Постанова Харківський апеляційний суд № 639/130/20

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД __________________________________________________________________ ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ «07» березня 2023 року м. Харків справа № 639/130/20 провадження № 22ц/818/388/23 № 22ц/818/390/23 Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - Бурлака І.В., (суддя-доповідач), суддів - Мальованого Ю. М., Яцини В.Б. за участі секретарів Супрун Я. С., Волобуєва О. О., учасники справи: позивачка ОСОБА_1 , представник позивачки ОСОБА_2 , відповідач - Комунальне підрядне спеціалізоване підприємство по ремонту і будівництву автошляхів м. Харкова «Шляхрембуд», представник відповідача Виноградов В. О., третя особа - ОСОБА_3 розглянув у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Комунального підрядного спеціалізованого підприємства по ремонту і будівництву автошляхів м. Харкова «Шляхрембуд» на рішення Жовтневого районного суду м. Харкова від 08 листопада 2022 року в складі судді Рубіжного С.О. та додаткове рішення Жовтневого районного суду м. Харкова від 30 листопада 2022 року в складі судді Рубіжного С.О. в с т а н о в и в: У січні 2020 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Комунального підрядного спеціалізованого підприємства по ремонту і будівництву автошляхів м. Харкова «Шляхрембуд», третя особа: ОСОБА_3 , про встановлення факту відсутності повноважень, визнання договору недійсним. Також у лютому 2020 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Комунального підрядного спеціалізованого підприємства по ремонту і будівництву автошляхів м. Харкова «Шляхрембуд», третя особа: ОСОБА_3 , про визнання договору недійсним. Ухвалою Жовтневого районного суду м. Харкова суду від 07 травня 2020 року об`єднано зазначені позови в одне провадження. Позовні заяви з урахуванням заяви про зміну підстав позову мотивовані тим, що нею видана довіреність від 06 червня 2014 року на ім`я ОСОБА_3 , посвідчена приватним нотаріусом Гамаль І.М., якою вона уповноважила ОСОБА_3 відкривати, користуватися та розпоряджатися відкритими на її ім`я рахунками, у тому числі вкладними (депозитними), в Публічному акціонерному товаристві «Банк Золоті Ворота», а також в будь-яких інших банках на території України, для чого надала право укладати та підписувати договори. Вказала, що на виконання наданого нею доручення і з її волі ОСОБА_3 06 червня 2014 року та 10 червня 2014 року уклала в її інтересах з Публічним акціонерним товариством «Банк Золоті Ворота» договори застави майнових прав № 138/5 та № 138/17, за якими вона у забезпечення виконання зобов`язань Комунального підрядного спеціалізованого підприємства по ремонту і будівництву автошляхів м. Харкова «Шляхрембуд» за кредитним договором передала Публічному акціонерному товариству «Банк Золоті Ворота» у заставу належні їй майнові права за договором № 273Д/13 строкового валютного банківського вкладу (депозиту) від 03 липня 2013 року та договором № 306Д/13 строкового валютного банківського вкладу (депозиту) від 22 серпня 2013 року. Разом предмет застави склав 1 089 191,21 доларів США (1 007 000,00 доларів США + 82 191,21 доларів США). Зазначила, що банком списано кошти з її рахунку як заставодавця, внаслідок чого вона стала новим кредитором Комунального підрядного спеціалізованого підприємства по ремонту і будівництву автошляхів м. Харкова «Шляхрембуд» за договором на кредитну лінію від 26 липня 2013 року між ним та банком у зв`язку з погашенням заборгованості боржника перед первісним кредитором, що встановлено постановою Харківського окружного адміністративного суду від 28 травня 2015 року у справі № 820/3699/15. Вказала, що у 2020 році їй стало відомо, що ОСОБА_3 , не зважаючи на зміст отриманого від неї доручення щодо відкриття, користування та розпорядження її рахунками у Публічному акціонерному товаристві «Банк Золоті Ворота», не повідомивши її про наміри укладання договорів з відповідачем, зміну валюти зобов`язання та прийняття виконання зобов`язання від її імені уклала з відповідачем два договори про порядок виконання боржником зобов`язання, виконаного заставодавцем від 20 жовтня 2014 року. Зазначила, що у неї не було необхідності укладати спірні договори, оскільки до неї перейшли права кредитора за договором на кредитну лінію (невідновлювальну) від 26 липня 2013 року №

138. Наслідками дій ОСОБА_3 , яка діяла з перевищенням повноважень, є те, що спірні договори вважаються укладеними з ОСОБА_3 як стороною, а не з нею. Відповідач, з яким укладено спірні договори, знав або повинен був знати, що третя особа діяла з перевищенням повноважень, оскільки у відповідача була можливість перевірити повноваження третьої особи. Відповідач мав би проявити розумну обачність, однак цього не зробив. Такі дії відповідача є неправомірними, адже відповідач підписав спірні договори з третьою особою свідомо, знаючи про відсутність повноважень у третьої особи на їх укладення. Зазначила, що вона не уповноважувала третю особу представляти її інтереси та укладати оспорювані договори з відповідачем, зокрема, приймати виконання зобов`язання, змінювати валюту зобов`язання, а також строк повернення належних їй валютних цінностей. Вона не була обізнана про умови спірних договорів, не давала свою згоду на їх укладення, не приймала їх виконання та не давала будь-яких доручень третій особі щодо їх підписання. Спірні договори укладені третьою особою з перевищенням повноважень, з порушенням вимог закону, за відсутності її волевиявлення і схвалення, чим фактично зменшено розмір боргу відповідача. Вказала, що спірні договори не створюють жодних правових наслідків для неї та є недійсними як такі, що укладені з порушенням вимог закону та за відсутності її волевиявлення, а також є не справедливими. Зазначила, що умовами оспорюваних договорів передбачено, що розмір виплат відповідача становить суму 11 886 145,00 грн та 970 145,67 грн відповідно, яка визначена сторонами наступним чином: сума погашення в доларах США переведена в гривню за курсом долара США, встановленого на дату погашення зобов`язання - 11,803521 грн за один долар США. Також передбачено, що погашення вказаної грошової суми може відбуватися повністю або частками, розмір яких відповідач визначає самостійно. Сторони дійшли згоди, що сума щомісячно (за один календарний місяць) погашення заборгованості не повинна бути меншою чим 15 000,00 грн та 110 000,00 грн відповідно. Вказала, що несправедливість умов спірних договорів полягає у наступному. На день їх укладання, а саме 20 жовтня 2014 року, офіційний курс долара США по відношенню до гривні склав 12,951166 грн. Тобто за період з 10 червня 2014 року по 20 жовтня 2014 року гривня по відношенню до долара США знецінилася на 1,147645 грн = 12,951166 грн - 11,803521 грн. Враховуючи виконання нею зобов`язань в розмірі 1 007 000,00 доларів США та 82 191,21 доларів США за відповідача перед банком за договором на кредитну лінію (не відновлювальну) від 26 липня 2013 року № 138, при курсі долара США станом на 20 жовтня 2014 року - 12,951166 грн за 1 долар США, і розмірі виплат, встановленому у пункті 1 спірних договорів - 11 886 145,00 грн та 970 145,67 грн, вона зможе купити лише: 917 766,40 доларів США та 74 907,98 доларів США. Тобто станом на 20 жовтня 2014 року розмір завданих їй збитків складає 1 155 679,17 грн та 94 326,32 грн. Крім того, у договорах суттєво порушується баланс прав та обов`язків сторін, адже саме відповідач на власний розсуд вирішує, сплачувати їй борг частинами або повністю. Згідно умов договору він нічим не забезпечений в разі його порушення. Вказала, що внаслідок укладення оспорюваних договорів вона не отримує належне виконання зобов`язання з боку відповідача