Постанова 4854 № 486/712/22

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД __________________________________________________________________________________ П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 09 березня 2023 р.м.ОдесаСправа № 486/712/22 Головуючий І інстанції: Далматова Г.А. П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді - Осіпова Ю.В., суддів - Косцової І.П., Скрипченка В.О., розглянувши в порядку письмового провадження в м.Одесі апеляційну скаргу Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Миколаївській області на рішення Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 03 жовтня 2022 року (м.Южноукраїнськ, дата складання повного тексту рішення суду - 05.10.2022р.) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Вознесенського районного управління Головного управління Державної служби України надзвичайних ситуацій у Миколаївській області про визнання протиправною та скасування постанови, - В С Т А Н О В И В: 12.07.2022р. ОСОБА_1 звернувся до Южноукраїнського міського суду Миколаївської області з адміністративним позовом до Вознесенського РУ ГУ ДСНС України у Миколаївській області, в якому просив суд визнати протиправною та скасувати постанову від 22.06.2022р. серії МИ №000067, винесену провідним інспектором ВО ППР та ЗЦЗ Вознесенського РУ ГУ ДСНС України в Миколаївській області майором служби цивільного захисту Сердюк Т.О. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 22.06.2022р. провідним інспектором ВО ППР та ЗЦЗ Вознесенського РУ ГУ ДСНС України в Миколаївській області майором служби цивільного захисту Сердюк Т.О. винесено спірну постанову серії МИ №000067 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст.175 КУпАП та накладено стягнення у вигляді штрафу в розмірі - 3400 грн. Позивач не згоден із спірної постановою, вважає її протиправною, необґрунтованою та такою, що підлягає скасуванню, оскільки позивач не вчиняв адміністративне правопорушення, а відповідачем, всупереч вимогам чинного законодавства, при її винесенні не належним чином не з`ясував чи було вчинено адміністративне правопорушення, та чи наявна його вина у вчиненні такого правопорушення. Представник відповідача надав до суду 1-ї інстанції письмовий відзив, в якому позовні вимоги не визнав та просив відмовити у їх задоволенні. Рішенням Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 03 жовтня 2022 року (ухваленим у відкритому судовому засіданні) позов ОСОБА_1 - задоволено. Визнано протиправною та скасовано постанову провідного інспектора ВО ППР та ЗЦЗ Вознесенського РУ ГУДСНС України у Миколаївській області майора служби цивільного захисту Сердюк Т.О. від 22.06.2022р. серії МИ №000067 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст.175 КУпАП. Провадження у справі про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ст.175 КУпАП - закрито. Судовий збір у сумі 496,20 грн. стягнуто на користь позивача за рахунок коштів бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі. Не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції, відповідач 17.10.2022р. подав апеляційну скаргу, в якій зазначила про те, що судом, при винесенні оскаржуваного рішення було порушено норми матеріального і процесуального права, у зв`язку із чим просив скасувати рішення Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 03.10.2022р. та прийняти нове - про відмову у задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Ухвалами П`ятого апеляційного адміністративного суду від 24.10.2022р. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ГУ ДСНС України у Миколаївській області та призначено її до розгляду в порядку письмового провадження. 21.11.2022р. до суду апеляційної інстанції надійшов письмовий відзив на апеляційну скаргу, у якому позивач заперечував щодо її задоволення, посилаючись на безпідставність викладених у ній доводів та просив оскаржуване рішення суду першої інстанції залишити без змін, вважаючи його законним та обґрунтованим. Відповідно до ст.311 КАС України, розгляд даної справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч.1 ст.308 КАС України). Розглянувши матеріали даної справи, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення у межах заявлених позовних вимог та доводів апеляційної скарги позивача, колегія суддів дійшла наступних висновків. Судом першої інстанції встановлені наступні обставини справи. 22.06.2022р. постановою серії МИ №000067 провідного інспектора ВО ППР та ЗЦЗ Вознесенського РУ ГУ ДСНС України у Миколаївській області майора служби цивільного захисту Сердюка Т.О. позивача - ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності за ст.175 КУпАП, у зв`язку із тим, що 19.06.2022р. о 14:20 год. на відкритій території АГК «Лотос» за адресою: промзона, м.