Постанова Київський апеляційний суд № 372/3510/22

Справа № 372/3510/22 Головуючий в суді І інстанції - Тиханський О.Б. Провадження № 33/824/1344/2023 Головуючий - Олійник В.І. КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 06 березня 2023 року м. Київ Суддя Київського апеляційного суду Олійник В.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову судді Обухівського районного суду Київської області від 02 лютого 2023 року про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , не працюючого, реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 , за ч.1 ст.130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, - в с т а н о в и в : Постановою судді Обухівського районного суду Київської області від 02 лютого 2023 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 грн з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в розмірі 496 грн 20 коп. Згідно з постановою суду 18 листопада 2022 року о 09 годині 45 хвилин на автодорозі Київ-Знам`янка (поворот на село Романків) водій ОСОБА_1 керував автомобілем марки «Toyota Cаmry», реєстраційний номер НОМЕР_2 , в стані алкогольного сп`яніння. Огляд на стан алкогольного сп`яніння проводився з використанням спеціальних технічних засобів та за допомогою алкотестеру «Драгер», показник якого 0,44% проміле алкоголю. Своїми діями ОСОБА_1 порушив пункт 2.9 а Правил дорожнього руху, скоївши тим самим правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП. При складенні протоколу про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 вину у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 Кодексу України про адміністративні правопорушення визнав, а від надання пояснень відмовився. Не погоджуючись з постановою суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати і провадження у справі закрити. Скаргу обґрунтовує тим, що постанова Обухівського районного суду Київської області від 02.02.2023 року у справі №372/3510/22 винесена з грубим порушенням норм процесуального права, неправильним застосуванням норм матеріального права, при цьому вважає, що суд не з`ясував усі фактичні обставини справи та не дослідив і не надав належної оцінки наявним в матеріалах справи доказам та обставинам, не навів мотивів відхилення його аргументів, як особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, що потягло за собою винесення необґрунтованого рішення. Також вважає, що суд не сприяв повному, об`єктивному та неупередженому її розгляду, а тому постанова суду не відповідає фактичним обставинам справи, є незаконною та необґрунтованою. Таке рішення, з його погляду, не може залишатися в силі, а підлягає скасуванню. Так, вирішуючи справу, суд першої інстанції допустив порушення вимог ст.ст.245, 252, 280 КУпАП щодо всебічного, повного і об`єктивного з`ясування обставин справи і вирішення її в точній відповідності із законом. Судом першої інстанції не враховано вимоги практики ЄСПЛ про те, що особливості процесуального розгляду справ про адміністративні правопорушення мають прирівнюватися до кримінального процесуального законодавства. Суддя місцевого суду безпідставно залишив дані обставини поза увагою, тим самим допустивши поверховість та неповноту у дослідженні доказів. Під час розгляду справи суддя самостійно ініціював допит працівника поліції ОСОБА_2 , який безпосередньо складав протокол про адміністративне правопорушення та допитав його без участі скаржника ( ОСОБА_1 ), як особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, та мого захисника, чим порушив його право на захист та позбавив можливості ставити питання до вказаного працівника поліції. Таким чином, вважає, що суд перетягнув на себе функції обвинувачення та фактично сам збирав докази, допитуючи вищевказаного працівника поліції, що суперечить засадам справедливого розгляду. Так, у рішенні по справі «Карелін проти Російської Федерації» суд розбирав скаргу заявника, якого було притягнуто до адміністративної відповідальності за використання нецензурної лексики в присутності інших осіб. Заявник скаржився на те, що відсутність у процесі прокурора порушило принципи безсторонності суду, а також рівності і змагальності учасників процесу. Проаналізувавши обставини справи, Європейський Суд зазначив, що відсутність участі у справі прокурора вплинуло на дію презумпції невинуватості в ході судового розгляду, і як наслідок, на питання про безсторонність суду, і навпаки. Презумпція невинуватості буде порушена в тих випадках, коли на практиці або на підставі закону (наприклад, правова презумпція) тягар доказування перекладається з обвинувачення на сторону захисту. При таких обставинах суд першої інстанції не мав альтернативи, крім як взяти на себе завдання пред`явлення, і що більш важливо, нести тягар підтримання обвинувачення в ході усного розгляду справи. З рештою суд встановив порушення п.1 ст.6 Конвенції в частині безсторонності, рівності і змагальності. Вказує, що адміністративний матеріал не містить жодних належних та допустимих доказів, які підтверджують факт керування особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 автомобілем «Toyota саmrу» (реєстраційний номер