Постанова 4821 № 707/2980/22

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Номер провадження 22-ц/821/231/23Головуючий по 1 інстанції Справа №707/2980/22 Категорія: на ухвалу Миколаєнко Т. А. Доповідач в апеляційній інстанції Гончар Н. І. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 08 березня 2023 рокум. Черкаси Черкаський апеляційний суд у складі колегії суддів: Гончар Н.І., Сіренка Ю.В., Фетісової Т.Л. учасники справи: заявник: ОСОБА_1 ; боржник: ОСОБА_2 ; особа, яка подала апеляційну скаргу: представник заявника адвокат Драченко Владислав Вікторович; розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Драченка Владислава Вікторовича на ухвалу Черкаського районного суду Черкаської області від 05 січня 2023 року у справі за заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про видачу судового наказу про стягнення аліментів, в с т а н о в и в: 22 грудня 2022 року ОСОБА_1 звернулась до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення із ОСОБА_2 аліментів на утримання малолітнього сина. Ухвалою Черкаського районного суду Черкаської області від 05 січня 2023 року відмовлено у задоволенні заяви про видачу судового наказу. Ухвала суду обґрунтована тим, що заявниця просить суд видати судовий наказ про стягнення із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліментів на утримання малолітнього сина ОСОБА_3 в розмірі 1/4 всіх видів доходу, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, щомісячно, починаючи з 22 грудня 2022 року і до досягнення дитиною повноліття, не зазначаючи при цьому верхню межу розміру аліментів не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, що не відповідає вимогам ст. 161 ЦПК України. Враховуючи наведене, суд на підставі п. 3 ч. 1 ст. 165 ЦПК України відмовив у видачі судового наказу. Не погоджуючись із ухвалою суду першої інстанції, представник ОСОБА_1 адвокат Драченко Владислав Вікторович подав апеляційну скаргу та просить скасувати ухвалу Черкаського районного суду Черкаської області від 05 січня 2023 року і направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду. В апеляційній скарзі вказує, що не зазначення заявником у заяві про видачу судового наказу умови, передбаченої нормою п. 4 ч. 1 ст. 161 ЦПК України (але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку), не свідчить про те, що заявлена вимога ОСОБА_1 суперечить п. 4 ч. 1 ст. 161 ЦПК України, та такий підхід суду є проявом надмірного формалізму і порушує право заявниці на доступ до суду. Вважає, що відмова заявниці у видачі судового наказу у справі без законних на те підстав, є порушенням її конституційних прав в доступі до правосуддя, та порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Відзив на апеляційну скаргу до апеляційного суду не надходив. Перевіривши доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення із наступних підстав. Частиною третьою статті 3 ЦПК України визначено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Відповідно до частини 1 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Постановляючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції виходив із того, що у видачі судового наказу треба відмовити, оскільки заявницею у вимозі ставиться питання про стягнення аліментів в певній частці, але не менше п`ятдесяти відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, що не передбачено ст. 161 ЦПК України. Колегія суддів не може погодитись із такими висновками суду першої інстанції з наступних підстав. Згідно із матеріалами справи, ОСОБА_1 звернулась до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліментів на утримання малолітнього сина ОСОБА_3 в розмірі 1/4 всіх видів доходу, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, щомісячно, починаючи з 22 грудня 2022 року і до досягнення дитиною повноліття. Відповідно до ч. 1 ст. 160 ЦПК України судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 161 цього Кодексу. Відповідно до ч. 5 ст. 183 СК України той із батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина, має право звернутися до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину - однієї чверті, на двох дітей - однієї третини, на трьох і більше дітей - половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину. Відповідно до п. 4, 5 ч. 1 ст. 161 ЦПК України судовий наказ може бути видано: якщо заявлено вимогу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину - однієї чверті, на двох дітей - однієї третини, на трьох і більше дітей - половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину, якщо ця вимога не пов`язана із встановленням чи оспорюванням батьківства (материнства) та необхідністю залучення інших заінтересованих осіб; заявлено вимогу про стягнення аліментів на дитину у твердій грошовій сумі в розмірі 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, якщо ця вимога не пов`язана із встановленням чи оспорюванням батьківства (материнства) та необхідністю залучення інших заінтересованих осіб. Стаття 165 ЦПК України передбачає, що суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо: заява подана з порушенням вимог ст. 163 ЦПК України, заяву подано особою, яка не має процесуальної дієздатності, не підписано або підписано особою, яка не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не вказано; заявлено вимогу, яка не відповідає ст. 161 цього Кодексу; наявні обставини, передбачені ч. 1 ст. 186 цього Кодексу; з моменту виникнення права вимоги пройшов строк, який перевищує позовну давність, встановлену законом для такої вимоги, або пройшов строк, встановлений законом для пред`явлення позову в суд за такою вимогою; судом раніше виданий судовий наказ за тими самими вимогами, за якими заявник просить видати судовий наказ; судом раніше відмовлено у видачі судового наказу з підстав передбачених п. п. 3-6 ч. 1 цієї статті; із поданої заяви не вбачається виникнення або порушення права грошової вимоги, за якою заявником подано заяву про видачу судового наказу; заяву подано з порушенням правил підсудності. Отже стаття 165 ЦПК України містить вичерпний перелік підстав для відмови у видачі судового наказу. При цьому колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що посилання заявниці на мінімальний розмір аліментів (не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно) суперечить п. 4 ч. 1 ст. 161 ЦПК України. Відповідно до п. 17 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року №3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж зазначений у ч. 2 ст. 182 СК України. Так, відповідно до положень ч. 2 ст. 182 СК України мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Тобто, мінімальний встановлений законодавством розмір стягуваних аліментів встановлений на рівні 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, а тому колегія суддів вважає, що зазначення апелянтом в заяві про видачу судового наказу мінімальної межі стягуваних на утримання дитини аліментів замість зазначення верхньої межі (не більше 10 прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку) не свідчить про невідповідність заяви ОСОБА_1 про видачу судового наказу вимогам ст. 161 ЦПК України, а отже судом першої інстанції зроблено помилковий висновок про наявність підстав для відмови у видачі судового наказу. Відповідно до статті 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; 3) невідповідність висновків суду обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали. Враховуючи наведене, оскільки висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, апеляційний суд на підставі статті 379 ЦПК України приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити, ухвалу суду першої інстанції скасувати та направити справу для продовження розгляду до Черкаського районного суду Черкаської області. Керуючись статтями 367, 374, 379, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Драченка Владислава Вікторовича задовольнити. Ухвалу Черкаського районного суду Черкаської області від 05 січня 2023 року скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає. Судді