Постанова 4823 № 739/614/22

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А іменем України 20 лютого 2023 року м. Чернігів Унікальний номер справи № 739/614/22 Головуючий у першій інстанції Чепурко В. В. Апеляційне провадження № 22-ц/4823/198/23 Чернігівський апеляційний суд у складі: головуючого - судді Скрипки А.А. суддів: Євстафіїва О.К., Шарапової О.Л. секретар: Поклад Д.В. сторони: позивачі: ОСОБА_1 ; ОСОБА_2 , яка діє в інтересах неповнолітньої ОСОБА_3 та малолітніх ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 відповідач: Приватне акціонерне товариство Страхова компанія АРКС розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції цивільну справу за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства Страхова компанія АРКС на рішення Новгород-Сіверського районного суду Чернігівської області у складі судді Чепурка В.В. від 21 вересня 2022 року, місце ухвалення рішення м.Новгород-Сіверський, у справі за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , яка діє в інтересах неповнолітньої ОСОБА_3 та малолітніх ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , до Приватного акціонерного товариства Страхова компанія АРКС про відшкодування шкоди та стягнення страхового відшкодування, В С Т А Н О В И В: У липні 2022 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , яка діє в інтересах неповнолітньої ОСОБА_3 та малолітніх ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , звернулись до суду з даним позовом до Приватного акціонерного товариства Страхова компанія АРКС про відшкодування шкоди та стягнення страхового відшкодування, в якому, із врахуванням поданої заяви про збільшення позовних вимог, яка надійшла до суду першої інстанції 25.08.2022 року (а.с.71-74, том 1) остаточно просили: стягнути з відповідача на користь ОСОБА_1 10 285 грн. 70 коп. страхового відшкодування моральної шкоди; пеню, із розрахунку подвійної облікової ставки НБУ у розмірі 1 631 грн. 62 коп.; три відсотки річних у розмірі 149 грн. 64 коп.; інфляційні втрати у розмірі 1 530 грн. 22 коп.; стягнути з відповідача на користь ОСОБА_2 , яка діє інтересах неповнолітньої ОСОБА_3 та малолітніх ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 страхове відшкодування утриманцям у розмірі 198 285 грн. 80 коп., страхове відшкодування моральної шкоди у розмірі 51 428 грн. 50 коп., пеню, із розрахунку подвійної облікової ставки НБУ, у розмірі 39 612 грн. 21 коп., три відсотки річних у розмірі 3 632 грн. 83 коп., інфляційні втрати у розмірі 37 150 грн. 29 коп. Позивачі також ставили питання про стягнення з відповідача витрати за надання професійної правничої допомоги по 6 500 грн. на користь кожного із позивачів. В обґрунтування вимог заявленого позову ОСОБА_1 та ОСОБА_2 вказували, що 21.06.2021 року о 23 год. 45 хв. у м.Києві на проспекті Перемоги, навпроти будинку №107 водій ОСОБА_8 , керуючи автомобілем Skoda-Superb, д.н.з. НОМЕР_1 , скоїв наїзд на ОСОБА_9 , внаслідок якого ОСОБА_9 від отриманих тілесних ушкоджень померла на місці події. За даним фактом було розпочато кримінальне провадження, яке у подальшому постановою слідчого було закрито. Відповідальність власника вказаного транспортного засобу була застрахована відповідачем згідно полісу №АР4691655. Посилаючись на положення статей: 22, 27 Закону України Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, позивачі вказували, що на адресу відповідача від імені дітей загиблої було подано заяви про виплату страхового відшкодування у межах визначених законодавства сум, проте, відповідач у виплаті даних сум відмовив, посилаючись на положення статей: 1187, 1188 ЦК України, та стверджуючи про наявність вини загиблої ОСОБА_9 у настанні дорожньо-транспортної пригоди. Позивачі зазначала, що в ході досудового розслідування, умислу загиблої ОСОБА_9 не встановлено, як не зазначено і про грубу необережність ОСОБА_9 . У зв`язку із наведеним, посилаючись на статті: 35-37 Закону України Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, на статтю 625 ЦК України, позивачі просили стягнути на свою користь з відповідача страхове відшкодування моральної шкоди та відшкодування утриманцям загиблої, із врахуванням пені, трьох відсотків річних та інфляційних втрат за час прострочення виплати. Позивачі також просили допустити рішення у справі до негайного виконання. Рішенням Новгород-Сіверського районного суду Чернігівської області від 21.09.2022 року позов ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , яка діє інтересах неповнолітньої ОСОБА_3 та малолітніх ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 до ПрАТ Страхова компанія АРКС про відшкодування шкоди та стягнення страхового відшкодування - задоволено повністю. Судом стягнуто з Приватного акціонерного товариства Страхова компанія АРКС на користь ОСОБА_1 страхове відшкодування моральної шкоди у розмірі 10 285 (десять тисяч двісті вісімдесят п`ять) грн. 70 коп., пеню із розрахунку подвійної облікової ставки Національного Банку України у розмірі 1 631 (одна тисяча шістсот тридцять одна) грн. 62 коп., три відсотки річних у розмірі 149 (сто сорок дев`ять) грн. 64 коп., та інфляційні втрати у розмірі 1 530 (одна тисяча п`ятсот тридцять) грн. 22 коп. Стягнуто з Приватного акціонерного товариства Страхова компанія АРКС на користь ОСОБА_2 , яка діє інтересах неповнолітньої ОСОБА_3 , та малолітніх ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , страхове відшкодування утриманцям у розмірі 198 285(сто дев`яносто вісім тисяч двісті вісімдесят п`ять) грн. 80 коп., відшкодування моральної шкоди у розмірі 51 428 (п`ятдесят одна тисяча чотириста двадцять вісім) грн. 50 коп., пеню із розрахунку подвійної облікової ставки Національного Банку України у розмірі 39 612 (тридцять дев`ять тисяч шістсот дванадцять) грн. 21 коп., три відсотки річних у розмірі 3 632 (три тисячі шістсот тридцять дві) грн. 83 коп., та інфляційні втрати у розмірі 37 150 (тридцять сім тисяч сто п`ятдесят) грн. 29 коп. Стягнуто з Приватного акціонерного товариства Страхова компанія АРКС на користь держави судовий збір у розмірі 3 437 (три тисячі чотириста тридцять сім) грн. 07 коп. Стягнуто з Приватного акціонерного товариства Страхова компанія АРКС на користь ОСОБА_1 в якості відшкодування судових витрат за надання професійної правничої допомоги 6 500 (шість тисяч п`ятсот) грн. Стягнуто з Приватного акціонерного товариства Страхова компанія АРКС на користь ОСОБА_2 в якості відшкодування судових витрат за надання професійної правничої допомоги 6 500 (шість тисяч п`ятсот) грн. В апеляційній скарзі Приватне акціонерне товариство Страхова компанія АРКС просить скасувати рішення Новгород-Сіверського районного суду Чернігівської області від 21.09.2022 року, та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі, та відшкодувати відповідачу за рахунок позивачів судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги. Доводи апеляційної скарги Приватного акціонерного товариства Страхова компанія АРКС вказують, що при ухваленні оскаржуваного рішення від 21.09.2022 року судом першої інстанції неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, висновки суду не відповідають обставинам справи, а також судом першої інстанції неправильно застосовано норми процесуального та матеріального права, що призвело до невірного вирішення справи. Доводи апеляційної скарги зазначають, що судом першої інстанції не враховано, що вину водія автомобіля ОСОБА_8 в ДТП встановлено не було, натомість, встановлено вину пішохода ОСОБА_9 у порушенні ПДР України, що має причинно-наслідковий зв`язок із ДТП, і тому підстави для виплати страхового відшкодування відсутні. Доводи апеляційної скарги стверджують, що суд першої інстанції при вирішенні даного спору не прийняв до уваги сукупності фактичних обставин, а саме того, що в діях потерпілої ОСОБА_9 вбачається непрямий умисел або просто умисел, оскільки вона усвідомлювала суспільно-небезпечний характер свого діяння та передбачала можливі наслідки свого суспільно-небезпечного діяння. За умов, при яких сталася ДТП, у водія автомобіля була відсутня технічна можливість уникнути ДТП, що є непереборною силою, оскільки в даному випадку зіткнення пішохода ОСОБА_9 із автомобілем не залежало від водія автомобіля, при всій обачливості його дій та/або поведінки. Апелянт стверджує, що водій автомобіля не є винуватцем ДТП, у зв`язку не тільки із наявністю непрямого умислу з боку пішохода, а також і за наявністю ознак непереборної сили. Доводи апеляційної скарги вказують, що суд першої інстанції не застосував статтю 1193 ЦК України, яка підлягала застосуванню до даних правовідносин. Апелянт зазначає, що судом першої інстанції у оскаржуваному рішенні від 21.09.2022 року не було зазначено, з яких підстав початок відліку нарахування пені, 3% річних та інфляційних втрат розраховано саме з дати прийняття рішення страховиком про відмову у виплаті страхового відшкодування. Апелянт вважає, що оскільки позовні вимоги відповідачем не визнаються, то рішення суду першої інстанції від 21.09.2022 року, в частині стягнення на користь позивачів з відповідача 13 000 грн. витрат на правову допомогу також підлягає скасуванню. Доводи апеляційної скарги, із посиланням на судову практику розгляду даної категорії справ, вказують на безпідставність вимог заявленого позову. У відзиві на апеляційну скаргу представник позивачів - адвокат Скочиляс І.