Постанова 4854 № 400/3003/21

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ________________________________________________________________________________ П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 02 березня 2023 р.м.ОдесаСправа № 400/3003/21 Час і місце ухвалення рішення суду 1 інстанції: 15:21 год., м. Миколаїв; Дата складання повного тексту рішення суду 1 інстанції: 09.07.2021 року; Головуючий в 1 інстанції: Лебедєва Г. В. П`ятий апеляційний адміністративний суд в складі колегії: Головуючого судді Єщенка О.В. суддів Турецької І.О. Шеметенко Л.П. За участю: секретаря Бучко О.С. представника апелянтів Добрікової І.В. позивача ОСОБА_1 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Миколаївської обласної прокуратури та Офісу Генерального прокурора на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 07 липня 2021 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Тринадцятої кадрової комісії (Кадрова комісія №13), Миколаївської обласної прокуратури, Офісу Генерального прокурора про визнання протиправними та скасування рішення, наказу, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,- В С Т А Н О В И В: 29.04.2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду першої інстанції з позовом, в якому просив: визнати протиправним та скасувати рішення Тринадцятої кадрової комісії «Про неуспішне проходження прокурором атестації» від 18.03.2021 року №2; визнати протиправним та скасувати наказ керівника Миколаївської обласної прокуратури від 02.04.2021 року №436-к про звільнення з посади прокурора Южноукраїнського відділу Первомайської місцевої прокуратури Миколаївської області; поновити на посаді прокурора Южноукраїнського відділу Вознесенської окружної прокуратури Миколаївської області; стягнути на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу, починаючи з 05.04.2021 року по дату прийняття рішення у справі. В обґрунтування позову зазначено, що з 2003 року позивач проходив службу з органах прокуратури, у тому числі на посаді прокурора Южноукраїнського відділу Первомайської місцевої прокуратури Миколаївської області. На виконання приписів «Прикінцеві і перехідні положення» Закону №113-ІХ та Порядку №221 позивач успішно пройшов перший та другий етапи атестації прокурорів, а саме: склав іспит у формі анонімного тестування з використанням комп`ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора; іспит у формі анонімного тестування на загальні здібності та навички з використанням комп`ютерної техніки, у зв`язку і чим був допущений до наступного етапу атестації з виконання практичного завдання та проведення співбесіди з метою виявлення відповідності вимогам професійної компетентності, етики та доброчесності. На засіданні, що відбулось 18.03.2021 року, Тринадцятою кадровою комісією прийнято рішення про неуспішне проходження прокурором атестації, яке в подальшому стало підставою для видання керівником Миколаївської обласної прокуратури наказу від 02.04.2021 року №436-к про звільнення позивача з посади прокурора Южноукраїнського відділу Первомайської місцевої прокуратури Миколаївської області. Оспорюючи правомірність та обґрунтованість рішень відповідачів, посилаючись на положення статтей 16, 51 Закону України «Про прокуратуру», позивач наголошує на особливому порядку призначення прокурора на посаду та можливості звільнення прокурора і припинення його повноважень виключно з підстав та в порядку, передбачених законом. При цьому, застосовуючи правову підставу, передбачену у пункті 9 частині 1 статті 51 Закону України «Про прокуратуру», під час звільнення позивача з посади прокурора та органів прокуратури, відповідачем неправомірно проігноровано відсутність факту ліквідації, реорганізації органу прокуратури або скорочення кількості прокурорів органу прокуратури. Вказаними положеннями закону про прокуратуру не передбачається і звільнення прокурора з посади на підставі рішення кадрової комісії про неуспішне проходження прокурором відповідного етапу атестації. Одночасно наголошуючи на тому, що рішення кадрової комісії не відповідає критерію обґрунтованості та правомірності, позивач вказує, що в порушення положень пунктів 9, 10, 11 розділу ІV Порядку №221 висновки відповідача про неуспішне проходження прокурором атестації через наявність сумнівів щодо відповідності дій позивача вимогам професійної етики, доброчесності та професійної компетентності належним чином не мотивовано та не підтверджено належними та достовірними доказами. Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 07 липня 2021 року адміністративний позов задоволено частково. Суд визнав протиправним та скасував рішення №2 Кадрової комісії №13 від 18.03.2021 року «Про неуспішне проходження ОСОБА_1 атестації». Визнав протиправним та скасував наказ керівника Миколаївської обласної прокуратури від 02.04.2021 року №436к про звільнення ОСОБА_1 з посади прокурора Южноукраїнського відділу Первомайської місцевої прокуратури Миколаївської області. Поновив ОСОБА_1 на посаді прокурора Южноукраїнського відділу Первомайської місцевої прокуратури Миколаївської області з 03.04.2021 року. Стягнув з Миколаївської обласної прокуратури на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу, починаючи з 05.04.2021 по 07.07.2021 року у сумі 95 765,04 грн. У решті позовних вимог суд відмовив. Допустив негайне виконання рішення в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді прокурора Южноукраїнського відділу Первомайської місцевої прокуратури Миколаївської області та в частині стягнення середнього заробітку в межах суми стягнення за один місяць у розмірі 31 921,68 грн. На підтвердження своєї позиції, суд першої інстанції вказував на відсутність в оскаржуваному рішенні Тринадцятої кадрової комісії мотивів його прийняття, посилань на конкретні обставини і підстави, а також відсутність у відповідачів будь-яких доказових доводів, які б слугували і стали підставою для висновків Тринадцятої кадрової комісії, за яких позивач не відповідає законодавчо визначеним критеріям для зайняття посади прокурора, перевірка на наявність яких здійснюється в межах процедури добору на вакантні посади прокурорів, є достатнім та самостійним підґрунтям для визнання його протиправним та скасування. За висновком суду першої інстанції, оскаржуване рішення Тринадцятої кадрової комісії щодо позивача не відповідає