у строки, розмірі та саме у тій валюті, яка була визначена договором на кредитну лінію та договорами застави. Зазначила, що нею не пропущений строк позовної давності, адже вона довідалась про порушення свого права, отримавши спірні договори від відповідача разом із відзивом на позовну заяву від 03 січня 2020 року у справі № 639/8448/19, та одразу звернулася до суду з позовом про визнання їх недійсними. Оригінали спірних договорів у неї відсутні, та вона не могла їх отримати, адже з 24 листопада 2014 року по 08 грудня 2014 року знаходилась на стаціонарному лікуванні у місті Одеса. Зміст договорів, їх умови не були відомі їй до 2020 року, довідатися про них раніше вона не могла. Відповідач у 2019 році частково погасив борг перед нею, та з наявних у неї копій платіжних доручень, наданих бухгалтером відповідача, вбачається інше справжнє призначення платежу - сплата заборгованості за договором № 138/5 та № 138/17. Просила встановити факт відсутності повноважень у ОСОБА_3 на представництво інтересів, ведення переговорів, укладання договорів від її імені з Комунальним підрядним спеціалізованим підприємством по ремонту і будівництву автошляхів м. Харкова «Шляхрембуд»; визнати недійсним з моменту укладення договір про порядок виконання боржником зобов`язання, виконаного заставодавцем від 20 жовтня 2014 року; визнати недійсним з моменту укладення договір про порядок виконання боржником зобов`язання, виконаного заставодавцем від 20 жовтня 2014 року; судові витрати покласти на відповідача. Рішенням Жовтневого районного суду м. Харкова від 08 листопада 2022 року позов ОСОБА_1 задоволено; встановлено факт відсутності повноважень у ОСОБА_3 на представництво інтересів, ведення переговорів, укладання договорів від імені ОСОБА_1 з Комунальним підрядним спеціалізованим підприємством по ремонту і будівництву автошляхів м. Харкова «Шляхрембуд»; визнано недійсним договір про порядок виконання боржником зобов`язання, виконаного заставодавцем б/н від 20 жовтня 2014 року; визнано недійсним договір про порядок виконання боржником зобов`язання, виконаного заставодавцем б/н від 20 жовтня 2014 року; стягнуто з Комунального підрядного спеціалізованого підприємства по ремонту і будівництву автошляхів м. Харкова «Шляхрембуд» на користь держави судовий збір в сумі 2522,40 грн. У листопаді 2022 року ОСОБА_1 звернулась до суду із заявою про ухвалення додаткового рішення. Вказала, що у позовній заяві вона наводила орієнтовний розмір судових витрат до 65 000,00 грн. 20 вересня 2022 року її представником подано заяву щодо вирішення питання про розподіл судових витрат після ухвалення рішення. Фактично нею понесені витрати на проведення експертиз у розмірі 900,48 грн та 7928,34 грн, а також отримано правничу допомогу вартістю 55 000,00 грн. Просила ухвалити додаткове рішення, яким покласти судові витрати з професійної правничої допомоги у сумі 55 000,00 грн та витрати з проведення судових експертиз у сумі 8 828,82 грн на відповідача. Додатковим рішенням Жовтневого районного суду м. Харкова від 30 листопада 2022 року стягнуто з Комунального підрядного спеціалізованого підприємства по ремонту і будівництву автошляхів м. Харкова «Шляхрембуд» на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у сумі 28 000,00 грн та витрати на проведення судових експертиз у сумі 8 828,82 грн. Не погоджуючись з рішенням та додатковим рішенням суду Комунальне підрядне спеціалізоване підприємство по ремонту і будівництву автошляхів м. Харкова «Шляхрембуд» подав апеляційну скаргу, в якій просив рішення та додаткове рішення суду скасувати та ухвалити нові судові рішення про відмову у задоволенні вимог ОСОБА_1 , стягнути з ОСОБА_1 судові витрати. Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції неповно з`ясував обставини, що мають значення для справи, не надав належної оцінки доказам у справі. Зокрема, не звернув увагу на те, що у довіреності від 06 червня 2014 року зазначено, що ОСОБА_1 уповноважує ОСОБА_3 , зокрема, вимагати виконання зобов`язань від нового боржника, укладати та підписувати договори про зміну умов договорів, про дострокове розірвання договорів, відступлення права вимоги за вкладами (депозитами), будь-які інші договори, угоди, вносити зміни до будь-яких договорів, у тому числі до договорів банківського вкладу (депозиту); здійснювати будь-які інші дії, необхідні або доцільні у зв`язку з виконанням цієї довіреності. Отже, зміст довіреності свідчить про наявність повноважень на укладення будь-яких договорів, що прямо чи опосередковано пов`язані з розпорядженням та користуванням рахунками, відкритими на ім`я позивачки. У спірних договорах сторони узгодили кінцевий строк виконання зобов`язань, мінімальний розмір щомісячного погашення заборгованості та вирішили, що погашення заборгованості відбуватиметься у гривні за курсом долара США на дату погашення зобов`язання ОСОБА_1 його зобов`язання перед банком. Отже, чітко узгодили порядок та умови виконання його зобов`язань щодо погашення заборгованості, що повною мірою охоплюється повноваженнями, наданими ОСОБА_3 довіреністю від 06 червня 2014 року. У період з 22 жовтня 2014 року по 23 грудня 2015 року ОСОБА_1 на свої банківські рахунки отримала 30 платежів у гривні на загальну суму 12 856 291,32 грн, а не у доларах США, що свідчить про її обізнаність про укладення спірних договорів та згоду з ними. Жодний платіж не було повернуто, та будь-яких вимог про сплату заборгованості у доларах не надходило. Тобто своїми діями позивачка схвалила укладені правочини. У платіжних дорученнях у призначенні платежу вказано безпосередньо договори від 20 жовтня 2014 року, що додатково свідчить про обізнаність позивачки про них. Також вказав, що висновок суду про відсутність факту належного повідомлення та передачі документів ОСОБА_3 ОСОБА_1 є помилковим, зроблений на підставі висновків експертизи, у яких лише вказано про неможливість встановлення виконавця підпису від імені ОСОБА_1 . Вважав, що судом порушено і норми процесуального права. Так, суд не звернув увагу на те, що позивачкою пропущено позовну давність при зверненні до суду. Апеляційна скарга в частині оскарження додаткового рішення суду мотивована тим, що позовні заяви підписано не адвокатом, а безпосередньо позивачкою; до моменту вступу адвоката у справу правова позиція позивачки вже була сформована, отже сума гонорару успіху є явно завищеною. Справа не є складною, та сума витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 28 000,00 грн не відповідає критеріям справедливості, співмірності та обґрунтованості. Жодних доказів фактичного понесення витрат на правничу допомогу протягом майже трьох років після укладення договору про надання правової допомоги позивачкою не надано. Матеріали справи не містять засвідченої копії договору про надання правової допомоги від 06 січня 2020 року, що виключає можливість дослідження порядку та строків оплати послуг адвоката. 