М. просила апеляційну скаргу залишити без задоволення, у зв`язку із її безпідставністю, та залишити без змін обґрунтоване рішення Новгород-Сіверського районного суду Чернігівської області від 21.09.2022 року. В судовому засіданні апеляційного суду в режимі відеоконференції представник відповідача ПрАТ Страхова компанія АРКС - адвокат Медвідь О.І. підтримав вимоги та доводи поданої апеляційної скарги. В судовому засіданні апеляційного суду в режимі відеоконференції представник позивачів - адвокат Скочиляс І.М. просила апеляційну скаргу залишити без задоволення у зв`язку із її безпідставністю, та залишити без змін обґрунтоване рішення суду першої інстанції від 21.09.2022 року. В судове засідання апеляційного суду позивачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду даної справи, не з`явились. Відповідно до приписів ч.2 статті 372 ЦПК України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Вислухавши суддю-доповідача, пояснення учасників судового розгляду даної справи, дослідивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов наступного висновку. В ході судового розгляду даної справи судом встановлено, і вказані обставини підтверджуються її матеріалами, що 21.06.2021 року о 23 год. 45 хв. в м.Києві водій ОСОБА_8 , керуючи автомобілем Skoda-Superb, д.н.з. НОМЕР_1 , рухаючись по проїзній частині проспекту Перемоги зі сторони станції метро Житомирська в напрямку станції метро Святошинська, навпроти будинку №107 скоїв наїзд на пішохода ОСОБА_9 , яка рухалась зліва на право по ходу руху автомобіля в недозволеному для пішоходів місці. Внаслідок наїзду остання від отриманих тілесних ушкоджень померла на місці пригоди. За даним фактом було розпочато кримінальне провадження №12021100000000536 за ознакам злочину, передбаченого частиною другою статті 286 КК України (а.с.8,39, том 1). Згідно поліса №АР4691655, станом на 21.06.2021 року, цивільно-правова відповідальність водія транспортного засобу Skoda-Superb, д.н.з. НОМЕР_1 , була застрахована у відповідача - ПрАТ Страхова компанія АРКС (а.с.40, том 1). По справі є документально підтвердженим, що ОСОБА_9 була матір`ю: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_6 (а.с.10,15,16,17,18,19), і всі вони проживали однією сім`єю в АДРЕСА_1 , що підтверджується довідкою про склад сім`ї №138 від 22.06.2021 року (а.с.9, том 1). Рішенням виконавчого комітету Новгород-Сіверської міської ради від 16.07.2021 року №142 (а.с.20,21, том 1), ОСОБА_2 була призначена піклувальником над неповнолітньою дитиною-сиротою ОСОБА_3 , та опікуном над малолітніми дітьми-сиротами: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , і дитиною, позбавленої батьківського піклування, - ОСОБА_7 23.07.2021 року позивач ОСОБА_1 , діючи через свого представника, подав відповідачу заяву про виплату йому страхового відшкодування моральної шкоди у розмірі 24 000 грн. (а.с.38, том 1). Листом від 02.08.2021 року відповідач повідомив позивача ОСОБА_1 про необхідність подання рішення у кримінальному провадженні №12021100000000536 (а.с.41, том 1). 02.08.2021 року представник ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , яка діє в інтересах дітей покійної ОСОБА_9 - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , подав відповідачу заяву про виплату страхового відшкодування, зокрема: відшкодування моральної шкоди на користь ОСОБА_1 у розмірі 10 285 грн. 70 коп.; на користь ОСОБА_3 відшкодування моральної шкоди у розмірі 10 285 грн. 70 коп. та відшкодування утриманцю у розмірі 43 200 грн.; на користь ОСОБА_4 відшкодування моральної шкоди у розмірі 10 285 грн. 70 коп. та відшкодування утриманцю у розмірі 43 200 грн.; на користь ОСОБА_5 відшкодування моральної шкоди у розмірі 10 285 грн. 70 коп. та відшкодування утриманцю у розмірі 43 200 грн.; на користь ОСОБА_6 відшкодування моральної шкоди у розмірі 10 285 грн. 70 коп. та відшкодування утриманцю у розмірі 43 200 грн.; на користь ОСОБА_10 відшкодування моральної шкоди у розмірі 10 285 грн. 70 коп. та відшкодування утриманцю у розмірі 43 200 грн. (а.