критеріям обґрунтованості та безсторонності, оскільки відповідачами не надано належних та достатніх доказів, які мали вирішальне значення для його прийняття, не наведено достовірних даних, які були взяті Тринадцятою кадровою комісією до уваги при прийнятті спірного рішення. Також суд першої інстанції відхилив доводи позивача щодо відсутності факту ліквідації чи реорганізації прокуратури області та відсутність підстав для звільнення, оскільки підпунктом 2 п. 19 розд. II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону №113-ІХ визначено, що прокурори, які на день набрання чинності цим Законом займають посади у Генеральній прокуратурі України, регіональних прокуратурах, місцевих прокуратурах, військових прокуратурах, звільняються Генеральним прокурором, керівником регіональної (обласної) прокуратури з посади прокурора на підставі пункту 9 частини 1 статті 51 Закону України «Про прокуратуру» за умови наявності рішення кадрової комісії про неуспішне проходження атестації прокурором Генеральної прокуратури України, регіональної прокуратури, місцевої прокуратури, військової прокуратури. Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування обставин справи, Миколаївська обласна прокуратура подала апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову у повному обсязі. В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначено, що судом першої інстанції не надано належної правової оцінки приписам пункту 19 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону №113-ІХ і помилково не враховано, що прокурори, які на день набрання чинності цим законом займають посади, зокрема, у регіональних прокуратурах, звільняються керівником відповідної регіональної (обласної) прокуратури з посади прокурора на підставі пункту 9 частини 1 статті 51 Закону України «Про прокуратуру» за умови наявності рішення кадрової комісії про неуспішне проходження атестації. Зазначені норми закону є спеціальними, мають імперативний характер та підлягають безумовному виконанню уповноваженими органами та їх посадовими особами. Акцентуючи увагу на тому, що позивач у спірних правовідносинах перебував у стані правової визначеності та усвідомлював юридичні наслідки не проходження одного з етапів атестації, а також відсутності у кадрової комісії обов`язку юридично доводити чи детально встановлювати невідповідність прокурора конкретному критерію (професійна компетентність, професійна етика, доброчесність), достатності визначення кадровою комісією обґрунтованих сумнівів щодо рівня компетентності прокурора, його відповідності вимогам професійної етики і доброчесності, апелянт наполягає на відсутності у суду повноважень здійснювати переоцінку дискреційних висновків комісії, правомірності наказу про звільнення позивача з посади прокурора та органів прокуратури. Також, не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, Офіс Генерального прокурора подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову у повному обсязі. В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначено, що судом першої інстанції не надано належної правової оцінки положенням Закону №113-ІХ, Порядку №221 та обставинам справи і помилково залишено поза увагою те, що оцінка критеріїв професійної етики та доброчесності покладається саме на членів кадрової комісії і ґрунтується на засадах рівноправності та співпричетності до рішення. Процедура перевірки доброчесності прокурорів кадровими комісіями у межах атестації та перевірка їх декларацій НАЗК в рамках повної перевірки є різними процесами, які прямо визначені різними законами, мають різний предмет та мету, різні інструменти її досягнення та різні результати. Додає, що заперечення можливості кадрових комісій самостійно реалізовувати свої повноваження, які прямо передбачені Законом №113-ІХ, надавати оцінку доброчесності прокурора за результатами опрацювання масиву даних у тому числі тих, які знаходяться у вільному доступі, зокрема на офіційному сайті НАЗК, дослідження членами кадрової комісії всіх матеріалів атестації прокурора, означало б абсолютну неможливість провести атестацію у передбачений законом спосіб та строк. У зв`язку із чим, апелянт наполягає на тому, що відповідність витрат і майна прокурора та членів його сім`ї, а також близьких осіб задекларованим доходам, у тому числі перевірка відповідних декларацій, поданих прокурором відповідно до законодавства є предметом дослідження кадровою комісією дотримання прокурором правил професійної етики та доброчесності. Законодавець, поклавши на кадрові комісії обов`язки визначати дотримання прокурором професійної етики і доброчесності, у тому числі шляхом дослідження відповідності витрат і майна прокурора та членів його сім`ї, а також близьких осіб задекларованим доходам, не поставив кадрові комісії в залежність від необхідності попередньо отримати відповідне процесуальне рішення спеціально уповноваженого органу (НАЗК). Враховуючи те, що кадрова комісія діяла на виконання своїх повноважень та з дотриманням чинного законодавства, мотивовано у межах своєї компетенції, апелянт вказує на повну необґрунтованість адміністративного позову та відсутність підстав для його задоволення. У відзиві на апеляційні скарги ОСОБА_1 посилається на необґрунтованість доводів апелянтів, правильність висновків суду першої інстанції та відсутність обставин для скасування судового рішення. Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 06 жовтня 2021 року скасовано рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 07 липня 2021 року та прийнято нову постанову про відмову у задоволенні позову. Суд апеляційної інстанції при перегляді рішення суду першої інстанції на предмет відповідності рішення кадрової комісії від 18 березня 2021 року Порядку №221 в частині мотивів та підстав для прийняття рішення про неуспішне проходження атестації прокурором ОСОБА_1 вказував, що позивач користується нерухомим майном, яке придбане 06 червня 2016 року та оформлене на його тещу. На запитання комісії про те, чи дозволяли доходи його тещі купити вказану квартиру та про підтвердження походження таких доходів, якою він та його сім`я користуються відповідно до декларацій за 2017-2019 роки, відповів, що купувала квартиру теща зі своїх заощаджень, частину коштів надали його батьки. При цьому, позивач повідомив комісії, що його теща пенсіонер, на