24 січня 2023 року до суду апеляційної інстанції засобами електронної пошти та 31 січня 2023 року у паперовому вигляді від представника позивачки надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому він просив залишити її без задоволення, а судові рішення суду першої інстанції без змін; судові витрати покласти на відповідача. Вказав, що позивачка не уповноважувала третю особу на підписання договорів з відповідачем та не схвалювала їх. Довіреність відповідних повноважень не містить. Спірні договори готувались за ініціативи відповідача та без погодження з позивачкою. Укладаючи правочини, третя особа з власної ініціативи розширила межі наданих їй повноважень, не погодила це з позивачкою, не отримала наступного схвалення. Відповідач діяв недобросовісно, адже був обізнаний з текстом довіреності і відсутністю повноважень у третьої особи на укладення правочинів. Позовну давність вона не пропустила, оскільки довідалась про спірні договори 06 січня 2020 року. Позовна заява та інші процесуальні документи готувались і складались адвокатом. Відшкодуванню підлягають як уже фактично сплачені судові витрати, так і ті, що підлягають сплаті. Відповідачем не надано доказів не співмірності судових витрат. В суді апеляційної інстанції представник Комунального підрядного спеціалізованого підприємства по ремонту і будівництву автошляхів м. Харкова «Шляхрембуд» підтримав апеляційну скаргу, виклав її доводи та просив її задовольнити. Також, у своїх додаткових поясненнях, які надані в судовому засіданні та в паперовому вигляді, датовані 20 лютого 2023 року, акцентував увагу на тому, що в довіреності чітко зазначено, що третя особа від імені позивачки мала право укласти оскаржувані договори з суб`єктами, відмінними від банку. Так, в довіреності зазначено, що вона мала право вимагати виконання зобов`язань від нового боржника, у зв`язку з чим мала право укладати договори відступлення права вимоги за вкладами (депозитами), будь які інші договори, угоди, вносити зміни до будь яких договорів, у тому числі до договорів банківського вкладу (депозиту), здійснювати будь які інші дії, необхідні або доцільні у зв`язку з виконанням цієї довіреності. Також, ОСОБА_1 не повідомляла підприємство про валютні рахунки, на які можливо здійснити перерахування валютних цінностей у доларах США, не повертала грошові кошти відповідачу, як безпідставно отримані нею тощо. Отримавши гривневі платежі, не зверталася до відповідача з вимогою про необхідність здійснення платежів у доларах США. Кредитний договір від 26 липня 2013 року не унормовує порядок погашення зобов`язань перед новим кредитором і саме тому сторони уклали оспорювані у цій справі договори про порядок виконання зобов`язання боржником, якими узгоджено кінцевий строк для погашення відповідних зобов`язань, визначено мінімальний розмір щомісячного погашення заборгованості та вирішено, що погашення заборгованості відбувається у гривні за курсом долара США, встановленого на дату погашення зобов`язання ОСОБА_1 за підприємство перед банком, що свідчить про наявність процедурної зацікавленості безпосередньо позивача в укладанні таких договорів. ОСОБА_1 та її представник в суді апеляційної інстанції заперечували проти апеляційної скарги та виклали вимоги позову. Зокрема, наполягали на тому, що довіреність не містить повноважень ОСОБА_3 укладати договори з третіми особами, крім банків. Зазначили, що про існування оскаржуваних договорів ОСОБА_1 стало відомо лише у 2019 році. До цього часу вона про них не знала. Судова колегія, заслухавши суддю-доповідача, пояснення з`явившихся учасників справи, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги вважає, що апеляційну скаргу Комунального підрядного спеціалізованого підприємства по ремонту і будівництву автошляхів м. Харкова «Шляхрембуд» необхідно задовольнити, рішення суду та додаткове рішення суду скасувати. Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що третя особа на підставі довіреності не мала повноважень на укладання оспорюваних договорів. Позивачка не мала наміру укладати такі договори, що завдають їй шкоди. Додаткове рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що з відповідача на користь позивачки підлягають стягненню судові витрати на професійну правничу допомогу, зменшені з урахуванням клопотання відповідача, обсягу наданої правової допомоги, критеріїв співмірності, дійсності та розумності з 55 000,00 грн до 28 000,00 грн. Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 26 липня 2013 року між Публічним акціонерним товариством «Банк Золоті ворота» та Комунальним підрядно-спеціалізованим підприємством по ремонту і будівництву автошляхів м. Харкова «Шляхрембуд» укладено договір № 138 на кредитну лінію (невідновлювальну). За договором банк за наявності вільних кредитних ресурсів зобов`язується надати позичальнику кредит у рамках кредитної лінії у розмірі, що не перевищує 4 000 000,00 (чотири мільйони) доларів США без додаткових спеціальних переговорів, а позичальник зобов`язується повернути кредит у строк не пізніше 29 грудня 2014 року та сплачувати проценти за користування ним за ставкою 14.5% річних (а. с. 197 -199 том 4). 06 червня 2014 року ОСОБА_1 видана довіреність, посвідчена приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гамаль І.М., зареєстрована в реєстрі за № 1785 (а. с. 11 зворот том 1). Як вбачається з копії довіреності ОСОБА_1 уповноважила ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , які діють як разом, так і окремо один від одного, відкривати, користуватись та розпоряджатись відкритими на її ім`я рахунками, у тому числі вкладними (депозитними), в Публічному акціонерному товаристві «Банк Золоті ворота», а також в будь-яких інших банках на території України, для чого представникам надається право: - мати доступ до рахунків та інформації щодо них; - подавати від її мені та одержувати на її ім`я заяви (у тому числі заяву про те, що вона у зареєстрованому шлюбі не перебувала, майно є її особистою власністю), інші документи, які будуть необхідні для виконання довіреності; - розписуватись за неї (у тому числі підписувати платіжні доручення); - одержувати довідки або інші документи про наявність грошових сум, відсотків (нарахувань) по рахунку чи руху зазначених сум; - поповнювати рахунок будь-яким із способів, передбачених законодавством, на свій розсуд; - одержувати через касу банку готівкові суми (у тому числі нараховані на суму вкладу відсотки) без обмежень їх розміру; - здійснювати обмін, купівлю валют на міжбанківському ринку; - здійснювати розрахунки та будь-які переведення коштів, в тому числі на рахунки, відкриті у банках України; - вчиняти будь-які інші дії, передбачені чинним законодавством України для такого роду повноважень, які б належало виконувати їй, якби вона особисто займалась цими питаннями для правильного та ефективного виконання довіреності; - в разі необхідності розписуватись за неї в журналі реєстрації клієнтів; - відкривати рахунки в Акціонерному товаристві «Банк «Золоті ворота» та будь-яких інших банках України, проводити операції, вносити кошти, знімати кошти, закривати рахунки; - укладати та підписувати наступні договори: договори поруки для забезпечення виконання зобов`язань за кредитними договорами, договори застави майнових прав на вклад (депозити) для забезпечення виконання зобов`язань будь-яких третіх осіб, договори про заміну кредитора (приймати на себе зобов`язання кредитора), вимагати виконання зобов`язань від нового боржника; - укладати та підписувати договори про зміну умов договорів, договори про дострокове розірвання договорів, відступлення права вимоги за вкладами (депозитами), будь-які інші договори, угоди, вносити зміни до будь-яких договорів, у тому числі до договорів банківського вкладу (депозиту); у разі необхідності розривати договори, витребувати документи, завіряти копії, надавати документи, отримувати документи; - здійснювати будь-які інші дії, необхідні або доцільні у зв`язку з виконанням цієї довіреності. Довіреність видана без права передоручення повноважень третім особам строком на три роки та дійсна до шостого червня дві тисячі сімнадцятого року. 06 червня 2014 року між Акціонерним товариством «Банк «Золоті Ворота» та ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якої на підставі довіреності, посвідченої приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гамаль І.