Постанова Перший апеляційний адміністративний суд № 200/13085/21

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 09 березня 2023 року справа №200/13085/21 м. Дніпро Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого Блохіна А.А., суддів Гаврищук Т.Г., Сіваченко І.В., секретар судового засідання Біліченко В.П., за участю представника позивача - Денисова М.С., представника відповідача Качмарик Г.В., розглянув у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу представника позивача Денисова Миколи Сергійовича на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 26 жовтня 2022 р. у справі № 200/13085/21 (головуючий І інстанції Бєломєстнов О.Ю.) за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Донецькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,- У С Т А Н О В И В: 04.10.2021 позивач - фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління ДПС у Донецькій області, у якому просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Донецькій області № 9730/05-99-0704 від 06.09.2021 року, № 9729/05-99-0704 від 06.09.2021 року, № 9723/05-99-0704 від 06.09.2021 року та № 9726/05-99-0704 від 06.09.2021 року на загальну суму 38 637,70 грн. В обгрунтування заявлених вимог посилався на те, що до початку перевірки, за наслідками якої до нього застосовані штрафні санкції за вказаними вище податковими повідомленнями-рішеннями, направлення на перевірку йому вручено не було. Таке на його думку свідчить про безпідставність та незаконність перевірки та її результатів вцілому. По суті встановлених відповідачем порушень позивач вказує, що продавець-касир ОСОБА_2 28.12.2020, 30.01.2021, 31.01.2021, 30.04.2021 помилково проводила через РРО продаж горілки, про що були складені відповідні акти. Фактично покупці не придбавали горілку за цінами, ніжче мінімально встановлених. Встановлений відповідачем під час перевірки факт відсутності обліку товарів, що перебували у продажу, спростовується накладними на одержання такого товару від ТОВ Векслер, які додані до позовної заяви. Що стосується проведення розрахункових операцій через РРО без використання режиму програмування із зазначенням коду товарної підкатегорії згідно з УКТ ЗЕД, а також без розрахунку та друку акцизного податку позивач вказує, що на момент введення в експлуатацію РРО мав відповідні налаштування. У подальшому, вони зникли, ймовірно через технічний збій, що підтверджується листом особи, яка здійснює технічне обслуговування РРО. Зважаючи на таке позивач вказує на відсутність його провини у встановлених відповідачем порушеннях та просить скасувати спірні податкові повідомлення-рішення. Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 26 жовтня 2022 р. у справі № 200/13085/21 у задоволенні позову відмовлено. Представник позивача не погодився з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати оскаржуване судове рішення та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог. В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що суд першої інстанції неповно з`ясував обставини, що мають значення для справи, неправильно застосував норми матеріального права та порушив норми процесуального права. В судовому засіданні в режимі відеоконференції представник позивача підтримав джоводи апеляційної скарги, проти чого заперечував представник відповідача наголошуючи на законності прийнятого судом першої інстанції рішення. Відповідно до вимог ч. 1,2 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Колегія суддів заслухала доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, перевірила матеріали справи, вивчила доводи апеляційної скарги, і дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Судом першої та апеляційної інстанції встановлено, що позивач - ОСОБА_1 є суб`єктом підприємницької діяльності - фізичною особою підприємцем. Відповідач - Головне управління ДПС у Донецькій області є суб`єктом владних повноважень, який у спірних правовідносинах реалізує управлінські функції, передбачені Податковим кодексом України. Судом встановлено, що 03.08.2021 відповідачем з метою здійснення функцій, визначених законодавством в сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального та контролю за порядком проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обігу готівки, наявності відповідних дозвільних документів і ліцензій, вимог інших законодавчих актів, контроль за якими покладений на органи податкової служби прийнятий наказ №1339-п про проведення фактичної перевірки позивача за період діяльності з 01.09.2018 по 12.08.2021 за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 96). На підставі цього наказу відповідачем були видані направлення на перевірку від 04.08.2021 №1657 та №1658 інспекторам Беззадову С.