Ухвала КАС ВС № 560/13552/21

УХВАЛА 07 березня 2023 року м. Київ справа № 560/13552/21 адміністративне провадження № К/990/6092/23 Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Губської О.А., перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 22 лютого 2022 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 24 листопада 2022 року у справі №560/13552/21 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Хмельницькій області про визнання протиправним, скасування наказу та зобов`язання вчинити дії, в с т а н о в и в: ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Національної поліції України в Хмельницькій області, у якому просив: - визнати протиправним та скасувати наказ начальника Головного управління в Хмельницькій області №274о/с від 08 вересня 2021 року "Про особовий склад", згідно якого звільнено відповідно до Закону України "Про Національну поліцію" зі служби в поліції за пунктом 6 частини першої статті 77 (у зв`язку з реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України) підполковника поліції ОСОБА_1 , заступника начальника відділу - начальника слідчого відділення Старокостянтинівського ВП ГУНП, з 08 вересня 2021 року; - поновити підполковника поліції ОСОБА_1 на посаді заступника начальника відділу - начальника слідчого відділення Старокостянтинівського ВП ГУНП в Хмельницькій області з 08 вересня 2021 року; - стягнути з Головного управління Національної поліції у Хмельницькій області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за весь час вимушеного прогулу з 08 вересня 2021 року на дату винесення судом рішення суду про поновлення ОСОБА_1 на службі. Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 22 лютого 2022 року, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 24 листопада 2022 року, у задоволенні позову відмовлено. Не погоджуючись із вказаними судовими рішеннями, позивач звернувся із касаційною скаргою до Верховного Суду як суду касаційної інстанції в адміністративних справах відповідно до статті 327 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), надіславши її 18 лютого 2023 року засобами поштового зв`язку. Відповідно до частини першої статті 334 КАС України за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі. Дослідивши зміст касаційної скарги, Суд вважає за потрібне повернути її скаржнику з таких підстав. Імперативними приписами частини четвертої статті 328 КАС України обумовлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 351 цього Кодексу. Згідно з пунктом четвертим частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав). У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні. У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду. У разі подання касаційної скарги на судове рішення, зазначене у частинах другій і третій статті 328 цього Кодексу, в касаційній скарзі зазначається обґрунтування того, в чому полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень). Системний аналіз наведених положень КАС України дає підстави для висновку, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у частині першій статті 328 КАС України, у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов`язково наводитись у взаємозв`язку із посиланням на відповідний пункт частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення. Перевіркою змісту касаційної скарги встановлено, що скаржник, на виконання вимог статті 330 КАС України, як на підставу звернення до Суду посилається на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України й покликається на те, що судами не були враховані висновки викладені у постановах Верховного Суду від 03 червня 2020 року у справі №804/3599/16, від 28 грудня 2021 року у справі №813/4069/17, від 10 червня 2021 року у справі №420/6432/19, від 23 червня 2021 року у справі №813/740/17. Верховний Суд наголошує, що обов`язковими умовами при оскарженні судових рішень на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України є зазначення у касаційній скарзі: 1) норми матеріального права, яку неправильно застосовано судами; 2) постанови Верховного Суду і який саме висновок щодо застосування цієї ж норми у ній викладено; 3) висновок судів, який суперечить позиції Верховного Суду; 4) в чому полягає подібність правовідносин у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду i у якій подається касаційна скарга). Скаржник лише зазначив про постанову Верховного Суду у справі №420/6432/19, проте чітко не указав норми щодо яких Судом висловлено відповідний висновок, не указав щодо застосування якої саме норми права в ній викладено висновок. Разом з цим, Суд зазначає, що в ухвалі від 15 лютого 2023 року Верховний Суд звернув увагу скаржника на те, що ця справа та справа №804/3599/16 є подібними, оскільки вони ухвалені за різних фактичних обставин справи. Верховний Суд вказав, що у справі №804/3599/16 було визнано необґрунтованість висновку комісії з проведення службового розслідування про наявність у діях позивача складу дисциплінарного проступку та відповідно було визнано незаконним наказ про звільнення позивача за пунктом 6 частини першої статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» (у зв`язку з реалізацією дисциплінарного стягнення у виді звільнення зі служби). Натомість у цій справі оскаржуваний наказ про звільнення позивача за пунктом 6 частини першої статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» було видано на виконання наказу ГУНП в Хмельницькій області від 14 червня 2018 року №1062 та постанови Верховного Суду, якою визнано правомірним пункт 1 наказу №1062 о/с «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності заступника начальника - начальника слідчого відділу Хмельницького ВП ГУНП в Хмельницькій області підполковника поліції ОСОБА_1 ». У справі №813/740/17 предметом оскарження був наказ відповідача в частині звільнення позивача зі служби в поліції за власним бажанням за пунктом 7 частини першої статті 77 Закону України від 02 липня 2015 року №580-VІІІ «Про Національну поліцію», а у цій справі позивача було звільнено пунктом 6 частини першої статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» (у зв`язку з реалізацією дисциплінарного стягнення у виді звільнення зі служби), а отже ці справи є неподібними. Також не є належним обґрунтуванням посилання скаржника на