 надано дозвіл на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, пл. 0,12 га для ведення індивідуального садівництва в с. Оноківці, ур. Лиса гора. На підставі вказаного рішення позивач звернулася із заявою від 13.11.2019 № 273/19 до ФОП ОСОБА_5 про виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність. Вказаний проект землеустрою погоджено експертом державної експертизи ГУ Держгеокадастру в Одеській області, що підтверджено висновком від 06.03.2020 № 4894/82-20. Також вказаний проект землеустрою погоджено висновком відділу містобудування та архітектури Ужгородської РДА Закарпатської області від 02.12.2019 за № 1151/08-20. За підписом представника сільської ради надано викопіювання. Земельній ділянці присвоєно кадастровий номер 2124884800:11:018:0255. 27.08.2021 ОСОБА_1 звернулася до Оноківської сільської ради із заявою про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та передачу у власність для індивідуального садівництва. Рішенням Оноківської сільської ради від 16.09.2021 № 672-ІХ-VІІІ позивачу відмовлено в затвердженні проекту землеустрою у зв`язку з невідповідністю вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівної документації (земельна ділянка перебуває у власності інших громадян згідно наявної інвентаризації населеного с. Оноківці). Апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про протиправність вказаного рішення з таких підстав. Правовідносини у сфері набуття права власності на землю, у тому числі через проведення земельних торгів, врегульовані Земельним кодексом України №2768-ІІІ від 25.10.2001 року ( далі - ЗК України). Відповідно до ч.ч.1 3 ст. 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування. Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі: а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом. Згідно з ч. 7 ст. 118 ЗК України проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян суб`єктами господарювання, які є виконавцями робіт із землеустрою згідно із законом, у строки, що обумовлюються угодою сторін. За приписами ч. ч. 9 10 ст. 118 ЗК України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, що передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, у двотижневий строк з дня отримання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність. Відмова органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення клопотання без розгляду можуть бути оскаржені до суду. У свою чергу, порядок не/затвердження документації із землеустрою визначений статтею 186 ЗК України (у редакції, чинній на момент прийняття оскаржуваного рішення). Згідно з п. 6 ч. 3 ст. 186 ЗК України проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок затверджуються Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. Частинами 8 - 10 ст. 186 ЗК України встановлено, що підставою для відмови у погодженні та затвердженні документації із землеустрою може бути лише невідповідність її положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівної документації. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади, органам місцевого самоврядування, іншим суб`єктам, визначеним цією статтею, при погодженні та затвердженні документації із землеустрою забороняється вимагати: додаткові матеріали та документи, не включені до складу документації із землеустрою, визначеного Законом України "Про землеустрій"; надання погодження документації із землеустрою будь-якими іншими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами чи організаціями, погодження яких не передбачено цією статтею; проведення будь-яких обстежень, експертиз чи робіт. Кожен орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, інший суб`єкт, визначений цією статтею, розглядає та погоджує документацію із землеустрою самостійно та незалежно від погодження такої документації іншими органами. Висновок (рішення) органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, іншого суб`єкта, визначеного цією статтею, щодо відмови у погодженні або затвердженні документації із землеустрою має містити вичерпний перелік недоліків документації із землеустрою з описом змісту недоліку та посиланням на відповідні норми законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, затверджену документацію із землеустрою або містобудівну документацію. Повторна відмова у погодженні або затвердженні документації із землеустрою допускається лише у разі, якщо розробник не усунув недоліки, зазначені у попередньому висновку (рішенні), а також якщо підстава для відмови виникла після надання попереднього висновку (рішення). Повторна відмова у погодженні або затвердженні не позбавляє розробника документації із землеустрою права усунути недоліки такої документації та подати її на погодження або