Постанова 4814 № 536/1690/22

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 536/1690/22 Номер провадження 22-ц/814/2733/23Головуючий у 1-й інстанції Река А.С. Доповідач ап. інст. Карпушин Г. Л. П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 07 березня 2023 року м. Полтава Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого (судді-доповідача): Карпушина Г.Л., суддів: Кузнєцової О.Ю., Хіль Л.М., при секретарі судового засідання: Бродській В.О., - розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Кременчуцького районного суду Полтавської області від 28 грудня 2022 року (прийняту суддею Река А.С. у справі за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про встановлення факту належності правовстановлюючих документів, - В С Т А Н О В И В : У грудні 2022 року ОСОБА_1 звернулася до Кременчуцького районного суду Полтавської області із заявою про встановлення факту належності правовстановлюючих документів. В обґрунтування заяви зазначила, що 18 листопада 2022 року ОСОБА_1 звернулася до відділу Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії по інвалідності. Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області від 25.11.2022 № 163950020872 їй було відмовлено у призначенні пенсії у зв`язку з тим, що до страхового стажу не зараховано періоди з 1982 року по 1997 рік згідно з архівною довідкою від 02.11.2022 № 01-07/192, оскільки її ім`я та по батькові, вказані у довідці, не відповідають паспортним даним. За таких обставин, просить суд встановити факт, що має юридичне значення, а саме належності ОСОБА_1 наступних документів та відомостей, що в них зазначені: довідки про підтвердження стажу від 02.11.2022 № 01-07/192, виданої Комунальною установою Об`єднаний трудовий архів Козельщинської селищної ради та довідки про нарахування заробітної плати від 03.11.2022 № 01-07/192а, виданої Комунальною установою Об`єднаний трудовий архів Козельщинської селищної ради. Вказує, що встановлення даного факту має юридичне значення, оскільки наддасть можливість реалізувати конституційне право на пенсійне забезпечення. Ухвалою Кременчуцького районного суду Полтавської області від 28 грудня 2022 року відмовленоу відкритті провадження за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про встановлення факту належності правовстановлюючих документів. З вказаною ухвалою суду не погодилася ОСОБА_1 та подала на неї апеляційну скаргу, в якій прохала ухвалу Кременчуцького районного суду Полтавської області від 28 грудня 2022 року скасувати, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції. Апелянт вважає, що ухвала суду першої інстанції є незаконною, необґрунтованою, та такою, що прийнята з порушенням норм матеріального та порушенням норм процесуального права. Посилається на те, що судом неправильно встановлено обставини, що мають значення для справи. Зокрема вказує, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що вказаний спір має розглядатися в порядку адміністративного судочинства, оскільки заявниця не оскаржує рішення органу Пенсійного фонду України, тому адміністративного спору про право на призначення пенсії по інвалідності в даних правовідносинах немає і бути не може. Також, посилання суду першої інстанції на порядок підтвердження стажу та відповідну судову практику в даному випадку є недоречним, оскільки жодним чином не стосуються факту належності правовстановлюючого документу. Відзив на апеляційну скаргу до суду апеляційної інстанції не надходив. Судове засідання в суді апеляційної інстанції проводилося в порядку спрощеного позовного провадження з викликом учасників справи. На момент розгляду справи сторони та інші особи будучи належним чином повідомленими про час та місце слухання справи у судове засідання не з`явились. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів, приходить до висновку, що скарга підлягає до задоволення, ухвала суду першої інстанції - скасуванню, із направленням матеріалів справи до суду першої інстанції для продовження розгляду справи по суті, виходячи з наступних підстав. Відповідно до статті 367 ЦПК Українисуд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Згідно п.п. 3.4. ч. 1 ст. 