М. від 06 червня 2014 року, реєстровий №1785, діяла ОСОБА_3 , укладено договір застави майнових прав №138/5 (а. с. 12, 43 том 1). За змістом цього договору у забезпечення виконання всіх вимог заставодержателя банку до Комунального підрядного спеціалізованого підприємства по ремонту і будівництву автошляхів м. Харкова «Шляхрембуд» за договором № 138 на кредитну лінію (невідновлювальну) від 26 липня 2013 року ОСОБА_1 передала у заставу банку належні їй майнові права за договором № 273Д/13 строкового валютного банківського вкладу (депозиту) від 03 липня 2013 року, а саме право вимоги заставодавця до заставодержателя щодо повернення 1 007 000,00 доларів США. 10 червня 2014 року між Акціонерним товариством «Банк «Золоті Ворота» та ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якої на підставі довіреності, посвідченої приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гамаль І.М. від 06 червня 2014 року, реєстровий №1785, діяла ОСОБА_3 , укладено договір застави майнових прав №138/17 (а. с. 13, 44 том 1). За змістом цього договору у забезпечення виконання всіх вимог заставодержателя банку до Комунального підрядного спеціалізованого підприємства по ремонту і будівництву автошляхів м. Харкова «Шляхрембуд» за договором № 138 на кредитну лінію (невідновлювальну) від 26 липня 2013 року ОСОБА_1 передала у заставу банку належні їй майнові права за договором № 306Д/13 строкового валютного банківського вкладу (депозиту) від 22 серпня 2013 року, а саме право вимоги заставодавця до заставодержателя щодо повернення 82 191,21 доларів США. 10 червня 2014 року у зв`язку з невиконанням Комунальним підприємством «Шляхрембуд» зобов`язань по погашенню кредиту згідно договору № 138 від 26 липня 2013 року Акціонерним товариством «Банк «Золоті Ворота» було списано за договором застави №138/5 майнових прав від 06 червня 2014 року, укладеним між банком та ОСОБА_1 суму у розмірі 1 007 000,00 (один мільйон сім тисяч) доларів США, в рахунок погашення простроченого кредиту та за договором застави № 138/17 майнових прав від 10 червня 2014 року, укладеним між банком та ОСОБА_1 , суму у розмірі 82 191,21 доларів США в рахунок погашення простроченого кредиту, що підтверджується листом банку № 2904 від 13 червня 2014 року (а. с. 14 том 1). Після списання перелічених грошових сум зобов`язання за договором № 138 на кредитну лінію між Публічним акціонерним товариством «Банк Золоті ворота» та Комунальним підрядно-спеціалізованим підприємством по ремонту і будівництву автошляхів м. Харкова «Шляхрембуд» перед банком були виконані у повному обсязі, і цей договір припинено. Отже, до ОСОБА_1 та інших, як до осіб, що виконали зобов`язання за договором №138, перейшли усі права кредитора у цьому зобов`язанні. Зазначені обставини встановлені постановою Харківського окружного адміністративного суду від 28 травня 2015 року по справі №820/3699/15 за позовом Комунального підрядного спеціалізованого підприємства по ремонту і будівництву автошляхів м. Харкова "ШЛЯХРЕМБУД" до уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Акціонерного товариства "БАНК ЗОЛОТІ ВОРОТА" Єрмак Валерія Олександровича, треті особи: ОСОБА_5 , ОСОБА_1 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 про визнання дій протиправними (а. с. 17-20 том 1). 20 жовтня 2014 року між ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якої діяла ОСОБА_3 на підставі довіреності, посвідченої приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гамаль І.М. від 06 червня 2014 року, реєстровий № 1785, з однієї сторони та Комунальним підрядним спеціалізованим підприємством по ремонту і будівництву автошляхів м. Харкова «Шляхрембуд» укладено два договори про порядок виконання боржником зобов`язання, виконаного заставодавцем. Першим договором від 20 жовтня 2014 року передбачено, що в порядку та на умовах, визначених договором застави №138/5 майнових прав від 06 червня 2014 року, укладеним між Публічним акціонерним товариством «Банк «Золоті ворота» та ОСОБА_1 , у зв`язку з невиконанням підприємством зобов`язань по погашенню кредиту згідно договору № 138 на кредитну лінію (не відновлювальну) від 26 липня 2013 року (Основний договір) списано з рахунку ОСОБА_1 суму в розмірі 1 007 000,00 доларів США в рахунок погашення простроченого кредиту підприємства. Після списання з рахунку ОСОБА_1 означених вище сум вона набула права вимагати від підприємства належного виконання обов`язків за Основним договором, та існує необхідність конкретизувати порядок та строки виконання підприємством перелічених вище зобов`язань перед ОСОБА_1 . Сторони погодили, що розмір виплат становить суму 11 886 145,65 грн, яка визначена сторонами наступним чином: сума погашення в доларах США переведена в гривню за курсом долара США, встановленого на дату погашення зобов`язання ОСОБА_1 за підприємство перед банком - 11,803521 грн за один долар США. Підприємство зобов`язується сплатити ОСОБА_1 вказану у пункті 1 цього Договору грошову суму в строк до 31 грудня 2015 року. Погашення вказаної суми може відбуватися за рішенням підприємства повністю або частками, розмір яких воно визначає самостійно. Сторони дійшли згоди, що сума щомісячного (за один календарний місяць) погашення заборгованості не повинна бути меншою чим 110 000,00 грн (а. с. 10-11, 45 зворот том 1). Другим договором від 20 жовтня 2014 року передбачено, що в порядку та на умовах, визначених договором застави №138/17 майнових прав від 10 червня 2014 року, укладеним між Публічним акціонерним товариством «Банк «Золоті ворота» та ОСОБА_1 , у зв`язку з невиконанням підприємством зобов`язань по погашенню кредиту згідно договору №138 на кредитну лінію (не відновлювальну) від 26 липня 2013 року (Основний договір) списано з рахунку ОСОБА_1 суму в розмірі 82 191,21 доларів США в рахунок погашення простроченого кредиту підприємства. Після списання з рахунку ОСОБА_1 означених вище сум вона набула права вимагати від підприємства належного виконання обов`язків за Основним договором, та існує необхідність конкретизувати порядок та строки виконання підприємством перелічених вище зобов`язань перед ОСОБА_1 . Сторони погодили, що розмір виплат становить суму 970 145,67 грн, яка визначена сторонами наступним чином: сума погашення в доларах США переведена в гривню за курсом долара США, встановленого на дату погашення зобов`язання ОСОБА_1 за підприємство перед банком - 11,80352096 грн за один долар США. Підприємство зобов`язується сплатити ОСОБА_1 вказану у пункті 1 цього Договору грошову суму в строк до 31 грудня 2015 року. Погашення вказаної суми може відбуватися за рішенням підприємства повністю або частками, розмір яких воно визначає самостійно. Сторони дійшли згоди, що сума щомісячного (за один календарний місяць) погашення заборгованості не повинна бути меншою чим 15 000,00 грн (а. с. 49 том 1). На підтвердження виконання зобов`язання за оспорюваними договорами відповідач посилався на платіжні доручення за період з жовтня 2014 року по грудень 2015 року на ім`я ОСОБА_1 , в яких вказано призначення платежу «сплата заборгованості (138/17 та 138/5 за договором поруки б/н від 20.10.2014)». Перерахування коштів у гривнях здійснювались на рахунки ОСОБА_1 в АТ «КБ СОЮЗ», АТ «ОТП БАНК», ПАТ КБ «Євробанк» (а. с 53-82 том 1). ОСОБА_1 в свою чергу на підтвердження своїх доводів надала виписку з банківського рахунку і копії платіжних доручень за 2015 рік про переказ грошових коштів відповідачем в рахунок погашення заборгованості, які були їй надані бухгалтером підприємства. У виписці призначення платежу зазначено «оплата згідно договору застави 138/17», у дорученнях призначення платежу зазначено «сплата заборгованості за договором поруки №138/5 та відповідно №138/17» (а. с. 196-213 том 1). ОСОБА_3 надано до суду перелік документів, переданих ОСОБА_1 , від 30 листопада 2014 року, до якого, зокрема, увійшли оригінали довіреності від 06 червня 2014 року та договорів про порядок виконання