Постанова Одеський апеляційний суд № 521/3070/22

Номер провадження: 22-ц/813/4477/23 Справа № 521/3070/22 Головуючий у першій інстанції Михайлюк О.А. Доповідач Склярська І. В. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА Іменем України 13.03.2023 року м. Одеса Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах: головуючого ( суддя-доповідач) Склярської І.В., суддів: Базіль Л.В., Воронцової Л.П., секретар Куріньова Л.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Одеса апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційний банк ПриватБанк на рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 22 листопада 2022 року у складі судді Михайлюка О.А., у справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» третя особа - приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Бондар Ірина Михайлівна про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, встановив: Короткий зміст позовних вимог У лютому 2022 році ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Акціонерного товариства «Комерційний банк «ПриватБанк», третя особа - приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Бондар Ірина Михайлівна, в якому просив: - визнати виконавчий напис приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Бондар Ірини Михайлівни від 16 серпня 2021 року, зареєстровано в реєстрі за № 1094, згідно з яким запропоновано звернути стягнення на нерухоме майно - квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , що належить на праві власності ОСОБА_1 таким, що не підлягає виконанню. В обґрунтування своїх вимог ОСОБА_1 послався на те, що 16 серпня 2021 року приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Бондар Ірина Михайлівна вчинила виконавчий напис, згідно з яким запропоновано звернути стягнення на нерухоме майно - квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , що належить йому на праві власності. Вважає, що при вчиненні виконавчого напису відповідачем та нотаріусом не було дотримано вимог законодавства, внаслідок чого були порушені його права та охоронювані законом інтереси. Вказує, що банком не була доведена безспірність заборгованості за кредитним договором, з розміром заборгованості позивач не погоджується, нарахування пені здійснено банком у порушення вимог закону щодо заборони її нарахування у певний період, також банком не було надіслано позивачу вимоги про усунення порушень та можливе звернення стягнення на предмет іпотеки та не було проінформовано про існування заборгованості та її розмір, чим позбавлено позивача права виставити письмове заперечення банку. Короткий зміст рішення суду першої інстанції Рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 22 листопада 2022 року позов ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Комерційний банк «ПриватБанк» про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, третя особа: приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Бондар Ірина Михайлівна задоволено. Суд ухвалив: Визнати виконавчий напис приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Бондар Ірини Михайлівни від 16 серпня 2021 року, зареєстровано в реєстрі за № 1094, згідно з яким запропоновано звернути стягнення на нерухоме майно - квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , що належить на праві власності ОСОБА_1 таким, що не підлягає виконанню. Стягнути з Акціонерного товариства «Комерційний банк «ПриватБанк» (код ЄДРПОУ - 14360570) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) суму сплаченого судового збору у розмірі 1488 гривень 60 копійок. Короткий зміст вимог апеляційної скарги В апеляційній скарзі представник АТ КБ ПриватБанк Наконечна А.В., посилаючись порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить апеляційну скаргу задовольнити, рішення суду скасувати та ухвалити нове про відмову у задоволенні позовних вимог. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ (1) Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу В обґрунтування доводів апеляційної скарги, особа, яка її подала, посилається на те, що банком була надана виписка, яка підтверджує наявність заборгованості. Також зазначила, що банк надав кредит у розмірі 773 731,00 грн., у вигляді не поновленої кредитної лінії на цілі: придбання нерухомого майна 599 800,00 грн. та сплату страхових платежів 133 931,00 грн. Банком надана була нотаріусу виписка по рахунку заборгованості з зазначенням суми заборгованості, строків її погашення тощо. Вважає, що твердження про недотримання п.