Постанова Восьмий апеляційний адміністративний суд № 500/3449/22

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 08 березня 2023 рокуЛьвівСправа № 500/3449/22 пров. № А/857/18650/22 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів: головуючого судді Шавеля Р.М., суддів Бруновської Н.В. та Хобор Р.Б., розглянувши в порядку письмового провадження в м.Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 08.12.2022р. в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Тернопільській обл. про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання нарахувати та виплатити доплату до оплати праці працюючого пенсіонера, який проживає в зоні посиленого радіологічного контролю (суддя суду І інстанції: Мірінович У.А., час та місце ухвалення рішення суду І інстанції: 08.12.2022р., м.Тернопіль; дата складання повного тексту рішення суду І інстанції: 08.12.2022р.),- В С Т А Н О В И В: 30.09.2022р. (згідно із відомостями реєстраційної позначки суду першої інстанції) позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив визнати протиправною бездіяльність Головного управління /ГУ/ Пенсійного фонду /ПФ/України в Тернопільській обл. щодо ненарахування та невиплати із 17.07.2018р. підвищення до пенсії працюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення (в зоні посиленого радіоекологічного забруднення), в розмірі, 25 % від розміру мінімальної заробітної плати; зобов`язати пенсійний орган провести, починаючи із 17.07.2018р., нарахування та виплату підвищення до пенсії працюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, в розмірі, визначеному ст.39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», що дорівнює 25 процентів від розміру мінімальної заробітної плати, із врахуванням виплачених сум (а.с.1-14). Розгляд цієї справи, що віднесена процесуальним законом до справ незначної складності, проведено судом першої інстанції за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) (а.с.24-25). Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 08.12.2022р. в задоволенні позову відмовлено (а.с.95-100). Не погодившись із винесеним судовим рішенням, його оскаржив позивач ОСОБА_1 , який покликаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, що призвело до помилкового вирішення спору, просить рішення суду скасувати та прийняти нову постанову, якою заявлений позов задовольнити (а.с.105-120). Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що він є пенсіонером і одночасно працює в зоні посиленого радіоекологічного забруднення - в смт.Заводське, яке належить до зони посиленого радіоекологічного забруднення, є потерпілим від наслідків аварії на Чорнобильській атомній електростанції. Згідно практики Верховного Суду виключення з 01.01.2015р. зони посиленого радіоекологічного контролю із переліку радіоактивного забруднення території не позбавляє статусу потерпілих осіб, яким раніше, до 31.12.2014р. було встановлено статус і видано посвідчення постраждалого внаслідок Чорнобильської катастрофи. Особу, якій видано безтермінове посвідчення громадянина, який постійно проживав на території зони посиленого радіоекологічного контролю (категорія 4) для цілей застосування п.1 ч.1 ст.14 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» слід вважати потерпілою від Чорнобильської катастрофи. Стаття 39 Закону №796-ХІІ у редакції, чинній до 01.01.2015р., була викладена таким чином:

1. Громадянам, які працюють на територіях радіоактивного забруднення, провадиться доплата в таких розмірах: - у зоні безумовного (обов`язкового) відселення - три мінімальні заробітні плати; - у зоні гарантованого добровільного відселення - дві мінімальні заробітні плати; - у зоні посиленого радіоекологічного контролю - одна мінімальна заробітна плата.

2. Пенсії непрацюючим пенсіонерам, які проживають на цих територіях, і стипендії студентам, які там навчаються, підвищуються у розмірах, встановлених частиною першою цієї статті. Пенсіонерам, які працюють у зонах радіоактивного забруднення, оплата праці додатково підвищується на 25 процентів від розміру мінімальної заробітної плати.

