Постанова 4873 № 910/4329/22

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "09" березня 2023 р. Справа№ 910/4329/22 Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого: Коробенка Г.П. суддів: Кравчука Г.А. Козир Т.П. розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Алтаюр" на рішення Господарського суду міста Києва від 15.08.2022 у справі №910/4329/22 (суддя Кирилюк Т.Ю.) за позовом Національного Банку України до Товариства з обмеженою відповідальністю "Алтаюр" про стягнення 158 623,72 грн., УСТАНОВИВ: Національний Банк України звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Алтаюр" про стягнення 158 623,72 грн. штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язань за укладеним договором №103247 від 10.06.2021. Позов обґрунтовано неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань в частині поставки товарів у строки та номенклатурі, визначеними укладеним господарсько-правовим договором. Рішенням Господарського суду міста Києва від 15.08.2022 у справі №910/4329/22 позовні вимоги задоволено. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Алтаюр" на користь Національного Банку України 158 623 (сто п`ятдесят вісім тисяч шістсот двадцять три) грн. 72 коп. штрафних санкцій та 2 481 (дві тисячі чотириста вісімдесят одну) грн. 00 коп. витрат зі сплати судового збору. Задовольняючи позов суд першої інстанції дійшов висновку про порушення відповідачем строків поставки товару, що стало підставою для застосування до нього штрафних санкцій. Не погодившись із вказаним рішенням Товариство з обмеженою відповідальністю "Алтаюр" звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення від 15.08.2022 у справі №910/4329/22 скасувати в частині стягнення штрафів на суму 29094, 24 грн та 104472грн. Апеляційну скаргу позивач обґрунтовує тим, що до нього застосовано три штрафи за вчинення одного і того ж правопорушення - за несвоєчасну поставку товару за договором та судом не взято до уваги ст. 61 Конституції України та правову позицію Великої Палати, викладеної в постанові від 01.06.2021 у справі № 910/12876/19, відповідно не яких ніхто не можу бути двічі притягнутий до відповідальності. Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.09.2022 апеляційну скаргу у справі №910/4329/22 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Коробенко Г.П., судді: Кравчук Г.А., Козир Т.П. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 05.10.2022 витребувано матеріали справи з суду першої інстанції та відкладено вирішення питання щодо подальшого руху справи. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 27.12.2022 відкрито апеляційне провадження у справі №910/4329/22 та вирішено здійснювати розгляд справи в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи. На адресу суду надійшов відзив від представника позивача, у якому останній заперечує проти задоволення апеляційної скарги і просить оскаржуване рішення залишити без змін. При цьому позивач зазначив, що штраф у розмірі 7% за просточення товару понад 30 днів передбачений п. 7.3 договору кореспондується з ч. 2 ст. 231 ГК України, яка передбачає одночасне стягнення пені і штрафу, якщо виконання зобов`язання фінансується за рахунок Державного бюджету України. Штраф у розмірі 15% нараховано через розірвання договору з ініціативи покупця у зв`язку з неналежним виконанням постальником своїх зобов`язань, що є різними порушеннями умов договору. Суд, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне. Сторонами у справі 10.06.2021 (дата накладення кваліфікованих електронних підписів уповноважених осіб) укладено договір №103247, за умовами якого відповідач зобов`язався поставити позивачу у визначеному специфікацією (додаток №1 до договору) асортименті та кількості веб-камери, комп`ютерні гарнітури та комп`ютерні колонки. Пунктом 5.1 договору №103247 від 10.06.2021 встановлено 30-денний строк виконання зобов`язань відповідачем, який обчислюється від дати укладення договору. Відповідно до п. 5.5 Договору кожна передача товару здійснюється згідно з видатковою накладною та на підставі довіреності або інформаційного листа, виданого представнику покупця. Постачальник одночасно з передачею товару покупцю разом з видатковою накладною здійснює передачу всіх копій документів, які підтверджують якість товару. Факт приймання товару, а також відсутність зауважень до його кількості та комплектності підтверджується підписанням видаткової накладної представниками сторін. Пунктом 6.2.1 визначено, що покупець має право у разі невиконання або неналежного виконання постачальником зобов`язань за цим договором достроково в односторонньому порядку розірвати цей договір, письмово повідомивши про це постачальника у строк за 20 календарних днів до дня фактичного розірвання договору. Згідно п. 6.2.4 Договору, покупець має право відмовити у прийманні товару у разі, якщо комплектність, якісні та технічні характеристики товару не відповідають умовам договору. Пунктом 7.3 договору встановлено, що у випадку прострочення поставки відповідач сплачує позивачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення. За порушення строку поставки з перевищенням тридцяти денного терміну відповідач додатково сплачує штраф у розмірі 7 відсотків вартості непоставленого товару. Відповідно до умови пункту 7.9 договору №103247 від 10.06.2021 відповідач сплачує штраф у розмірі 15 відсотків суми договору, у тому числі, у випадку розірвання договору позивачем внаслідок невиконання чи неналежного виконання зобов`язань відповідачем. За твердженням позивача, відповідачем виконано свої зобов`язання не у повному обсязі та з порушенням встановлених договором строків. Зокрема, актом від 08.11.2021 представники сторін у справі підтвердили факт здійснення поставки відповідачем та відмову позивача від прийняття передбачених