п. 2.3 п. 2 Глави 16 Розділу ІІ Порядку є помилковим, оскільки банком до документів, які були надані нотаріусом при вчиненні виконавчого напису, надано дві вимоги, які направлялися на різні адреси позичальника, з вимогою про усунення порушень за основним зобов`язанням. Зазначає, що позичальник добровільно вносив кошти на погашення заборгованості, а тому доводи апелянта щодо нарахування пені та спрямування коштів на її погашення суперечать добровільності його дій щодо сплати ним коштів. (2) Позиція інших учасників У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_2 , яка діє від імені ОСОБА_1 , доводи апеляційної скарги не визнала, рішення суду вважає законним та обґрунтованим. Зазначає, що надана банком нотаріусу виписка не відповідає вимогам первинних документів. Сума виданого кредиту належним чином банком не підтверджена, а надана нотаріусу виписка містить суму в розмірі 599 800 грн., при цьому згідно виконавчого напису заборгованість за тілом кредиту визначена в сумі 605 241 грн.17 коп. Відповідно до додаткової угоди № 1 від 31.08.2020 між сторонами узгоджено, що у період з 01.03.2020 по 31.07.2020 погашення кредиту, процентів та комісії не здійснюється, проте сформована в Приват24 виписка свідчить про нарахування відсотків в цей період та зарахування сплачених в цей період коштів в сумі 24 969, 87 грн. в рахунок дострокового погашення тіла кредиту в погашення нарахованих в порушення умов додаткової угоди процентів. Отже наведена банком заборгованість не є безспірною. Не довів банк також належними доказами направлення позивачу письмової вимоги про усунення порушень, оскільки доказів їх отримання чи повідомлення про їх отримання суду не надано, а перевірка поштових номерів треків по зазначеним відправленням свідчить, що такі в системі не зареєстровані. 2.

Мотивувальна частина ПОЗИЦІЯ АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог скарги, колегія суддів апеляційного суду приходить до наступного. Відповідно до ч. ч. 1, 2 статті 367 ЦПК України,суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Згідно ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Судом першої інстанції встановлено та з матеріалів справи вбачається наступне. 15 липня 2019 року між Акціонерним товариством Комерційний банк «ПриватБанк» (кредитор) та ОСОБА_1 (позичальник) укладено Договір про іпотечний кредит № ODА7GK0040300001, відповідно до умов якого кредитор зобов`язався надати позичальнику на умовах цього Договору грошові кошти в сумі 733 731,00 гривень у вигляді не відновлюваної кредитної лінії на цілі: придбання нерухомості 599 800,00 гривень та сплату страхових платежів 133 931,00 гривень. Також, 15 липня 2019 року, в якості забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором, між Акціонерним товариством Комерційний банк «ПриватБанк» та ОСОБА_1 укладено Іпотечний договір №ODА7GK0040300001/1, відповідно до умов якого позивач передав в іпотеку Банку нерухоме майно, а саме двокімнатну квартиру, загальною площею 41,3 кв.м., в тому числі житловою площею 26,3 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , яка належить іпотекодавцю на праві власності на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого Харитоновою Т.Є., приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу, 15.07.2019 року за реєстровим № 371. 16 серпня 2021 року приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Бондар Іриною Михайлівною вчинено виконавчий напис за реєстровим номером №1094, згідно з яким запропоновано звернути стягнення на нерухоме майно - квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , що належить на праві власності ОСОБА_1 . У виконавчому написі вказано, що зазначене нерухоме майно на підставі договору іпотеки №ODА7GK0040300001/1, посвідченого 15.07.2019 приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Харитоновою Т.Є. за реєстровим №374, передане в іпотеку Акціонерному товариству Комерційний банк «ПриватБанк». За рахунок коштів, отриманих від реалізації нерухомого майна, запропоновано задовольнити вимоги АТ КБ «ПриватБанк» у розмірі: 605 241,17 гривень - заборгованість за кредитом; 131 800,35 гривень - заборгованість за відсотками, що всього становить 737 041,52 гривень. Витрати, пов`язані із вчиненням виконавчого напису 3500 гривень. Всього з врахуванням витрат пов`язаних з вчиненням виконавчого напису, становить 740 541,52 гривень. Строк, за який проводиться стягнення один рік одинадцять місяців один день, а саме з 15 липня 2019 року по 16 червня 2021 року (т.1 а.