Постанова Сьомий апеляційний адміністративний суд № 240/3451/22

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 240/3451/22 Головуючий суддя 1-ої інстанції - Майстренко Наталія Миколаївна Суддя-доповідач - Сушко О.О. 14 березня 2023 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Сушка О.О. суддів: Залімського І. Г. Мацького Є.М. , розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 01 листопада 2022 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії, В С Т А Н О В И В : позивач звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив визнати протиправним і скасувати рішення відповідача про відмову у призначенні йому пенсії від 03.09.2021 №60600-02108/66232; зобов`язати відповідача повторно розглянути заяву позивача від 19.08.2021 про призначення пенсії за віком відповідно до абз.1 ч.1 ст.26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" та призначити йому пенсію з моменту звернення із врахуванням стажу роботи в колгоспі ім.Леніна з 18.10.1978 по 30.06.1981 та строку військової служби. Відповідно до рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 01 листопада 2022 року позов задоволено повністю. Не погоджуючись з вказаним рішенням відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане рішення та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позову. Розглянувши матеріали справи, колегія суддів апеляційної інстанції, дійшла висновку, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, виходячи з наступного. Судом першої інстанції та під час апеляційного провадження встановлено, що позивач звертався до відповідача із заявою про призначення йому пенсії за віком. Листом від 03.09.2021 №60600-02108/66232 відповідач повідомив позивачу про відмову у призначенні пенсії через не зарахування до страхового стажу період роботи в колгоспі ім.Леніна з 18.10.1978 по 30.06.1981 та строк військової служби. З урахуванням наявного підтверджений стаж становить 27 років 1 місяць 8 днів. Повідомлено, що позивач матиме право на призначення пенсії по досягненню 63 річного віку. Суд першої інстанції при ухваленні оскарженого рішення виходив з обґрунтованості та доведеності позовних вимог, а відтак наявності підстав для задоволення адміністративного позову. Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне. Так, за приписами статті 8 Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV "Про загальнообов`язкове пенсійне страхування" право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж. Розмір страхового стажу (стажу роботи) є одним із основних чинників для визначення розміру пенсійних виплат. В силу ст.24 Закону України "Про пенсійне забезпечення", страховий стаж - це період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. Страховий стаж з 01.01.2004 обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону, за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку (до 01.01.2004) - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом. Розмір пенсії кожної особи, обчислений за нормами Закону, є індивідуальним і залежить від набутого особою страхового стажу та отримуваної заробітної плати та обчислюється як добуток осучасненої заробітної плати на коефіцієнт страхового стажу. Для кожного пенсіонера визначається коефіцієнт страхового стажу (в залежності від кількості відпрацьованих місяців) та індивідуальний коефіцієнт заробітку, від якого залежить середньомісячний заробіток для обчислення пенсії. Величина зазначених коефіцієнтів впливає на розмір пенсійної виплати. Заробітна плата для обчислення пенсії визначається як добуток середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії на індивідуальний коефіцієнт заробітної плати. Період, за який враховується заробітна плата не може бути меншим, ніж 60 календарних місяців. Статтею 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За змістом п.1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.93 р. №637, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. У відповідності до п.20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.93 р. № 637, у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників. Зі змісту трудової книжки позивача НОМЕР_1 встановлено, що записом №1 підтверджується факт прийняття позивача на роботу в колгосп ім.Леніна 18.10.1978. Згідно запису №2 позивача виключено з членів колгоспу з 30.06.1981 за власною заявою. Натомість відповідачем не зараховано вказаний період роботи до страхового стажу у зв`язку з відсутністю документів щодо встановлення мінімуму трудової участі в громадському господарстві та його виконання. Слід зауважити, що записи №1, 2 в трудовій книжці позивача внесені в повному обсязі, в чіткій послідовності, за відсутності виправлень та з наявними відбитками печатки колгоспу ім.