Постанова 4857 № 380/11212/22

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 14 березня 2023 рокуЛьвівСправа № 380/11212/22 пров. № А/857/2100/23 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі: Головуючого судді: Гудима Л.Я., суддів: Довгополова О.М., Святецького В.В., розглянувши в порядку письмового провадження у м. Львові апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 27 грудня 2022 року, головуючий суддя Сподарик Н.І., ухвалене у м. Львові, у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання незаконним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,- В С Т А Н О В И В: В серпні 2022 року позивач ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до ГУПФУ у Львівській області, ГУПФУ в Житомирській області, в якому просила визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 08.07.2022 року №134650015678 про відмову у призначенні пенсії за віком відповідно до Закону України «Про державну службу»; зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області призначити позивачу пенсію за віком відповідно до ст. 37 Закону України від 16.12.1993 року №3723 «Про державну службу», п.п 10, 12 Закону України від 10.12.2015 року № 889 «Про державну службу» з часу звернення за призначенням такої пенсії, тобто з 08.07.2022 року. В обґрунтування своїх позовних вимог посилався на те, що позивач є пенсіонером та отримує пенсію за віком згідно із Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року № 1058-ІV (далі - Закон № 1058-ІV). Позивач звернулася до відповідача із заявою про перерахунок пенсії, а саме перехід на пенсію відповідно до Закону України «Про державну службу». Відповідач, розглянувши заяву про перерахунок пенсії відмовив в проведенні такого перерахунку у зв`язку із тим, що позивач не має достатнього стажу державної служби. Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 27 грудня 2022 року адміністративний позов задоволено; визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області від 08.07.2022 року о/р № НОМЕР_1 про відмову ОСОБА_1 у переході на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу»; зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області перевести ОСОБА_1 з пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», на пенсію за віком відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» №3723-ХІІ згідно заяви від 06.07.2022 року, зарахувавши до стажу державної служби періоди роботи з 04.07.2001 року. Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням суду першої інстанції, ГУПФУ у Львівській області оскаржило його в апеляційному порядку, яке, покликаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими, порушення судом норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою в задоволенні адміністративного позову відмовити. Свою апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що дія Закону України «Про державну службу» не поширюється на посадових осіб місцевого самоврядування, а тому періоди служби позивача на посадах в органах місцевого самоврядування з 04.07.2001 року, з відповідним присвоєнням рангу посадової особи місцевого самоврядування, не підлягають зарахуванню до стажу державної служби для визначення права на пенсію відповідно до Закону України «Про державну службу». Таким чином, відповідачем прийнято правомірне рішення про відмову у призначенні пенсії за віком відповідно до Закону №889. На підставі пункту 1 частини 1 статті 311 КАС України розгляд справи проводиться в порядку письмового провадження. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів дійшла переконання, що подана апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступних підстав. Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Львівській області та одержує пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року №1058. З трудової книжки ОСОБА_1 видно, що позивач з 17.12.1992 року по 04.01.1999 року працювала на посаді інспектора по призначенню пенсій та допомог Франківського райсоцзабезу, з 04.01.1999 року по 23.06.2003 року на посаді спеціаліста 1-ої категорії з призначення допомоги та компенсацій Франківського відділу соціального захисту населення, з 23.06.2003 року по 01.02.2016 року на посаді головного спеціаліста сектору контролю за призначенням соціальних виплат управління соціального захисту населення Франківської райадміністрації, з 01.02.2016 року по 16.05.2017 року на посаді спеціаліста першої категорії сектору прийняття заяв Франківського відділу соціального захисту, з 16.05.2017 року по 02.09.2019 року на посаді провідного спеціаліста сектору бухгалтерського обліку і звітності Франківського відділу соціального захисту, з 02.09.2019 року працює на посаді головного спеціаліста бухгалтерського обліку і звітності Франківського відділу соціального захисту. 