3. Громадянам, які працюють у зоні відчуження, а також у зоні безумовного (обов`язкового) відселення після повного відселення жителів, за рішенням Адміністрації зони відчуження, встановлюється доплата згідно з положенням, затвердженим Кабінетом Міністрів України. Починаючи з 01.01.2015р., норму ст.39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» виключено на підставі Закону України № 76-VIII від 28.12.2014р. «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України». Відповідно до Закону України «Про внесення зміни до Закону України № 987-VIIІ від 04.02.2016р. «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» до цього Закону включено з 01.01.2016р. статтю 39 такого змісту: «Громадянам, які працюють у зоні відчуження, встановлюється доплата у порядку і розмірах, визначених Кабінетом Міністрів України». Рішенням Конституційного Суду України № 6-р/2018 від 17.07.2018р. визнано такими, що не відповідають Конституції України, окремі положення Закону України № 76-VIII від 28.12.2014р. «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України», зокрема, підпункт 7 пункту 4 розділу І - щодо виключення статті

39. При цьому, Конституційний Суд України у своєму рішення № 6-р/2018 від 17.07.2018р. вказав, що обмеження чи скасування Законом № 76-VIII пільг, компенсацій і гарантій, встановлених Законом № 796-ХІІ, фактично є відмовою держави від її зобов`язань, передбачених ст.16 Конституції України, у тому числі щодо соціального захисту осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи. Водночас, рішення Конституційного Суду України № 6-р/2018 від 17.07.2018р. не містить застережень щодо порядку застосування ст.39 Закону № 796-XII. Наголошує, що з моменту ухвалення Конституційним Судом України рішення № 6-р/2018 від 17.07.2018р. відновлено його право на отримання підвищення до пенсії як працюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення у зоні посиленого радіоекологічного контролю. Інший учасник справи не подав до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу в письмовій формі протягом строку, визначеного в ухвалі про відкриття апеляційного провадження, що не перешкоджає апеляційному розгляду справи. Апеляційний розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження за правилами ст.311 КАС України без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами. Заслухавши суддю-доповідача по справі, перевіривши матеріали справи та апеляційну скаргу в межах наведених у ній доводів, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, з наступних підстав. Як встановлено під час судового розгляду, позивач ОСОБА_1 є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи (категорія 4) та перебуває на обліку у відповідача, отримуючи пенсію відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (а.с.15). Позивач проживає в смт.Заводське Чортківського району Тернопільської обл., що підтверджується відміткою в паспорті серії НОМЕР_1 , виданого Чортківським РВ УМВС України в Тернопільській обл. 29.01.1998р. (а.с.16 і на звороті). В червні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до ГУ ПФ України в Тернопільській обл. із заявою про проведення йому щомісячної доплати до пенсій у розмірі 25 % від мінімальної заробітної плати з 17.07.2018р., як пенсіонеру, який працює в зоні радіоекологічного забруднення на підставі ст.39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», з урахуванням рішення Конституційного Суду України від 17.07.2018р. № 6-р/2018. Листом № 2472-2595/Д-02/8-1900/22 від 08.07.2022р. відповідач ГУ ПФ України в Тернопільській обл. повідомило ОСОБА_1 про відсутність підстав для здійснення перерахунку пенсійної виплати з 17.07.2018р., оскільки йому не проводиться виплата підвищення до пенсії, як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення. Також пенсійний орган зазначив, що відповідно до матеріалів пенсійної справи ОСОБА_1 є працюючим пенсіонером (а.с.17). В подальшому за результатами розгляду скарги позивача від 28.07.2022р. листом № 21239-20969/Д-03/8-2800/22 від 30.08.2022р. Департамент пенсійного забезпечення ПФ України повідомив про відсутність підстав для встановлення підвищення до пенсії пенсіонерам, які працюють на територіях радіоактивного забруднення (не в зоні відчуження), оскільки така передбачена з 01.01.2016р. лише для громадян, які працюють в зоні відчуження (а.с.19). Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що підвищення працюючим особам, які проживають на території радіоактивного забруднення, виплачується за місцем роботи в розмірі 25 % від розміру мінімальної заробітної плати, а пенсійний орган не є уповноваженим суб`єктом владних повноважень на здійснення таких виплат. За таких умов позивач не набув права на отримання від пенсійного органу підвищення до пенсії у встановленому розмірі, відповідно до ст.39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Відповідно до ст.39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» підвищення працюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, в розмірі 25 % від розміру мінімальної заробітної плати здійснюється не до пенсії, а до «оплати праці». Такі висновки суду першої інстанції, на думку колегії суддів, відповідають вимогам чинного законодавства та узгоджуються із фактичними обставинами справи, з наступних підстав. Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров`я та створює єдиний порядок визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення визначає Закон України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Згідно ст.39 цього Закону (в редакції чинній до 01.01.2015р.) громадянам, які працюють на територіях радіоактивного забруднення, провадиться доплата в таких розмірах: - у зоні безумовного (обов`язкового) відселення - три мінімальні заробітні плати; - у зоні гарантованого добровільного відселення - дві мінімальні заробітні плати; - у зоні посиленого радіоекологічного контролю - одна мінімальна заробітна плата. Пенсії непрацюючим пенсіонерам, які проживають на цих територіях, і стипендії студентам, які там навчаються, підвищуються у розмірах, встановлених частиною першою цієї статті. Пенсіонерам, які працюють у зонах радіоактивного забруднення, оплата праці додатково підвищується на 25 процентів від розміру мінімальної заробітної плати. Громадянам, які працюють у зоні відчуження, а також у зоні безумовного (обов`язкового) відселення після повного відселення жителів, за рішенням Адміністрації зони відчуження, встановлюється доплата згідно з положенням, затвердженим Кабінетом Міністрів України. Законом України № 76-VIII від 28.12.2014р. «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України», який набрав чинності 01.01.2015р., підпунктом 7 пункту 4 Розділу І якого внесено зміни до Закону № 796-ХІІ шляхом виключення статей 31, 37, 39 та 45. 04.02.2016р. прийнято Закон України № 987-VIII «Про внесення зміни до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», який згідно Прикінцевих положень, набрав чинності з 01.01.2016р., яким включено до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» статтю 39 такого змісту: «Стаття

39. Доплата громадянам, які працюють у зоні відчуження. Громадянам, які працюють у зоні відчуження, встановлюється доплата у порядку і розмірах, визначених Кабінетом Міністрів України». Рішенням Конституційного Суду України № 6-р/2018 від 17.07.2018р. визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), зокрема, підпункт 7 пункту 4 розділу І Закону №76-VІІІ. Вирішено, що положення підпункту 7 пункту 4 розділу І Закону № 76-VІІІ визнані неконституційними та втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення. За змістом ч.ч.2, 3 ст.152 Конституції України, закони та інші акти за рішенням Конституційного Суду України визнаються неконституційними повністю чи в окремій частині, якщо вони не відповідають Конституції України або якщо була порушена встановлена Конституцією України процедура їх розгляду, ухвалення або набрання ними чинності. Закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення. Рішенням Конституційного Суду України №6 -р/2018 від 17.07.2018р. визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), зокрема, підпункт 2, абзаци перший, другий підпункту 3, підпункт 4, абзаци перший, другий підпункту 5, абзаци перший - четвертий підпункту 6, підпункт 7 пункту 4 розділу I Закону України № 76-VIII від 28.12.2014р. «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України». Отже, приписи ст.39 у редакції Закону № 987-VIII, яка чинна з 01.01.2016р., врегульовує питання доплат виключно особам, які працюють у зоні відчуження. Однак редакція ст.39, яка була чинна до 01.01.2015р., регулювала питання здійснення доплат таким категоріям громадян: 1) особам, які працюють на територіях радіоактивного забруднення (у зоні безумовного (обов`язкового) відселення, у зоні гарантованого добровільного відселення, у зоні посиленого радіоекологічного контролю); 2) непрацюючим пенсіонерам, які проживають на цих територіях; 3) студентам, які там навчаються; 4) пенсіонерам, які працюють у зонах радіоактивного забруднення; 5) громадянам, які працюють у зоні відчуження, а також у зоні безумовного (обов`язкового) відселення після повного відселення жителів. Відновлення дії попередньої редакції нормативно-правового акта ст.39 Закону № 796-ХІІ до внесення змін Законом України № 76-VIII від 28.12.2014р. спричиняє колізію правозастосування з огляду на чинність із 01.01.2016р. статті 39 Закону №796-ХІІ у редакції Закону України № 987-VIII від 04.02.2016р. Ця колізія має вирішуватися з додержанням принципу верховенства права (ст.ст.3, 8 Конституції України та ст.6 КАС України) в частині визнання людини, її прав та свобод найвищими цінностями, які визначають зміст та спрямованість держави, з урахуванням дискреції держави щодо визначення порядку та розміру гарантій, зумовленої фінансово-економічними можливостями для збереження справедливого балансу між інтересами особи та суспільства, без порушення сутності відповідних прав. Такий підхід до розуміння наслідків визнання неконституційними нормативно-правових актів (або окремих положень) та усунення колізії, що виникла внаслідок цього, забезпечує стабільність конституційного ладу в Україні, гарантування конституційних прав і свобод людини і громадянина, цілісність, непорушність та безперервність дії Конституції України, її верховенство як Основного Закону держави на всій території України. Системний аналіз зазначеного дає підстави для висновку, що з моменту ухвалення Конституційним Судом України рішення № 6-р/2018 від 17.07.2018р. відновлено право на отримання підвищення до пенсії непрацюючим пенсіонерам, які проживають на території радіоактивного забруднення, на підставі ст.39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (в редакції до 01.01.2015р.). Разом з тим, Велика Палата у постанові від 18.03.2020р. у зразковій справі № 240/4937/18 дійшла правового висновку про те, що відповідно до рішення Конституційного Суду України від 17.07.2018р. № 6-р/2018 та ст.39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» із 17.07.2018р. непрацюючий пенсіонер, який проживає на території радіоактивного забруднення, має право на щомісячне отримання підвищення до пенсії у розмірі двох мінімальних заробітних плат, як установлено ст.39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Відповідно до ч.2 ст.39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» пенсіонерам, які працюють у зонах радіоактивного забруднення, оплата праці додатково підвищується на 25 процентів від розміру мінімальної заробітної плати. Постановою КМ України № 936 від 20.09.2005р. затверджено Порядок використання коштів державного бюджету для виконання програм, пов`язаних із соціальним захистом громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи. Згідно з пп.11 п.4 цього Порядку (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) виплата компенсацій та допомоги певних видів, передбачених Законом, проводиться центрами по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат, структурними підрозділами з питань соціального захисту населення районних і районних у м.Києві держадміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (крім м.Києва) рад (далі - уповноважений орган) за місцем фактичного проживання (перебування) працюючих та непрацюючих громадян, у тому числі пенсіонерів, працюючим і непрацюючим громадянам і пенсіонерам, зокрема пенсіонерам та особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, Державної кримінально-виконавчої служби та інших органів, громадянам, що провадять підприємницьку діяльність без утворення юридичної особи, громадянам, які працюють у громадян, що провадять підприємницьку діяльність без утворення юридичної особи, а саме: доплата особам, які працюють у зоні відчуження, відповідно до ст.39 Закону, постанови Кабінету Міністрів України № 831 від 10.09.2008р. «Про доплати особам, які працюють у зоні відчуження». Пунктом 5 вказаного Порядку визначено, що соціальні виплати, доплати (види допомоги), передбачені підпунктами 6-13 пункту 4 цього Порядку, проводяться за місцем основної роботи (служби) громадян підприємствами, установами, організаціями, військовими частинами та фізичними особами - підприємцями (далі - підприємства) відповідно до розрахункових даних, поданих до уповноваженого органу за формою, затвердженою Мінсоцполітики. Системний аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що підвищення працюючим особам, які проживають на території радіоактивного забруднення, виплачується за місцем роботи в розмірі 25 % від розміру мінімальної заробітної плати. Відповідно до п.6 зазначеного Порядку Підприємства реєструються уповноваженим органом, для чого подають не пізніше ніж за два місяці до початку кожного бюджетного року відомості про підприємство з визначенням кількості постраждалих осіб за категоріями отримувачів компенсацій та допомоги певних видів та кількості громадян, які працюють на територіях радіоактивного забруднення, за формою, затвердженою Мінсоцполітики, і списки громадян із зазначенням прізвища, імені та по батькові, категорії, серії та номера посвідчення (за наявності), місця проживання (перебування), ідентифікаційного номера та ін. У разі зміни зазначених відомостей, у тому числі найменування підприємства, його