с.42-43, том 1). 18.08.2021 року відповідач повідомив представника позивачів про те, що рішення про виплату страхового відшкодування буде прийнято після надання такого, що набрало законної сили, рішення у кримінальному провадженні за фактом вказаного вище ДТП, у зв`язку з чим прийняття рішення про виплату страхового відшкодування не відбулось (а.с.44, том 1). 24 та 26 січня 2022 року представник ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , яка діє в інтересах дітей покійної ОСОБА_9 - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 подав відповідачу дві заяви про виплату страхового відшкодування, зокрема: відшкодування моральної шкоди на користь ОСОБА_1 у розмірі 10 285 грн. 70 коп.; на користь ОСОБА_3 відшкодування моральної шкоди у розмірі 10 285 грн. 70 коп. та відшкодування утриманцю у розмірі 39 657 грн. 16 коп.; на користь ОСОБА_4 відшкодування моральної шкоди у розмірі 10 285 грн. 70 коп. та відшкодування утриманцю у розмірі 39 657 грн. 16 коп.; на користь ОСОБА_5 відшкодування моральної шкоди у розмірі 10 285 грн. 70 коп. та відшкодування утриманцю у розмірі 39 657 грн. 16 коп.; на користь ОСОБА_6 відшкодування моральної шкоди у розмірі 10 285 грн. 70 коп. та відшкодування утриманцю у розмірі 39 657 грн. 16 коп.; на користь ОСОБА_7 відшкодування моральної шкоди у розмірі 10 285 грн. 70 коп. та відшкодування утриманцю у розмірі 39 657 грн. 16 коп., приєднавши копію постанови про закриття кримінального провадження №12021100000000536 від 30.12.2021 року, і зазначивши реквізити для перерахування страхового відшкодування (а.с.45-57, том 1). Постановою старшого слідчого СУГУ Національної поліції у м.Києві від 30.12.2021 року кримінальне провадження №12021100000000536 за фактом ДТП, що сталася 21.06.2021 року, внаслідок якої загинула ОСОБА_9 , було закрито за відсутністю складу кримінального правопорушення в діях водія ОСОБА_8 (а.с.47-53, том 1). Як вбачається із даної постанови від 30.12.2021 року, вказана ДТП сталася в результаті порушення ПДР України зі сторони пішохода ОСОБА_9 , яка, в порушення вимог пунктів 4.7, 4.14 ПДР України, перетинала проїжджу частину по пр.Перемоги у непередбаченому для пішоходів місці, та вибігла раптово на смугу руху автомобіля Skoda-Superb, д.н.з. НОМЕР_1 , не впевнившись у відсутності небезпеки для себе та раптово для водія ОСОБА_11 (а.с.47-53, том 1). При цьому, як вбачається із даної постанови від 31.12.2021 року, в діях водія ОСОБА_8 не вбачається порушень ПДР, а отже, і складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 статті 286 КК України, але вбачаються ознаки адміністративного правопорушення, п.12.9 (б) ПДР України (перевищення швидкості), що не є в причинному зв`язку з виникнення даної ДТП. 21.02.2022 року відповідач листом повідомив представника ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , яка діє в інтересах дітей покійної ОСОБА_9 - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , про відмову у виплаті страхового відшкодування, згідно поданих раніше заяв, яка мотивована тим, що вину власника автомобіля Skoda-Superb, д.н.з. НОМЕР_1 , у скоєнні ДТП, внаслідок якої загинула ОСОБА_9 , не встановлено, натомість, встановлено вину пішохода ОСОБА_9 в порушенні ПДР України, що мають причинно-наслідковий зв`язок з ДТП (а.с.57, том 1). Апеляційний суд вважає за необхідне зазначити, що доводи апеляційної скарги відносно того, що при ухваленні оскаржуваного рішення від 21.09.2022 року судом першої інстанції неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, висновки суду не відповідають обставинам справи, а також судом неправильно застосовано норми процесуального та матеріального права, що призвело до невірного вирішення даного спору по суті, не можуть бути підставами для скасування рішення суду першої інстанції від 21.09.2022 року, оскільки вказані доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження в ході апеляційного розгляду даної справи. Доводи апеляційної скарги зазначають, що судом першої інстанції при вирішенні даного спору по суті не враховано, що вину водія автомобіля ОСОБА_8 в ДТП встановлено не було, натомість, встановлено вину пішохода ОСОБА_9 у порушенні ПДР України, що має причинно-наслідковий зв`язок із ДТП, і тому підстави для виплати страхового відшкодування