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали. Як вбачається з матеріалів справи, що ОСОБА_1 звертаючись до суду із заявою просить встановити факт, що має юридичне значення, а саме факт належності їй правовстановлюючих документів довідок про підтвердження стажу та про нарахування заробітної плати. Так, Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області відмовило ОСОБА_1 в призначенні пенсії по інвалідності у зв`язку з відсутністю у заявниці необхідного страхового стажу. Зокрема тому, що до такого стажу не зараховано період роботи з 1982 року по 1997 рік згідно з архівною довідкою від 02.11.2022 року №01-07/192, оскільки ім`я та по батькові зазначеної особи ( ОСОБА_2 ., ОСОБА_2 , ОСОБА_1 -на, ОСОБА_1 ., ОСОБА_1 ) не відповідає паспортним даних заявниці ОСОБА_1 . Тобто, органами Пенсійного фонду України ставиться під сумнів належність саме ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 РНОКПП НОМЕР_1 , довідки про підтвердження стажу від 02.11.2022 року №01-07/192, виданої Комунальною установою Об`єднаний трудовий архів Козельщинської селищної ради. Відмовляючи у відкритті провадження у справі за заявою ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив з того, що в даних правовідносинах вбачається спір про право на призначення пенсії по інвалідності, який не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, оскільки фактично стосується рішень та дій управління Пенсійного фонду України, його посадових осіб щодо не призначення заявниці пенсії за відсутності необхідного страхового стажу. Однак, колегія суддів вважає, що ухвала суду першої інстанції постановлена з порушенням норм чинного цивільного процесуального законодавства, а тому підлягає скасуванню і направленню справи для продовження розгляду до суду першої інстанції. Так, відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є частиною національного законодавства, кожна людина при визначенні її громадянських прав і обов`язків має право на справедливий судовий розгляд. Стаття 55 Конституції України закріплює право кожної особи на судовий захист. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді. Згідно зі статті 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Отже, указана норма визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи. Таким чином, порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту. Особа, права якої порушено, може скористатися не будь-яким, а конкретним способом захисту свого права. Під способами захисту суб`єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на порушника. Згідно пункту 1 частини 1 статті 186 ЦПК України, суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства. Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення. Згідно п. 6 ч. 1 ст. 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з ім`ям, по батькові, прізвищем, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті. Пунктом 1 Постанови Пленуму ВС України «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» № 5 від 31.03.1995 р. передбачено, що в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право. Тобто, критерієм наявності спору про право у справах окремого провадження є сама можливість виникнення, зміни або припинення прав та обов`язків у третіх осіб внаслідок встановлення певного факту навіть за відсутності заперечень таких осіб. Як роз`яснено в п.12 Постанови Пленуму ВС України № 5 від 31.03.1995 р. «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», при розгляді справи про встановлення факту належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, зазначені в документі, не збігаються з ім`ям, по батькові, прізвищем, місцем і часом народження цієї особи, вказаними у свідоцтві про народження або в паспорті, у тому числі, факту належності правовстановлюючого документа, в якому допущені помилки у прізвищі, імені, по батькові або замість імені чи по батькові зазначені ініціали суд повинен запропонувати заявникові подати докази про те, що правовстановлюючий документ належить йому і що організація, яка видала документ, не має можливості внести до нього відповідні виправлення. Разом з тим, цей порядок не застосовується, якщо виправлення в таких документах належним чином не застережені або ж їх реквізити нечітко виражені внаслідок тривалого використання, неналежного зберігання, тощо. Це є підставою для вирішення питання про встановлення факту, про який йдеться в документі, відповідно до чинного законодавства. Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ. Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність спору щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів у будь-яких правовідносинах, крім випадків, коли такий спір вирішується за правилами іншого судочинства, а по-друге, спеціальний суб`єктний склад цього спору, в якому однією зі сторін є, як правило, фізична особа. Предметна юрисдикція - це розмежування компетенції цивільних, кримінальних, господарських та адміністративних судів. Кожен суд має право розглядати і вирішувати тільки ті справи (спори), які віднесені до їх відання законодавчими актами, тобто діяти в межах установленої компетенції. При визначенні предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі. Зі змісту позовної заяви вбачається, що встановлення факту належності правовстановлюючого документа ОСОБА_1 необхідно для призначення пенсії по інвалідності, оскільки документи, якими вона підтверджує свій страховий стаж, містять розбіжності з її паспортними даними, а тому необхідно надати уточнюючі докази їх приналежності заявнику. З наданих матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 