боржником зобов`язання, виконаного заставодавцем від 20 жовтня 2014 року (а. с. 101 том 1 копія, а. с. 193 том 3 оригінал). Разом з тим, з 24 листопада 2014 року по 08 грудня 2014 року ОСОБА_1 перебувала на лікуванні в Одеській клінічній лікарні на залізничному транспорті, що підтверджується випискою з медичної карти стаціонарного хворого № 5761 (а. с. 202 том 4). ОСОБА_1 заперечувала належність їй підпису у переліку отриманих документів від 30 листопада 2014 року, у зв`язку з чим судом призначались судові почеркознавчі експертизи. З висновку експертизи Державного науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України від 21 жовтня 2021 року №СЕ-19-21/28780ПЧ вбачається, що вирішити запитання ким, ОСОБА_1 чи іншою особою, виконано підпис у графі «ОТРИМАВ: «підпис» ОСОБА_1 » у переліку документів переданих від ОСОБА_3 30 листопада 2014 року ОСОБА_1 (прошитому в томі 3 а. с. 193) неможливо, тому що встановлені збіжні й розбіжні ознаки в кожному випадку порівняння не утворюють сукупності, достатньої для будь-якого висновку про тотожність. Досліджуваний підпис містить обмежену кількість почеркової інформації, що характеризує письмову навичку виконавця (підпис короткий без літерний, виконаний конструктивно-простими рухами), ознаки, що відобразились, наявні в почерках багатьох осіб й не індивідуалізують почерк виконавця. Що ж стосується виявлених діагностичних ознак, то вони могли виникнути як внаслідок виконання досліджуваного підпису самою ОСОБА_1 , так і іншою особою з наслідуванням ознак підпису ОСОБА_1 (а.с.76-87 том 4). За результатами комісійної судової почеркознавчої експертизи Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України від 21 червня 2022 року №478 вбачається, що встановити ким, самою ОСОБА_1 чи іншою особою виконаний підпис від її імені, розташований в лінійці перед зазначенням прізвища та ініціалів « ОСОБА_1 » графи «ОТРИМАВ» документа без конкретної назви, який розпочинається словами « ОСОБА_3 , проживаю: АДРЕСА_1 , податковий номер НОМЕР_1 , передала, а ОСОБА_1 , проживаю: АДРЕСА_2 , податковий номер НОМЕР_2 , отримала:» /т.3, арк.193/- визначений в ухвалі суду як «Перелік документів, переданих від ОСОБА_3 30.11.2014 року ОСОБА_1 » не виявилось можливим з причин, викладених в дослідницькій частині Висновку. В дослідницькій частині Висновку зазначено: «Оцінюючи результати порівняльного дослідження, експерти констатують, що ні збіги, ні розбіжності не можуть слугувати підставою для будь-якого (позитивного чи негативного) висновку щодо виконавця. Зумовлено це тим, що збіги не утворюють індивідуальної сукупності, оскільки не є рідкісними (зустрічаються в почерках багатьох людей, мають низьку ідентифікаційну значущість). Виділити ж більшу кількість збігів неможливо через малий графічний матеріал, зумовлений простотою будови досліджуваного підпису. Що стосується розбіжностей, то не вдалося встановити чи є вони ознаками почерку іншої особи або ж поява їх в досліджуваному підпису пов`язана із намаганням видозмінити власний підпис чи незвичними умовами виконання підпису самою ОСОБА_1 » (а.с.165-169 том 4). У липні та вересні 2019 року ОСОБА_1 зверталась до Комунального спеціалізованого підприємства по ремонту і будівництву автошляхів м. Харкова «Шляхрембуд» із заявами, в яких вказала, що 17 липня 2019 року довідалась від свого адвоката про укладення договорів про порядок виконання боржником зобов`язання, виконаного заставодавцем від 20 жовтня 2014 року, згоду на укладення яких вона не давала (а. с. 14-17, том 1, а. с. 120-123 том 2). У грудні 2019 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Комунального спеціалізованого підприємства по ремонту і будівництву автошляхів м. Харкова «Шляхрембуд» про стягнення суми заборгованості (справа № 639/8448/19). В межах цієї справи у січні 2020 року відповідачем подано відзив на позовну заяву, в якому, зокрема, вказано про оспорювані договори від 20 жовтня 2014 року (а. с. 8-10, 89-90 том 1). Задовольняючи позов ОСОБА_1 в частині встановлення факту відсутності повноважень у ОСОБА_3 на представництво інтересів, ведення переговорів, укладання договорів від імені ОСОБА_1 з Комунальним підрядним спеціалізованим підприємством по ремонту і будівництву автошляхів м. Харкова «Шляхрембуд» суд першої інстанції помилково виходив з того, що такий спосіб захисту є належним. Згідно зі статтею 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Частиною першою статті 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Згідно частини першої та другої статті 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспорюваного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону. Тлумачення вказаних норм свідчить, що цивільні права/інтереси захищаються у спосіб, який передбачений законом або договором, та є ефективним для захисту конкретного порушеного або оспорюваного права/інтересу позивача. Якщо закон або договір не визначають такого ефективного способу захисту, суд відповідно до викладеної в позові вимоги позивача може визначити у рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону. При розгляді справи суд має з`ясувати: чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права/інтересу позивача; чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права/інтересу у спірних правовідносинах. Якщо суд зробить висновок, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права/інтересу позивача, у цих правовідносинах позовні вимоги останнього не підлягають задоволенню. Однак, якщо обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором, проте є ефективним та не суперечить закону, а закон або договір у свою чергу не визначають іншого ефективного способу захисту, то порушене право/інтерес позивача підлягає захисту обраним ним способом. У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 22 вересня 2021 року у справі № 610/3162/18 (провадження № 61-5373св21) зазначено, що «Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала про те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17, від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16, від ЗО січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц». Встановлення факту відсутності повноважень у ОСОБА_3 на представництво інтересів, ведення переговорів, укладання договорів від імені ОСОБА_1 з Комунальним підрядним спеціалізованим підприємством по ремонту і будівництву автошляхів м. Харкова «Шляхрембуд» не є передбаченим законом чи договором способом захисту прав позивачки. Такий факт не породжує юридичних наслідків, тобто від нього не залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав позивачки. Цей спосіб захисту не є ефективним, адже належним чином захищає права позивачки саме визнання оспорюваних правочинів недійсними, а не встановлення факту. Таким чином, у задоволенні позовної вимоги про встановлення факту відсутності повноважень у ОСОБА_3 на представництво інтересів, ведення переговорів, укладання договорів від імені ОСОБА_1 з Комунальним підрядним спеціалізованим підприємством по ремонту і будівництву автошляхів м. Харкова «Шляхрембуд» необхідно відмовити із зазначеної підстави. Що стосується позовної вимоги щодо визнання договорів недійсними судова колегія виходить з наступного. Згідно зі статтею 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Статтею 203 ЦК України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Відповідно до статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин). Статтею 627 ЦК України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Таким чином, наявність волевиявлення особи має бути обов`язкова, особа має бажати настання правових наслідків за укладеним договором, набувати права та обов`язки, що випливають із умов договору. Згідно частини