Ухвала КГС ВС № 916/2675/15

УХВАЛА 07 березня 2023 року м. Київ cправа № 916/2675/15 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Васьковський О.В. - головуючий, Банасько О.О., Білоус В.В., розглянувши матеріали касаційної скарги Головного управління ДПС в Одеській області на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 18.01.2023 у складі колегії суддів: Аленіна О.Ю., Діброви Г.І., Савицького Я.Ф. та ухвалу Господарського суду Одеської області від 01.09.2022 у складі судді Лепехи Г.А. у справі №916/2675/15 за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "СК Петроліум" до Державного підприємства "Дослідне господарство ім. О.В. Суворова інституту сільського господарства Причорномор`я Національної академії аграрних наук" про визнання банкрутом ВСТАНОВИВ: 14.02.2023 Головне управління ДПС в Одеській області звернулося до Верховного Суду із касаційною скаргою на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 18.01.2023 та ухвалу Господарського суду Одеської області від 01.09.2022 у справі №916/2675/15 в порядку статей 286, 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України). Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №916/2675/15 було визначено колегію суддів Верховного Суду у складі: головуючий суддя - Васьковський О.В., суддя - Білоус В.В., суддя - Банасько О.О., що підтверджується протоколом передачі судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) раніше визначеному складу суду від 15.02.2023. Розглянувши матеріали касаційної скарги, Суд дійшов до висновку про відмову у прийнятті касаційної скарги Головного управління ДПС в Одеській області з наступних підстав. З аналізу змісту статей 55, 129 Конституції України вбачається, що кожному гарантується захист прав і свобод у судовому порядку. Серед основних засад судочинства визначено забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення. Положеннями статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожному гарантовано право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру. Європейський суд з прав людини у рішенні у справі "Сокуренко і Стригун проти України" від 20.07.2006 вказав, що фраза "встановленого законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. У рішенні у справі "Zand v. Austria", висловлено думку, що термін "судом, встановленим законом" у частині першій статті 6 Конвенції передбачає "усю організаційну структуру судів, включно з […] питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів […]". Суд зазначає, що право на доступ до суду, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, не є абсолютним і може підлягати обмеженню; такі обмеження допускаються з огляду на те, що за своїм характером право доступу потребує регулювання з боку держави. Суд повинен переконатися, що застосовані обмеження не звужують чи не зменшують залишені особі можливості доступу до суду в такий спосіб або до такої міри, що це вже спотворює саму суть цього права (рішення ЄСПЛ від 12.07.2001 у справі "Принц Ліхтенштейну Ганс-Адам II проти Німеччини"). Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 287 ГПК України, учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати касаційну скаргу на ухвали і постанови суду першої інстанції після їх перегляду в апеляційному порядку та постанови суду апеляційної інстанції у справах про банкрутство (неплатоспроможність) у випадках, передбачених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом". При вирішенні питання про відкриття чи відмову у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою, залишення касаційної скарги без руху чи її повернення скаржнику, Верховний Суд керується нормами процесуального закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи в силу положень частини 3 статті 3 ГПК України в редакції Закону України №2147-VІІІ від 03.10.2017. Відповідно до частини 6 статті 12 ГПК України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку, передбаченому цим Кодексом для позовного провадження, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом". Частиною 2 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу України з процедур банкрутства №2597-VIII від 18.10.2018, який вступив в дію 21.10.2019 визнано такими, що втратили чинність: Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" від 14 травня 1992 року N 2343-XII з наступними змінами; Постанову Верховної Ради України "Про введення в дію Закону України "Про банкрутство" від 14 травня 1992 року N 2344-XII. Пунктом 4 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу України з процедур банкрутства встановлено, що з дня введення в дію цього Кодексу подальший розгляд справ про банкрутство здійснюється відповідно до положень цього Кодексу незалежно від дати відкриття провадження у справі про банкрутство, крім справ про банкрутство, які на день введення в дію цього Кодексу перебувають на стадії санації, провадження в яких продовжується відповідно до Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом". Перехід до наступної судової процедури та подальше провадження у таких справах здійснюється відповідно до цього Кодексу. Отже, оскільки провадження у справі про банкрутство Державного підприємства "Дослідне господарство ім. О.В. Суворова інституту сільського господарства Причорномор`я Національної академії аграрних наук" перебуває на стадії санації, розгляд справи здійснюється відповідно до Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом". Частиною 3 статті 8 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" передбачено, що у касаційному порядку можуть бути оскаржені постанови апеляційного господарського суду, прийняті за результатами перегляду таких судових рішень: ухвали про порушення справи про банкрутство, ухвали про визнання недійсним правочинів (договорів) боржника, ухвали за результатами розгляду грошових вимог кредиторів, ухвали про звільнення (усунення, припинення повноважень) арбітражного керуючого, ухвали про перехід до наступної судової процедури, ухвали про затвердження плану санації, ухвали про припинення провадження у справі про банкрутство, а також постанови про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури. Наведений перелік судових рішень, що підлягають касаційному оскарженню окремо, є вичерпним, і тому подання касаційних скарг на інші судові рішення (які відсутні у вказаному переліку) виключає можливість здійснення касаційного провадження за такими скаргами. У даному випадку предметом касаційного оскарження є постанова Південно-західного апеляційного господарського суду від 18.01.2023, якою залишено без змін ухвалу Господарського суду Одеської області від 01.09.2022 про забезпечення вимог кредиторів, можливість оскарження якої не передбачено частиною 3 ст. 8 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом". На переконання Верховного Суду, достатнім є одноразовий перегляд ухвал господарських судів щодо забезпечення вимог кредиторів та неможливість повторного перегляду відповідних ухвал господарського суду після здійснення їх апеляційного перегляду, що в достатній мірі відповідатиме сутності суспільних відносин, які виникають у межах провадження у справі про банкрутство при забезпеченні вимог кредиторів. Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 293 ГПК України, суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню. Оскільки Головним управлінням ДПС в Одеській області подано касаційну скаргу на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 18.01.2023 у справі № 916/2675/15 предметом перегляду якої була ухвала Господарського суду Одеської області від 01.09.2022 про забезпечення вимог кредиторів, яка відповідно до ч. 3 ст. 8 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" не підлягає касаційному оскарженню, то необхідно відмовити у відкритті касаційного провадження на підставі пункту 1 частини 1 статті 293 Господарського процесуального кодексу України. На підставі викладеного та керуючись статтями 234, 286, 287, пунктом 1 частини 1 статті 293 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд,- У Х В А Л И В: Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління ДПС в Одеській області на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 18.01.2023 та ухвалу Господарського суду Одеської області від 01.09.2022 у справі №916/2675/15. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає. Головуючий О.В. Васьковський Судді О.О. Банасько В.В. Білоус