Южноукраїнськ, Миколаївська область, будучи особою відповідальною за протипожежний стан об`єкта, порушив вимоги «Правил пожежної безпеки в Україні» (затв. наказом МВС України від 30.12.2014р. №1417), а саме, за те, що територія об`єкта, що належить АГК «Лотос», не була очищена від сміття (п.1.1 глави 1 розділу ІІІ «Правил пожежної безпеки в Україні»). Викладені обставини зазначені і в протоколі про адміністративне порушення від 22.06.2022р. серії МИ №000067. Однак, у своїх письмових поясненнях (додаток до вказаного вище протоколу) позивач зазначив, що біля місця пожежі є ще території інших організацій, та до того ж ця пожежа відбулась не на території ГО «ВОТ «Лотос», а тому, відповідно, підстави для притягнення його до відповідальності відсутні. Згідно з витягом із Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 10.02.2021р., орендарем земельної ділянки площею - 2,1332 га, що призначена для колективного гаражного будівництва, є ГО «Власники особистого транспорту «Лотос». В додатках до витягу наявний кадастровий план земельної ділянки, схема та експлікація. Відповідно до листа т.в.о начальника ВП №3 Вознесенського РУП ГУ НП в Миколаївській області від 22.06.2022р. (на ім`я начальника 25 ДПРЧ 4 ДПРЗ ГУ ДСНС України в Миколаївській області Бабець О.), звернення від 19.06.2022р. про те, що за адресою: АГК Лотос», вул. Набережна, 1, м.Южноукраїнськ, Вознесенський район, Миколаївська область, горить суха трава, без потерпілих, розглянуто згідно із Законом України «Про звернення громадян» та перевірку по даному факту припинено. Згідно з Актом про пожежу від 19.06.2022р., 19.06.2022р. о 14:25 год. на відкритій території біля АГК «Лотос», м.Южноукраїнськ, Миколаївської області виникла пожежа. Пожежею знищено сміття, очерет та не сухий трав`яний покрів на площі - 400 кв.м. На фотозображеннях №1 та №2 зображено фото пожежі. Відповідно до звіту про причину виникнення пожежі від 21.06.2022р., складеного провідним інспектором ВО ППР та ЗЦЗ Вознесенського РУ ГУ ДСНС України у Миколаївській області майора служби цивільного захисту Сердюк Т.О., найбільш ймовірна причина пожежі, яка сталася 19.06.2022р. о 14:20 год. (площа пожежі 400 кв.м. біля авто ГК «Лотос») - необережне поводження з вогнем. Не погоджуючись із правомірністю винесеної відповідачем постанови від 22.06.2022р., позивач звернувся до суду із даним позовом. Вирішуючи справу по суті та повністю задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із обґрунтованості та доведеності позовних вимог та, відповідно, з неправомірності спірного рішення відповідача. Колегія суддів апеляційного суду, уважно дослідивши матеріали даної справи та наявні в них докази, погоджується з такими висновками суду першої інстанції та вважає їх обґрунтованими, з огляду на наступне. Частиною 2 ст.19 Конституції України передбачено те, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. За визначенням ст.9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) є протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права та свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Під складом адміністративного правопорушення розуміється встановлена адміністративним законодавством сукупність об`єктивних і суб`єктивних ознак, за наявності яких діяння вважається адміністративним правопорушенням. Однак, обов`язковою умовою адміністративної відповідальності має бути встановлений та доведений факт саме вини правопорушника. Положеннями ст.175 КУпАП передбачено відповідальність посадових осіб та фізичних осіб-підприємців за порушення встановлених законодавством вимог пожежної та техногенної безпеки, а також використання протипожежної, аварійно-рятувальної або ж іншої спеціальної техніки або засобів протипожежного захисту не за призначенням Порушення вказаної вище норми, тягне за собою накладення штрафу від двохсот до трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Об`єктом цього адміністративного правопорушення є суспільні відносини у сфері забезпечення пожежної безпеки. Об`єктивна сторона адміністративного правопорушення, зазначеного у ст.175 КУпАП, у цьому випадку полягає у порушенні посадовою особою встановлених законодавством вимог пожежної безпеки. Суб`єктами адміністративного проступку є як громадяни, так і посадові особи. Суб`єктивна сторона вказаного вище правопорушення визначається ставленням до наслідків і характеризується наявністю вини як у формі умислу, так і у формі необережності. У відповідності до ст.283 КУпАП, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі. Постанова повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення. Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, крім даних, визначених ч.2 цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис; розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу. У той же час, ст.7 КУпАП передбачено те, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами та посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Статтею 245 КУпАП встановлено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів та зміцнення законності. Положеннями ст.280 КУпАП закріплено обов`язок посадової особи при розгляді справи про адміністративне правопорушення з`ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна дана особа в його вчиненні. Доказами ж в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм та стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами (ст.251 КУпАП). Як вбачається зі змісту ст.252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. Таким чином, притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе за наявності події адміністративного правопорушення та вини цієї особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами, на підставі своєчасного, всебічного, повного та об`єктивного з`ясування обставин справи. При цьому, виходячи із закріпленого в ч.4 ст.129 Конституції України принципу змагальності та рівності сторін у судочинстві, обов`язок доказування законності застосування адміністративного стягнення при розгляді скарги громадянина в суді покладається саме на орган (посадову особу), яким винесено оскаржувану постанову. Так, як встановлено з матеріалів даної справи та вже зазначалося вище, підставою для прийняття спірної постанови від 22.06.2022р. серії МИ №000067 стало нібито порушення позивачем вимог «Правил пожежної безпеки в Україні» (затв. наказом МВС України від 30.12.2014р. №1417), а саме те, що територія об`єкта, що належить АГК «Лотос», не була очищена від сміття (п.1.1 глави 1 розділу ІІІ «Правил пожежної безпеки в Україні»). З матеріалів справи вбачається, що позивач, у свою чергу, категорично заперечує сам факт виникнення пожежі саме у межах відповідальності ГО «Власники особистого транспорту «Лотос», що до речі підтверджується і висновком виконавчого комітету від 01.09.2022р. Саме з цих підстав позивач і вважає накладений на нього штраф необгрунтованим та безпідставним. Відповідач же, в свою чергу, наголошує на тому, що на лінію « 101» надійшло повідомлення про пожежу. На місце пожежі виїхав пожежно-рятувальний підрозділ. Пожежа сталася на відстані 7 м від межі ГК «Лотос», що відповідно до «Правил благоустрою 2020 року», що діяли на той момент, відноситься до території вказаного кооперативу. За фактом пожежі були проведені слідчі дії. Звіт про причину пожежі було надіслано до відділення поліції і, як наслідок, відносно ОСОБА_1 , як на керівника, складено протокол про адміністративне правопорушення про порушення вимог пожежної безпеки. Схему розроблено після отримання викопіювання з генерального плану. Надаючи оцінку рішенню суду першої інстанції у межах доводів та вимог апеляційної скарги відповідача, судова колегія звертає увагу на те, що рішенням Южноукраїнської міської ради Миколаївської області від 25.06.2020р. №1919 затверджено «Правила благоустрою, забезпечення чистоти і порядку на території міста обласного значення Южноукраїнська», згідно з п.2 розділу VІІ яких, підприємства, установи, організації, інші суб`єкти господарювання незалежно від форми власності та громадяни, що експлуатують відповідні об`єкти, повинні проводити прибирання, благоустрій прилеглих територій, зокрема, території прилеглі до колективних гаражів 20 м від межі земельної ділянки, що надана у власність або користування, та до проїжджої частини вулиці. Посилаючись на вказані положення Правил благоустрою, відповідач вказує на те, що прилегла до меж земельної ділянки, наданої у користування ГО «Власники особистого транспорту «Лотос», територія відноситься до території вказаного кооперативу. Разом із тим, відповідно до листа Вознесенського РУ ГУ ДСНС України у Миколаївській області від 26.09.2022р. №27/844, інспекція з благоустрою Южноукраїнської міської територіальної громади не являється компетентним суб`єктом владних повноважень з питань визначення осередку пожежі, а також встановлення порушень вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки, тим більше, правоохоронним органом, який здійснює досудове дізнання та проведення слідчих дій. Пунктом 1.1 глави 1 розділу ІІІ Правил пожежної безпеки України (затв. наказом МВС України від 30.12.2014р. №1417) регламентовано, що під час експлуатації об`єктів забороняється зменшувати мінімальні протипожежні відстані. Територія об`єктів, ділянок, що межують з житловими будинками, дачними та іншими будинками, протипожежні відстані між будинками, спорудами, майданчиками для зберігання матеріалів, устаткування повинні систематично очищатися від сміття, відходів виробництва, тари, опалого листя, котрі необхідно регулярно видаляти (вивозити) у спеціально відведені місця. Як встановлено судовою колегією, акт про пожежу від 19.06.2022р., доданий відповідачем до матеріалів справи, містить інформацію про адресу, за якою 19.06.2022р. сталася пожежа, а саме: м.