Леніна. Згідно записів про трудову участь у колективному господарстві за 1978 рік з прийнятого мінімуму у 260 днів, за позивачем рахується 92 дні (у зв`язку з зарахуванням на роботу 18.10.1978) та у 1979 році з прийнятих 260 днів - 98 днів (не повний робочий рік у зв`язку зі службою в рядах Радянської Армії). Запис про службу здійснено на підставі військового квитка. Так, спільним наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України та Міністерства соціального захисту населення України №58 від 29.07.1993, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 17.08.1993 за №110 затверджено Інструкцію про порядок ведення трудових книжок працівників (далі - Інструкція). Пунктом 2.4. вказаної Інструкції передбачено, що усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження); записи виконуються арабськими цифрами; записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення. Тобто, відповідальним за заповнення трудової книжки, в т.ч. внесення до неї записів є підприємство роботодавець. Положеннями Закону №1058-ІV підставою для призначення пенсії визначено наявність страхового стажу необхідного розміру, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки. Суд зауважує на тому, що не всі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальною обставиною є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці. Відповідно п. 4 постанови Кабінету Міністрів України "Про трудові книжки працівників" від 27.04.1993 № 301, відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, представництва іноземного суб`єкта господарювання. За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність. Відтак, працівник не відповідає за правильність записів у трудовій книжці та не повинен контролювати роботодавця щодо її заповнення. На особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у трудовій книжці. Отже, законодавцем покладено обов`язок ведення трудових книжок на адміністрацію підприємств, тому її не належне ведення не може позбавити позивача права на включення спірного періоду роботи до його страхового стажу і на отримання пенсії з врахуванням такого періоду. Слід зазначити, що матеріали справи не містять доказів вчинення відповідачем дій, що спрямовані на отримання будь-яких додаткових документів щодо підтвердження трудового стажу позивача. Крім того суду не надано доказів у підтвердження того, що дані трудової книжки позивача (в частині спірного періоду роботи) містять неправдиві або недостовірні відомості чи були предметом судового розгляду. На звернення адвоката Державний архів Луганської області листом від 10.01.2022 №07/2-13/28 повідомив, що документи з кадрових питань: накази з особового складу, особові рахунки, відомості нарахування заробітної плати, зберігаються в архівних підрозділах юридичних осіб 75 років і не підлягають передачі в Держархів. У разі припинення юридичної особи, документи з кадрових питань (особового складу) передаються правонаступнику або в трудовий архів за місцем знаходження юридичної особи. У зв`язку з тим, що колективне сільськогосподарське підприємство ім.Леніна Антрацитівського району розташовувалось, на сьогодні, на тимчасово непідконтрольній українській владі території - у с. Д`якове Антрацитівського району, перенаправити запит за належністю та надання відповіді по суті, на жаль, не є можливим. Таким чином, вказаний період роботи позивача слід зарахувати до стажу роботи для призначення пенсії, оскільки він підтверджений належним чином оформленими записами в трудовій книжці. При обранні способу відновлення порушеного права позивача слід виходити з того, що спосіб відновлення порушеного права позивача має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення. В силу частини 1 статті 45 Закону №1058-ІV пенсія призначається з дня звернення за пенсією. Позивач звернувся із заявою про призначення пенсії 19.08.2021, що не заперечується сторонами. Отже, пенсія підлягає призначенню саме з 19.08.2021. З огляду на відсутність доказів на підтвердження сумнівів відповідача у зарахуванні стажу позивача для призначення пенсії, зокрема періоду роботи в колективному господарстві та служби в рядах Радянської Армії з 18.10.1978 по 30.06.1981, необхідне зобов`язати відповідача призначити пенсію позивачу за віком, саме з 19.08.2021. Таким чином, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства, яке регулює спірні правовідносини, та повністю спростовуються встановленими у справі обставинами. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області залишити без задоволення, а рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 01 листопада 2022 року - без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає. Головуючий Сушко О.О. Судді Залімський І. Г. Мацький Є.М.