с.36). 27 вересня 2021 року постановою державного виконавця Другого Малиновського відділу державної виконавчої служби у м. Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Дідур І.М. відкрито виконавче провадження № 66831911 з примусового виконання виконавчого напису № 1094 від 16 серпня 2021 року, виданого приватним нотаріусом Дніпровського МНО Бондар І.М. про звернення стягнення на нерухоме майно, яке належить ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» (т. 1 а.с. 38). Як вбачається з наданих приватним нотаріусом копії виконавчого напису та документів на підставі яких його вчинено 16.08.2021, банком для здійснення зазначеної дії було надано: - заява про вчинення виконавчого напису; - довіреність на представника банку; - письмові вимоги ОСОБА_1 на адресу: АДРЕСА_2 та на адресу : АДРЕСА_1 з доказами їх направлення на адреси боржника; - іпотечний договір; - додаткова угода до іпотечного договору; - договір про іпотечний кредит; - додаткова угода до договору про іпотечний кредит; - графік погашення кредиту; - виписка з рахунку боржника із зазначенням суми заборгованості, строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості за договором станом на 16.06.2021 року (т. 1 а.с. 171-201). Відповідно до статті 18 ЦК України, нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом. Згідно з ч. 1 ст. 39 Закону України «Про нотаріат», порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється Законом та іншими актами законодавства України. Виходячи з положень ст. 87 Закону України «Про нотаріат», для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України. Відповідно до ст. 88 Закону України «Про нотаріат», нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку. Пунктом 3.1 глави 16 розділу II Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України №296/5 від 22.02.2012 року встановлено, що нотаріус вчиняє виконавчі написи: - якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем; - за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Пунктом 3.5 глави 16 Порядку визначено, що при вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженому постановою КМУ №1172 від 29.06.1999 року. Таким чином, право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення (прострочене зобов`язання боржника) та бути безспірним у розумінні вищеназваних нормативних актів. Аналіз положень вищеназваних нормативних актів свідчить про те, що підставою для вчинення виконавчого напису за кредитним договором є надання нотаріусу документів, які не тільки передбачені Переліком за назвою, але й містять відомості, які є необхідними умовами вчинення виконавчого напису за статтею 88 Закону та пунктом 3.1 глави 16 розділ 2 Порядку. Інакше нотаріус має право витребувати у стягувача інші документи, які мають відношення до вчинення виконавчого напису ( пункт 2.2 глави 16 розділ 2 Порядку). У виконавчому написі нотаріус посилається на те, що виконавчий напис вчинявся на підставі статті 34 ч.1 п.19, ст. ст. 87, 88, 89 ЗУ «Про нотаріат», пункту 1 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.99 №1172. Пункт 1 Переліку документів визначає, що для одержання виконавчого напису додаються: а) оригінал нотаріально посвідченого договору (договорів); б) документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов`язання. Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника це обов`язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (стаття 88 Закону України «Про нотаріат»). Однак характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів. Таким чином, вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно із відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого. Оскільки у нотаріальному процесі бере участь одна сторона правочину, то нотаріус оцінює документи як докази лише однієї заінтересованої сторони - стягувача, який звернувся до нотаріуса за захистом своїх прав, при цьому, останній повинен здійснити перевірку всіх документів, необхідних для вчинення нотаріальної дії - виконавчого напису, які, зокрема, підтверджують наявність зобов`язання та їх безспірність. Так, безспірною заборгованістю є заборгованість боржника, яка виключає можливість спору, зокрема, щодо її розміру, строків, за яких вона