С. та Джелалі І.П. (а.с. 94, 95). Фактична перевірка позивача була проведена в період з 11 по 12 серпня 2021 року, її результати відображені у акті №8327/05/99/07/04/3042400278 від 12.08.2021 (а.с. 90-93, надалі - Акт перевірки). Відповідачем, зокрема, встановлені порушення: п. 2, 11, 12 ст. 3 Закону України Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг від 6 липня 1995 року №265/95-ВР (надалі - Закон №265); п. 1 Постанови КМ України Про встановлення розміру мінімальних оптово-відпускних і роздрібних цін на окремі види алкогольних напоїв від 30 жовтня 2008 р. № 957 (надалі - ПКМУ №957). Під час перевірки позивачеві було запропоновано надати документи, перелічені у додатку №1 від 11.08.2021 до Акту перевірки. Доказів їх надання у повному обсязі суду не надано. Позивач відмовився від отримання і підпису Акту перевірки, про що відповідачем був складений акт №658 від 12.08.2021 (а.с. 83). На підставі Акта перевірки відповідачем 06.09.2021 були прийняті податкові повідомлення-рішення: - №9723/05-99-0704 про застосування штрафних санкцій у розмірі 5100 грн. на підставі п.п. 54.3.3 п. 54.3 ст. 54 Податкового кодексу України, п. 7 ст. 17 Закону №265 за порушення п. 11 ст. 3 того самого Закону (а.с. 9); - №9726/05-99-0704 про застосування штрафних санкцій у розмірі 6980 грн. на підставі п.п. 54.3.3 п. 54.3 ст. 54 Податкового кодексу України, ст. 20 Закону №265 за порушення п. 12 ст. 3 того самого Закону (а.с. 10); - №9729/05-99-0704 про застосування штрафних санкцій у розмірі 16557,7 грн. на підставі п.п. 54.3.3 п. 54.3 ст. 54 Податкового кодексу України, п. 1 ст. 17 Закону №265 за порушення п. 2 ст. 3 того самого Закону (а.с. 11); - №9730/05-99-0704 про застосування штрафних санкцій у розмірі 10 000 грн. на підставі п.п. 54.3.3 п. 54.3 ст. 54 Податкового кодексу України, абз.18 ч.2 ст. 17 Закону України Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального від 19 грудня 1995 року № 481/95-ВР (надалі - Закон №481) за порушення п.1 ПКМУ №957 та ч. 12 ст. 18 Закону №481 (а.с. 12); Розрахунок штрафних санкцій за переліченими вище податковими повідомленнями-рішеннями наведений у додатках до них (а.с. 27-30). В адміністративному порядку дані повідомлення-рішення не оскаржувалися. Надаючи правову оцінку, суд зазначає нгаступне. За приписами п.п. 75.1.3 п. 75 ст. 75 Податкового кодексу України (надалі - ПКУ) фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об`єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами). Умови допуску посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення фактичної перевірки наведені у п. 81.1 ст. 81 ПКУ, згідно з якими останні мають право приступити до проведення фактичної перевірки за наявності підстав для її проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред`явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів: направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, що скріплений печаткою контролюючого органу; копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу; службового посвідчення осіб (належним чином оформленого відповідним контролюючим органом документа, що засвідчує посадову (службову) особу), які зазначені в направленні на проведення перевірки. Дані вимоги закону були додержані під час спірної перевірки - копія наказу про її проведення, направлення та службові посвідчення були вручені (пред`явлені) позивачеві 11.08.2021 в 11 год. 30 хвил., що підтверджується його підписом в направленнях на перевірку (а.с. 94, 95). Цими доказами спростовується твердження позивача про те, що направлення на перевірку не були вручені до її початку. Щодо прийняття відповідачем податкового повідомлення-рішення №9729/05-99-0704 від 06.09.2021 про застосування штрафних санкцій у розмірі 16 557,7 грн. судом встановлено, що вони застосовані за порушення п. 2 ст.3 Закону №265. Відповідно до цієї норми суб`єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням електронних платіжних засобів, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для подальшого її переказу зобов`язані надавати особі, яка отримує або повертає товар, отримує послугу або відмовляється від неї, включаючи ті, замовлення або оплата яких здійснюється з використанням мережі Інтернет, при отриманні товарів (послуг) в обов`язковому порядку розрахунковий документ встановленої форми та змісту на повну суму проведеної операції, створений в паперовій та/або електронній формі (у тому числі, але не виключно, з відтворюванням на дисплеї реєстратора розрахункових операцій чи дисплеї пристрою, на якому встановлений програмний реєстратор розрахункових операцій QR-коду, який дозволяє особі здійснювати його зчитування та ідентифікацію із розрахунковим документом за структурою даних, що в ньому міститься, та/або надсиланням електронного розрахункового документа на наданий такою особою абонентський номер або адресу електронної пошти). У Акті перевірки та додатку 2 до нього зазначено, що в період з 29.08.2020 по 11.08.2021 позивачем видавалися розрахункові документи невстановленої форми та змісту на загальну суму 165 577 грн. Дана сума розрахована на підставі фіскального чеку №6463 від 11.08.2021 та інформації, що міститься у базі даних СЗЗД РРО АІС Податковий блок (а.