Постанова Івано-Франківський апеляційний суд № 346/4796/22

Справа № 346/4796/22 Провадження № 22-ц/4808/375/23 Головуючий у 1 інстанції Васильковський В. В. Суддя-доповідач Томин ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 09 березня 2023 року м. Івано-Франківськ Івано-Франківський апеляційний суд в складі: головуючої Томин О.О., суддів: Пнівчук О.В., Мальцевої Є.Є., розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Коломийського міськрайонного суду від 22 грудня 2022 року, ухвалене в складі судді Васильковського В.В., у справі за позовом Акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, в с т а н о в и в: У листопаді 2022 року позивач Акціонерне товариство «Універсал Банк» звернулося в суд з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Позовні вимоги мотивовано тим, що 11.04.2018 року відповідач звернувся до банку з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписав Анкету-заяву до Договору про надання банківських послуг від 11.04.2018 року, у якій визначено, що анкета-заява разом з Умовами, Тарифами, Таблицею обчислення вартості кредиту та Паспортом споживчого кредиту складає договір про надання банківських послуг. Відповідач підтвердив, що ознайомився та отримав примірники у мобільному додатку вказаних документів, що складають Договір, та зобов`язується виконувати його умови. Окрім того, в Анкеті зазначено, що електронний цифровий підпис є аналогом власноручного підпису та його накладення має рівнозначні юридичні наслідки із власноручним підписом на документах та паперових носіях. Відповідно до п. 5.11 Умов обслуговування рахунків фізичних осіб клієнт зобов`язаний щомісяця сплачувати щомісячний мінімальний платіж в розмірі та в терміни, зазначені в мобільному додатку. При несплаті щомісячного мінімального платежу клієнт повинен сплатити штраф згідно з тарифами. Банк розглядає будь-який надісланий платіж клієнта як визнання клієнтом даного штрафу в розмірі платежу, що надійшов, але не більше суми штрафу, визначеного тарифами. Згідно п. 5.16 Умов у разі порушення терміну сплати щомісячного мінімального платежу понад 90 днів вся заборгованість за кредитом вважається простроченою. На залишок простроченої заборгованості банк нараховує, а клієнт сплачує штраф у розмірі згідно із тарифами, але не більше 50% від суми, одержаного клієнтом кредиту. При цьому діє відсоткова ставка за користування кредитом у розмірі 0,00001% річних. На підставі укладеного Договору відповідач отримав кредит у розмірі 45000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на поточний рахунок, спеціальним платіжним засобом якого є платіжна картка НОМЕР_1 . Станом на 13.08.2022 року у відповідача прострочення зобов`язання із сплати щомісячного мінімального платежу за Договором сягнуло понад 90 днів, у зв`язку з чим, на підставі положення п.п. 5.17 п. 5 Розділу II Умов, відбулось істотне порушення Клієнтом зобов`язань, вся заборгованість за кредитом стала простроченою. Банк 13.08.2022 року направив повідомлення «пуш» (електронне повідомлення) про істотне порушення умов Договору та про необхідність погасити суму заборгованості. Проте відповідач на контакт не виходив та не вчинив жодної дії, направленої на погашення заборгованості, у зв`язку з чим та відповідно до п.п. 5.18, 5.19 кредит став у формі «на вимогу». На підставі вищезазначеного загальний розмір заборгованості ОСОБА_1 перед АТ «Універсал Банк» за Договором станом на 12.08.2022 року становить 90462,11 грн., в тому числі: загальний залишок заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту) 90462,11 грн. Враховуючи зазначене, просив стягнути з відповідача вказану суму заборгованості. Рішенням Коломийського міськрайонного суду від 22 грудня 2022 року позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Універсал Банк» заборгованість за договором про надання банківських послуг «Мonоbank» від 11.04.2018 року у розмірі 90462,11 грн. станом на 12.08.2022 року та судовий збір в розмірі 2481 грн. Не погоджуючись із вказаним рішенням, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу. Вважає дане рішення незаконним та необґрунтованим, ухваленим з порушенням норм матеріального та процесуального права. Зазначає, що суд першої інстанції належним чином не дослідив докази, а саме: бухгалтерську документацію. Позивачем не надано суду первинних бухгалтерських документів відносно видачі кредиту та його часткового погашення (платіжні доручення, меморіальні ордери, розписки, чеки та ін.). Тому, на думку апелянта, немає підстав вважати, що розмір заборгованості відповідача перед позивачем, а також суми відсотків, зазначені в розрахунку та довідці, є правильними. Матеріали справи також не містять відомостей, що підтверджують факт наявності заборгованості відповідача за кредитним договором