запитання членів комісії про походження коштів у пенсіонера на купівлю квартири вичерпної аргументованої відповіді не надав. Встановлено, що вищевказана квартира розміщена у новобудові, а дослідження комісією у відкритих джерелах оголошень про продаж квартир у м. Миколаїв за вказаною адресою вартість подібних квартиру м. Миколаєві варіюється від 18 до 22 тис. грн. за м2, загальна вартість подібної квартири може складати близько 70 тис. дол. США. За обставин ненадання позивачем кадровій комісії переконливих пояснень щодо наявних фінансових можливостей саме тещею прокурора, колегія суддів апеляційної інстанції вважала, що рішення кадрової комісії ґрунтується на належних доводах та мотивах про невідповідність позивача вимогам доброчесності. Крім того встановлено, що в деклараціях прокурора за 2015-2019 роки є невідповідність між вказаними у них доходами із здійсненими витратами. Зокрема позивачем у 2018 році придбано автомобіль TOYOTA HIGHLANDER вартістю 570 тис. грн., з його пояснень вбачається, що вказані кошти є заробленими за період з 2015 по 2018 роки, водночас пояснення щодо наявності достатньої кількості коштів на придбання ним автомобілю, з урахуванням інших життєво необхідних витрат про які не вказано, є нещирими та такими, що не узгоджуються з даними декларацій. З огляду на зазначене, колегія суддів також погодилась з висновком комісії щодо невідповідності позивача вимогам доброчесності, з вищевикладених обставин. Суд апеляційної інстанції зробив висновок, що рішення кадрової комісії про неуспішне проходження ОСОБА_1 атестації щодо невідповідності позивача вимогам доброчесності, з підстав невідповідності способу життя отриманим доходам, є законним та обґрунтованим, та таким, що не підлягає скасуванню. Постановою Верховного Суду від 27 жовтня 2022 року частково задоволено касаційну скаргу ОСОБА_1 Скасовано постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 06 жовтня 2021 року. Справу направлено на новий розгляд до П`ятого апеляційного адміністративного суду. Скасовуючи постанову апеляційного суду та направляючи справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, Верховний Суд вказав, що серед іншого у спірному рішенні кадрової комісії зазначено, що за результатами перевірки доброчесності прокурорів, відповідно до пункту 13 Розділу II Порядку проведення таємної перевірки доброчесності прокурорів в органах прокуратури України, затвердженого наказом Генерального прокурора України від 16 червня 2016 року № 205 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17 червня 2016 року за № 9875/29005, управлінням внутрішньої безпеки Генеральної інспекції Генеральної прокуратури України складено довідку №9 25/2-3585 ра- 17 від 02 жовтня 2017 року про те, що керівник Первомайської місцевої прокуратури Миколаївської області ОСОБА_1 не пройшов таємну перевірку доброчесності. Проте з матеріалів справи не вбачається, що судом було досліджено вказану довідку і її висновки відповідають викладеним в ній мотивам. Не підтверджені також доказами обставини позаслужбового спілкування позивача з адвокатом, відносно якого направлено до суду обвинувальний акт у кримінальному провадженні №942017150000000045 щодо отримання та подальшою ним передачею прокурору грошових коштів в сумі 192 тис. грн., неправомірної вигоди задля зміни особі обвинувачення на менш тяжкий злочин та сприяння у призначенні судом більш м`якого покарання. Крім того, у матеріалах справи відсутній так званий «опитувальник» щодо запитань членів кадрової комісії та відповідей позивача відносно обставин, за яких позивач користується нерухомим майном, яке придбане 06 червня 2016 року та оформлене на його тещу м. Миколаєві, та можливість придбання автомобіля TOYOTA HIGHLANDER вартістю 570 тис. грн. у 2018 році, за кошти зароблені за період з 2015 по 2018 роки. Без належного дослідження залишено судом і поняття морально-етичної складової та який причинно-наслідковий зв`язок між зазначеними у спірному рішенні діями позивача із дотриманням принципу доброчесності прокурора. Виходячи із суті спірних правовідносин у цій справі, Верховний Суд вказав, що суду апеляційної інстанції під час перевірки рішення кадрової комісії, не втручаючись у дискреційні повноваження вказаної та керуючись завданнями адміністративного судочинства, необхідно дослідити довідку Генеральної інспекції Генеральної прокуратури України №9 25/2-3585 ра-17 від 02 жовтня 2017 року про непроходження позивачем таємної перевірки доброчесності, докази факту позаслужбового спілкування позивача з адвокатом, відносно якого направлено до суду обвинувальний акт у кримінальному провадженні №942017150000000045 щодо отримання та подальшою ним передачею прокурору грошових коштів в сумі 192 тис. грн., «опитувальник» щодо запитань членів кадрової комісії відносно обставин, за яких позивач користується нерухомим майном, яке придбане 06 червня 2016 року та оформлене на його тещу м. Миколаєві та можливість придбання автомобіля TOYOTA HIGHLANDER вартістю 570 тис. грн. у 2018 році, за кошти зароблені за період з 2015 по 2018 роки, пояснення позивача та надані ним документи на підтвердження наданих ним пояснень щодо фактів встановлених цією комісією під час проведення співбесіди та з`ясувати, чи спростовують або підтверджують вони висновки комісії, які стали підставою для прийняття спірного рішення. Так, одержавши справу на новий розгляд, ухвалою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 22 листопада 2022 року зобов`язано Офіс Генерального прокурора, Миколаївську обласну прокуратуру надати до П`ятого апеляційного адміністративного суду наступні докази: 1) довідку Генеральної інспекції Генеральної прокуратури України № 9 25/2-3585 ра- 17 від 02 жовтня 2017 року про непроходження позивачем таємної перевірки доброчесності; 2) факту позаслужбового спілкування позивача з адвокатом, відносно якого направлено до докази суду обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 942017150000000045 щодо отримання та подальшою ним передачею прокурору грошових коштів в сумі 192 тис. грн.; 3) «опитувальник» щодо запитань членів кадрової комісії відносно обставин, за яких позивач користується нерухомим майном, яке придбане 06 червня 2016 року та оформлене на його тещу м. Миколаєві та можливість придбання автомобіля TOYOTA HIGHLANDER вартістю 570 тис. грн. у 2018 році, за кошти зароблені за період з 2015 по 2018 роки; 4) пояснення позивача та надані ним документи на підтвердження наданих ним пояснень щодо фактів встановлених цією комісією під час проведення співбесіди. 