нарахована тощо, а відтак, і документів, які підтверджують її безспірність і, на підставі яких нотаріус вчиняє виконавчий напис. Документи, що встановлюють заборгованість, насамперед мають бути однозначними, беззаперечними та стовідсотково підтверджувати наявність у боржника заборгованості перед кредитором. Суд першої інстанції зробив правильний висновок, що наданий кредитором документ з назвою «Виписка з рахунку боржника із зазначенням заборгованості та строків її погашення» є звичайною роздруківкою інформації та не є первинним бухгалтерським документом, який вимагається Переліком документів, оскільки така «виписка» не відповідає вимогам чинного законодавства та не містить всіх необхідних реквізитів. Пунктом 61 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 04.07.2018 № 75, визначено, що форма особових рахунків затверджується банком самостійно залежно від можливостей програмного забезпечення. Особові рахунки та виписки з них мають містити такі обов`язкові реквізити: 1) номер особового рахунку; 2) дату здійснення останньої (попередньої) операції; 3) дату здійснення поточної операції; 4) код банку, у якому відкрито рахунок; 5) код валюти; 6) суму вхідного залишку за рахунком; 7) код банку-кореспондента; 8) номер рахунку кореспондента; 9) номер документа; 10) суму операції (відповідно за дебетом або кредитом); 11) суму оборотів за дебетом та кредитом рахунку; 12) суму вихідного залишку. Виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту (пункт 62 Положення). Суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що фактично замість виписки банком було сформовано розрахунок заборгованості за кредитним договором, проте розрахунок заборгованості не є документом первинного бухгалтерського обліку, а є одностороннім арифметичним розрахунком стягуваних сум, який відповідно повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони - банку. Такий висновок щодо оцінки односторонніх документів банку кореспондує висновку Великої Палати Верховного Суду в постанові від 03.07.2019 у справі №342/180/17 та Верховного Суду України в постанові від 11.03.2015 р. № 6-16цс15. Належними доказами, які підтверджують наявність чи відсутність заборгованості, а також встановлюють розмір заборгованості, можуть бути виключно первинні документи, оформлені у відповідності до вимог законодавства України про бухгалтерський облік та фінансову звітність. Така позиція повністю узгоджується з правовою позицією, висловленою в постанові Верховного Суду Першої судової палати Касаційного цивільного суду у справі №161/16891/15-ц від 30 січня 2018 року. Зокрема, Верховний Суд підкреслив, що «доказами які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно вказаної норми Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Відповідно до пункту 5.6. Положення про організацію операційної діяльністю в банках України, затвердженого постановою Національного Банку України від 18 червня 2003 року №254, виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту. Отже, висновок суду, що виконавчий напис вчинявся на підставі неналежних документів, а нотаріус не здійснив перевірку безспірності заборгованості, адже первинні документи, які її підтверджують, не були надані, апелянтом не спростований. Як вбачається з умов кредитного договору, кредитор зобов`язався надати позичальнику на умовах цього Договору грошові кошти в сумі 733 731,00 гривень у вигляді не відновлюваної кредитної лінії, з яких 599 800,00 гривень - на придбання нерухомості та 133 931,00 гривень - на сплату страхових платежів. Разом з тим, наданий нотаріусу розрахунок заборгованості у вигляді виписки містить саму першу суму - 599 800,00 грн., тобто надання 15.07.2019 кредитних коштів у розмірі 599 800,00 грн., що унеможливлює наявності заборгованості за тілом кредиту 605 241,17 грн. (згідно виконавчого напису нотаріуса) за поданим нотаріусу розрахунком. Не підтверджене щорічне перерахування банком страхових платежів згідно Договорів страхування у відповідності до п. 2.1.4. та п. 2.2.2. договору про іпотечний кредит та яке б підтверджували видачу позичальнику кредитних коштів у розмірі 133 931,00 гривень на сплату страхових платежів; відсутність зазначення (щорічних) сум на страхування у розрахунку заборгованості наданому нотаріусу, як виписці; рух коштів по страховим сумам ( їх надання та погашення) унеможливлює дійти висновку про безспірність кредитної заборгованості. І зазначене апелянтом також не спростовано. З матеріалів справи вбачається, що 31 серпня 2020 року між позивачем та АТ КБ «ПриватБанк» укладено Додаткову угоду №1 до Договору про іпотечний кредит №ODА7GK0040300001 від 15 липня 2019 року, відповідно до умов якої сторони дійшли згоди, що у період з 01 березня 2020 року по 31 липня 2020 року погашення кредиту, процентів та комісій не здійснюється. Поряд з тим, з наданого банком розрахунку заборгованості (виписки) та наданої позивачем виписки, що була сформована в Приват24 (т. 1 а.