першої, третьої статті 237 ЦК України представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов`язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє; представництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства. Відповідно до частини першої, третьої статті 238 ЦК України представник може бути уповноважений на вчинення лише тих правочинів, право на вчинення яких має особа, яку він представляє; представник не може вчиняти правочин від імені особи, яку він представляє, у своїх інтересах або в інтересах іншої особи, представником якої він одночасно є, за винятком комерційного представництва, а також щодо інших осіб, встановлених законом. Частинами першої, третьої статті 244 ЦК України передбачено, що представництво, яке ґрунтується на договорі, може здійснюватися за довіреністю. Довіреністю є письмовий документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами. Довіреність на вчинення правочину представником може бути надана особою, яку представляють (довірителем), безпосередньо третій особі. Правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов`язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання (частина перша статті 241 ЦК України). Вказана стаття презюмує наявність у представника певного обсягу повноважень, належним чином та у встановленому порядку наданих йому особою, яку він представляє, а також встановлює випадки й умови набуття чинності правочином, вчиненим від імені довірителя його представником, коли останній перевищив обсяг наданих йому повноважень. У довіреності мають бути чітко визначені юридичні дії, які належить вчиняти представнику, при цьому зазначені дії мають бути правомірними, конкретними та здійсненними. Суттю представництва є вчинення представником правочинів від імені та в інтересах особи, яку представляють, відповідно до наданих йому повноважень. Саме тому правочин, вчинений представником, породжує права і обов`язки для сторони, яку представляють, якщо він здійснений представником в межах повноважень. Перевищенням повноважень слід розуміти ситуацію, коли представник має певні повноваження на вчинення правочину, проте вчиняє його з відхиленням від змісту та обсягу таких повноважень. Тобто, відбувається самостійне збільшення представником обсягу права на вчинення юридичних дій, визначених в довіреності. Разом з цим, у випадку, коли у представника взагалі відсутні повноваження на вчинення конкретного правочину, такі дії не можна вважати перевищенням повноважень в розмінні статті 241 ЦК України, оскільки вони де-факто відсутні. Відповідні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 березня 2021 року у справі № 754/5827/19, провадження № 61-19391св20, від 01 квітня 2020 року в справі № 522/4840/18, провадження № 61-15233св19. Матеріали справи свідчать про те, що ОСОБА_1 з 06 червня 2014 року та 10 червня 2014 року стала новим кредитором відповідача за кредитним договором № 138 від 26 липня 2013 року на суму відповідно 1 007 000,00 доларів США та 82 191,21 доларів США. 20 жовтня 2014 року нею укладено договори про порядок виконання боржником зобов`язання, виконаного заставодавцем. Вказані договори, а саме, договір застави майнових прав від 06 червня 2014 року, 10 червня 2014 року та договори про порядок виконання боржником зобов`язання, виконаного заставодавцем від 20 жовтня 2014 року укладено між банком та нею за довіреністю від 06 червня 2014 року, якою вона уповноважила ОСОБА_3 діяти від її імені та в її інтересах. В договорах від 20 жовтня 2014 року суму погашення в доларах США переведено в гривню за курсом долара США, встановленого на дату погашення зобов`язання ОСОБА_1 за підприємство перед банком - 11,803521 грн за один долар США, що становило відповідно 11 886 145,65 грн та 970 145,67 грн, які підприємство сплатило до 23 грудня 2015 року. 30 листопада 2014 року ОСОБА_3 передала довіреність та ці договори ОСОБА_1 . Вказані гроші отримані ОСОБА_1 . З грудня 2015 року ОСОБА_1 будь яких вимог до підприємства не заявляла. Вперше до суду з вимогою до підприємства про стягнення суми заборгованості вона звернулася у грудні 2019 року та у січні 2020 року - з вказаним позовом. Зі змісту довіреності, що видана ОСОБА_1 06 червня 2014 року, про що вона не заперечує вбачається, що довірені особи від імені позивачки мали право укладати договори, які стосувалися порядку виконання зобов`язання з суб`єктами, відмінними від банку. Так, в довіреності зазначено, що довірені особи від імені позивачки мали право вимагати виконання зобов`язань від нового боржника. Зміст оспорюваних договорів і стосувався саме погашенню заборгованості підприємства перед ОСОБА_1 . Також, довіреність дозволяла довіреним особам укладати будь які інші договори, угоди, вносити зміни до будь яких договорів, у тому числі до договорів банківського вкладу (депозиту), здійснювати будь які інші дії, необхідні або доцільні у зв`язку з виконанням цієї довіреності. В довіреності не було вичерпного переліку того, які зміни або які договори, угоди довірені особи не могли укладати. Навпаки, в ній чітко зазначено, що дозволено укладати інші договори, угоди, вносити зміни до будь яких договорів і з суб`єктами, відмінними від банківських установ. Крім того, як вбачається з змісту кредитного договору від 26 липня 2013 року він не унормовує порядок погашення зобов`язань перед новим кредитором. Тому, між довіреною особою ОСОБА_1 та підприємством укладено ці договори, якими узгоджено кінцевий строк для погашення відповідних зобов`язань, визначено мінімальний розмір щомісячного погашення заборгованості та вирішено, що погашення заборгованості відбувається у гривні за курсом долара США, встановленого на дату погашення зобов`язання ОСОБА_1 за підприємство перед банком, що свідчить про наявність процедурної зацікавленості безпосередньо ОСОБА_1 в укладанні таких договорів. Як вбачається з матеріалів справи перший платіж за цими договорами було здійснено 22 жовтня 2014 року, а останній - 25 грудня 2015 року. Отримуючи останній платіж від підприємства 25 грудня 2015 року у ОСОБА_1 , починаючи з цього часу до 2019 року не виникло питань ані щодо припинення виплат, ані самих виплат в гривнях, а не в доларах США. ОСОБА_1 та її представник в суді апеляційної інстанції пояснювали, що ОСОБА_1 не знала про існування цих договорів. Можливо їй не було відомо про їхнє існування. Однак, вона, починаючи з жовтня 2014 року протягом року отримувала грошові кошти в гривнях за платіжними дорученнями і у неї не виникло жодного питання щодо суми, графіку проведення платежів, валюти, в якій їй підприємство сплачувало заборгованість (не повідомляла підприємство про валютні рахунки, на які можливо здійснити перерахування валютних цінностей у доларах США, не повертала грошові кошти відповідачу, як безпідставно отримані нею, не зверталася до відповідача з вимогою про необхідність здійснення платежів у доларах США), що свідчить про її згоду як з цими договорами, так і з сумою, яку вона отримувала за цими договорами. В суді апеляційної інстанції представник ОСОБА_1 наполягав на тому, що в платіжних дорученнях відрізняється призначення платежу. Але, як в платіжних дорученнях, які надала ОСОБА_1 , так і в платіжних дорученнях, які надало підприємство, міститься чітке зазначення існування зобов`язальних відносин підприємства перед ОСОБА_1 , які підприємство виконувало, погашаючи ОСОБА_1 заборгованість. Номери договорів та сума в них вказана така ж сама. Інших зобов`язальних відносин між ОСОБА_1 та підприємством, як пояснили учасники справи в суді апеляційної інстанції, не існувало. Матеріали справи свідчать про те, що ОСОБА_1 отримала всі грошові кошти за договорами. Заборгованість підприємство перед ОСОБА_1 погасило. Отже, укладаючи оспорювані договори