відсутні. Доводи апеляційної скарги стверджують, що суд першої інстанції при вирішенні даного спору не прийняв до уваги сукупності фактичних обставин, а саме того, що в діях потерпілої ОСОБА_9 вбачається непрямий умисел або просто умисел, оскільки вона усвідомлювала суспільно-небезпечний характер свого діяння та передбачала можливі наслідки свого суспільно-небезпечного діяння. За умов, при яких сталася ДТП, у водія автомобіля була відсутня технічна можливість уникнути ДТП, що є непереборною силою, оскільки в даному випадку зіткнення пішохода ОСОБА_9 із автомобілем не залежало від водія автомобіля, при всій обачливості його дій та/або поведінки. Апелянт стверджує, що водій автомобіля не є винуватцем ДТП, у зв`язку не тільки із наявністю непрямого умислу з боку пішохода, а також і за наявністю ознак непереборної сили. Доводи апеляційної скарги вказують, що суд першої інстанції не застосував статтю 1193 ЦК України, яка підлягала застосуванню до даних правовідносин. Апеляційний суд вважає за необхідне зазначити, що вказані доводи апеляційної скарги не можуть бути підставами для скасування оскаржуваного рішення суду першої інстанції від 21.09.2022 року, виходячи із наступного. Відповідно до статті 3 Конституції України, людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Статтею 55 Конституції України визначено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Згідно приписів ч.1 статті 4 ЦПК України, яка регламентує право на звернення до суду за захистом, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Як вбачається із оскаржуваного рішення суду першої інстанції від 21.09.2022 року, вирішуючи вимоги заявленого позову по суті, суд першої інстанції проаналізував приписи статті 999; частин 1-3 статті 1166; п.1 ч.2 статті 1167; ч.2 статті 1168; статті 1187 ЦК України. При цьому, судом першої інстанції зазначено, що до відносин, що випливають з обов`язкового страхування, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства. До сфери обов`язкового страхування відповідальності належить цивільно-правова відповідальність власників наземних транспортних засобів, визначена спеціальним Законом України Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Приписами статті 3 Закону України Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів встановлено, що метою здійснення обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, а також захист майнових інтересів страхувальників. Об`єктом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов`язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров`ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу (стаття 5 Закону України Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів). Згідно зі статтею 6 Закону України Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів страховим випадком є дорожнього-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого. Частиною першою статті 21 Закону України Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів передбачено, що у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи. Відповідно до статті 23 Закону України Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів шкодою, заподіяною життю та здоров`ю потерпілого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, зокрема, є шкода, пов`язана зі смертю потерпілого. Судом першої інстанції також прийнято до уваги положення п.27.1, 27.3, 27.5 статті 27 Закону України Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Аналіз зазначених норм дає підстави дійти висновку про те, що у випадках, коли деліктні відносини поєднуються з відносинами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов`язанні в межах суми страхового відшкодування виступає страховик завдавача шкоди. Цей страховик, хоч і не завдав шкоди, але є зобов`язаним суб`єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди у передбаченому Законом України Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів порядку. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновку суду першої інстанції відносно того, що позивачі мають право на відшкодування моральної шкоди, в неповнолітні та малолітні діти померлої ОСОБА_9 також мають право на відшкодування утриманцям ОСОБА_9 . Відповідно до приписів ч.4 статті 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин, судом першої інстанції було обґрунтовано враховано висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постанові Верховного Суду від 01.07.2020 року у справі № 554/858/19, провадження № 61-6775св20. В ході судового розгляду даної справи судом першої інстанції була надана відповідна оцінка доводам сторони відповідача щодо відсутності підстав для виплати страхового відшкодування, оскільки в діях загиблої ОСОБА_9 , на думку сторони відповідача, вбачається вина у формі умислу, а також з огляду на дію обставин непереборної сили. Відповідно до ч.5 статті 1187 ЦК України, особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого. Особливістю відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, є те, що володілець небезпечного об`єкта зобов`язаний відшкодувати шкоду незалежно від його вини. Перед потерпілим несуть однаковий обов`язок відшкодувати завдану шкоду, як винні, так і невинні володільці об`єктів, діяльність з якими є джерелом підвищеної небезпеки. Разом із цим, відповідальність за шкоду, заподіяну джерелом підвищеної небезпеки, має свої межі, за якими відповідальність виключається. До них належать непереборна сила та умисел потерпілого. Під умислом потерпілого слід розуміти усвідомлене бажання особи заподіяти шкоду. При цьому, особа повинна розуміти значення своїх дій та мати змогу керувати ними. Обов`язок доведення умислу потерпілого або наявності непереборної сили законом покладається також на володільця джерела підвищеної небезпеки, оскільки діє цивільно-правова презумпція заподіювача шкоди. Дані правові висновки містяться в постановах Верховного Суду від 05.06.2019 року у справі №466/4412/15-ц, провадження №61-37654св18, від 15.08.2019 року у справі №756/16649/13-ц, провадження №61-26702св18, від 02.10.2019 року у справі №447/2438/16-ц, провадження №61-26195св18, від 11.12.2019 року у справі №601/1304/15-ц, провадження №61-33216св18. Постановою старшого слідчого СУГУ Національної поліції у м.Києві від 30.12.2021 року кримінальне провадження №12021100000000536 за фактом ДТП, що сталася 21.06.2021 року, внаслідок якої загинула ОСОБА_9 , було закрито за відсутністю складу кримінального правопорушення в діях водія ОСОБА_8 (а.с.47-53, том 1). Як вбачається із даної постанови про закриття кримінального провадження від 30.12.2021 року, згідно даних судово-токсикологічного дослідження, в крові трупа ОСОБА_9 виявлено етиловий спирт в концентрації 4,20 проміле, що за життя відповідає тяжкому стану алкогольного сп`яніння. При цьому, доводи апеляційної скарги не спростовують висновку оскаржуваного рішення суду першої інстанції від 21.09.2022 року відносно того, що відповідачем не доведено тих обставин, що ОСОБА_9 , яка загинула внаслідок ДТП 21.06.2021 року, переходячи проїжджу частину в непередбаченому для цього місці, діяла умисно, з метою заподіяння собі смерті. Приписи статті 1166 ЦК України містять в собі законодавче визначення деліктної відповідальності за шкоду, завдану майну, та підстави її виникнення. Для настання деліктної відповідальності необхідна наявність складу правопорушення, а саме: наявність шкоди; протиправна поведінка заподіювача шкоди; причинний зв`язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача; вина. Зазначені підстави визнаються загальними, оскільки їх наявність необхідна для всіх випадків відшкодування шкоди, якщо інше не передбачено законом. Якщо закон змінює, обмежує або розширює коло підстав, необхідних для покладення відповідальності за завдану шкоду, то мова йде про спеціальні підстави відповідальності, що характеризують особливості тих чи інших правопорушень. Наприклад, завдання шкоди джерелом підвищеної небезпеки, володілець якого відповідає незалежно від наявності вини. Особливість правил відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, полягає в наявності лише трьох підстав для відповідальності, а саме: наявність шкоди; протиправна дія заподіювача шкоди; наявність причинного зв`язку між протиправною дією та шкодою. Вина заподіювача шкоди не вимагається. Тобто, особа, яка завдала шкоди джерелом підвищеної небезпеки, відповідає і за випадкове її завдання (без вини). Відповідальність такої особи поширюється до межі непереборної сили, тому її називають підвищеною. Обов`язок відшкодувати шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки. покладається на володільця джерела. Правила ч.2 статті 1187 ЦК України передбачають, що володільцем джерела підвищеної небезпеки є особа, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Аналіз зазначених норм дає підстави дійти