Южноукраїнськ, Миколаївська область, біля АГК «Лотос», тобто конкретна адреса та місце виникнення пожежі у ньому - відсутнє. У свою чергу, протокол про адміністративне правопорушення та спірна постанова від 22.06.2022р. серії МИ №000067 про притягнення позивача до адміністративної відповідальності визначають місцем пожежі - відкриту територію АГК «Лотос» (Миколаївська область, м. Южноукраїнськ, промзона). Зазначений вище акт про пожежу від 19.06.2022р., зокрема, містить і відомості щодо власника відкритої території, де сталася пожежа - Южноукраїнська МТГ. Попри те, у звіті про причину виникнення пожежі, що складений 21.06.2022р. провідним інспектором ВОППР та ЗЦЗ Вознесенського РУ ГУ ДСНС України у Миколаївській області майором служби цивільного захисту Сердюк Т.О. зазначено, що дана пожежа сталася 19.06.2022р. о 14:20 год. біля АГК «Лотос» (м. Южноукраїнськ, Миколаївська область). У той же час, з кадастрового плану земельної ділянки (4810800000:18:004:0003) та схему пожежі чітко вбачається, що пожежа виникла за межами земельної ділянки, що належить на праві оренди ГО «Власники особистого транспорту «Лотос» (яка також межує із іншими земельними ділянками). Втім, з огляду на представлені апелянтом документи (у тому числі фотофіксацію вказаної події), належно та достовірно встановити територію, на якій виникла ця пожежа, її власника (користувача) та відстань від земельної ділянки (4810800000:18:004:0003) не можливо. Окрім того, встановити державний орган, яким було складено дану схему пожежі, також не вбачається за можливе. Вказаний факт відповідачем не спростовано, оскільки матеріали цієї справи, зокрема, відзив на позовну заяву та апеляційна скарга не містять відповідних заперечень та пояснень. Більш того, до суду апеляційної інстанції відповідачем також не було надано і доказів на спростування тверджень позивача в цій частині. Зважаючи на встановлений масштаб наданої схеми пожежі (1:2000) та, зокрема, місця нібито її виникнення, колегія суддів дійшла висновку, що осередок пожежі знаходиться на відстані від 16 м. до 20 і більше метрів від меж земельної ділянки, що надана у користування ГО «Власники особистого транспорту «Лотос», що, у свою чергу, не узгоджується із доводами відповідача, наведеними в цій частині. У цьому контексті, варто зазначити, що вказана обставина (місце виникнення пожежі) є однією із вирішальних при розгляді даної справи про адміністративне правопорушення, проте відповідачем при прийнятті оскаржуваної постанови врахована не була. Підсумовуючи, слід зазначити, що факт вчинення позивачем правопорушення, передбаченого ст.175 КУпАП, насправді є спірним та належним чином недоведеним. Згідно з ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.78 цього Кодексу, а в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Тобто, в адміністративному процесі, як виняток із загального правила, у справах стосовно оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень встановлена презумпція його винуватості. Презумпція винуватості покладає на суб`єкта владних повноважень обов`язок аргументовано, посилаючись на докази, довести правомірність свого рішення, дії чи бездіяльності та спростувати твердження позивача про порушення його прав, свобод чи інтересів. Особливістю адміністративного судочинства є те, що тягар доказування в спорі покладається на орган публічної влади, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії. Належними є докази, які містять інформацію відносно предмета доказування. Предметом же доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду певної справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Враховуючи викладене, у даному випадку, колегія суддів констатує відсутність у матеріалах справи належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів (у тому числі відео- та фотоматеріалів) на підтвердження факту скоєння позивачем правопорушення, вказаного в оскаржуваній постанові від 22.06.2022р. серії МИ №000067, та, відповідно, законності дій щодо її складення. Спірна постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності не може вважатися беззаперечним доказом вчинення ним правопорушення, оскільки саме по собі описання адміністративного правопорушення не може бути належним доказом вчинення особою такого порушення. Така постанова по своїй правовій природі є актом індивідуальної дії (рішенням суб`єкта владних повноважень) відносно наслідків розгляду зафіксованого правопорушення, якому передує фіксування цього правопорушення. Візуальне ж спостереження, за загальним правилом, може бути доказом у справі виключно у тому випадку, коли воно зафіксоване у встановленому законом порядку. Також, на переконання судової колегії, суд 1-ї інстанції цілком вірно врахував й те, що відповідно до вимог ст.256 КУпАП, у протоколі про адміністративне правопорушення повинно зазначатися: дата та місце його складення, посада, прізвище, ім`я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, прізвище викривача (за його письмовою