у розмірі 90462,11 грн. Розмір наданих кредитних коштів в позовній заяві не прописано та жодними документами не підтверджується. Тому вважає, що позивач не довів належними та допустимими доказами розмір заборгованості за кредитним договором. Вказує, що доказів того, чи було задоволено заяву відповідача та відкрито поточний рахунок, чи видано за цим договором платіжний інструмент (банківську картку) у спосіб, що дозволяє однозначно встановити отримання ним такої картки, та чи встановлено відповідний кредитний ліміт і на яку суму, вказану у додатку, матеріали справи не містять. Відсутні докази і щодо здійснення будь-якого руху коштів по рахунку, який просив відкрити відповідач при підписанні анкети-заяви від 11.04.2018 року. Зазначає, що позивач не надав підписаних відповідачем Умов та правил обслуговування в АТ «Універсал Банк» при наданні банківських послуг щодо продуктів Monobank, Тарифів, Таблиці обчислення вартості кредиту та Паспорту споживчого кредиту, хоча вони повинні містити підпис позичальника. А матеріали справи не містять підтверджень, що саме долучені до позову Умови розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи анкету-заяву, а також, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема, щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та неустойки (пені, штрафів). Вказує, що Витяг з Умов та правил обслуговування в АТ «Універсал Банк», наданий позивачем, набрав чинності 27.11.2021 року, у той час, як ОСОБА_1 звернувся до банку з метою отримання банківських послуг 11.04.2018 року. За таких умов в ході розгляду справи позивач не довів факту видачі відповідачу кредитних коштів у заявленому розмірі, тому відсутні підстави їх стягнення. Не можна погодитися з тим, що сам лише факт підписання анкети-заяви свідчить про видачу кредиту відповідачу, оскільки така позиція не ґрунтується на положеннях закону, а жодних відомостей з цього приводу така анкета-заява не містить. Посилається на практику Верховного Суду в постанові від 27.03.2020 року по справі №703/3063/18, Великої Палати Верховного Суду в постанові від 03.07.2019 року по справі №342/180/17, що у зв`язку з ненаданням банком доказів видачі кредитної картки та розміру кредиту суд позбавлений можливості перевірити розмір нарахованих суми боргу, процентів та штрафних санкцій відповідачу. Просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову. АТ «Універсал Банк» подало відзив на апеляційну скаргу, в якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Зазначає, що матеріали справи містять достатньо доказів, з яких вбачається, що між позивачем та відповідачем був укладений договір про надання банківських послуг в електронній формі, умови якого позивачем виконані. Розрахунок заборгованості, доданий до позову, відображає наявність обґрунтованої заборгованості, є належним доказом, адже містить детальний розпис нарахованої заборгованості, дати здійснення платежів боржником, кількість днів, за які нарахована заборгованість, залишок заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту), дати нарахування складових загальної заборгованості за кредитом. Відповідно до підпункту 5.23 пункту 2 розділу другого Умов у разі, якщо на рахунку клієнта не вистачає власних коштів для внесення щомісячного мінімального платежу, банк має право самостійно збільшувати кредитний ліміт на суму заборгованості клієнта за Договором та направити відповідні грошові кошти на здійснення щомісячного мінімального платежу, погашення відсотків за користування кредитним лімітом та неустойки за прострочені платежі. Відповідачем самостійно було оформлено 9 транзакцій в розстрочку на загальну суму 31783,65 грн. У зв`язку з тим, що кошти на погашення розстрочки відповідач не вносив, заборгованість за тілом кредиту зростала, адже сума регулярного платежу по розстрочці відноситься до тіла кредиту, тому що банк надав кошти у користування, а клієнт їх виплачує відповідно до договору розстрочки. Із наданої позивачем виписки з карткового рахунку відповідача вбачається, що він активно користувався рахунком, здійснював з нього платежі, отримував готівку тощо, що свідчить про те, що він був обізнаний про списання відсотків, умови кредитування та правила користування послугою електронного банку. Вказані боржником заперечення щодо сум коштів та їх правове обґрунтування не відповідають дійсності. Згідно частини першої статті 369 ЦПК України, частини тринадцятої статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, без повідомлення учасників справи. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з наступних підстав. Відповідно до частини першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. За змістом ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Рішення суду першої інстанції зазначеним вимогам не відповідає. Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, 11.04.2018 року між АТ «Універсал Банк» та ОСОБА_1 з метою отримання банківських послуг підписано Анкету-заяву до Договору про надання банківських послуг «Monobank», відповідно до умов якої банк відкрив відповідачу поточний рахунок № НОМЕР_2 у гривні та надав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на суму, вказану у додатку, відповідно до умов Договору (а.с. 12). У Анкеті-заяві зазначено, що ОСОБА_1 згідний з тим, що дана заява разом з Умовами і правилами надання банківських послуг, Тарифами, Таблицею обчислення вартості кредиту та Паспортом споживчого кредиту складають договір про надання банківських послуг. Відповідач підтвердив, що ознайомився та отримав примірники у мобільному додатку вказаних документів, що складають договір, та зобов`язався виконувати його умови. Також відповідно до п. 6 Анкети-заяви позичальник надав свій електронний цифровий підпис для здійснення операцій зі всіма рахунками та визнав, що такий є аналогом власноручного підпису. До договору банком долучено витяг з Умов і правил обслуговування в АТ «Універсал Банк» при наданні банківських послуг щодо продуктів monobank від 24.11.2021 року, які набрали чинності 27.11.2021 року (а.с. 13-25), копії Тарифів Чорна карта monobank від 27.11.2021 року (а.с. 26-27), Паспорта споживчого кредиту Чорної карти monobank (а.с. 27 (зворот)-29), Таблиці обчислення орієнтовної загальної вартості кредиту для споживача (а.с. 29 (зворот)), копії викопіровок паспортів ОСОБА_1 (а.с. 30-32). Згідно копії Довідки про наявність рахунку від 21.12.2022 року банк відкрив позичальнику рахунок у гривні типу Чорна карта № НОМЕР_1 iban НОМЕР_3 зі строком дії до 08/24 (а.с. 89). Відповідно до копії Довідки про розмір встановленого кредитного ліміту від 21.12.2022 року згідно заявок клієнта через мобільний затосунок за Договором про надання банківських послуг «Monobank» від 11.04.2018 року за карткою № НОМЕР_1 було встановлено кредитні ліміти. Востаннє 31.01.2020 року 45000,00 грн. (а.с. 90-92). Відповідно до копій заяв клієнта від 11.02.2021 року, 31.03.2021 року, 06.04.2021 року (5 шт), 07.04.2021 року, 08.04.2021 року йому також було надано кредит «Транзакція в розстрочку» у вигляді невідновлювальних кредитних ліній на споживчі цілі безготівковим шляхом (а.с. 96-109). З наданої позивачем виписки про рух коштів по картці від 21.12.2022 року вбачається, що ОСОБА_1 тривалий час активно користувався кредитом, здійснював оплату товарів та послуг, знімав готівку в банкоматах та частково погашав кредит (а.с. 78-88). Відповідно до доданого до позову розрахунку заборгованість позичальника за Договором №б/н від 11.04.2018 року станом на 12.08.2022 року становить 90462 грн. 11 коп. та складається з загального залишку заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту) (а.с. 6-11). Задовольняючи позовні вимоги Акціонерного товариства «Універсал Банк» в повному обсязі, суд першої інстанції виходив з того, що банк свої зобов`язання за кредитним договором виконав, а саме надав відповідачу кредит у розмірі та на умовах, встановлених Договором. Однак, відповідач порушив умови Договору, не здійснював погашення заборгованості за кредитом у встановлені Договором порядку та строки. Вказаний розрахунок заборгованості відповідачем у встановленому законом порядку також не спростовано. А тому стягненню з відповідача на користь позивача підлягає заборгованість за наданим кредитом у зазначеному останнім розмірі. Однак апеляційний суд не може в повній мірі погодитися із такими висновками з огляду на наступне. За положенням статті 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. Згідно із частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Захист цивільних прав - це застосування цивільно-правових засобів з метою забезпечення цивільних прав. Порушення права пов`язано з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспоренні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи. Таким чином, порушення, невизнання або оспорення суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту. У постанові Верховного Суду від 19 жовтня 2021 року в справі №628/1475/19 (провадження №61-7554св21) зазначено, що «правом на звернення до суду за захистом наділена особа у разі порушення, невизнання або оспорювання її прав, свобод та інтересів, а тому суд повинен установити, чи були порушені або невизнані права, свободи чи інтереси особи, яка звернулася до суду за їх захистом, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або про відмову в їх задоволенні». Частиною 1 статті 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Згідно з ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування. Згідно з ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Згідно ст. 628, 629 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства, а сам договір є обов`язковим для виконання сторонами. Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору, до яких закон відносить умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною. Публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги (частини перша та друга статті 633 ЦК України). Договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору (частина першій статті 634 ЦК України). Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України). Частиною 2 ст. 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України). Положення ч. 1 ст. 205 ЦК України визначають, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Відповідно до ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у тому числі електронних, а також якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку (ч. 1). Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів (ч. 3). Аналізуючи викладене, слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного кодексу України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст.ст. 205, 207 ЦК України). Такі висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09.09.2020 року у справі №732/670/19, від 23.03.2020 року у справі №404/502/18, від 07.10.2020 року №127/33824/19. Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію». Відповідно до ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі. Згідно ч. 3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідно до ч. 4 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього (ч. 5 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»). Положення ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачають відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею. Відповідно до ч. 8 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Так, відповідно до ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів. У справі, що переглядається, позивач в позовній заяві, керуючись положеннями статей 633, 634, 641 ЦК України, посилається на можливість клієнта скористатись банківськими послугами щодо продуктів monobank шляхом приєднання до опублікованих на сайті банку Умов і правил обслуговування в АТ «Універсал Банк», та підписання таких електронним підписом клієнта. Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 11.04.2018 року ОСОБА_1 підписав Анкету-заяву до Договору про надання банківських послуг. У вказаній анкеті-заяві зазначено, що відповідач погодився з тим, що ця анкета-заява разом з Умовами і правилами надання банківських послуг, Тарифами, Таблицею обчислення вартості кредиту та Паспортом споживчого кредиту складають договір про надання банківських послуг, а також, що він ознайомився з Умовами і правилами надання банківських послуг, Тарифами, Таблицею обчислення вартості кредиту та Паспортом споживчого кредиту, які були надані йому для ознайомлення. Наведені докази спростовують доводи апеляційної скарги про те, що позивачем не доведено, чи було задоволено заяву відповідача та відкрито поточний рахунок, чи видано за цим договором платіжний інструмент (банківську картку) та чи встановлено відповідний кредитний ліміт і на яку суму. Щодо посилань апелянта на те, що позивачем не надано суду первинних бухгалтерських документів відносно видачі кредиту та його часткового погашення, то такі також не заслуговують на увагу, оскільки спростовуються наданими доказами по справі. А відповідно до позиції Верховного Суду, яка викладена в постанові від 16 вересня 2020 року по справі №200/5647/18, провадження №61-9618св19, виписка по картковому рахунку, може бути належним доказом щодо заборгованості відповідача. Проте, наявні у матеріалах справи витяг з Умов і правил обслуговування в АТ «Універсал Банк» при наданні банківських послуг щодо продуктів monobank від 24.11.2021 року, які набрали чинності 27.11.2021 року (а.с. 13-25), копії Тарифів Чорна карта monobank від 27.11.2021 року (а.с. 26-27), Паспорта споживчого кредиту Чорної карти monobank (а.с. 27 (зворот)-29), Таблиці обчислення орієнтовної загальної вартості кредиту для споживача (а.