місцезнаходження та розрахункових рахунків, на які перераховуються кошти, та списків громадян підприємство повідомляє протягом 20 днів наступного місяця про такі зміни відповідних розпорядників коштів. До 25 числа місяця, за який здійснюється нарахування, підприємства подають до уповноваженого органу документи щодо розрахункових витрат, пов`язаних з виплатою компенсацій та допомоги певних видів, за затвердженою Мінсоцполітики формою та реєстр отримувачів компенсаційних виплат і допомоги певних видів, де зазначаються прізвище, ім`я та по батькові, категорія, номер посвідчення, ідентифікаційний номер, відомості про нараховані виплати, суму компенсацій та вид допомоги. Керівники підприємств несуть персональну відповідальність за своєчасність подання розрахункових документів до уповноваженого органу та правильність призначення і нарахування компенсаційних виплат та допомоги певних видів. Уповноважений орган перевіряє, реєструє, обліковує розрахунки та подає органам Казначейства платіжні документи для здійснення відповідних видатків, що провадяться в установленому законодавством порядку. Отже, уповноважений державний орган здійснює лише відшкодування коштів на виплату доплати громадянам, які працюють на території радіоактивного забруднення (у зоні гарантованого добровільного відселення) згідно з розрахунками, поданими підприємствами, організаціями та установами відповідної адміністративно-територіальної одиниці, на території якої проживає працюючий пенсіонер. При цьому, обов`язок зі складання документів щодо розрахункових витрат, пов`язаних з виплатою компенсацій та допомоги певних видів, покладено чинним законодавством на роботодавця працівника - отримувача відповідних соціальних виплат. Отже, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що підвищення працюючим особам, які проживають на території радіоактивного забруднення, виплачується за місцем роботи в розмірі 25% від розміру мінімальної заробітної плати. При цьому, пенсійний орган не відноситься до уповноважених суб`єктів на здійснення таких виплат. Разом з тим, позивач ОСОБА_1 проживає в смт.Заводське Чортківського району Тернопільської обл., яке згідно постанови КМ Української РСР № 106 від 23.07.1991р. віднесено до зони посиленого радіологічного контролю. У зв`язку із прийняттям Закону України № 76 від 28.12.2014р. «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» шляхом внесення змін до законів України «Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи» та «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» скасовано визначення як такої зони посиленого радіоекологічного контролю. Відповідно до Закону України «Про статус і соціальній захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» право на отримання пільг та компенсацій потерпілі внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії 4 мали лише за умови постійного проживання, роботи чи навчання на територіях зони посиленого радіоекологічного контролю. Починаючи з 01.01.2015р., населений пункт смт.Заводське Чортківського району Тернопільської обл. не відноситься до території радіоактивного забруднення, тому позивач, відповідно, не є особою, яка проживає/працює на такій території, тому з 01.01.2015р. у позивача відсутнє право на пільги, передбачені ст.39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», через відсутність ознаки проживання на території радіоактивного забруднення. Оцінюючи в сукупності наведені обставини справи, виходячи з вищевказаних положень нормативно-правових актів, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про відсутність підстав для задоволення позову, із вищевказаних мотивів. Враховуючи результат апеляційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв`язку із переглядом справи в суді апеляційної інстанції, згідно вимог ст.139 КАС України судові витрати розподілу не підлягають. З огляду на викладене, суд першої інстанції правильно та повно встановив обставини справи, ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків судового рішення, а тому підстав для скасування рішення суду колегія суддів не вбачає і вважає, що апеляційну скаргу на нього слід залишити без задоволення. Керуючись ст.139, ч.4 ст.229, ст.311, п.1 ч.1 ст.315, ст.316, ч.1 ст.321, ст.ст.322, 325, 329 КАС України, апеляційний суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 08.12.2022р. в адміністративній справі № 500/3449/22 залишити без задоволення, а вказане рішення суду без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, та може бути оскаржена у касаційному порядку у випадках, передбачених п.2 ч.5 ст.328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий суддя Р. М. Шавель судді Н. В. Бруновська Р. Б. Хобор Дата складання повного тексту судового рішення: 13.03.2023р.