висновку про те, що відсутність вини водія забезпеченого транспортного засобу та закриття кримінального провадження відносно нього не звільняє від обов`язку відшкодувати шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновку суду першої інстанції, якого суд дійшов із врахуванням приписів ч.1, ч.2 статті 14-1 Закону України Про торгово-промислові палати в Україні, що надані відповідачем докази у справі не містять в собі відповідного сертифікату, який би посвідчував, що причиною ДТП, яка сталася 21.06.2021 року та призвела до загибелі ОСОБА_9 , були відповідні обставини непереборної сили. Із врахуванням положень ч.2, ч.3 статті 1193 ЦК України, суд першої інстанції вказав у оскаржуваному рішенні від 21.09.2022 року, що як вбачається із досліджених судом матеріалів справи, ОСОБА_9 , дійсно допустила необережність, здійснюючи в порушення вимог ПДР України перехід проїжджої частини в непередбаченому для цього місці, у той час, як водій автомобіля ОСОБА_8 , який здійснив наїзд на ОСОБА_9 , також порушив вимоги ПДР України, перевищивши дозволену швидкість руху транспортного засобу, що хоча і не знаходиться у причинному зв`язку із виникненням ДТП, проте, мало значення для факту спричинення тяжких тілесних ушкоджень, які ОСОБА_9 отримала в результаті наїзду автомобіля. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновку суду першої інстанції відносно того, що оскільки у даній справі порушується питання про відшкодування шкоди, завданої смертю ОСОБА_9 , як годувальника, то її вина у формі необережності не може бути врахована при визначенні розміру відповідного відшкодування, на яке позивачі мають право, відповідно до статті 27 Закону України Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Апеляційний суд вважає таким, що узгоджується із фактичними обставинами справи та нормами права, які регулюють спірні правовідносини, висновок оскаржуваного рішення суду першої інстанції від 21.09.2022 року відносно того, що оскільки відповідачем було відмовлено у здійсненні позивачам виплат страхового відшкодування у зв`язку із загибеллю ОСОБА_9 , то необхідно стягнути з відповідача на користь ОСОБА_1 10 285 грн. 70 коп. страхового відшкодування моральної шкоди, а також стягнути на користь ОСОБА_2 , яка діє інтересах неповнолітньої ОСОБА_3 та малолітніх ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 страхове відшкодування утриманцям у розмірі 198 285 грн. 80 коп. та відшкодування моральної шкоди у розмірі 51 428 грн. 50 коп., задовольнивши таким чином вимоги заявленого позову у вказаній частині. Доводи апеляційної скарги вказують, що судом першої інстанції у оскаржуваному рішенні від 21.09.2022 року не було зазначено, з яких підстав початок відліку нарахування пені, 3% річних та інфляційних втрат розраховано саме з дати прийняття рішення страховиком про відмову у виплаті страхового відшкодування. Апеляційний суд вважає, що дані доводи апеляційної скарги не можуть бути підставою для скасування рішення суду першої інстанції від 21.09.2022 року, у зазначеній частині, виходячи із наступного. Приймаючи до уваги п.36.2, п.36.5 статті 36 Закону України Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, а також те, що за своєю правовою природою зобов`язання щодо виплати страхового відшкодування є грошовим, до нього застосовуються положення статті 625 ЦК України щодо стягнення трьох відсотків річних від простроченої суми та інфляційних втрат. Приписи статті 36 Закону України Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів визначає момент прийняття рішення про виплату або відмову у виплаті страхового відшкодування. Оскільки відповідач 21.02.2022 року прийняв рішення про відмову у виплаті страхового відшкодування позивачам, то суд першої інстанції визначив вказану дату моментом початку порушення грошового зобов`язання, та початком періоду нарахування штрафних санкцій. Вирішуючи питання щодо розміру пені, трьох відсотків річних, та інфляційних втрат, які підлягають стягненню з відповідача на користь позивачів, суд першої інстанції прийняв до уваги, що позивачами ставилось питання про стягнення даних сум за період з 21.02.2022 року по 16.08.2022 року. При цьому, суд першої інстанції виходив із наданих стороною позивачів розрахунків пені, трьох відсотків річних та інфляційних втрат, які узгоджуються із вимогами законодавства, і складені із врахування відповідних розмірів облікової ставки НБУ та індексу інфляції у відповідний період (а.