с. 97-99). Зокрема, розрахункові документи не відповідали п. 2 розділу ІІ Положення про форму та зміст розрахункових документів/електронних розрахункових документів, яке затверджене наказом Міністерства фінансів України від 21.01.2016 № 13 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 11 лютого 2016 р. за №220/28350). Згідно з ним фіскальний чек має містити для СГ роздрібної торгівлі, що здійснюють реалізацію підакцизних товарів та зареєстровані платниками акцизного податку (СГ, що зареєстровані платниками іншого податку, крім ПДВ), - окремим рядком літерне позначення, розмір ставки такого податку, загальна сума такого податку за всіма зазначеними в чеку товарами (послугами), на початку рядка друкується назва такого податку (рядок 22). У реквізиті Акцизний податок його назва наводиться згідно з Кодексом. За потреби дозволяється використовувати скорочення. В порушення цієї норми при реалізації підакцизних товарів позивачем видані розрахункові документи, які не містили суми акцизного податку. Позивач не заперечує факту невідповідності виданих ним розрахункових документів вказаним вище положенням законодавства, не спростовує інформацію про загальну вартість реалізованих ним таким чином підакцизних товарів. Зі змісту заяв позивача по суті даного спору вбачається, що він погоджується з відсутністю у виданих ним розрахункових документах зазначення розміру акцизного податку, але пояснює це технічним збоєм у роботі програмного забезпечення РРО, який ймовірно мав місце. На підтвердження даної обставини позивач надав копію листа від 21.09.2021 особи, що здійснює технічне обслуговування РРО - ФОП ОСОБА_3 , у якому зазначено про налаштування розрахунку та друку акцизного податку на момент введення РРО позивача в експлуатацію (а.с. 32). У листі також зазначено, що у подальшому вказані налаштування зникли, ймовірно, через технічний збій у роботі програмного забезпечення. З посиланням на даний доказ позивач стверджує про відсутність його вини у наведеному порушенні. За приписами ст. 244 КАС України під час ухвалення рішення суд вирішує: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин; тощо. При цьому відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. З наведеного слідує, що доказами мають перевірятися обставини, з`ясування яких потрібне в силу їх юридичної значущості для застосування правових норм до спірних правовідносин. При визначенні того, чи належить вина позивача до обов`язкових умов притягнення його до фінансової відповідальності за порушення п. 2 ст.3 Закону №265 суд виходить з наступного. З прийняттям Закону України Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві від 16 січня 2020 року № 466-IX правове регулювання врахування вини у податкових правопорушеннях суттєво змінилося. Змінилося визначення податкового правопорушення, яким у відповідності до п. 109.1 ст. 109 ПКУ вважається протиправне, винне (у випадках, прямо передбачених цим Кодексом) діяння (дія чи бездіяльність) платника податку (в тому числі осіб, прирівняних до нього), контролюючих органів та/або їх посадових (службових) осіб, інших суб`єктів у випадках, прямо передбачених цим Кодексом. Крім того, згідно з загальними положеннями п. 112.1 ст. 112 ПКУ (у редакції, що набула чинності з 01.01.2021) особа може бути притягнута до фінансової відповідальності за вчинення податкового правопорушення за умови наявності в її діянні (дії або бездіяльності) вини, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Випадки, коли наявність в діяннях особи вини має правове значення при притягненні до фінансової відповідальності, наведені у п. 109.3 ст. 109 ПКУ. Згідно з ним у випадках, визначених пунктами 123.2-123.5 статті 123, пунктами 124.2, 124.3 статті 124, пунктами 125-1.2-125-1.4 статті 125-1 цього Кодексу, необхідною умовою притягнення особи до фінансової відповідальності за вчинення податкового правопорушення є встановлення контролюючими органами вини особи. Правила встановлення контролюючим органом в діяннях особи вини наведені у пунктах 112.2, 112.7 ст. 112 ПКУ. Ними