про порядок виконання боржником зобов`язання, виконаного заставодавцем, представниця ОСОБА_1 ОСОБА_3 не розширила межі наданих їй повноважень, що є підставою для відмови в задоволенні вимоги щодо визнання цих договорів недійсними. Також в суді апеляційної інстанції представник ОСОБА_1 акцентував увагу суду на тому, що підпис ОСОБА_1 на переліку документів, які їй передала ОСОБА_3 не її, що підтверджено висновками судових почеркознавчих експертиз. Крім того, саме в цей день вона знаходилася на лікуванні в місті Одесі. Дійсно, під час розгляду справи в суді першої інстанції проведено дві судові експертизи: судова почеркознавча експертиза та комісійна судова почеркознавча експертиза, за результатами яких було встановлено, що в зазначеному підпису та в зразках підпису, які надала ОСОБА_1 є як збіги, так і розбіжності, які не можуть слугувати підставою для будь якого позитивного чи негативного висновку щодо виконавця. Зумовлено це тим, що збіги не утворюють індивідуальної сукупності, оскільки не є рідкісними (зустрічаються в почерках багатьох людей, мають низьку ідентифікаційну значущість). Виділити ж більшу кількість збігів неможливо через малий графічний матеріал, зумовлений простотою будови досліджуваного підпису. Що стосується розбіжностей, то не вдалося встановити чи є вони ознаками почерку іншої особи або ж поява їх в досліджуваному підпису пов`язана із намаганням видозмінити власний підпис чи незвичними умовами виконання підпису самою ОСОБА_1 . Виходячи з змісту висновків двох експертиз слід зазначити, що однозначної відповіді щодо того, що підпис зробила не ОСОБА_1 висновки не містять. А причина одна: недостатність графічного матеріалу. Клопотань щодо призначення відповідних експертиз в суді апеляційної інстанції не заявлено. Таким чином, неповно з`ясувавши обставини, що мають значення у справі, не надавши належну оцінку доказам у справі, неправильно застосувавши норми матеріального права, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку щодо задоволення позову позивачки в частині визнання договорів недійсними. Щодо доводів апеляційної скарги Комунального підрядного спеціалізованого підприємства по ремонту і будівництву автошляхів м. Харкова «Шляхрембуд» в частині оскарження додаткового рішення Жовтневого районного суду м. Харкова від 30 листопада 2022 року судова колегія виходить з наступного. Відповідно до частин 1, 3 статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати: на професійну правничу допомогу. Право на професійну правничу допомогу гарантовано статтею 59 Конституції України, офіційне тлумачення якого надано Конституційним Судом України у рішеннях від 16 листопада 2000 року № 13-рп/2000, від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009. Так, у рішенні Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009 зазначено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема, в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо. За змістом статті 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час. Відповідно до статті 33 Правил адвокатської етики, єдиною допустимою формою отримання адвокатом винагороди за надання правової допомоги клієнту є гонорар. Розмір гонорару та порядок його внесення мають бути чітко визначені в угоді про надання правової допомоги. Засади обчислення гонорару (фіксована сума, погодинна оплата, доплата гонорару за позитивний результат по справі тощо) визначаються за домовленістю між адвокатом та клієнтом і також мають бути закріплені в угоді. Згідно вимог статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі, гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі, впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Частиною 8 статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц). Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інші проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим. Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмету доказування в справі, що свідчить про те, що витрати на правову допомогу повинні бути обґрунтовані належними та допустимими доказами. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц та в постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19 міститься правовий висновок про те, що розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги у разі надання відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою. Аналогічні висновки наведено також в постановах Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 648/1102/19 та 11 листопада 2020 року у справі № 673/1123/15-ц. Суд має вирішити питання про відшкодування стороні, на користь якої відбулося рішення, витрат на послуги адвоката, керуючись принципами справедливості, співмірності та верховенства права. У постанові Великої Палати Верховного Суду у справі № 910/12876/19 зауважено, що розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини. Водночас чинне процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу. З урахуванням наведеного суд зазначив, що процесуальним законодавством передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову з урахуванням складності та значення справи для сторін. Верховний Суд у справах № 905/1795/18 та № 922/2685/19 неодноразово зауважував, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі її витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року в справі № 922/1964/21 (провадження № 12-14гс22) зроблено висновок, що: «суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони. При цьому обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами. Гонорар може встановлюватися у формі: фіксованого розміру, погодинної оплати. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки - підставою для виплати гонорару, який визначений у формі погодинної оплати, є кількість витрачених на надання послуги годин помножена на вартість такої (однієї) години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв. Оскільки до договору про надання правової допомоги застосовують загальні вимоги договірного права, то гонорар адвоката, хоч і визначається частиною першою статті 30 Закону № 5076-VI як «форма винагороди адвоката», але в розумінні ЦК України становить ціну такого договору. Фіксований розмір гонорару у цьому контексті означає, що у разі настання визначених таким договором умов платежу - конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку. Таким чином, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону № 5076-VI, враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу. Подання детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, не є самоціллю, а є необхідним для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат. Саме лише не зазначення учасником справи в детальному описі робіт (наданих послуг) витрат часу на надання правничої допомоги не може перешкодити суду встановити розмір витрат на професійну правничу допомогу (у випадку домовленості між сторонами договору про встановлений фіксований розмір обчислення гонорару)». Гонорар успіху як сума, обумовлена сторонами до сплати у твердому розмірі під відкладальною умовою, є складовою частиною гонорару адвоката, тож належить до судових витрат (постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року в справі № 904/4507/18, провадження № 12-171гс19). Як вбачається з матеріалів справи, інтереси ОСОБА_1 під час її розгляду представляв адвокат Тарасов С.О. на підставі договору про надання правової допомоги та ордеру (а. с. 91, 104 том 1 копія ордеру). 06 січня 2020 року між адвокатом Тарасовим С.О. та Губановою І.