Ухвала КЦС ВС № 585/4219/19

Ухвала 07 березня 2023 року м. Київ справа № 585/4219/19 провадження № 61-3023ск23 Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Гулейкова І. Ю. (суддя-доповідач), Погрібного С. О., Ступак О. В., вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Сумського апеляційного суду від 30 листопада 2022 року у справі за позовом Акціонерного товариства «Ідея Банк» до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором та звернення стягнення на предмет застави, ВСТАНОВИВ: У листопаді 2019 року Акціонерне товариство «Ідея Банк» (далі - АТ «Ідея Банк», банк) звернулося до суду з позовом, в якому просило стягнути з ОСОБА_2 заборгованість за кредитним договором у розмірі 116 076,54 грн; вилучити у ОСОБА_1 автомобіль ВАЗ 219000, державний номерний знак НОМЕР_1 , вартістю 63 980,00 грн; в рахунок погашення кредитної заборгованості у розмірі 116 076,54 грн звернути стягнення на предмет застави - автомобіль ВАЗ 219000, державний номерний знак НОМЕР_1 , який належить ОСОБА_1 . Позов обґрунтовано тим, що 15 травня 2012 року між банком та ОСОБА_2 укладено кредитний договір № 910.14993, відповідно до умов якого відповідач отримав кредит у розмірі 65 900,40 грн на придбання автомобіля ВАЗ 219000, державний номерний знак НОМЕР_2 , строком до 15 травня 2017 року. Проте, ОСОБА_2 не виконав зобов`язання за кредитним договором, тому станом на 17 жовтня 2019 року заборгованість складає 116 076,54 грн. У забезпечення виконання кредитних зобов`язань, між ОСОБА_2 та банком укладено договір застави зазначеного транспортного засобу, відповідно до умов якого відчуження предмета застави здійснюється заставодавцем за письмовою згодою заставодержателя. Проте, без письмової згоди банку, ОСОБА_2 відчужив предмет застави на користь ОСОБА_1 . Рішенням Роменського міськрайонного суду Сумської області від 20 лютого 2020 року, залишеним без змін постановою Сумського апеляційного суду від 30 листопада 2022 року, позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь АТ «Ідея Банк» заборгованість за кредитним договором у розмірі 60 146,84 грн. Вилучено у ОСОБА_1 транспортний засіб, який є предметом застави - автомобіль ВАЗ 219000, державний номерний знак НОМЕР_1 , який передано АТ «Ідея Банк» на період до його реалізації. В рахунок погашення кредитної заборгованості у розмірі 60 146,84 грн звернуто стягнення на предмет застави - автомобіль, який належить ОСОБА_1 , шляхом його реалізації на публічних торгах у порядку виконавчого провадження за ціною, визначеною за результатами таких торгів. В іншій частині позову відмовлено. Здійснено розподіл судових витрат. У березні 2023 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на постанову Сумського апеляційного суду від 30 листопада 2022 року у вищевказаній справі, в якій заявник просить скасувати оскаржуване судове рішення в частині звернення стягнення на предмет застави - автомобіль, справу в цій частині направити на новий розгляд до суду першої інстанції. Верховний Суд дійшов висновку, що відсутні підстави для відкриття касаційного провадження з огляду на таке. Відповідно до пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково. Відповідно до пункту 1 частини шостої статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи, у яких ціна позову в яких не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Прожитковий мінімум для працездатних осіб вираховується станом на 01 січня календарного року, в якому подається скарга (частина дев`ята статті 19 ЦПК України). Відповідно до статті 7 Закону України «Про державний бюджет на 2023 рік» прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01 січня 2023 року становить 2 684,00 грн. Відповідно до пунктів 1, 2 частини першої статті 176 ЦПК України ціна позову визначається: у позовах про стягнення грошових коштів - сумою, яка стягується, чи оспорюваною сумою за виконавчим чи іншим документом, за яким стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку; у позовах про визнання права власності на майно або його витребування - вартістю майна. Таким чином, ціна позову у цій справі 180 056,54 грн ( 116 076,54 грн + 63 980,00 грн ) не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (2 684,00 грн х 100 = 268 400,00 грн). Посилань на випадки, передбачені пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, за наявності яких судове рішення у малозначній справі підлягає касаційному оскарженню,касаційна скарга не містить. Посилання представника заявника на пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України, як на підставу касаційного оскарження, не заслуговують на увагу, оскільки з указаної підстави підлягають оскарженню рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанова суду апеляційної інстанції крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті, зокрема, у малозначних справах. Тобто такі доводи є виконанням вимог процесуального закону щодо змісту будь-якої касаційної скарги, а тому самі по собі не вказують на фундаментальність порушених у скарзі питань для формування єдиної правозастосовчої практики, та не свідчить про наявність інших випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України за наявності яких судові рішення у малозначних справах підлягають касаційному оскарженню. Верховний Суд зауважує, що обґрунтування касаційної скарги підставами, передбаченими частиною другою статті 389 ЦПК України, не звільняє заявника від обов`язку, у відповідності до пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, обґрунтувати підстави перегляду в касаційному порядку судових рішень у малозначних справах. Випадків, за наявності яких судові рішення у малозначній справі підлягають касаційному оскарженню, у цій справі не встановлено Верховним Судом. Верховний Суд враховує рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року № R (95) 5, згідно яких державам-членам необхідно вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини «с» статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей. Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: «Levages Prestations Services v. France» (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року; «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року). Відповідно до пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судові рішення, що не підлягає касаційному оскарженню. З урахуванням наведеного, оскільки заявник подав касаційну скаргу на судове рішення у малозначній справі, що не підлягає касаційному оскарженню, а обставини, передбачені пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, не наведені, то відсутні підстави для відкриття касаційного провадження у справі. Керуючись статтями 19, 389, 394 ЦПК України,

УХВАЛИВ: У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Сумського апеляційного суду від 30 листопада 2022 року у справі за позовом Акціонерного товариства «Ідея Банк» до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором та звернення стягнення на предмет застави відмовити. Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу. Ухвала оскарженню не підлягає. Судді:І. Ю. Гулейков С. О. Погрібний О. В. Ступак