06.07.2022 позивач звернулась до ГУПФ України у Львівській області із заявою про призначення/перерахунок пенсії, в якій просила здійснити перерахунок (перехід на інший вид пенсії/за віком згідно Закону України «Про державну службу»). 08.07.2022 року Головним управлінням Пенсійного фонду України у Львівській області прийнято рішення о/р № НОМЕР_1 про відмову ОСОБА_1 у переході на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу». Рішення мотивоване тим, що за даними трудової книжки ОСОБА_1 , стаж на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону №3723-ХІІ та актами Кабінету Міністрів України, становить 08 років 06 місяців 16 днів. Враховуючи зазначене, гр. ОСОБА_1 у переході на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу» на підставі заяви від 06.07.2022 року відмовлено, оскільки стажу державної служби недостатньо для вищезазначеного виду перерахунку. Не погоджуючись із таким рішенням Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області позивач звернулась до суду. Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що Головним управлінням Пенсійного фонду України у Житомирській області протиправно прийнято рішення від 08.07.2022 року о/р №134650015678, яким відмовлено ОСОБА_1 в переведенні на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 року № 889-VIII згідно заяви від 06.07.2022 року. Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, вважає їх вірними та такими, що відповідають нормам матеріального та процесуального права, а також фактичним обставинам справи з огляду на наступне. Принципи, правові та організаційні засади забезпечення публічної, професійної, політично неупередженої, ефективної, орієнтованої на громадян державної служби, визначаються Законом України «Про державну службу» № 889-VІІІ від 10 грудня 2015 року, який набрав чинності 01 травня 2016 року. Відповідно до статті 90 Закону № 889-VІІІ, пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Умови, за дотримання яких у осіб зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» № 3723-ХІІ від 16 грудня 1993 року, передбачені розділом ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України № 889-VІІІ. Відповідно до пункту 2 розділу ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України № 889-VІІІ з 01 травня 2016 року втратив чинність Закон України «Про державну службу» № 3723-ХІІ, крім статті 37, що застосовується до осіб, зазначених у пунктах 10 і 12 цього розділу. Згідно із пунктом 10 «Прикінцевих та перехідних положень» Закону України № 889-VIII державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону України «Про державну службу» № 3723-ХІІ від 16 грудня 1993 року та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» № 3723-ХІІ від 16 грудня 1993 року у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців. Відповідно до пункту 12 «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України № 889 для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону України «Про державну службу» № 3723-ХІІ від 16 грудня 1993 року та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» № 3723-ХІІ від 16 грудня 1993 року у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців. Таким чином, на думку апеляційного суду Прикінцевими та перехідними положеннями Закону України «Про державну службу» від 10 грудня 2015 року № 889-VІІІ передбачено, що за наявності у особи станом на 01 травня 2016 певного стажу держслужби (10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби, або 20 років стажу держслужби незалежно від того, чи працювала особа станом на 1 травня 2016 на держслужбі), така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» від 16 грудня 1993 року № 3723-ХІІ, але за певної додаткової умови: у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців. Водночас, для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, стаття 37 Закону України «Про державну службу» № 3723-ХІІ від 16 грудня 1993 року передбачає додаткові умови для наявності права на призначення пенсії державного службовця: певний вік і страховий стаж. Матеріалами справи підтверджено, що згідно записів в трудовій книжці позивачки, вона починаючи з 17.12.1992 року по даний час працювала на посадах у Львівській міській раді. Натомість, відповідачем до стажу державної служби зараховано період роботи з 17.12.1992 року по 03.07.2001 року, що становить 08 років 6 місяців 16 днів. Механізм обчислення стажу державної служби визначається Порядком обчислення стажу державної служби, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25.03.2016 року №229 (далі - Порядок №229). Як передбачено пунктом 6 Порядку №229 стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності Законом обчислюється відповідно до пункту 8 розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №889-VIII. Пунктом 8 Розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №889-VIII передбачено, що стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності цим Законом обчислюється у порядку та на умовах, установлених на