затвердження. Системний аналіз наведених норм права ( в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) дає можливість дійти висновку, що законом передбачено певний алгоритм та поетапність процесу безоплатної передачі земельних ділянок державної та комунальної власності у власність громадян, а саме: 1) подання громадянином клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування щодо отримання земельної ділянки у власність; 2) отримання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (або мотивовану відмову у його наданні); 3) після розроблення проекту землеустрою такий проект погоджується, зокрема з територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин відповідно до приписів статті 186-1 ЗК України; 4) здійснення державної реєстрації сформованої земельної ділянки у Державному земельному кадастрі; 5) подання громадянином погодженого проекту землеустрою до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність, який у двотижневий строк зобов`язаний прийняти відповідне рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність або рішення про відмову передання земельної ділянки у власність. Разом з тим, апеляційний суд зазначає, що норми статей 116, 118, 186 ЗК України встановлюють та регламентують підстави й порядок отримання громадянином земельної ділянки у власність виключно в із земель державної та комунальної власності. Отже, даними нормами не передбачено можливість передачі органом місцевого самоврядування громадянину земельної ділянки, яка належить іншим особам. Таким чином, стаття 118 ЗК України в органу місцевого самоврядування відсутні повноваження затверджувати проект землеустрою для передачі у власність громадянину земельної ділянки, яка перебуває у власності інших осіб. Як видно з матеріалів справи, підставою для відмови у затвердженні проекту землеустрою щодо земельної ділянки, на яку претендує ОСОБА_1 , слугувала та обставина, що вказана земельна ділянка накладається на земельні ділянки, які перебувають у власності інших громадян згідно наявної інвентаризації населеного пункту с. Оноківці. Правомірність оскарженого рішення сільська рада обґрунтовує Державним актом на право приватної власності на землю серії ЗК № 012-07592 від 28.10.1994 про передачу у приватну власність ОСОБА_2 земельної ділянки площею 0,08 га, яка знаходиться на території Оноківської сільської ради в урочищі «Лиса гора»; Державним актом на право приватної власності на землю серії ЗК № 012-07190 від 23.09.1994 про передачу у приватну власність ОСОБА_4 , земельної ділянки площею 0,08 га, яка знаходиться на території Оноківської сільської ради в урочищі «Лиса гора» та Державний акт на право приватної власності на землю серії ЗК № 012-07591 від 28.10.1994 про передачу у приватну власність ОСОБА_3 земельної ділянки площею 0,08 га, яка знаходиться на території Оноківської сільської ради в урочищі «Лиса гора». Відповідно до ст. 125 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. У силу приписів ст. 126 ЗК України право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень». Згідно ч. 3 ст. 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 01.01.2013 року, визнаються дійсними за наявності однієї з таких умов: 1) реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення; 2) на момент виникнення таких прав діяло законодавство, що не передбачало їх обов`язкової реєстрації. Відповідно до ст. 22 Земельного кодексу України від 18.12.1990 (чинного на момент видачі вказаних державних актів) право власності на землю або право користування наданою земельною ділянкою виникає після встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує це право. Приступати до використання земельної ділянки, в тому числі на умовах оренди, до встановлення меж цієї ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує право власності або право користування землею, забороняється. Право власності або право постійного користування землею посвідчується державними актами, які видаються і реєструються сільськими, селищними, міськими, районними Радами народних депутатів (ст. 23 Земельного кодексу України від 18.12.1990 року). Отже, беззаперечним є право власності на земельні ділянки ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_3 згідно відповідних державних актів. Разом з тим, у матеріалах справи відсутні докази, що належні громадянам ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_3 земельні ділянки входять до земельної ділянки, на яку претендує позивач, або земельна ділянка з кадастровим номером 2124884800:11:018:0255 накладається на земельні ділянки ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_3 . Так, як видно з матеріалів справи, відповідачем надано графічні матеріали з інвентаризації с. Оноківці (а.