с.73,74, том 1). Враховуючи вищенаведене, доводи апеляційної скарги не містять в собі підстав для скасування оскаржуваного рішення суду першої інстанції від 21.09.2022 року, ухваленого на підставі норм права, які регламентують спірні правовідносини та на основі з`ясованих обставин, на які учасники судового розгляду даної справи посилались, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені судом. За даних обставин, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства Страхова компанія АРКС необхідно залишити без задоволення, а рішення Новгород-Сіверського районного суду Чернігівської області від 21.09.2022 року, необхідно залишити без змін. До відзиву на апеляційну скаргу представником позивачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 - адвокатом Скочиляс І.М. додано клопотання (а.с.231-245, том 1), в якому ставиться питання про стягнення з відповідача на користь позивачів понесені ними витрати на професійну правничу допомогу, надану під час апеляційного перегляду даної справи, у розмірі по 4 000 грн. на користь кожного із позивачів. З даного приводу апеляційний суд вважає за необхідне зазначити наступне. Відповідно до ч.1 статті 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом судової справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу, згідно п.1 ч.3 статті 133 ЦПК України. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою (п.1 ч. 2 статті 137 ЦПК України). Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч.3 статті 137 ЦПК України). Відповідно до ч.4, ч.5, ч.6 статті 137 ЦПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1)складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2)часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3)обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4)ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Як вбачається з матеріалів справи, правнича допомога позивачам ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в апеляційному суді надавалась адвокатом Скочиляс І.М., на підставі та відповідно до умов укладених між сторонами договорів про надання правової допомоги №11.05.22 від 11.05.2022 року (а.с.23-27, 28-32 том 1), свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю Серія ЛВ №001906 (а.с.242, том 1), ордерів: №1171228 та №1171229 від 18.11.2022 року, Серія ВС (а.с.240, 241, том 1). До клопотання про стягнення з відповідача на користь позивачів понесених витрат на професійну правничу допомогу надано детальні описи наданих адвокатом послуг ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (а.с.233-234, 235-236, том 1), відповідно до яких розмір витрат на професійну правничу допомогу кожного із позивачів становить 4 000 грн. Згідно квитанцій (а.с.237, 238, том 1) від 22.11.2022 року, кожним із позивачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було сплачено адвокату Скочиляс І.М. гонорар в сумі по 4 000 грн., за надання послуги професійної правничої допомоги в Чернігівському апеляційному суді, за договорами №11.05.22 від 11.05.2022 року. Враховуючи принципи пропорційності, виваженості, розумності, приймаючи до уваги складність даної справи, доводи представника відповідача щодо неспівмірності заявленої позивачами до стягнення суми, апеляційний суд вважає за необхідне зменшити суму заявлених до відшкодування ОСОБА_1 та ОСОБА_2 витрат на професійну правничу допомогу адвоката Скочиляс І.М. в суді апеляційної інстанції, до 3 000 грн. на користь кожного позивача. За даних обставин, підлягає стягненню з Приватного акціонерного товариства Страхова компанія АРКС на користь ОСОБА_1 - 3 000 (три тисячі) грн., на користь ОСОБА_2 - 3 000 (три тисячі) грн., в рахунок відшкодування понесених судових витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції. Керуючись статтями: 137, 141, 367, 368, 374, 375, 381, 382, 383, 384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд, П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства Страхова компанія АРКС - залишити без задоволення. Рішення Новгород-Сіверського районного суду Чернігівської області від 21 вересня 2022 року, залишити без змін. Стягнути з Приватного акціонерного товариства Страхова компанія АРКС на користь ОСОБА_1 - 3 000 (три тисячі) грн., на користь ОСОБА_2 - 3 000 (три тисячі) грн., в рахунок відшкодування понесених судових витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови. Головуючий: Судді: