Постанова Третій апеляційний адміністративний суд № 340/3612/22

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 08 березня 2023 року м. Дніпросправа № 340/3612/22 Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Прокопчук Т.С. (доповідач), суддів: Кругового О.О., Шлай А.В., розглянувши у письмовому провадженні в місті Дніпрі апеляційну скаргу Голованівської районної військової адміністрації Кіровоградської області на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 29 вересня 2022 року (головуючий суддя: Науменко В.В.) по адміністративній справі № 340/3612/22, розглянутої у загальному позовному провадженні за позовом ОСОБА_1 до Голованівської районної військової адміністрації Кіровоградської області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, - ВСТАНОВИВ: Позивач ОСОБА_1 04.08.2022 року звернулася до суду з позовом до відповідача Голованівської районної військової адміністрації (далі Голованівської РВА), в якому просить визнати протиправною бездіяльність, що виявилась у непогодженні дострокового припинення відпустки без збереження заробітної плати, та зобов`язати відповідача допустити її до виконання своїх трудових (посадових) обов`язків. В обґрунтування позову зазначила, що відповідно до розпорядження від 24.11.2021 №194-к їй надано відпустку без збереження заробітної плати на період дії карантину, з 07.12. 2021 року, кінцеву дату відпустки не зазначено, 22.06.2022 року нею подано заяву про надання дозволу достроково вийти із відпустки, у задоволенні якої відповідачем відмовлено, чим порушено право позивача на працю. У відзиві на позов відповідач заперечив проти задоволення заявлених позовних вимог, просить в позові відмовити з підстав, що термін наданої позивачу відпустки не закінчився, а у відповідача відсутній обов`язок погоджувати позивачу достроковий вихід з відпустки. Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 29.09. 2022 року позов задоволено, визнана протиправною бездіяльність Голованівської РВК Кіровоградської області щодо непогодження ОСОБА_1 дострокового припинення відпустки без збереження заробітної плати, та зобов`язано відповідача допустити позивача до виконання своїх трудових обов`язків. На користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача стягнуті судові витрати у розмірі 1994,80 грн. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідачем Голованівською РВК подана апеляційна скарга, в якій апелянт просить рішення скасувати та прийняти постанову, якою в задоволенні позову відмовити з підстав порушення судом норм матеріального права. У відзиві на апеляційну скаргу позивач зазначає про правомірність прийнятого судом першої інстанції рішення, в зв`язку з чим просить залишити його без змін, а скаргу без задоволення. Суд апеляційної інстанції розглядає справу на підставі ст.311 КАС України в порядку письмового провадження за наявними у справі доказами, яких достатньо для прийняття рішення за апеляційною скаргою відповідача, а тому клопотання ОСОБА_1 про розгляд справи в судовому засіданні в режимі відео конференції задоволенню не підлягає. Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного судового рішення норм матеріального та процесуального права, суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Матеріалами справи підтверджено, що розпорядженням голови Голованівської РДА №166-к від 12.07.2021 року ОСОБА_1 з 14.07.2021року призначено на посаду заступника голови Голованівської РДА (а.с.6). Розпорядженням голови Голованівської РДА №194-к від 24.11.2021 року позивачу надано відпустку без збереження заробітної плати на період дії карантину з 07.12.2021 року, при цьому в розпорядженні не зазначена дата закінчення наданої відпустки або ж дата, з якої необхідно приступити до роботи (а.с.8). Позивач 22.06.2022 року звернулася до першого заступника начальника Голованівської РВА із заявою, в якій вказала про бажання достроково вийти на роботу з відпустки без збереження заробітної плати з 22.06.2022 року через відсутність потреби у відпустці (а.с.7). Листом Голованівської районної військової адміністрації Кіровоградської області від 22.07.2022 року №01-32/9/2 позивачу відмовлено у достроковому виході з відпустки без збереження заробітної плати, яка їй надана на час дії карантину, який на території України продовжено до 31.08.2022 року включно, за думкою відповідача, достроковий вихід із такої відпустки має відбуватися за згодою роботодавця та працівника, роботодавець не зобов`язаний задовольняти прохання працівника про дострокове закінчення такої відпустки (а.