09.12.2022 року від Офісу Генерального прокурора на вимогу апеляційного суду надійшли: довідка про результати таємної перевірки доброчесності прокурора; копії матеріалів з кримінального провадження та копії матеріалів, які використовувались кадровими комісіями під час проведення співбесіди із прокурором. З приводу надання на вимогу суду «опитувальника» щодо запитань членів комісії стосовно майна прокурора, яке перебуває у його користуванні, Офіс Генерального прокурора послався на відсутність технічної можливості надати такі докази та зауважив на наявність у кадрової комісії права, але не обов`язку, щодо одержання від прокурора відповідних пояснень. Судом першої інстанції з`ясовано та як встановлено під час апеляційного розгляду, ОСОБА_1 з 2003 року працював на різних посадах в органах прокуратури Миколаївської області. З 16 грудня 2020 року позивач працював на посаді прокурора Южноукраїнського відділу Первомайської місцевої прокуратури Миколаївської області. На виконання пункту 10 розділу ІІ «Прикінцеві і перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» ОСОБА_1 в жовтні 2019 року подав Генеральному прокурору заяву про переведення на посаду прокурора в окружній прокуратурі та про намір пройти атестацію. У заяві позивач також підтвердив своє ознайомлення та згоду з умовами та процедурами проведення атестації, визначеними у Порядку проходження прокурорами атестації, затвердженому наказом Генерального прокурора. Також, підтвердив усвідомлення та згоду, що у разі неуспішного проходження будь-якого з етапів атестації, передбаченого Порядком, а також за умови настання однієї з підстав, передбачених пунктом 19 розділу ІІ «Прикінцеві і перехідні положення» Закону, його буде звільнено з посади прокурора. Позивач був викликаний для складання іспиту у формі анонімного тестування з використанням комп`ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора та складання іспиту у формі анонімного тестування на загальні здібності та навички з використанням комп`ютерної техніки на 20 жовтня 2020 року та для складання іспиту у формі анонімного тестування на загальні здібності та навички з використанням комп`ютерної техніки на 03 листопада 2020 року. Після успішного проходження перших двох етапів, позивача допущено до третього етапу - співбесіди. На засіданні, оформленому протоколом від 18.03.2021 року за №10, Тринадцятою кадровою комісією з атестації прокурорів регіональних прокуратур, враховуючи результати проведення співбесіди з метою виявлення професійної етики та доброчесності, ухвалено рішення про неуспішне проходження прокурором ОСОБА_1 атестації. Так, у рішенні від 18.03.2021 року №2 (додаток до протоколу від 18.03.2021 року за №10) Комісією зазначено, що під час проведення співбесіди, комісія з`ясувала обставини, які свідчать про невідповідність прокурора Южноукраїнського відділу Первомайської місцевої прокуратури Миколаївської області ОСОБА_1 вимогам професійної компетентності, професійної етики та доброчесності, зокрема, відповідно до матеріалів службового розслідування, проведеного за фактом можливої недоброчесності керівника Первомайської місцевої прокуратури Миколаївської області ОСОБА_1 , підтверджено факт позаслужбового спілкування позивача з адвокатом, відносно якого направлено до суду обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 942017150000000045 щодо отримання та подальшою ним передачею прокурору грошових коштів в сумі 192 тис. грн. неправомірної вигоди задля зміни особі обвинувачення на менш тяжкий злочин та сприяння у призначенні судом більш м`якого покарання. Як встановлено під час проведення досудового розслідування у вищевказаному кримінальному провадженні керівник Первомайської місцевої прокуратури Миколаївської області ОСОБА_1 неодноразово спілкувався телефонним зв`язком з адвокатом. Зокрема, встановлено, що позивач з 22 лютого 2017 року пo 03 березня 2017 року спілкувався пo телефону з адвокатом 12 разів та шляхом направлення текстових повідомлень. Враховуючи, що державне обвинувачення у кримінальному провадженні № 12016150110001469 за обвинуваченням особи підтримував прокурор Первомайської місцевої прокуратури Миколаївської області, то відповідно до статті 341 КПК України зміна обвинувачення підлягала погодженню з керівником Первомайської місцевої прокуратури Миколаївської області Залуцьким С.В. У зв`язку з чим у комісії були підстави вважати, що позивач мав отримати за посередництвом неправомірну вигоду, оскільки в його повноваженнях було погодження зміни обвинувачення у кримінальному провадженні. Під час співбесіди позивач не заперечував спілкування з адвокатом та не вбачав в цьому порушень пояснюючи це виключно службовою необхідністю. Неодноразове спілкування з адвокатом та отримання на його мобільний телефон дзвінків та текстових повідомлень на переконання комісії свідчить про вступ позивача у позаслужбові стосунки з адвокатом та є проявом поведінки, яка створює враження корупційних дій, шкодить його репутації та авторитету органів прокуратури, викликає негативний суспільний резонанс. Крім викладеного, на підставі дослідження матеріалів атестації, у тому числі отриманих пояснень прокурора, у комісії були наявні сумніви щодо достовірності відомостей, вказаних в декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, в частині прав на об`єкти нерухомого майна, відповідності майна, яке знаходиться у власності та користуванні прокурора й членів його сім`ї, їхнім законним доходам. Правомірності та джерел походження грошових коштів (заощаджень) прокурора та його близьких родичів. Зокрема, в ході дослідження матеріалів атестації та отриманих пояснень прокурора, у комісії були сумніви щодо відповідності позивача критерію доброчесності у зв`язку із користуванням нерухомим майном, яке придбане 06 червня 2016 року та оформлене на його тещу. На запитання комісії про те, чи дозволяли доходи його тещі купити вказану квартиру та про підтвердження походження таких доходів, якою він та його сім`я користуються згідно до декларацій за 2017-2019 роки, позивач відповів, що купувала квартиру теща зі своїх заощаджень, частину коштів надали його батьки. При цьому повідомив комісії, що його теща пенсіонер, на запитання членів комісії про походження коштів у пенсіонера на купівлю квартири вичерпної аргументованої відповіді не надав. Встановлено, що вищевказана квартира розміщена у новобудові, а дослідження комісією у відкритих джерелах оголошень про продаж квартир у м. Миколаїв за вказаною адресою вартість подібних квартиру м. Миколаєві варіюється від 18 до 22 тис. грн. за м2, загальна вартість подібної квартири може складати близько 70 тис. дол. США. Враховуючи, що теща позивача є пенсіонеркою, а про інші її доходи крім пенсії позивачем не зазначено, комісія мала сумнів щодо наявних фінансових можливостей саме тещею прокурора. З огляду на що, комісія мала сумніви щодо відповідності прокурора вимогам професійної етики та доброчесності у частині користування майном третіх осіб. Також, комісією встановлено, що в деклараціях прокурора за 2015-2019 р.