передбачені ознаки винних дій (нерозумність, недобросовісність та відсутність належної обачності), правила доведення можливості дотримання особою правил і норм, достатності відповідних заходів, тощо. Положення пункту 112.7 ст. 112 ПКУ застосовуються виключно в разі, якщо умовою притягнення до фінансової відповідальності за податкове правопорушення є наявність вини платника податків. Таким чином, ПКУ визначає податкові правопорушення, у яких вина є умовою притягнення особи до фінансової відповідальності. Такі правопорушення прямо визначені ПКУ, їх перелік не підлягає розширювальному тлумаченню. Порушення Закону №265, за які позивача було притягнуто до фінансової відповідальності у вигляді штрафів, відсутні у переліку податкових правопорушень, умовою притягнення до відповідальності за які є вина особи. Тому обставини її наявності чи відсутності не мають правового значення при оцінці дій відповідача щодо такого притягнення. Зважаючи на це суд не приймає до уваги наданий позивачем лист ФОП ОСОБА_3 від 21.09.2021. Для прийняття відповідачем податкового повідомлення-рішення №9729/05-99-0704 від 06.09.2021 достатніми є належність позивача до суб`єктів відповідальності та факт порушення Положення про форму та зміст розрахункових документів/електронних розрахункових документів, який позивачем не спростовується. Відтак підстави для висновку про протиправність застосування до позивача штрафних санкцій у розмірі 16 557,7 грн. відсутні. За аналогічних обставин при прийнятті податкового повідомлення-рішення №9723/05-99-0704 від 06.09.2021 про застосування штрафних санкцій у розмірі 5100 грн. відповідач виходив із встановленого під час перевірки порушення п. 11 ст. 3 Закону №265. Згідно з нею суб`єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням електронних платіжних засобів, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для подальшого її переказу зобов`язані проводити розрахункові операції через реєстратори розрахункових операцій та/або через програмні реєстратори розрахункових операцій для підакцизних товарів із використанням режиму програмування із зазначенням коду товарної підкатегорії згідно з УКТ ЗЕД, найменування товарів, цін товарів та обліку їх кількості. У Акті перевірки зазначено, що виданий позивачем розрахунковий документ №6463 від 11.08.2021 на сигарети LM loft mix не містив зазначення коду товарної підкатегорії згідно з УКТЗЕД. Аналогічно попередньому повідомленню-рішенню позивач доводить відсутність його вини у даному порушенні та посилається на ймовірний збій у програмному забезпеченні РРО, внаслідок якого зникли його налаштування. На підтвердження цього надає той самий лист ФОП ОСОБА_3 від 21.09.2021. Суд першої інстанції не прийняв до уваги такі доводи позивача, оскільки наявність його вини як складу даного правопорушення не вважається умовою притягнення особи до фінансової відповідальності. Такий висновок грунтується на положеннях п. 109.1, 109.3 ст. 109, п. 112.1 ст. 112 ПКУ, тлумачення яких у контексті обставин даної справи наведене вище. При оцінці правомірності прийняття відповідачем податкового повідомлення-рішення №9726/05-99-0704 про застосування штрафних санкцій за порушення п. 12 ст. 3 Закону №265 у розмірі 6980 грн. судом встановлено наступне. Відповідно до п. 12 ст. 3 Закону №265 суб`єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням електронних платіжних засобів, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для подальшого її переказу зобов`язані вести в порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів, здійснювати продаж лише тих товарів (послуг), що відображені в такому обліку. При цьому суб`єкт господарювання зобов`язаний надати контролюючим органам під час проведення перевірки документи (у паперовій або електронній формі), які підтверджують облік та походження товарів, що на момент перевірки знаходяться у місці продажу (господарському об`єкті). Як зазначено у додатку № 1 від 11.08.2021 року до Акту перевірки, у строк до 12.08.2021 від позивача вимагалось надати документи, серед яких накладні, товарно-транспортні накладні, сертифікати відповідності на товар, що реалізується. Даний додаток до Акту перевірки отриманий позивачем, що підтверджується його особистим підписом (а.с. 84). У зв`язку з ненаданням у встановлений строк первинних документів, які б підтверджували ведення обліку надходження алкогольних напоїв на суму 3 490 грн., що перелічені у додатку №3 до Акту перевірки (а.с. 85) та були наявні у реалізації на момент проведення фактичної перевірки відповідачем, останнім відображене в Акті перевірки порушення п. 12 ст. 3 Закону №265. Позивач заперечує дане порушення з посиланням на наявність у нього видаткових накладних №5 від 23.12.2020 та №36 від 18.12.2020, якими підтверджується придбання у ТОВ Векслер товарів на загальну суму 4997 грн. та 11 190 грн. (а.с. 13, 14). Судом не прнийнято до уваги дане посилання позивача, оскільки відповідно до п. 12 ст. 3 Закону №265 склад податкового правопорушення становить ненадання контролюючим органам документів саме під час проведення перевірки. Правила ведення обліку товарних запасів передбачають наявність та надання відповідних накладних на момент перевірки, а не пізніше до суду. Цим вони відрізняються від правил податкового обліку податкових накладних та інших документів, що стосуються оподаткування податком на додану вартість, на що посилається позивач у відповіді на відзив. Судом встановлено, що надані позивачем накладні не підтверджують одержання ним частини товару, що наведений у додатку №3 до Акту перевірки (відсутня горілка Білий тигр 0,7 л). Враховуючи викладене, судом не встановлені підстави для висновку про протиправність прийнятого відповідачем податкового повідомлення-рішення №9726/05-99-0704. Що стосується податкового повідомлення-рішення №9730/05-99-0704 від 06.09.2021, згідно з ним застосовані штрафні санкції у розмірі 10 000 грн. за порушення п.1 ПКМУ №957 та ч. 12 ст. 18 Закону №481. Вказаною нормою Закону Кабінету Міністрів України надано право встановлювати мінімальні оптово-відпускні та роздрібні ціни на алкогольні напої, що реалізовано у ПКМУ №957. Відповідачем встановлений та відображений у Акті перевірки факт реалізації позивачем алкогольних напоїв за ціною нижчою, ніж мінімально встановлена, що підтверджується фіскальними чеками: від 30.01.2021 №6348, 6344, 6341, 6350, від 30.04.2021 №6397, від 28.06.2021 №6431, від 28.12.2020 №6332. Позивач не погоджується з цим та вказує на помилкове проведення його касиром через РРО реалізації товару за касовими чеками, які перелічені у Акті перевірки. За його твердженням покупець не придбавав товари за ними, що підтверджується складеними ним та продавцем актами про скасування помилково проведеної через РРО суми від 29.12.2020 №1, від 31.01.2021 №2, 3, 4, 5, від 31.01.2021 №6 (а.с. 19-24). Співставлення цих актів та переліку фіскальних чеків у Акті перевірки свідчить про відсутність доказів помилкового проведення розрахункових операцій за фіскальними чеками № 6344 від 30.01.2021, №6431 від 28.06.2021. Санкція за дане порушення передбачена ч. 2 ст. 17 Закону №481, згідно з якою до суб`єктів господарювання (у тому числі іноземних суб`єктів господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у разі оптової або роздрібної торгівлі коньяком, алкогольними напоями, горілкою, лікеро-горілчаними виробами та вином за цінами, нижчими за встановлені мінімальні оптово-відпускні або роздрібні ціни на такі напої - 100 відсотків вартості отриманої партії товару, розрахованої виходячи з мінімальних оптово-відпускних або роздрібних цін, але не менше 10000 гривень. Застосований відповідачем штраф складає 10 000 грн., що становить мінімальний розмір такого штрафу, який також не залежить від вартості партії товару. Відтак навіть за два з встановлених у Акті перевірки фактів реалізації товару, розмір санкцій становитиме 10000грн. Враховуючи, що позивачем не спростований встановлений під час перевірки продаж алкогольних напоїв за цінами, нижчими за встановлені мінімальні роздрібні ціни за фіскальними чеками № 6344 від 30.01.2021 та №6431 від 28.06.2021, відповідач правомірно застосував штраф у зазначеному вище розмірі. Суд критично ставиться до наданих позивачем актів скасування помилково проведених через РРО сум, оскільки повернення одержаних під час спірних розрахункових операцій коштів не підтверджується іншими передбаченими законодавством документами. На усіх суб`єктів господарювання, які використовують реєстратори розрахункових операцій (далі - РРО) для здійснення розрахункових операцій в готівковій та/або безготівковій формі розповсюджуються дія Порядку реєстрації та застосування реєстраторів розрахункових операцій, що застосовуються для реєстрації розрахункових операцій за товари (послуги), що затверджений наказом Міністерства фінансів України від 14.06.2016 № 547 (Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05 липня 2016 р. за № 918/29048, надалі - Порядок). Згідно з п. 8 розділу IV цього Порядку якщо сума коштів, виданих при поверненні товару чи рекомпенсації раніше оплаченої послуги, перевищує 100 гривень, матеріально відповідальна особа господарської одиниці або особа, яка безпосередньо здійснює розрахунки, повинна скласти акт про видачу коштів. В акті необхідно зазначити дані документа, що встановлює особу