с. 42-43), вбачається, що відповідачем за вказаний період щомісячно нараховувалися відсотки на залишок поточної заборгованості за кредитом та в рахунок погашення відсотків було зараховано 24969,87 грн., що були сплачені позичальником в період з 01 березня 2020 року по 31 липня 2020 року в рахунок дострокового погашення тіла кредиту. Аналізуючи зібрані у справі докази у їх сукупності, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що сума боргу, зазначена у виконавчому написі нотаріуса, яка розрахована відповідачем на дату звернення із заявою про вчинення виконавчого напису, не може бути визнана безспірною, оскільки розмір боргових зобов`язань позивача перед банком, не відповідає вимогам закону, а виконавчий напис було вчинено на підставі доказів, які не підтверджують безспірність заборгованості боржника. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 червня 2020 року у справі № 645/1979/15-ц зроблені наступні правові висновки ( п.48,49). Відповідно до підпункту 2.3 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій вчинення виконавчого напису в разі порушення основного зобов`язання та (або) умов іпотечного договору здійснюється нотаріусом після спливу тридцяти днів з моменту надісланих іпотекодержателем повідомлень - письмової вимоги про усунення порушень іпотекодавцю та боржник, якщо він є відмінний від іпотекодавця. Повідомлення вважається надісланим, якщо він є відмінним, якщо є відмітка іпотекодавця на письмовому повідомленні про його отримання або відмітка поштового відділення зв`язку про відправлення повідомлення на вказану в іпотечному договорі адресу. Велика Палата Верховного Суду звертає увагу, що наведена норма спрямована на фактичне повідомлення іпотекодавця, аби надати йому можливість усунути порушення, і цим запобігти зверненню стягнення на його майно. Тому повідомлення іпотекодавця слід вважати здійсненим належним чином за умови, що він одержав або мав одержати повідомлення, але не одержав його з власної вини. Доказом належного здійснення повідомлення може бути, зокрема, повідомлення про вручення поштового відправлення з описом вкладення. З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає за можливе зазначити, що доказів того, що повідомлення іпотекодавця здійснено належним чином з дотриманням умов, що він одержав або мав одержати повідомлення, але не одержав його з власної вини, відповідачем не надано. Саме лише направлення повідомлення без ознак його вручення, чи не одержання боржником з власної вини не може вважатися належним повідомленням. Проте, інший висновок суду першої інстанції за цією обставиною не привів до неправильного вирішення спору по суті. За наведених обставин, доводи апеляційної скарги не ґрунтуються на встановлених судом обставинах справи, а отже колегією суддів відхиляються. Щодо суті апеляційної скарги Суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення (п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України). Таким чином, за наведених обставин, доводи апеляційної скарги є такими, що висновків суду не спростовують, а тому апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду як таке, що ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права - без змін. Щодо судових витрат Судові витрати, понесені апелянтом, у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, покладаються на особу, яка подала апеляційну скаргу, з підстав залишення рішення суду першої інстанції без змін. Керуючись статтями 367, 374-375, 382 ЦПК України, суд, постановив: Апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційний банк ПриватБанк - залишити без задоволення. Рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 22 листопада 2022 року - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови. Повний текст постанови складено 14 березня 2023 року. Головуючий І.В. Склярська Судді Л.В. Базіль Л.П. Воронцова