р. є невідповідність між вказаними у них доходами із здійсненими витратами. Зокрема позивач у 2018 році придбано автомобіль TOYOTA HIGHLANDER вартістю 570 тис. грн., з його пояснень вбачається, що вказані кошти є заробленими за період з 2015 по 2018 роки, водночас у висновку зазначено, що пояснення щодо наявності достатньої кількості коштів на придбання ним автомобілю, з урахуванням інших життєво необхідних витрат про які не вказано, є нещирими та такими, що не узгоджуються з даними декларацій. Крім викладеного, комісією враховувалися і те, що за результатами перевірки доброчесності прокурорів, відповідно до пункту 13 Розділу II Порядку проведення таємної перевірки доброчесності прокурорів в органах прокуратури України, затвердженого наказом Генерального прокурора України від 16 червня 2016 року № 205 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17 червня 2016 року за № 9 875/29005, управлінням внутрішньої безпеки Генеральної інспекції Генеральної прокуратури України складено довідку №9 25/2-3585 ра- 17 від 02 жовтня 2017 року про те, що керівник Первомайської місцевої прокуратури Миколаївської області ОСОБА_1 не пройшов таємну перевірку доброчесності. У зв`язку з цим, прокурор Южноукраїнського відділу Первомайської місцевої прокуратури Миколаївської області ОСОБА_1 неуспішно пройшов атестацію. Наказом Миколаївської обласної прокуратури від 02.04.2021 року №436к відповідно до пункту 3, підпункту 2 пункту 19 розділу ІІ «Прикінцеві і перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» ОСОБА_1 з 05 квітня 2019 року звільнено з посади прокурора Южноукраїнського відділу Первомайської місцевої прокуратури Миколаївської області та органів прокуратури на підставі пункту 9 частини 1 статті 51 Закону України «Про прокуратуру» та рішення Тринадцятої кадрової комісії від 18.03.2021 року №2. Не погоджуючись із рішеннями відповідачів, посилаючись на їх неправомірність та необґрунтованість, позивач звернувся до суду із цим позовом, в якому ставиться питання про їх скасування, поновлення на посаді в органі прокуратури та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів виходить з наступного. За приписами частини 2 статті 3 Конституції України права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави. В силу вимог частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Статтею 4 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 року №1697-VII встановлено, що організація та діяльність прокуратури України, статус прокурорів визначаються Конституцією України, цим та іншими законами України, чинними міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Цим же Законом забезпечуються гарантії незалежності прокурора, зокрема щодо особливого порядку його призначення на посаду, звільнення з посади, притягнення до дисциплінарної відповідальності тощо. З 25 вересня 2019 року, із набранням чинності Законом України від 19.09.2019 року №113-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури», до Закону №1697-VII внесено ряд змін. Зокрема, в тексті Закону №1697-VII слова «Генеральна прокуратура України», «регіональні прокуратури», «місцеві прокуратури» замінено відповідно на «Офіс Генерального прокурора», «обласні прокуратури», «окружні прокуратури». Згідно з пунктами 6, 7 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №113-ІХ, з дня набрання чинності цим Законом усі прокурори Генеральної прокуратури України, регіональних прокуратур, місцевих прокуратур, військових прокуратур вважаються такими, що персонально попереджені у належному порядку про можливе майбутнє звільнення з посади на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України «Про прокуратуру». Прокурори, які на день набрання чинності цим Законом займають посади прокурорів у Генеральній прокуратурі України, регіональних прокуратурах, місцевих прокуратурах, військових прокуратурах, можуть бути переведені на посаду прокурора в Офісі Генерального прокурора, обласних прокуратурах, окружних прокуратурах лише у разі успішного проходження ними атестації, яка проводиться у порядку, передбаченому цим розділом. Пунктом 10 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №113-ІХ, встановлено, що прокурори Генеральної прокуратури України, регіональних прокуратур, місцевих прокуратур, військових прокуратур (у тому числі ті, які були відряджені до Національної академії прокуратури України для участі в її роботі на постійній основі) мають право в строк, визначений Порядком проходження прокурорами атестації, подати Генеральному прокурору заяву про переведення на посаду прокурора в Офісі Генерального прокурора, обласних прокуратурах, окружних прокуратурах. У заяві також повинно бути зазначено про намір пройти атестацію, надано згоду на обробку персональних даних, на застосування процедур та умов проведення атестації. Форма та порядок подачі заяви визначаються Порядком проходження прокурорами атестації. Згідно із пунктом 11 Розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону №113-IX, атестація прокурорів проводиться кадровими комісіями офісу Генерального прокурора, кадровими комісіями обласних прокуратур. Пунктом 14 Розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону №113-IX, графік проходження прокурорами атестації встановлює відповідна кадрова комісія. Атестація проводиться прозоро та публічно, у присутності прокурора, який проходить атестацію. Перебіг усіх етапів атестації фіксується за