НОМЕР_3 ). З відеозапису з боді камери поліцейського вбачається, що на вказаному відеозаписі відсутній запис руху автомобіля «Toyota саmrу» (реєстраційний номер НОМЕР_3 ) взагалі та під керуванням ОСОБА_1 , зокрема. Не містить вказаний доказ і запису зупинки працівниками поліції вказаного автомобіля під керуванням ОСОБА_1 . Окремої оцінки потребує також причина зупинки інспектором поліції ОСОБА_1 Зазначає, що під час зупинки транспортного засобу поліцейський зобов`язаний поінформувати водія про конкретну причину зупинення ним транспортного засобу з детальним описом підстави зупинки (ч.2 ст.35 Закону України «Про національну поліцію»). Вважає, що безпідставна зупинка автомобіля є незаконною. З огляду на те, що підстав для зупинки транспортного засобу ОСОБА_1 поліцейським не зазначено, то саме зупинка транспортного засобу та наступні дії інспектора поліції не відповідають вимогам ст.35 Закону України «Про національну поліцію». В матеріалах справи відсутні жодні докази порушення ОСОБА_1 правил дорожнього руху, більш того, у протоколі зазначено, що «авто зупинено без порушень ПДР». Таким чином, працівники поліції до справи про адміністративне правопорушення не додали жодних документів, які б підтверджували те, що зупинка транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 мала законні підстави. Як видно з відеоматеріалів, ні порушень мови, ні порушень руху, ні порушень громадського порядку ОСОБА_1 не було зафіксовано. Він поводив себе адекватно, відповідаючи на запитання працівника поліції, що підтверджується відеоматеріалами. Отже, якщо з відеозапису з нагрудної камери (портативного відеореєстратора) працівників патрульної поліції, що здійснюють оформлення адміністративного правопорушення вбачається, що він не є безперервним, то його не можна вважати належним та допустимим доказом по справі. Крім цього, працівниками поліції був порушений порядок роботи при вимірюванні масової концентрації етанолу в повітрі, що видихається (тест), а саме: - у порушення п.2.3.1.4 Проведення тесту перед застосуванням приладу Alcotest 6810 він не був протестований, а саме, не виконаний автоматичний забір проби навколишнього повітря, при якому повинно бути чути клацання, та на дисплеї кілька секунд висвічуватися повідомлення «Нуль тест», що, на його думку, потягло похибку у результаті тесту. При цьому з відеозапису вбачається, що він продував п`ять разів, однак жодного разу «Нуль тест» не було проведено. Після проведення тесту він не погодився з його результатами, так як ні в цей день 18 листопада 2022 року, а ні напередодні 17 листопада 2022 року він спиртні напої не вживав, про що чітко пояснив працівникам поліції на їх запитання, що підтверджується відеозаписом. Крім цього, я виказував заперечення щодо його результату та виявляв бажання додатково пройти огляд в медичному закладі, на що працівниками поліції йому було відмовлено. Проте, відповідно до вимог ст.266 КУпАП, у разі незгоди водія на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, працівником поліції з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров`я. Крім цього, після завершення остаточного тестування його результат не відображений на відеозапису, який доданий до матеріалів справи. Інші докази не вказують на беззаперечне доведення вини ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому правопорушення в передбаченому законом порядку, оскільки як зазначив Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у справі №177/525/17(2-а/177/23/17) постанова від 08.07.2020 року, «сам факт визнання особою вини у порушенні ПДР не може бути достатнім доказом правомірності рішення суб`єкта владних повноважень за відсутності інших належних доказів і не звільняє відповідача від доведення правомірності свого рішення». Крім цього, вказує на те, що йому не були роз`яснені права та обов`язки, передбачені ст.63 Конституції України, ст.268 КУпАП, а також не було роз`яснено право мати захисника, що свідчить про порушення права на захист. Даний факт також додатково підтверджується наявним в матеріалах справи відеозаписом вказаних подій. У силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівненими до доведеної невинуватості цієї особи. Сам по собі протокол про адміністративне правопорушення не може бути беззаперечним доказом вини особи в тому чи іншому діянні, оскільки не являє собою імперативного факту доведеності вини особи, адже не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом», не доказує співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи подібних неспростовних презумпцій факту. Суд не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення. Адже діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод далі Конвенція) (рішення у справі «Карелін проти Росії» («Karelin у, Russia», заява № 926/08, рішення від 20.09.2016 року). Вивчивши матеріали адміністративної справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, суд приходить до наступного. Відповідно до вимог ст.245 КУпАП, завданням провадження у справах проадміністративне правопорушення є всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи. Як