с.87). Разом з тим, даним документом не підтверджено факт накладання земельної ділянки з кадастровим номером 2124884800:11:018:0255 на земельні ділянки ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 . Також суду подано документ під назвою «графічні матеріали з позначенням місця розташування земельної ділянки з кадастровим номером 2124884800:11:018:0255 та земельних ділянок, що перебувають у приватній власності в селі Оноківці, урочище «Лиса Гора» за підписом начальника відділу земельних відносин ОСОБА_6 (а.с.88). Однак, у вказаному документі наявні креслення місця розташування багатьох земельних ділянок без будь-якої їх ідентифікації. Тобто, з цього документу не вбачається, де знаходяться саме земельні ділянки ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , не зазначено, де знаходиться земельна ділянка з кадастровим номером 2124884800:11:018:0255. Таким чином, суд не може вважати цей документ доказом, який підтверджує факт перебування земельної ділянки, на яку претендує позивач, у власності інших осіб. Отже, суд позбавлений можливості посилатися на цей документ як на доказ правомірності оскаржуваного рішення Оноківської сільської ради. Окрім того, згідно інформації з Державного земельного кадастру, землі, що вказані відповідачем як землі щодо яких наявне право власності, належать до земель сільської ради. Згідно частин 1-3 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі. Відповідач не надав суду доказів правомірності прийнятого ним рішення. Жодні матеріали не підтверджують факт перебування бажаної позивачем земельної ділянки (або частини) у власності інших осіб. При цьому, апеляційний суд зазначає, що представник відповідача у судове засідання до Восьмого апеляційного адміністративного суду двічі не з`являвся, хоча був належним чином повідомлений про час та місце судового слухання. При цьому, апеляційний суд відзначає, що в разі наявності перешкод для прибуття у судове засідання та бажання надати пояснення з приводу спірних правовідносин, уповноважена особа могла виявити намір взяти участь у судовому розгляді справи в режимі відео конференції, однак таких заяв до суду не надійшло. Отже, враховуючи викладене, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про недоведеність належними доказами твердження Оноківської сільської ради про перебування земельної ділянки з кадастровим номером 2124884800:11:018:0255 у власності третіх осіб. А тому, оскаржене рішення в частині відмови позивачці у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для індивідуального садівництва є протиправним та підлягає скасуванню. Враховуючи, що відповідач при прийнятті рішення не базувався на беззаперечних і належних доказах щодо не віднесення бажаної заявницею ОСОБА_1 земельної ділянки до земель комунальної власності, з огляду на відсутність відповідного обґрунтування прийнятого рішення, суд першої інстанції, обираючи спосіб захисту порушених інтересів позивача, дійшов правильного висновку про зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву ОСОБА_1 із урахуванням висновків суду. Доводи апелянта про порушення судом першої інстанції норм процесуального законодавства, так як було прийнято рішення про скасування рішення 9 сесії восьмого скликання Оноківської сільської ради від 16 вересня 2021 року № 672-ІХ-VІІІ в повному обсязі і щодо інших громадян, апеляційний суд відхиляє, так як згідно резолютивної частини оскаржуваного рішення Закарпатського окружного адміністративного суду було скасовано рішення про відмову у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність саме ОСОБА_1 . Тобто скасоване рішенні не стосується інших громадян. При цьому, недолік у формулюванні назви скасованого рішення може бути виправлено шляхом виправлення описки в разі такої необхідності. На підставі викладеного, колегія суддів, вважає, що суд правильно встановив фактичні обставини справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують, а тому апеляційну скаргу слід відхилити. Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v.) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29). Враховуючи, що апеляційний суд залишає в силі рішення суду першої інстанції, то в силу вимог частини шостої статті 139 КАС України судові витрати новому розподілу не підлягають. Керуючись ч. 3 ст. 243, ст.ст. 250, 308, 310, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : апеляційну скаргу Оноківської сільської ради Ужгородського району Закарпатської області залишити без задоволення, а рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 24 жовтня 2022 року без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий суддя О. О. Большакова судді В. Я. Качмар О. І. Мікула Повне судове рішення складено 13.03.2023.