допомогою технічних засобів відео- та звукозапису. На виконання вимог Закону №113-IX наказом Генерального прокурора №221 від 03 жовтня 2019 року затверджено Порядок проходження прокурорами атестації. За визначенням, наведеним у пункті 1 розділу 1 Порядку №221, атестація прокурорів це встановлена Розділом II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону №113-IX та цим Порядком процедура надання оцінки професійній компетентності, професійній етиці та доброчесності прокурорів Генеральної прокуратури України, регіональних прокуратур, місцевих прокуратур і військових прокуратур. Відповідно до пунктів 2, 4 Порядку №221 атестація прокурорів Генеральної прокуратури України (включаючи прокурорів Головної військової прокуратури, прокурорів секретаріату Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів), регіональних, місцевих прокуратур та військових прокуратур проводиться відповідними кадровими комісіями. Порядок роботи, перелік і склад кадрових комісій визначаються відповідними наказами Генерального прокурора. Атестація прокурорів проводиться кадровими комісіями прозоро та публічно у присутності прокурора, який проходить атестацію. Предметом атестації є оцінка: 1) професійної компетентності прокурора (у тому числі загальних здібностей та навичок); 2) професійної етики та доброчесності прокурора. Пунктами 6-8 розділу I Порядку №221 визначено, що атестація включає в себе три етапи: 1) складання іспиту у формі анонімного тестування з використанням комп`ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора; 2) складання іспиту у формі анонімного тестування на загальні здібності та навички з використанням комп`ютерної техніки; 3) проведення співбесіди з метою виявлення відповідності прокурора вимогам професійної компетентності, професійної етики та доброчесності. Для оцінки рівня володіння практичними уміннями та навичками прокурори виконують письмове практичне завдання. За результатами атестації прокурора відповідна кадрова комісія ухвалює одне із таких рішень: 1) рішення про успішне проходження прокурором атестації; 2) рішення про неуспішне проходження прокурором атестації. Форми типових рішень визначені у додатку 1 до цього Порядку. Відповідно до пункту 11 Порядку №221, особиста участь прокурора на всіх етапах атестації є обов`язковою. Перед кожним етапом атестації прокурор пред`являє кадровій комісії паспорт або службове посвідчення прокурора. У разі неявки прокурора для проходження відповідного етапу атестації у встановлені кадровою комісією дату, час та місце, кадрова комісія ухвалює рішення про неуспішне проходження атестації таким прокурором. Факт неявки прокурора фіксується кадровою комісією у протоколі засідання, під час якого мав відбуватися відповідний етап атестації такого прокурора. У виключних випадках, за наявності заяви, підписаної прокурором або належним чином уповноваженою ним особою (якщо сам прокурор за станом здоров`я не може її підписати або подати особисто до комісії) про перенесення дати іспиту у формі анонімного тестування з використанням комп`ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора, або дати іспиту у формі анонімного тестування на загальні здібності та навички з використанням комп`ютерної техніки, або дати співбесіди з метою виявлення відповідності прокурора вимогам професійної компетентності, професійної етики та доброчесності, кадрова комісія має право протягом трьох робочих днів з дня отримання такої заяви ухвалити рішення про перенесення дати складення відповідного іспиту, проведення співбесіди для такого прокурора. Заява має бути передана безпосередньо секретарю відповідної кадрової комісії не пізніше трьох днів з дати, на яку було призначено іспит, співбесіду відповідного прокурора. До заяви має бути долучена копія документу, що підтверджує інформацію про поважні причини неявки прокурора на складення відповідного іспиту, проходження співбесіди. У разі неможливості надати документальне підтвердження інформації про причини неявки в день подання заяви, прокурор має надати таке документальне підтвердження в день, на який комісією було перенесено проходження відповідного етапу атестації, однак до початку складення відповідного іспиту, проходження співбесіди. Якщо прокурор не надасть документальне підтвердження інформації про поважні причини його неявки до початку перенесеного складення відповідного іспиту, проходження співбесіди, комісія ухвалює рішення про неуспішне проходження атестації таким прокурором. Якщо заява прокурора подана до кадрової комісії з порушенням строку, визначеного цим пунктом, або якщо у заяві не вказані поважні причини неявки прокурора на складення відповідного іспиту, проведення співбесіди кадрова комісія ухвалює рішення про відмову у перенесенні дати та про неуспішне проходження атестації таким прокурором. Інформація про нову дату складення відповідного іспиту, проведення співбесіди для такого прокурора оприлюднюється на офіційному веб-сайті Генеральної прокуратури України (Офісу Генерального прокурора). З моменту оприлюднення відповідної інформації прокурор вважається повідомленим належним чином про нову дату проведення відповідного етапу атестації. Згідно з пунктом 7 Порядку №221 повторне проходження одним і тим самим прокурором атестації або одного з її етапів не допускається. Якщо складання відповідного іспиту було перервано чи не відбулося з технічних або інших причин, незалежних від членів комісії та прокурора, комісія призначає новий час (дату) складання відповідного іспиту для прокурора. Відповідно до пункту 1, 2, 4 розділу IV Порядку №221 у разі набрання прокурором за результатами складання іспиту у формі анонімного тестування на загальні здібності та навички з використанням комп`ютерної техніки кількості балів, яка дорівнює або є більшою, ніж прохідний бал, прокурор допускається до співбесіди. Пунктом 12 Порядку роботи кадрових комісій, затвердженого наказом Генеральної прокуратури України від 17.10.2019 року №233, передбачено, що рішення про успішне проходження прокурором атестації за результатами співбесіди ухвалюється шляхом відкритого голосування більшістю від загальної кількості членів комісії. Якщо рішення про успішне проходження прокурором атестації за результатами співбесіди не набрало чотирьох голосів, комісією ухвалюється рішення про неуспішне проходження прокурором