покупця, який повертає товар (відмовляється від послуги), відомості про товар (послугу), суму виданих коштів, номер, дату і час видачі розрахункового документа, який підтверджує купівлю товару (отримання послуги). Такий самий акт складається під час скасування помилково проведеної через РРО суми розрахунку або помилково вибраної форми оплати (готівка, картка, кредит тощо). В акті зазначаються дані про помилкову суму та реквізити розрахункового документа. Акти про видачу коштів та акти про скасування помилково проведеної через РРО суми розрахунку, помилкової форми оплати передаються до бухгалтерії суб`єкта господарювання і зберігаються протягом трьох років. У разі відсутності у суб`єкта господарювання бухгалтерії зазначені акти підклеюються до останньої сторінки відповідної книги ОРО. Відповідно до пункту 7 розділу III того самого Порядку реєстрація видачі коштів у разі повернення товару (відмови від послуги, прийняття цінностей під заставу, виплати виграшів у державні лотереї та в інших випадках) або скасування помилково проведеної через РРО суми розрахунку здійснюється шляхом реєстрації від`ємної суми. Аналіз вказаних положень законодавства свідчить про те, що у разі помилки при оформленні розрахункової операції, її скаксування має супроводжуватися реєстрацію від`ємної суми. Таким чином забезпечується відповідність коштів на місці проведення розрахункових операцій звітам РРО. Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Позивачем акти про скасування помилково проведених через РРО сум не були надані до перевірки. Їх надання суду також не супроводжується наданням доказів реєстрації від`ємної суми у РРО. Судом не прийнято до уваги посилання позивача на те, що порушення правил повернення помилково проведених через РРО грошових коштів може свідчити про лише окреме порушення правил застосування РРО, а не про факт продажу горілки за касовими чеками, які перелічені у Акті перевірки. Згідно ст.2 Закону №265, розрахункова операція - приймання від покупця готівкових коштів, платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо за місцем реалізації товарів (послуг), видача готівкових коштів за повернутий покупцем товар (ненадану послугу), а у разі застосування банківської платіжної картки - оформлення відповідного розрахункового документа щодо оплати в безготівковій формі товару (послуги) банком покупця або, у разі повернення товару (відмови від послуги), оформлення розрахункових документів щодо перерахування коштів у банк покупця. Проведення розрахункової операції за приписами п.2 ст.3 того самого Закону супроводжується видачею відповідного розрахункового документа. Отже, наявність розрахункового документа свідчить про проведення розрахункової операції, у даному випадку при продажу горілки за ціною меншою, ніж встановлена. Відповідно до ч.3 ст. 90 КАС України суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Позивач не навів обставин, за яких один і той самий продавець впродовж кількох місяців проводив через РРО розрахункові операції з ідентичною помилкою. Позивачем не розкритий зміст цих помилок, причини порушення визначених законодавством правил коригування таких помилок. Тому суд критично ставиться до тверджень позивача про відсутність фактів продажу, які підтверджені наведеними у Акті перевірки розрахунковими документами. З урахуванням цього, а також ненадання позивачем доказів відсутності продажу товарів за фіскальними чеками № 6344 від 30.01.2021 та №6431 від 28.06.2021, суд вважає доведеним склад податкового правопорушення, відповідальність за яке реалізована у податковому повідомленні-рішенні №9730/05-99-0704 від 06.09.2021. З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відмову у задоволенні позову. Статтею 316 КАС України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Ураховуючи наведене, колегія суддів не знаходить правових підстав для задоволення апеляційної скарги і відповідно для скасування оскаржуваного судового рішення, оскільки судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, правові висновки суду першої інстанції скаржником не спростовані. Керуючись 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, - ПОСТАНОВИВ : Апеляційну скаргу представника позивача Денисова Миколи Сергійовича на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 26 жовтня 2022 р. у справі № 200/13085/21 - залишити без задоволення. Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 26 жовтня 2022 р. у справі № 200/13085/21 - залишити без змін. Повне судове рішення складено 09 березня 2023 року. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України. Головуючий суддя А.А. Блохін Судді Т.Г. Гаврищук І.В. Сіваченко