с. 29 (зворот)) ОСОБА_1 не підписані, а тому, згідно роз`яснень, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 року у справі №342/180/17, з огляду на їх мінливий характер, не можуть вважатися складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов`язків кожної із сторін. Більше того, такі долучені Умови і правила обслуговування в АТ «Універсал Банк», Тарифи Чорна карта monobank датовані 24.11.2021 року та набрали чинності 27.11.2021 року, що однозначно свідчить про неможливість їх розцінювання як складових Кредитного договору відповідача від 11.04.2018 року. Згідно пп. 6.3 п. 6 розділу І наданих позивачем Умов і правил обслуговування фізичних осіб в АТ «Універсал Банк» при наданні банківських послуг щодо карткових продуктів, Загальних умов випуску та обслуговування платіжних карток (Monobank) визначено, що підписані клієнтом та/або банком документи, що пов`язані з укладеними правочинам, зберігаються банком в електронному вигляді та надсилаються в мобільний додаток клієнту, а також їх копії можуть бути надані банком на паперовому носії на запит клієнта. Під час одержання однією із сторін електронного документа формується підтвердження із зазначенням дати та часу такого одержання. Однак, в матеріалах справи відсутнє підтвердження із зазначенням дати та часу одержання відповідачем у електронному вигляді Умов і правил надання банківських послуг, Тарифів, Таблиці обчислення вартості кредиту та Паспорту споживчого кредиту, про що зазначено у Анкеті-заяві від 11.04.2018 року. Відтак, відсутні підстави вважати, що відповідач був ознайомлений з наданими позивачем в обґрунтування заявлених позовних вимог Умовами, Тарифами та Паспортом споживчого кредиту. У постановах Верховного Суду від 9 січня 2020 року у справі №643/5521/19 (провадження №61-20093св19), від 18 травня 2022 року у справі №697/302/20 (провадження №61-2498св22) зазначено, що: «в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі). Встановивши, що анкета-заява від 18 березня 2011 року не містить визначення домовленості сторін про сплату відсотків, апеляційний суд дійшов правильного висновку про відсутність підстав для покладення на відповідача обов`язку по сплаті заборгованості за відсотками пеню, комісію і штрафи за несвоєчасну сплату кредиту і процентів за користування кредитними коштами, а відтак, суми надходжень, які банком були розподілені на погашення складових заборгованостей підлягають зарахуванню на погашення саме тіла кредиту. Судова практика у цій категорії справ є незмінною, що не може свідчити про порушення прав банку (правова позиція Великої Палати Верховного Суду, викладена у постанові від 3 липня 2019 року у справі №342/180/17, провадження №14-131цс19)». Оскільки підписана відповідачем Анкета-заява від 11.04.2018 року не містить умов про сплату відсотків за користування кредитними коштами, то розмір заборгованості за тілом кредиту підлягає зменшенню на суму безпідставно нарахованих та погашених за рахунок тіла кредиту відсотків в розмірі 59502 грн. 40 коп. Таким чином стягненню з відповідача на користь позивача підлягає заборгованість за тілом кредиту в розмірі 30959 грн. 71 коп. (90462,11-59502,40). Наведеного суд першої інстанції не врахував, а тому рішення Коломийського міськрайонного суду від 22 грудня 2022 року слід змінити, стягнувши з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Універсал Банк» заборгованість за договором про надання банківських послуг «Мonоbank» від 11.04.2018 року у розмірі 30959 грн. 71 коп. станом на 12.08.2022 року. Згідно ч.ч. 1, 13 ст. 141 ЦКП України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. З огляду на часткове задоволення позовних вимог, шляхом зарахування судового збору, який підлягав сплаті з відповідача на користь позивача, та з позивача на користь відповідача, з позивача на користь відповідача підлягає стягненню 1593,89 грн. судового збору. Частиною шостою ст. 19 ЦПК України визначено, що справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; справи незначної складності є малозначними справами. Оскільки ціна позову у даній справі не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, справа незначної складності, то вона відноситься до малозначних справ. За приписами п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України судові рішення у малозначних справах не підлягають касаційному оскарженню. Керуючись ст.ст. 374, 376, 381-384, 389 ЦПК України, суд п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Рішення Коломийського міськрайонного суду від 22 грудня 2022 року змінити. Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь Акціонерного товариства «Універсал Банк» (ЄДРПОУ: 21133352, адреса: вул. Автозаводська, 54/19, м. Київ, 04114) заборгованість за договором про надання банківських послуг «Мonоbank» від 11.04.2018 року у розмірі 30959 (тридцять тисяч дев`ятсот п`ятдесят дев`ять) грн. 71 коп. Стягнути з Акціонерного товариства «Універсал Банк» (ЄДРПОУ: 21133352, адреса: вул. Автозаводська, 54/19, м. Київ, 04114) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ) 1593 (одну тисячу п`ятсот дев`яносто три) грн. 89 коп. витрат по оплаті судового збору. Постанова набирає законної сили з дня прийняття, касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків передбачених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України. Головуюча: О.О. Томин Судді: О.В. Пнівчук Є.Є. Мальцева Повний текст постанови складено 9 березня 2023 року