звернулася до суду з заявою про встановлення факту, що має юридичне значення, а саме належності їй архівних довідок, зважаючи на те, що даний факт наддасть їй можливість реалізувати її конституційне право на пенсійне забезпечення. Висновки суду першої інстанції в цій частині є необґрунтованими, оскільки заявниця не оскаржує рішення органу Пенсійного фонду України про відмову у призначенні пенсії (встановлення факту наявності трудового стажу), а тому адміністративного спору про право на призначення пенсії по інвалідності в даних правовідносинах немає. Судові рішення ВС, на які посилається суд першої інстанції в своєму рішенні, не підтверджують обґрунтованість висновків суду першої інстанції, оскільки обставини справи та зміст вимог з якими в них зверталися заявники, є не тотожними, оскільки в тих випадках заявники фактично оскаржували рішення Комісій щодо підтвердження періодів роботи, які дають право на призначення пенсії, а не прохали підтвердити належність правовстановлюючих документів. Відповідно до Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі - Порядок № 637), основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами ПФУ. Відповідно до пункту 3 Порядку № 637,за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи. У судовому порядку відповідно до пункту 26 зазначеного Порядку встановлюється лише факт приналежності документа, що підтверджує трудовий стаж, якщо ім`я, по батькові та прізвище, які зазначені в документі, не збігаються з ім`ям, по батькові або прізвищем особи за паспортом або свідоцтвом про народження. Тобто встановлення фактів наявності трудового стажу здійснюється органами ПФУ. Наведенні вище положення закону вказують на те, що оскільки встановлення фактів наявності трудового стажу здійснюється органами ПФУ, незгода з їх рішення оскаржується в порядку адміністративного судочинства до суду, окрім випадку передбачено п. 26 зазначеного Порядку, коли особа без оскарження рішення про відмову у призначенні пенсії має право в судовому порядку встановити лише факт належності документів, що підтверджують трудовий стаж. Отже, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийшов до помилкового висновку про те, що даний спір не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства. Стаття 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод гарантує право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, при визначенні цивільних прав і обов`язків особи чи при розгляді будь-якого кримінального обвинувачення, що пред`являється особі. Ключовими принципами статті 6 Конвенції є верховенство права та належне здійснення правосуддя. Ці принципи також є основоположними елементами права на справедливий суд. Під доступом до правосуддя згідно зі стандартами Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) розуміють здатність особи безперешкодно отримати судовий захист як доступ до незалежного і безстороннього вирішення спорів за встановленою процедурою на засадах верховенства права. У справі «Беллет проти Франції» (рішення ЄСПЛ від 04 грудня 1995 року) Європейський суд з прав людини зазначив, що стаття 6 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права. Як свідчить позиція ЄСПЛ у багатьох справах, основною складовою права на суд є право доступу, в тому розумінні, що особі має бути забезпечена можливість звернутись до суду для вирішення певного питання, і що з боку держави не повинні чинитись правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права. Таким чином, суд першої інстанції, відмовляючи у відкритті провадження у справі позбавив позивача права на справедливий та своєчасний розгляд справи за його позовною заявою та практично обмежив доступ до правосуддя, що є порушенням вимог ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. За таких обставин, доводи апелянта є обґрунтованими. Допущення зазначених порушень процесуальних норм призвело до необґрунтованого припинення розгляду позову та створення перешкод для захисту порушених прав позивача у спосіб передбачений законом. З урахуванням вищевикладеного колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги, скасування ухвали Кременчуцького районного суду Полтавської області від 28 грудня 2022 року та направлення справи до суду першої для продовження розгляду. Керуючись ст. 374, ст. 379, ст. ст. 381 - 384 ЦПК України, апеляційний суд,- П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити. Ухвалу Кременчуцького районного суду Полтавської області від 28 грудня 2022 року скасувати, матеріали справи повернути до суду першої інстанції для продовження розгляду справи. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом тридцяти днів безпосередньо до суду касаційної інстанції. Повний текст постанови суду виготовлено 09 березня 2023 року. Головуючий: ____________________ Г.Л. Карпушин Судді: ____________________ О.Ю. Кузнєцова ___________________ Л.М. Хіль