Постанова Хмельницький апеляційний суд № 684/178/22

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 10 березня 2023 року м. Хмельницький Справа № 684/178/22 Провадження № 22-ц/4820/240/23 Хмельницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: П`єнти І.В. (суддя-доповідач), Корніюк А.П., Талалай О.І., розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу № 684/178/22 за позовом Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, за апеляційною скаргою Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» на рішення Старосинявського районного суду Хмельницької області від 08 листопада 2022 року (суддя Гринчук С.М.). Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи, ознайомившись з доводами апеляційної скарги, суд в с т а н о в и в: У червні 2022 року Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» звернувся до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. В обґрунтування позову зазначав, що ОСОБА_1 звернувся до ПАТ КБ «ПриватБанк» (14 червня 2008 року ПАТ КБ «ПриватБанк» змінило назву на АТ КБ «ПриватБанк») з метою отримання банківських послуг, про що підписав анкету - заяву №б/н від 30.08.2011. Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана анкета-заява разом із Пам`яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг та Тарифами, складає між ним та банком договір про надання банківських послуг, що підтверджується його підписом у заяві. Зазначало, що банк свої зобов`язання за договором виконав в повному обсязі, однак у порушення умов договору свої зобов`язання відповідач не виконав, внаслідок чого станом на 22.03.2022 має заборгованість в розмірі 39614 грн 23 коп, з яких: 31780 грн заборгованість за простроченим тілом кредиту; 7834 грн 23 коп заборгованість за простроченими відсотками. Враховуючи викладене вище позивач, звертаючись до суду з позовом, просив стягнути із відповідача заборгованість за кредитним договором №б/н від 30.08.2021 в розмірі 39614 грн 23 коп. станом на 22.03.2022 та судові витрати. Заочним рішенням Старосинявського районного суду Хмельницької області від 08 листопада 2022 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» заборгованість за договором №б/н від 30.08.2011 у розмірі 6324 грн 47коп заборгованість за тілом кредиту. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» 396 грн 96 коп. судового збору. Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, АТ КБ «ПриватБанк» подало апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати в частині відмови у задоволенні позову та ухвалити в цій частині нове судове рішення про задоволення позову в повному обсязі. При цьому, посилається на порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, невідповідності висновків суду викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи. Вказує, що відсутність підпису боржника на відповідних тарифах, умовах та правилах не свідчить про те, що він не був ознайомлений з ними та не означає про відсутність договірних правовідносин між сторонами та заборгованості. Скаржник зазначає, що судом першої інстанції всупереч закону не прийнятті як належні докази виписка по картковому рахунку та проігноровано факт погодження умов кредитування в довідці про умови кредитування та безпідставно відмовлено в стягненні заборгованості за кредитним договором. Окрім анкети-заяви, відповідачем було підписано довідку про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна, 30 днів пільгового періоду», в якій зазначено, зокрема, базову відсоткову ставку за користування кредитом 3%. А тому, встановивши, що позивач надав відповідачу кредит, а відповідач його не повернув, суд не мав жодних правових підстав відмовляти у стягненні заборгованості за кредитним договором. За змістом апеляційної скарги, рішення в частині задоволення позову не оскаржується, а тому, апеляційним судом, згідно з ч. 1 ст. 367 ЦПК України, в цій частині не переглядається. Розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, відповідно до положень ст. 369 ЦПК України, за наявними у справі матеріалами без повідомлення учасників справи. Колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав. Відповідно до ч. 1 ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Відмовляючи в задоволенні позовних вимог в частині стягнення заборгованості за простроченими відсотками, суд першої інстанції виходив з того, що позивач не надав належних доказів в підтвердження вказаних позовних вимог щодо стягнення відсотків. Такий висновок суду, на думку колегії суддів, відповідає обставинам справи та ґрунтується на нормах чинного законодавства. Судом першої інстанції встановлено, що 30.08.2011 ОСОБА_1 підписав анкету - заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку (а.с.44). До анкети заяви банк додав витяг з Умов та правил надання банківських послуг (а.с.46-71). Згідно довідки про умови кредитування з використанням платіжної карти «Кредитка Універсальна» 55 днів пільгового періоду від 31.08.2011, підписаною ОСОБА_1 , останній був ознайомлена з умовами надання кредиту (а.с. 45). Згідно довідки про умови кредитування з використанням платіжної карти «Кредитка Універсальна» 55 днів пільгового періоду від 31.08.2011, базова процентна ставка за кредитом визначена у розмірі 3% на місяць (обчислюється на залишок непростроченої заборгованості виходячи з розрахунку 360 днів у році). Розмір щомісячних платежів (які включають плату за використання кредитних коштів у звітному періоді) 7% від заборгованості, але не менше 50 грн і не більше залишку заборгованості. Строк внесення щомісячних платежів до 25 числа місяця, що слідує за звітним. Відповідно до наданого банком розрахунку заборгованості за договором №б/н від 30.08.2011, станом на 22.03.2022 заборгованість відповідача за кредитним договором становить 39614 грн 23 коп, з яких: 31780 грн заборгованість за простроченим тілом кредиту; заборгованість за простроченими відсотками 7834 грн 23 коп (а.с. 7-24). Відповідно до банківської виписки за договором № б/н вбачається, що відповідач використовував кредитні кошти та здійснював погашення кредиту (а.с. 72-84). Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). За змістом статей 626, 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. В силу статті 1054 ЦК України до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України). Згідно з частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому вони повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку з чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. З огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений. За змістом статті 1056-1 ЦК України, розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору. Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. Згідно зі статтею 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками (стаття 1046 ЦК України). Отже, у разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі). Позивач пред`явив вимоги про стягнення заборгованості за договором, у тому числі, крім тіла кредиту, заборгованості за простроченими відсотками за користування кредитними коштами. Обґрунтовуючи право вимоги в цій частині, в тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором, посилався на Умови та Правила надання банківських послуг і довідку про умови кредитування, як невід`ємні частини укладеного договору. Умовами та Правилами надання банківських послуг, які надані позивачем на підтвердження позовних вимог, визначені, в тому числі: процентна ставка, права та обов`язки клієнта (позичальника) і Банку, відповідальність сторін. При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці Умови та Правила надання банківських послуг розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними при підписанні анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг, а також те, що вказаний документ на момент отримання ним кредитних коштів взагалі містив умови щодо сплати процентів за користування кредитними коштами, зокрема саме у зазначеному у цих документах, що додані банком до позовної заяви, розмірах і порядках нарахування. В даному випадку неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила ч. 1 ст. 634 ЦК України, за змістом якої договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладено лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщувались на офіційному сайті позивача неодноразово змінювались в період часу виникнення спірних правовідносин до моменту звернення до суду з вказаним позовом, тобто кредитор міг додати до позовної заяви витяг з Умов у будь-якій редакції, що більш сприятливі для задоволення позову. Таким чином, суд першої інстанції правильно виходив з того, що наданий банком витяг з Умов та Правил надання банківських послуг в ПриватБанку не може розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного з відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин. Свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства, що передбачено у пункті 3 частини першої статті 3 ЦК України. Одним із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у пункті 6 частини першої статті 3 ЦК України. Тобто, дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки, характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору. У частинах першій, третій статті 509 ЦК України вказано, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості. При застосуванні до спірних правовідносин наведених норм права суд першої інстанції, відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України, правильно врахував правовий висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17. Як вбачається з розрахунку заборгованості, наданого банком, в період з 31.08.2011 по 31.12.2012 банком нараховано відсотки за користування кредитом в розмірі 3% в місяць (36 % річних), з 01.01.2013 по 29.08.2014 2,5 % в місяць (30 % річних), з 01.09.2014 по 31.03.2015 2,9 % в місяць (34,80 % річних), з 01.04.2015 по 31.05.2015 3,6 % в місяць (43,20 % річних), з 01.06.2015 по 31.07.2020 3,6 % в місяць (43,20 % річних), з 01.08.2020 по 22.03.2022 3,5 % в місяць (42% річних), хоча згідно з довідкою про умови кредитування, в який сторони погодили істотні умови договору, розмір відсоткової ставки по кредиту визначено 3 % в місяць (36% річних). Крім того, позивачем зараховувались сплачені відповідачем кошти в погашення заборгованості по відсотках нарахованих в збільшеному розмірі, який не погоджувався сторонами. Таким чином, позивачем надано суду розрахунок заборгованості по відсотках в розмірі, який не передбачено умовами кредитного договору, а тому такий розрахунок не може бути взятий до уваги судом як належний та допустимий доказ розміру наявності заборгованості за кредитним договором. З метою перевірки доводів апеляційної скарги ухвалою Хмельницького апеляційного суду від 19.01.2023 витребувано у банку розрахунок заборгованості за кредитним договором №б/н від 30.08.2022 ОСОБА_1 з врахуванням відсоткової ставки у розмірі 3 % на місяць (36% річних) та сплачених відповідачем коштів в погашення заборгованості по відсотках у вказаному розмірі станом на 22.03.2022. Проте, на виконання вимог ухвали суду такий розрахунок позивачем не був наданий апеляційному суду. Частиною 4 статті 12 ЦПК України визначено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Статтею 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що позивач не довів наявності та розміру заборгованості по відсотках за кредитним договором станом на 22.03.2022, а тому суд першої інстанції дійшов правильного висновку щодо відмови в задоволенні позовних вимог щодо стягнення відсотків. Доводи апеляційної скарги АТ КБ «ПриватБанк» не містять посилання на докази, які б спростовували висновки суду і впливали на їх законність, а зводяться до переоцінки доказів і незгоди заявника з висновками суду щодо їх оцінки стосовно встановлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судом. Рішення суду першої інстанції ґрунтується на повно і всебічно досліджених обставинах справи та ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для його скасування в межах доводів апеляційної скарги не вбачається. Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 382, 384 ЦПК України, суд п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» залишити без задоволення. Заочне рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 08 листопада 2022 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, встановлених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України. Повне судове рішення складено 10 березня 2023 року. Суддя-доповідач І.В. П`єнта Судді: А.П. Корніюк О.І. Талалай