той час законодавством. Так, згідно із пунктом 2 Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.1994 року №283 (далі - Порядок №283), до стажу державної служби зараховується робота (служба) на посадах в органах місцевого самоврядування, передбачених у статті 14 Закону України "Про службу в органах місцевого самоврядування", а також на інших посадах, не зазначених у цій статті, віднесених Кабінетом Міністрів України до відповідної категорії посад в органах місцевого самоврядування. Порядок віднесення посад працівників місцевих Рад народних депутатів та їх виконавчих комітетів до відповідних категорій посад державних службовців і присвоєння їм рангів державних службовців затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 18.04.1994 року №239 (далі - Порядок №239). Як передбачено п. 1 Порядку №239, до посади працівників місцевих Рад народних депутатів та їх виконавчих комітетів відносяться до шостої категорії, зокрема, посади заступників голів, секретарів виконкомів міських Рад народних депутатів і міст районного підпорядкування, селищних і сільських Рад народних депутатів; керівників відділів секретаріатів районних, районних у містах Києві та Севастополі Рад народних депутатів; керівників управлінь, самостійних відділів виконкомів районних у містах Рад народних депутатів; керівників відділів (підвідділів) та їх заступників у складі управлінь, самостійних відділів, апаратів виконкомів районних у містах Рад народних депутатів; радників, консультантів, спеціалістів управлінь, самостійних відділів обласних, Київської та Севастопольської міських Рад народних депутатів; радників, консультантів, спеціалістів виконкомів міських Рад міст обласного підпорядкування, їх управлінь, самостійних відділів та інші прирівняні до них посади. До стажу державної служби зараховуються час перебування на посадах в органах місцевого самоврядування, передбачених Законом України «Про службу в органах місцевого самоврядування» (п. 4 Порядку №229). Згідно висновків Верховного Суду у постанові від 10.05.2018 року у справі №351/1792/17, після набрання чинності Законом України «Про державну службу» №889-VIII положення законодавства в частині механізму обрахунку стажу державної служби не змінилися. Відповідно до статті 46 закону України «Про державну службу» №889-VIII та пункту 4 Порядку №229, час перебування на посадах в органах місцевого самоврядування, передбачених Законом України «Про службу в органах місцевого самоврядування» зараховується до стажу державної служби. Таким чином, стаж роботи позивача на посадах в органах місцевого самоврядування зараховується до стажу державного службовця. Станом на момент звернення позивача до пенсійного органу із заявою від 06.07.2022 року про перехід на пенсію за іншим законом вона досягла 61 років та мала необхідний стаж державної служби (10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби, або 20 років незалежно від того, чи працювала особа станом на 01.05.2016 року на державній службі), тому мала право на перехід на пенсію за Законом України «Про державну службу» №3723-XII. Аналізуючи наведене, колегія суддів вважає вірним висновок суду попередньої інстанції про підставність та обґрунтованість позовних вимог. Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В частині решти доводів апеляційної скарги колегія суддів враховує, що, оцінюючи наведені сторонами доводи, апеляційний суд виходить з того, що всі конкретні, доречні та важливі доводи, наведені сторонами, були перевірені та проаналізовані судом першої інстанції, та їм було надано належну правову оцінку. Право на вмотивованість судового рішення є складовою права на справедливий суд, гарантованого ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого у Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії», параграфи 29 - 30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх. У рішенні «Петриченко проти України» (параграф 13) Європейський суд з прав людини вказував на те, що національні суди не надали достатнього обґрунтування своїх рішень, та не розглянули відповідні доводи заявника, навіть коли ці доводи були конкретними, доречними та важливими. Наведене дає підстави для висновку, що доводи сторін у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду. Інші зазначені в апеляційній скарзі обставини, окрім вищеописаних обставин, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді. З огляду на наведене, суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, а тому підстав для скасування рішення колегія суддів не знаходить і вважає, що апеляційну скаргу на нього слід залишити без задоволення. Керуючись ст.ст. 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд,- П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 27 грудня 2022 року у справі №380/11212/22 без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий суддя Л. Я. Гудим судді О. М. Довгополов В. В. Святецький