с.9). Суд першої інстанції задовольняючи позов, виходив із порушення відповідачем вимог законодавства про працю, яким гарантовано позивачу право на працю. Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції виходячи з наступного. За приписами ст. 43,45 Конституції України, кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується, та кожен, хто працює, має право на відпочинок. Умови здійснення цього права визначаються законом. Відповідно до ч.2 ст.84 КЗпП України, за сімейними обставинами та з інших причин працівнику може надаватися відпустка без збереження заробітної плати на термін, обумовлений угодою між працівником та роботодавцем, але не більше 15 календарних днів на рік. У разі встановлення КМ України карантину відповідно до Закону України "Про захист населення від інфекційних хвороб", термін перебування у відпустці без збереження заробітної плати на період карантину не включається у загальний термін, встановлений ч.2 цієї статті. Аналогічні за змістом норми містяться у ст. 26 Закону України «Про відпустки», яка регламентує надання відпустки без збереження заробітної плати за згодою сторін. Здійснивши аналіз чинного законодавства, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що надання відпустки та перебування у ній є правом, а не обов`язком працівника, при цьому угода між працівником та роботодавцем щодо надання відпустки, передбаченої ст. 26 Закону України «Про відпустки», необхідна при наданні такої відпустки, а не під час виходу з неї. Посилання відповідача на необхідність укладання додаткової угоди між працівником та роботодавцем щодо погодження дати дострокового виходу з відпустки або ж внесення змін у раніше укладену угоду, протирічать нормам законодавства про працю, оскільки такі дії не передбачені чинним законодавством. Згідно положень ч.2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача. Відповідач як суб`єкт владних повноважень, в порушення вимог ч. 2 ст. 77 КАС України не довів правомірності своєї бездіяльності щодо не допуску позивача до роботи внаслідок дострокового виходу із відпустки без збереження заробітної плати за її заявою, що свідчить про те, що відповідач діяв не у спосіб, визначений чинним законодавством про працю. При розгляді справи по суті, суд першої інстанції відповідно до приписів ч.5 ст.242 КАС України правомірно застосував правові висновки Великої Палати Верховного Суду у справі №П/9901/137/18 (800/426/17) від 09.04.2018 року, згідно яких під протиправною бездіяльністю суб`єкта владних повноважень слід розуміти зовнішню форму поведінки (діяння) цього органу, що полягає (проявляється) у неприйнятті рішення чи у нездійсненні юридично значимих й обов`язкових дій на користь заінтересованих осіб, які на підставі закону та/або іншого нормативно-правового регулювання віднесені до компетенції суб`єкта владних повноважень, були об`єктивно необхідними і реально можливими для реалізації, але фактично не були здійснені. З`ясувавши характер спірних правовідносин, характер порушеного права позивача та можливість його захисту в обраний позивачем спосіб, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що поновлення порушеного права позивача має бути відновлено шляхом зобов`язання відповідача допустити позивача до виконання своїх трудових обов`язків відповідно до законодавства про працю та з урахуванням висновків суду. Суд першої інстанції у відповідності до приписів ч. 1 ст. 139 КАС України правомірно стягнув на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача витрати на оплату судового збору у сумі 1994,80 грн. Доводами апеляційної скарги зазначені обставини не спростовано. Оскільки судом першої інстанції в повному обсязі встановлено обставини, що мають значення для справи та винесено рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, відсутні підстави для його скасування. Керуючись ст. 315, 316, 321, 322, 325КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Голованівської районної військової адміністрації Кіровоградської області - залишити без задоволення. Рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 29 вересня 2022 року по адміністративній справі № 340/3612/22 залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати прийняття, та може бути оскаржена до Верховного Суду на протязі 30 діб. Головуючий - суддя Т.С. Прокопчук суддя О.О. Круговий суддя А.В. Шлай