Ухвала КАС ВС № 620/3089/22

ф УХВАЛА 09 березня 2023 року м. Київ справа № 620/3089/22 адміністративне провадження № К/990/5953/23 Верховний Суд у складі судді Касаційного адміністративного суду Шевцової Н.В., перевіривши касаційну скаргу Територіального управління Державної судової адміністрації України в Чернігівській області на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 04 липня 2022 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 26 січня 2023 року у справі №620/3089/22 за позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Чернігівській області, третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Державна судова адміністрація України про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії, УСТАНОВИВ: ОСОБА_1 звернулася до Чернігівського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Чернігівській області, третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Державна судова адміністрація України, в якому просила суд: - визнати протиправними дії Територіального управління Державної судової адміністрації України в Чернігівській області щодо виплати ОСОБА_1 суддівської винагороди за період з 01.01.2021 по 01.12.2021, обчисленої виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді з 01.01.2021 в розмірі 2102,00 грн; - зобов`язати Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Чернігівській області донарахувати та виплатити позивачу суддівську винагороду за період з 01.01.2021 по 01.12.2021, обчисленої виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді з 01.01.2021 в розмірі 2270,00 грн. 04 липня 2022 року рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 26 січня 2023 року, позов задоволено. Визнано протиправними дії Територіального управління Державної судової адміністрації України в Чернігівській області щодо виплати ОСОБА_1 суддівської винагороди за період з 01.01.2021 по 01.12.2021, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді з 01.01.2021 в розмірі 2102,00 грн. Зобов`язано Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Чернігівській області донарахувати та виплатити ОСОБА_1 суддівську винагороду за період з 01.01.2021 по 01.12.2021, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді з 01.01.2021 в розмірі 2270,00 грн. На зазначені рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду відповідачем подано касаційну скаргу, яку зареєстровано у Верховному Суді 20 лютого 2023 року. Пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення. Згідно з частиною першою статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом. Вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження, Верховний Суд вважає зазначити наступне. В касаційній скарзі відповідачем зазначено, що вона подана на підставі пунктів 3, 4 частини четвертої статті 328 КАС України. Відповідно до пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України підставою касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах. Суд зазначає, що обов`язковими умовами при оскарженні судових рішень на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України є зазначення у касаційній скарзі: 1) норми матеріального права, яку неправильно застосовано судом апеляційної інстанції, висновок щодо правильного застосування якої ще не сформульовано Верховним Судом; 2) висновок апеляційного суду, який на переконання скаржника є неправильним; 3) у чому полягає помилка суду при застосуванні відповідної норми права; 4) як на думку скаржника відповідна норма повинна застосовуватися. При цьому, зазначені скаржником норми права, які на його переконання неправильно застосовано судами, повинні врегульовувати спірні правовідносини, а питання щодо їх застосування ставилося перед судами попередніх інстанції в межах підстав позову та/або заперечень сторін (наприклад, з точки зору порушення їх позивачем/відповідачем). Проте, подаючи касаційну скаргу на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України, заявник касаційної скарги не вказав, яку саме норму права (пункт, частину, статтю) закону або іншого нормативно-правового акта суд апеляційної інстанції неправильно застосував, щодо питання застосування якої відсутній висновок Верховного Суду, та не обґрунтував у чому саме полягає помилка суду при застосуванні відповідної норми права, та, як на думку заявника, відповідна норма повинна застосовуватися. Таким чином, у касаційній скарзі обов`язкових умов у їх взаємозв`язку, передбачених для оскарження судових рішень в касаційному порядку на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС скаржник не навів. Також у касаційній скарзі відповідачем вказано, що вона подана на підставі пункту 4 частини четвертої статті 328 КАС України, згідно з яким підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу. В обґрунтування наявності зазначеної підстави касаційного оскарження заявник зазначає, що суд розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу, яка підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження, а також суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково. Верховний Суд відхиляє аргументи заявника касаційної скарги щодо помилковості розгляду судами справи за правилами спрощеного позовного провадження, оскільки відповідно до частини четвертої статті 12 КАС України ця справа не відноситься до переліку справ, які розглядаються виключно за правилами загального провадження та не підпадає під дію частини четвертої статті 257 КАС України, яка встановлює перелік справ, що не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження. Крім того, у цій справі суд першої інстанції не відносив її до категорії малозначних справ, та урахувавши вимоги статті 257 КАС України, розглянув її за правилами спрощеного позовного провадження. Враховуючи викладене, Суд вважає недоведеним наявність підстав касаційного оскарження, визначених пунктами 3, 4 частини четвертої статті 328 КАС України. Верховний Суд звертає увагу на те, що відповідно до частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального права. Таким чином, межі касаційного перегляду судових рішень обмежено підставами, на яких подається касаційна скарга, викладеними скаржником, та зазначеними в ухвалі суду підставами для відкриття касаційного провадження. Пунктом 4 частини п`ятої статті 332 КАС України встановлено, що касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем, зокрема якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку. Враховуючи приписи пункту 4 частини п`ятої статті 332 КАС України та не викладення з належним обґрунтуванням відповідачем у касаційній скарзі підстав для касаційного оскарження судових рішень у цій справі, визначених пунктами 3, 4 частини четвертої статті 328 КАС України, тому касаційну скаргу необхідно повернути особі, яка її подала. Керуючись статтею 248, пунктом 4 частини п`ятої статті 332 КАС України, Суд УХВАЛИВ: Касаційну скаргу Територіального управління Державної судової адміністрації України в Чернігівській області на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 04 липня 2022 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 26 січня 2023 року у справі № 620/3089/22 за позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Чернігівській області, третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Державна судова адміністрація України про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії, - повернути особі, яка її подала. Роз`яснити, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає. Суддя-доповідач Н.В. Шевцова