першою та другою позицією специфікації (додаток №1 до договору №103247 від 10.06.2021) веб-камер, які не відповідають умовам укладеного договору. Відповідно до складеної 22.07.2021 відповідачем видаткової накладної №238 позивачу поставлено колонки комп`ютерні у кількості 820 штук (четверта позиція у специфікації до договору №103247 від 10.06.2021). За накладною №261, складеною відповідачем 30.07.2021, частково виконано поставку передбачених третьою позицією специфікації до договору комп`ютерних гарнітур у кількості 400 штук. За накладною №308 від 22.09.2021 відповідачем здійснено остаточну поставку гарнітур, визначених третьою позицією специфікації до договору. Враховуючи систематичне порушення умов договору, а саме порушення строків поставки товару (п. 5.1 договору), постачання товару, який не відповідає вимогам договору (п. 1.2 договору) , 16.11.2021 позивачем на адресу відповідача направлено лист № 65-0008/108363 про дострокове розірвання договору на підставі п. 6.2.1 договору та повідомлено, що договір вважатиметься розірваним через 20 днів з дати направлення даного листа, а саме з 06.12.2021, указаний лист отриманий відповідачем 30.11.2021 Відповідно до статей 6, 627 та 628 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору та визначенні його умов з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості; зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін та погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Відповідно до статті 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо його судом не визнано недійсним (презумпція правомірності правочину). Частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України. Частиною першою статті 612 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або Законом. Статтею 216 та частиною другою статті 217 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Згідно ч. 2 ст. 231 Господарського кодексу України, у разі якщо порушено господарське зобов`язання, в якому хоча б одна сторона є суб`єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов`язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов`язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: за порушення умов зобов`язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг); за порушення строків виконання зобов`язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості. Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки. Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Згідно статті 614 Цивільного кодексу особа, яка порушила зобов`язання несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання (презумпція вини). Таким чином, наданими позивачем доказами повністю підтверджується його твердження про порушення відповідачем строків поставки товарів та не виконано у повному обсязі зобов`язання з поставки обладнання, визначеного позиціями першою та другою специфікації до договору №103247 від 10.06.2021, що стало підставою для нарахування пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ на суму 25 057, 48 грн та штрафу у розмірі 7 % від вартості непоставленого товару. Також матеріалами справи підтверджено, відповідачем не спростовано факт розірвання договору з ініціативи покупця у зв`язку з неналежним виконанням зобов`язань за цим договором , що стало підставою для стягнення штрафу у розмірі 15 % від загальної вартості договору у сумі 104 472, 00 грн. Судом апеляційної інстанції здійснено перевірку розрахунку штрафних санкцій та встановлено його арифметичну вірність та відповідність умовам укладеного сторонами у справі договору. Враховуючи факт порушення відповідачем своїх зобов`язань за господарсько-правовим договором та відсутність правових підстав для звільнення його від відповідальності за це правопорушення, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про задоволення позовних вимог. Стосовно твердження апелянта з приводу стягнення трьох штрафів за одне і теж правопорушення, колегія суддів зазначає, що пеня і штраф є різними видами неустойки і одночасне їх застосування допускається законом, а нарахування штрафів у розмірі 7 % і 15 % здійснено за невиконання відповідачем різних пунктів договору, тобто є відповідальністю за різні правопорушення. Відповідно до ст. ст. 73, 74, 77 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції враховує висновки Європейського суду з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006), в якому зазначено, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи. У даній справі сторонам було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин згідно з нормами матеріального та процесуального права. Відповідно до частини першої статті 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. За результатами перегляду даної справи колегія суддів дійшла висновку про відсутність правових підстав для зміни чи скасування оскаржуваного у даній справі судового рішення, оскільки доводи, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків місцевого господарського суду та відповідно скарга задоволенню не підлягає. Витрати по сплаті судового збору за подачу апеляційної скарги покладаються судом на апелянта у відповідності до статті 129 ГПК України. Керуючись ст. 129, 267-270, 273, 275-276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,- ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Алтаюр" залишити без задоволення. Рішення Господарського суду міста Києва від 15.08.2022 у справі №910/4329/22 залишити без змін. Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю "Алтаюр". Матеріали справи №910/4329/22 повернути Господарському суду міста Києва. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України. Повний текст постанови складено і підписано 09.03.2023 після виходу судді Кравчука Г.А. з відпустки. Головуючий суддя Г.П. Коробенко Судді Г.А. Кравчук Т.П. Козир