О. укладено додатковий договір №2 до договору про надання правової допомоги від 06 січня 2020 року, яким передбачено, що ОСОБА_1 доручила адвокату підготувати дві позовні заяви з вимогами про встановлення факту відсутності повноважень у ОСОБА_3 на представництво інтересів, ведення переговорів, укладання договорів від імені ОСОБА_1 з Комунальним підрядним спеціалізованим підприємством по ремонту і будівництву автошляхів м. Харкова «Шляхрембуд» та визнання недійсним договору про порядок виконання боржником зобов`язання, виконаного заставодавцем від 20 жовтня 2014 року, а також здійснювати представництво її інтересів у суді, складання та подання процесуальних документів, необхідних для доведення правової позиції і захисту її прав та законних інтересів. Сторони погодили, що розмір гонорару адвоката за його роботу складає: вартість складання однієї позовної заяви 5000,00 грн, вартість представництва адвоката інтересів клієнта у суді першої інстанції за одне судове засідання 1000,00 грн, вартість складання одного процесуального документу по справі 1000,00 грн, вартість додаткової винагороди адвокату у випадку задоволення позову в суді першої інстанції 50 000,00 грн. Остаточний розмір гонорару визначається у підписаному акті виконаних робіт (а. с. 37 том 5). 02 липня 2021 року підписано додатковий договір № 3 до договору про надання правової допомоги від 06 січня 2020 року, яким узгоджено надання адвокатом послуг з правничої допомоги у суді апеляційної інстанції в ході розгляду апеляційної скарги на ухвалу суду (а. с. 38 том 5). 20 вересня 2022 року представником позивачки подано заяву про надання доказів на правничу допомогу після ухвалення рішення по справі, що відповідає частині 8 статті 141 ЦПК України (а. с. 237 том 4). 08 листопада 2022 року ухвалено рішення у справі. 16 листопада 2022 року ОСОБА_1 подано заяву про ухвалення додаткового рішення, у якій вона просила стягнути на її користь судові витрати з професійної правничої допомоги у сумі 55 000,00 грн та витрати з проведення судових експертиз у сумі 8828,82 грн з Комунального підрядного спеціалізованого підприємства по ремонту і будівництву автошляхів м. Харкова «Шляхрембуд». На підтвердження обсягу виконаних адвокатом робіт надано відповідний акт, підписаний клієнтом та адвокатом від 09 листопада 2022 року, з якого вбачається, що адвокат виконав, а клієнт прийняв виконану роботу, а саме: складання двох позовних заяв по справі № 639/130/20 та по справі № 639/717/20 до об`єднання зі справою № 639/130/20 вартістю 10 000,00 грн; представництво інтересів ОСОБА_1 у Жовтневому районному суді м. Харкова в одинадцяти судових засіданнях: 14 лютого 2020 року; 05 березня 2020 року; 14 квітня 2020 року; 07 травня 2020 року; 07 липня 2020 року; 13 серпня 2020 року; 13 жовтня 2020 року; 01 червня 2021 року; 04 червня 2021 року; 10 січня 2022 року; 04 серпня 2022 року; 06 вересня 2022 року; 27 вересня 2022 року; 03 листопада 2022 року; 08 листопада 2022 р вартістю 11 000,00 грн; складання 21 процесуального документу під час слухання справи у суді першої інстанції: відповідь на відзив у справі № 639/130/20; відповідь на відзив у справі № 639/717/20 до об`єднання зі справою №639/130/20; письмові заперечення на пояснення третьої особи у справі № 639/130/20; письмові заперечення на пояснення третьої особи у справі № 639/717/20 до об`єднання зі справою № 639/130/20; клопотання про об`єднання в одне провадження декількох справ від 27 лютого 2020 року; заява про забезпечення доказів від 26 лютого 2020 року; клопотання про ознайомлення із матеріалами справи від 11 березня 2020 року; заява про проведення судового засідання у режимі відеоконференції від 17 березня 2020 року; клопотання про призначення судово - почеркознавчої експертизи від 30 березня 2020 року; клопотання про об`єднання в одне провадження декількох справ від 30 квітня 2020 року; заява про застосування заходів процесуального примусу від 24 липня 2020 року; клопотання про винесення окремої ухвали від 22 вересня 2020 року; пояснення від 28 вересня 2020 року; клопотання від 17 грудня 2020 року про направлення повторно ухвал по справі №639/130/20; клопотання про винесення окремої ухвали від 10 лютого 2021 року; клопотання про призначення судово-почеркознавчої експертизи від 25 травня 2020 року; клопотання про призначення повторної комісійної судово - почеркознавчої експертизи від 15 листопада 2021 року; заява про зміну підстав позову від 19 липня 2022 року; клопотання про не прийняття заяв по суті спору відповідача, третьої особи та доказів від 04 серпня 2022 року; заява від 20 вересня 2022 року про відкладення вирішення питання про покладення судових витрат вартістю 21 000,00 грн; представництво інтересів ОСОБА_1 у Харківському апеляційному суді: участь у судовому засіданні 17 серпня 2021 року 1000,00 грн, складання відзиву на апеляційну скаргу та заяви про участь в режимі відеоконференції 2000,00 грн; гонорар успіху адвоката 10 000,00 грн. Разом розмір гонорару адвоката склав 55 000,00 грн (а. с. 39 том 5). Відповідний обсяг наданих послуг також відображений в описі робіт за договором про надання правової допомоги від 06 січня 2020 року, додаткового договору № 2 від 06 січня 2020 року, додаткового договору № 3 від 02 липня 2021 року (а. с. 40 том 5). Оскільки апеляційну скаргу по суті спору задоволено, підстави для стягнення витрат на правову допомогу з підприємства на користь ОСОБА_1 відсутні. Тому і додаткове рішення суду про стягнення витрат на правову допомогу в розмірі 55 000,00 грн та витрат на проведення експертиз у розмірі 900,48 грн та 7928,34 грн, підлягає скасуванню з відмовою ОСОБА_1 в задоволенні позову в цій частині та задоволенням апеляційної скарги Комунального підрядного спеціалізованого підприємства по ремонту і будівництву автошляхів м. Харкова «Шляхрембуд» в цій частині. Враховуючи зазначене та виходячи з вимог статті 376 ЦПК України судова колегія вважає за необхідне скасувати судове рішення та ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні позову ОСОБА_1 в повному обсязі. Відповідно до статті 141 ЦПК України, а також згідно із пунктом 35 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» № 10 від 17 жовтня 2014 року із змінами зазначено, що, вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати положення статті та керуватися тим, що судовий збір та інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Як вбачається з матеріалів справи ОСОБА_1 є інвалідом ІІ групи, тому судовий збір, сплачений Комунальним підрядним спеціалізованим підприємством по ремонту і будівництву автошляхів м. Харкова «Шляхрембуд» за подання апеляційної скарги в розмірі 3783, 60 грн, компенсується за рахунок держави. Керуючись ст.ст.367, 368, п.2 ч.1 ст.374, ст.376, ст.ст.381 384, 389 ЦПК України п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу Комунального підрядного спеціалізованого підприємства по ремонту і будівництву автошляхів м. Харкова «Шляхрембуд» - задовольнити. Рішення Жовтневого районного суду м. Харкова від 08 листопада 2022 року та додаткове рішення Жовтневого районного суду м. Харкова 30 листопада 2022 року - скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким в задоволенні позову ОСОБА_1 за позовом ОСОБА_1 до Комунального підрядного спеціалізованого підприємства по ремонту і будівництву автошляхів м. Харкова «Шляхрембуд», третя особа: ОСОБА_3 , про встановлення факту відсутності повноважень, визнання договору недійсним - відмовити. Компенсувати Комунальному підрядному спеціалізованому підприємству по ремонту і будівництву автошляхів м. Харкова «Шляхрембуд» за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, судовий збір, понесений у зв`язку з поданням апеляційної скарги у розмірі 3783, 60 грн. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом 30 днів з дня набрання законної сили. Головуючий І.В. Бурлака Судді Ю. М. Мальований В.Б. Яцина Повний текст постанови складено 07 березня 2023 року.