постанову Верховного Суду від 28 грудня 2021 року у справі №813/4069/17, оскільки у цій постанові Верховний Суд не формулював правових висновків, а справу було лише передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції. Окрім цього, Верховний Суд, повторно звертає увагу скаржника, що: посилання на неврахування висновків Європейського суду з прав людини не узгоджуються в визначеними законодавцем підставами касаційного оскарження, передбаченими, зокрема, пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України; є необґрунтованими посилання на неврахування судами попередніх інстанцій правового висновку Верховного Суду, який викладений у постанові від 15 вересня 2020 року Великої Палати Верховного Суду у справі №205/4196/18, оскільки як вбачається із оскаржуваних судових рішень цей висновок був застосований судами попередніх інстанцій. Скаржник посилається на пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України та вказує про відсутність висновків Верховного Суду у подібних правовідносинах щодо застосування: частини четвертої статті 9, частини четвертої статті 90, пунктів 1, 2 частини третьої, пунктів 3, 6 статті 246 КАС України; пункту 6 частини першої статті 23, частини першої статті 22 Дисциплінарного статуту Національної поліції України; статтей 83, 85 Закону України «Про державну службу»; пункту 6 частини першої статті 77 Закону України «Про Національну поліцію України». Пунктом 3 частини четвертої статті 328 КАС України встановлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у випадках, зокрема, якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах. Так, у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України обов`язковим є зазначення конкретної норми права щодо застосування якої відсутній такий висновок. Скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано неправильно, а також обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як на думку скаржника відповідна норма повинна застосовуватися. Зазначені скаржником норми права, щодо правильного застосування якої відсутній висновок Верховного Суду, повинні врегульовувати спірні правовідносини, а питання щодо їх застосування ставилося перед судами попередніх інстанції в межах підстав позову (наприклад, з точки зору порушення її відповідачем), але суди таким підставам позову не надали оцінки у судових рішеннях, - що може бути визнано як допущення судами попередніх інстанцій порушення норм процесуального права, або надали, як на думку скаржника, неправильно. Проте скаржником не обґрунтовано підстав необхідності висновку Верховного Суду щодо застосування вказаних ним норм у подібних правовідносинах. Суд зазначає, що формальне посилання на норми права, щодо застосування яких, на думку заявника, відсутній висновок Верховного Суду, не може вважатись належним обґрунтуванням підстави касаційного оскарження судового рішення, передбаченої пунктом 3 частини четвертої статті 328 КАС України. Зміст касаційної скарги зводиться до викладу фактичних обставин справи із посиланням на нормативно-правові акти, однак без належного обґрунтування підпункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України. Щодо посилання скаржника на положення КАС України, то Суд указує, що вони є загальними нормами, які не були предметом дослідження у вказаній справі, а тому Суд вважає необґрунтованим посилання скаржника на вказані норми. У разі, якщо скаржник вважає, що судами порушено норми процесуального права щодо не дослідження зібраних у справі доказів, неповного встановлення обставин справи, або встановлення обставин, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів (пункт 4 частини 4 статті 328 КАС України), у касаційній скарзі має бути конкретно зазначено або обставини, які встановлені на підставі недопустимих доказів та чому на думку скаржника останні є недопустимими, або зібрані у справі докази, які судом не досліджені, що могло б давати підстави для висновку про порушення цим судом норм процесуального права. Верховний Суд зауважує, що невстановлення судами обставин справи від яких, як вважає скаржник, залежить правильність вирішення спору, знаходиться у площині дослідження та оцінки судом доказів у справі, що може бути підставою касаційного оскарження, передбаченою пунктом 4 частини 4 статті 328 та відповідним пунктом частини 2 статті 353 КАС України, однак скаржником не вказано таку підставу касаційного оскарження. Врешті скаржник у касаційній скарзі беззмістовно посилається на постанови Верховного Суду та незастосування судами першої та апеляційної інстанцій положень законодавства, та викладає їх без будь-якого взаємозв`язку із підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині четвертій статті 328 КАС України. Фактично доводи та аргументи заявника зводяться до власного тлумачення норм матеріального права, переоцінки доказів та неповного з`ясування обставин справи судами, дослідження ними доказів, що виключає можливість його перегляду з цих підстав судом касаційної інстанції, повноваження якого визначені статтею 341 КАС України. Решта доводів касаційної скарги щодо наявності підстав касаційного оскарження наведено без взаємозв`язку із підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині четвертій статті 328 КАС України. З урахуванням змін до КАС України, які набрали чинності 08 лютого 2020 року, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження. Згідно з пунктом 4 частини п`ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку. З огляду на те, що заявник не виклав передбачених КАС України обґрунтованих підстав для оскарження у касаційному порядку судових рішень, зазначених у частині 1 статті 328 КАС України, касаційну скаргу слід повернути скаржнику, з огляду на вимоги пункту 4 частини п`ятої статті 332 КАС України. На підставі наведеного та керуючись положеннями статей 328, 330, 332, 359 КАС України, у х в а л и в: Касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 22 лютого 2022 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 24 листопада 2022 року у справі №560/13552/21 повернути скаржнику. Роз`яснити скаржнику, що повернення касаційної скарги не позбавляє його права повторного звернення до Верховного Суду. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не може бути оскаржена. СуддяО.А. Губська