згодою), якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі. Тобто, протокол має містити всі відомості, які ідентифікують і особу правопорушника і самі обставини правопорушення, щоб вважатись належним доказом. Проте, як встановлено судами обох інстанцій, ні протокол про адміністративне правопорушення, ні спірна постанова про накладення адміністративного стягнення від 22.06.2022р., не відповідають зазначеним вище вимогам КУпАП, оскільки в них невірно зазначено навіть точну назву юридичної особи, головою правління якої є позивач, та на території якої сталася пожежа. Як встановлено судами обох інстанцій та підтверджується матеріалами справи, позивач - ОСОБА_1 є керівником ГО «Власники особистого транспорту «Лотос». Разом із тим, і в протоколі про адміністративне правопорушення, і в постанові про накладення адміністративного стягнення місце вчинення вказано АГК «Лотос», посадова особа, відповідальна за протипожежний стан об`єкту - ОСОБА_1 . Аналізуючи вищенаведене, колегія суддів також вважає за необхідне зазначити й про те, що постанова про притягнення до адміністративної відповідальності є рішенням суб`єкта владних повноважень, актом індивідуальної дії, який встановлює відповідні права та обов`язки для особи, щодо якої він винесений. Відповідне рішення суб`єкта владних повноважень має бути обґрунтованим на момент його прийняття, оскільки воно має значимі наслідки для суб`єктів приватного права, що знаходяться в нерівному положенні по відношенні до суб`єкта владних повноважень. Більш того, як вірно зазначив суд 1-ї інстанції, дотримання передбаченої законом процедури та порядку винесення спірного рішення має виключно важливу роль для встановлення об`єктивної істини органом, на який законом покладено повноваження, зокрема, стосовно розгляду справ про адміністративне правопорушення. Порушення норм процесуального права суб`єктом владних повноважень при прийнятті та складанні постанови про притягнення до відповідальності зводить нанівець саму суть та завдання, що покладені в основу поняття адміністративної відповідальності, оскільки ускладнює, а подекуди й унеможливлює встановлення судом, що розглядає справу про адміністративне правопорушення, об`єктивної сторони вчинюваного порушення та вини особи в його вчиненні. Подібна правова позиція неодноразово викладена Верховним Судом у своїх постановах від 15.11.2018р. у справі №524/5536/17 від 30.05.2018р. у справі №337/3389/16 та від 17.07.2019р. у справі №295/3099/17. Згідно з ст.62 Конституції України, вина особи, яка притягується до відповідальності, має бути доведена належними доказами, а не ґрунтуватись на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. Отже, за вказаних обставин, судова колегія не знаходить підстав для скасування судового рішення з мотивів, наведених в апеляційній скарзі відповідача. Слід також зазначити про те, що за правилами ст.ст.9,77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд, згідно зі ст.90 цього ж Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Згідно з ч.2 ст.77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти позову, що, у свою чергу, не було відповідним чином реалізовано відповідачем при розгляді справи в судах 1-ї та 2-ї інстанцій. Ухвалюючи дане судове рішення, колегія суддів керується ст.322 КАС України, ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини та Висновком № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (п.41) щодо якості судових рішень. Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний із належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (п.58 рішення у справі «Серявін та інші проти України»). Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. З огляду на зазначене, судова колегія доходить висновку, що суд 1-ї інстанції порушень норм матеріального і процесуального права при вирішенні даної справи не допустив, вірно встановив фактичні обставини справи та надав їм належної правової оцінки. Наведені ж в апеляційній скарзі доводи, правильність висновків суду не спростовують, оскільки ґрунтуються на припущеннях та невірному трактуванні норм матеріального права. Відповідно до п.1 ч.1 ст.315 КАС України, суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. Отже, за таких обставин, колегія суддів апеляційного суду, діючи виключно в межах доводів апеляційної скарги, згідно зі ст.316 КАС України, залишає цю апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення суду 1-ї інстанції - без змін. Керуючись ст.ст.286,308,311,315,317,321,322,325,329 КАС України, апеляційний суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Миколаївській області - залишити без задоволення, а рішення Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 03 жовтня 2022 року - без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повний текст постанови виготовлено: 09.03.2023р. Головуючий у справі суддя-доповідач: Ю.В. Осіпов Судді: І.П. Косцова В.О. Скрипченко