атестації. Рішення про неуспішне проходження атестації повинно бути мотивованим із зазначенням обставин, що вплинули на його прийняття. В силу приписів підпункту 2 пункту 19 розділу ІІ «Прикінцеві і перехідні положення» Закону №113-ІХ (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) прокурори, які на день набрання чинності цим Законом займають посади у Генеральній прокуратурі України, регіональних прокуратурах, місцевих прокуратурах, військових прокуратурах, звільняються Генеральним прокурором, керівником регіональної (обласної) прокуратури з посади прокурора на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України «Про прокуратуру» за умови настання однієї із наступних підстав: рішення кадрової комісії про неуспішне проходження атестації прокурором Генеральної прокуратури України, регіональної прокуратури, місцевої прокуратури, військової прокуратури. Також, пунктом 6 розділу V Порядку №221 (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що рішення кадрової комісії про неуспішне проходження атестації є підставою для видання наказу Генерального прокурора, керівника регіональної (обласної) прокуратури про звільнення відповідного прокурора на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України «Про прокуратуру». Відповідно до правових висновків Верховного Суду, сформованих за наслідком аналізу наведених правових норм, зокрема, у постановах від 14 липня 2022 року по справі №400/2069/20, від 14 липня 2022 №420/8235/20, рішення кадрової комісії про неуспішне проходження прокурором атестації є законодавчо визначеною підставою для звільнення прокурора з посади, тобто спричиняє для особи негативні юридичні наслідки у вигляді її звільнення з публічної служби, рішення кадрової комісії про неуспішне проходження прокурором атестації є законодавчо визначеною підставою для звільнення прокурора з посади, тобто спричиняє для особи негативні юридичні наслідки у вигляді її звільнення з публічної служби. Одночасно слід враховувати, що відповідно до статті 8 Конституції України, статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України та частини першої статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. застосовує цей принцип з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини. Згідно з частинами першою та другою статті 19 Закону України від 29 червня 2004 року №1906-IV «Про міжнародні договори України (із змінами та доповненнями), чинні міжнародні договори України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства і застосовуються у порядку, передбаченому для норм національного законодавства. Якщо міжнародним договором України, який набрав чинності в установленому порядку, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені у відповідному акті законодавства України, то застосовуються правила міжнародного договору. Відповідно до Закону України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, Протоколу №1 та протоколів №№2, 4, 7 та 11 до Конвенції» Україна повністю визнає обов`язковою і без укладення спеціальної угоди юрисдикцію Європейського суду з прав людини в усіх питаннях, що стосуються тлумачення і застосування Конвенції. Статтею 8 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод передбачено, що кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції. Органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров`я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб. Відповідно до частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку. Зазначені критерії, хоч і адресовані суду, одночасно є й вимогами для суб`єкта владних повноважень, який приймає на виконання приписів закону відповідне рішення та вчиняє дії. У свою чергу, кадрова комісія є уповноваженим суб`єктом з питань проведення атестації прокурорів та прийняття рішення за її результатами, тобто є суб`єктом владних повноважень, на дії якого поширюються вимоги, встановлені статтею 2 КАС України. Ураховуючи завдання адміністративного судочинства та юрисдикцію адміністративних судів під час розгляду та вирішення адміністративної справи суд наділений усією повнотою повноважень щодо перевірки оспорюваного рішення суб`єкта владних повноважень не лише на предмет його законності, тобто чи було таке рішення прийняте на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, але й з точки зору дотримання інших критеріїв, перелік яких наведено у частині другій статті 2 КАС України. Згідно правового висновку, сформованого Верховним Судом у цій адміністративній справі, під доброчесністю слід розуміти відповідність поглядів та дій особи моральним стандартам суспільства, конституційним цінностям і загальній справедливості, послідовність та твердість характеру, чесне, сумлінне і відповідальне виконання обов`язку та дотримання правил етики. Перевіривши матеріали атестації, колегія суддів встановила, що сумніви Комісії щодо відповідності прокурора вимогам професійної етики та доброчесності обґрунтовані позаслужбовим спілкуванням з особою, законність дій якої перевіряється на даний час у кримінальному провадженні, невідповідністю способу життя отриманим доходам, наявністю негативного висновку уповноваженого органу щодо проведеної відносно прокурора перевірки доброчесності. За висновком Комісії, з`ясовані обставини свідчили про не узгодженість дій та поведінки прокурора із вимогами до особи, яка займає відповідну посаду в органі прокуратури, встановленими Законом України «Про прокуратуру» та Кодексом професійної етики та поведінки прокурорів. Так, Комісія, посилаючись у своєму рішенні на матеріали службового розслідування, проведеного за фактом можливої недоброчесності керівника Первомайської місцевої прокуратури Миколаївської області ОСОБА_1 , встановила факт позаслужбового спілкування прокурора з адвокатом Кучерою В.Л., відносно якого направлено до суду обвинувальний акт у кримінальному провадженні №42017150000000045 щодо отримання та подальшою передачею ним прокурору грошових коштів в сумі 192 тис.