вбачається з матеріалів справи, суддя першої інстанції, всебічно розглянув справу, об`єктивно оцінив добуті докази, з`ясував фактичні обставини вчинення адміністративного правопорушення і дав їм вірну оцінку. Суддею враховано фактичні обставини справи та докази, які свідчать про те, що водій ОСОБА_1 18 листопада 2022 року о 09 годині 45 хвилин на автодорозі Київ-Знам`янка (поворот на село Романків) керував автомобілем марки «Toyota Cаmry» (державний номерний знак НОМЕР_2 ) в стані алкогольного сп`яніння. Огляд на стан алкогольного сп`яніння проводився з використанням спеціальних технічних засобів та за допомогою алкотестеру «Драгер», показник якого 0,44% проміле алкоголю. Своїми діями ОСОБА_1 порушив пункт 2.9 а Правил дорожнього руху, скоївши тим самим правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП. Відповідно до пункту 2.9 (а) ПДР України водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння або перебуваючи під впливом наркотичних чи токсичних речовин. За ч.1 ст.130 КУпАП керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, - тягнуть за собою накладення штрафу на водіїв у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік і на інших осіб - накладення штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Вина ОСОБА_1 , в скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП підтверджується: - протоколом про адміністративне правопорушення серії ААД №130667 від 18.11.2022 року, в якому викладено обставини вчинення адміністративного правопорушення, він підписаний ОСОБА_1 , від надання пояснень він відмовився; - результатом тесту на пристрої Драгер (0,44%); - актом огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів, з якого вбачається, що огляд ОСОБА_1 проведений у зв`язку з виявленими ознаками, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, тремтіння пальців рук, почервоніння обличчя. Огляд проводився за допомогою пристрою Драгер, результат позитивний - 0,44%, що було зафіксовано на боді камеру, ОСОБА_1 з результатами погодився та підписав акт; - відеозаписами з боді камери, долученими до матеріалів справи, з яких вбачається, що ОСОБА_1 погодився пройти освідування на стан алкогольного сп`яніння на приладі Драгер, пройшов його, результат огляду - 0,44%, результати ОСОБА_1 не оспорював. Відповідно до окремих положень статті 266 КУпАП: Особи, які керують транспортними засобами, річковими, морськими або маломірними суднами і щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, підлягають відстороненню від керування цими транспортними засобами, річковими, морськими або маломірними суднами та оглядові на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції. Огляд водія (судноводія) на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення. Огляд особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, проведений з порушенням вимог цієї статті, вважається недійсним. Згідно з Порядком направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2008 року №1103, та Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров`я України від 09 листопада 2015 року №1452/735, огляд проводиться поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ і Держспоживстандартом; поліцейськими використовуються спеціальні технічні засоби, які мають, зокрема, сертифікат відповідності та свідоцтво про повірку робочого засобу вимірювальної техніки. Ставити під сумнів дані докази у суду немає підстав, оскільки вони отримані у відповідності до вимог закону. Виходячи з наведеного, доводи апеляційної скарги суд не може прийняти до уваги, оскільки вони мають формальний характер та спрямовані на ухилення ОСОБА_1 від адміністративної відповідальності за вчинене ним адміністративне правопорушення, зазначені ним порушення не є суттєвими та такими, що доводять невинуватість ОСОБА_1 у скоєнні інкримінованого йому правопорушення, а будь-яких інших доказів щодо відсутності вини останнього у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130КУпАП, з матеріалів справи не вбачається і вони не знайшли свого підтвердження. Інших обґрунтованих доводів апеляційна скарга не містить. Таким чином, на підставі зібраних у справі доказів, суд дійшов обґрунтованого висновку про наявність в діях ОСОБА_1 cкладу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП. У рішенні по справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» («O'Halloran and Francis v. the United Kingdom») від 29 червня 2007 року, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі. Суд першої інстанції згідно з вимогами ст.ст.245, 252, 280 КУпАП всебічно, повно і об`єктивно з`ясував обставини вчиненого правопорушення і виніс постанову, зміст якої відповідає вимогам ст.283 КУпАП, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому відсутні правові підстави для задоволення апеляційної скарги ОСОБА_1 . Керуючись ст.294 КУпАП, апеляційний суд, - п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, постанову судді Обухівського районного суду Київської області від 02 лютого 2023 року залишити без змін. Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає. Суддя Київського апеляційного суду В.І. Олійник