грн. неправомірної вигоди задля зміни особі обвинувачення на менш тяжкий злочин та сприяння у призначенні судом більш м`якого покарання. При цьому, судом першої інстанції вірно враховано, що 17 січня 2018 року Кваліфікаційно-дисциплінарною комісією прокурорів винесено рішення 23-ДН-18, яким дисциплінарне провадження за вказаним фактом щодо прокурора ОСОБА_1 було закрито. Згідно вказаного рішення, Кваліфікаційно-дисциплінарна комісія прокурорів за результатами перевірки за вказаним фактом дійшла до висновку, що відомості, які зазначені у дисциплінарній скарзі щодо можливого вчинення керівником Первомайської місцевої прокуратури Миколаївської області ОСОБА_1 дій, до порочать звання прокурора і можуть викликати сумнів у об`єктивності, неупередженості та незалежності, у чесності та непідкупності працівників органів прокуратури та які стали підставою для призначення службового розслідування, свого підтвердження не знайшли. Як свідчить зміст оспорюваного рішення та протокол відповідного засідання Комісії, вказані обставини Комісією під час співбесіди не враховувались, оцінка цим обставинам не надавалась. Одночасному врахуванню підлягають й ті обставини, що позивач у відповідному кримінальному провадженні не має статусу підозрюваного чи обвинуваченого, будь-які які факти стосовно неправомірної поведінки прокурора в установленому порядку не визначались. Будь-якої аргументації стосовно міри відповідальності безпосередньо позивача у зв`язку із обставинами (діями), які стосуються інших осіб, Комісією не наведено. Лише посилання на такі (окремі) обставини, за відсутності доказів неправомірних дій прокурора, не є достатньою підставою стверджувати про вчинення посадовою особою дій, що порочать звання прокурора і можуть викликати сумнів у його об`єктивності, неупередженості чи незалежності. Також, слід зазначити, що службове розслідування відносно прокурора Залуцького С.В. та довідка про результати таємної перевірки доброчесності прокурора стосуються одного і того ж факту, а саме наявності кримінального провадження відносно адвоката ОСОБА_2 . Водночас, досліджуючи зміст Довідки від 02.10.2017 року за №25-2-3585ра-17, апеляційний суд встановив, що відповідно до частини 5 статті 19 Закону України «Про прокуратуру» та Порядку від 16.06.2016 року №205 управлінням внутрішньої безпеки Генеральної інспекції Генеральної прокуратури України проведено таємну перевірку доброчесності прокурора ОСОБА_1 . У довідці, без наведення мотивів та посилань на конкретні обставини, що мають значення для відповідних висновків, визначено ОСОБА_1 таким, що таємну перевірку доброчесності не пройшов. Також, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що, окрім посилань на характеристики майна, що перебуває у користуванні чи володінні позивача, Комісією не наводиться жодних доказів, а також конкретних мотивів, стосовно того, що витрати позивача у відповідному періоді перевищили його доходи. Так само, не є доведеними сумніви Комісії щодо фінансової можливості близьких родичів позивача на придбання певного майна, а також можливість застосування цих сумнівів під час визначення критерію доброчесноті позивача. Окрім того, судом першої інстанції вірно враховано, що будь-яких доказів стосовно наведення позивачем недостовірних даних у відповідних деклараціях, відповідачем не надано. Висновки компетентного органу щодо порушення позивачем порядку декларування майна, доходів чи витрат також відсутні. Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що належна мотивація рішення (як форма зовнішнього вираження дискреційних повноважень) дає можливість перевірити, як саме (за якими ознаками) відбувалася процедура атестації. Її обсяг і ступінь залежить від конкретних обставин, які були предметом обговорення, але у будь-якому випадку має показувати, приміром, що доводи/пояснення прокурора взято до уваги і, що важливо, давати розуміння чому і чим керувалася кадрова комісія, коли оцінювала кандидата, тобто які мотиви ухваленого рішення. Зокрема, рішення можна вважати вмотивованим, якщо в ньому зазначено обставини, що мають значення для правильного вирішення кожного з перелічених у Порядку №221 питань, які мають бути дослідженні в рамках атестації прокурорів; є посилання на докази, на підставі яких ці обставини встановлено; є оцінка доводів та аргументів особи, яка приймає участь у процедурі атестації; є посилання на норми права, якими керувалася кадрова комісія. Таке рішення повинно містити судження комісії щодо професійної, особистої, соціальної компетентності кандидата, його доброчесності та професійної етики, відтак його здатності на належному рівні здійснювати покладені на нього законом обов`язки на займаній посаді. У спірному ж рішенні Тринадцята кадрова комісія обмежилася лише стислим (загальним, невизначеним) посиланням на наявність окремих «обставин, які свідчать про невідповідність вимогам професійної компетентності та/або доброчесності» щодо відповідності позивача вимогам доброчесності, що жодним чином не дає змоги встановити дійсні підстави/мотиви, з яких виходила Комісія під час ухвалення такого рішення. Відсутність в оскаржуваному рішенні Тринадцятої кадрової комісії мотивів його прийняття, посилань на конкретні обставини і підстави, а також відсутність у відповідачів будь-яких доказових доводів, які б слугували і стали безумовною підставою для висновків Тринадцятої кадрової комісії, за яких позивач не відповідає законодавчо визначеним критеріям для подальшого перебування на посаді прокурора, є достатньою та самостійною підставою для визнання його протиправним і скасування. Відповідно, в силу положень частин 1, 2 статті 235 КЗпП України, невідповідність та необґрунтованість рішення Комісії, його скасування в судовому порядку, створює безумовні підстави для скасування оспорюваного наказу, поновлення позивача на попередній посаді та стягнення на його користь середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Оскільки висновки суду першої інстанції відповідають нормам матеріального та процесуального права і обставинам справи, колегія суддів вважає, що судове рішення відповідно до вимог статті 316 КАС України підлягає залишенню без змін. Керуючись ст.ст. 139, 308, 310, п. 1 ч. 1 ст. 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційні скарги Миколаївської обласної прокуратури та Офісу Генерального прокурора залишити без задоволення. Рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 07 липня 2021 року залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її проголошення, але може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови. Повний текст постанови складено та підписано 13.03.2023 року. Головуючий суддя: О.В. Єщенко судді: І.О. Турецька Л.П. Шеметенко