Постанова 4857 № 380/14370/22

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 07 березня 2023 рокуЛьвівСправа № 380/14370/22 пров. № А/857/201/23 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого судді: Гудима Л.Я., суддів: Довгополова О.М., Святецького В.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Деснянського районного суду м. Києва на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 18 листопада 2022 року, головуючий суддя - Кравців О.Р., ухвалене у м. Львові, у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Деснянського районного суду м. Києва про визнання протиправною відмови, зобов`язання вчинити дії,- В С Т А Н О В И В: В жовтні 2022 року позивач - ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Деснянського районного суду м. Києва, в якому просив визнати протиправною відмову Деснянського районного суду міста Києва у наданні на запит позивача про доступ до публічної інформації від 04.09.2022 року електронних копій рішення та протоколу загальних зборів суддів Деснянського районного суду м. Києва від 23.01.2014 року; зобов`язати Деснянський районний суд міста Києва надати у відповідь на запит позивача від 04.09.2022 року електронні копії рішення та протоколу загальних зборів суддів Деснянського районного суду м. Києва від 23.01.2014 року. В обґрунтування своїх позовних вимог посилався на те, що відповідач спершу помилково відніс запитувану інформацію до службової, а потім надав лише частину такої інформації. Позивач вважав, що запитувана інформація не є інформацією з обмеженим доступом. Відповідач не застосував трьохскладового тесту для обмеження публічної інформації. Часткове надання інформації не є належною відповіддю на запит. Крім цього, відповідачем порушено строки надання відповіді на запит. Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 18 листопада 2022 року адміністративний позов задоволено; визнано протиправною відмову Деснянського районного суду м. Києва у наданні на запит ОСОБА_1 про доступ до публічної інформації від 04.09.2022 року електронних копій рішення та протоколу загальних зборів суддів Деснянського районного суду м. Києва від 23.01.2014 року; зобов`язано Деснянський районний суд м. Києва надати на запит ОСОБА_1 про доступ до публічної інформації від 04.09.2022 року електронні копії рішення та протоколу загальних зборів суддів Деснянського районного суду м. Києва від 23.01.2014 року; рішення в частині зобов`язати Деснянський районний суд м. Києва надати на запит ОСОБА_1 про доступ до публічної інформації від 04.09.2022 року електронні копії рішення та протоколу загальних зборів суддів Деснянського районного суду м. Києва від 23.01.2014 року звернуто до негайного виконання. Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням суду першої інстанції, Деснянський районний суд м. Києва оскаржив його в апеляційному порядку, який, покликаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими, не надано належної правової оцінки наявним доказам, порушення судом норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою в задоволенні адміністративного позову відмовити. Свою апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що відповідачем надано відповідь на запитувану позивачем інформацію в межах поставлених питань з урахуванням рекомендацій Ради суддів України щодо розгляду звернень та запитів громадян на публічну службу в умовах воєнного стану. Крім цього вказує, що запитувана позивачем інформація по суті не в повній мірі відповідає законодавчому визначенню публічної інформації, а відноситься до службової, про що було повідомлено запитувача На підставі пункту 1 частини 1 статті 311 КАС України розгляд справи проводиться в порядку письмового провадження. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів дійшла переконання, що подана апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступних підстав. Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, ОСОБА_1 звернувся до Деснянського районного суду м. Києва 21.07.2022 року з електронним запитом на доступ до публічної інформації такого змісту: «Рішенням загальних зборів Деснянського районного суду м. Києва від 23.01.2014 визначено спеціалізацію окремих суддів Деснянського районного суду м. Києва. Враховуючи наведене прошу надати мені електронну копію Рішення загальних зборів Деснянського районного суду м. Києва від 23.01.2014». Вказану інформацію просив надіслати в електронній формі на адресу maselko.r@gmail.com. У відповідь на запит Деснянський районний суд м. Києва листом від 27.07.2022 року вих.№6/19/2022 повідомив, що відповідно до переліку відомостей, що становлять службову інформацію, та які можуть міститися в документах з організації діяльності місцевих та апеляційних судів затвердженого наказом Державної судової адміністрації України №138 від 23.10.2012 року та наказу голови Деснянського районного суду м. Києва №19-од від 30.10.2016 року, рішення зборів суддів є документами, що становлять службову інформацію та не підлягають наданню на запити фізичних або юридичних осіб /арк.спр.7/. ОСОБА_1 звернувся до Деснянського районного суду м. Києва 04.09.2022 року з повторним запитом. Запитувана інформація: «Рішенням загальних зборів Деснянського районного суду м. Києва від 23.01.2014 визначено спеціалізацію окремих суддів Деснянського районного суду м. Києва». Повторно просив електронну копію рішення та протоколу загальних зборів Деснянського районного суду м. Києва від 23.01.2014. Вказану інформацію надіслати в електронній формі на адресу maselko.r@gmail.com. У відповідь на запит Деснянський районний суд м. Києва листом від 09.09.2022 року вих.№ 6/26/2022 повідомив, що рішенням зборів Деснянського районного суду м. Києва від 24.01.2014 року прийнято рішення щодо визначення додатково у Деснянського районного суду міста Києва слідчими суддями: суддю Бабко В.В., суддю Бушу Н.Д., суддю Галась І.А., суддю Грегуля О.В., суддю Журавську О.В., суддю Зотько Т.А., суддю Клочко І.В., суддю Лісовську О.В., суддю Мальченко О.В., суддю Панченко О.М., суддю Петріщеву І.В., суддю Саламон О.Б., суддю Скрипку О.І., суддю Смирнову Є.П., суддю Сенюту О.В., суддю Таран Н.Г., суддю Шевчука О.П., суддю Ярошенка С.В. Вважаючи надання інформації у такій формі відмовою у наданні відповіді на запит та порушенням своїх прав на інформацію, позивач звернувся за їх захистом до суду. Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що надання часткової відповіді на запит позивача у формі листа, у якому перелічено суддів слідчих, не можна вважати таку інформацію належним наданням відповіді на запит. Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, вважає їх вірними та такими, що відповідають нормам матеріального та процесуального права, а також фактичним обставинам справи з огляду на наступне. Закон України «Про доступ до публічної інформації» (далі - Закон) визначає порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом, та інформації, що становить суспільний інтерес. Як встановлено ст. 1 Закону публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб`єктами владних повноважень своїх обов`язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом. Публічна інформація є відкритою, крім випадків, встановлених законом. Відповідно до ст. 3 Закону право на доступ до публічної інформації гарантується, зокрема, визначенням розпорядником інформації спеціальних структурних підрозділів або посадових осіб, які організовують у встановленому порядку доступ до публічної інформації, якою він володіє; обов`язком розпорядників інформації надавати та оприлюднювати інформацію, крім випадків, передбачених законом; юридичною відповідальністю за порушення законодавства про доступ до публічної інформації. Згідно із ст. 5 Закону доступ до інформації забезпечується, зокрема, шляхом надання інформації за запитами на інформацію. Згідно із ст. 6 Закону інформацією з обмеженим доступом є: 1) конфіденційна інформація; 2) таємна інформація; 3) службова інформація. Обмеження доступу до інформації здійснюється відповідно до закону при дотриманні сукупності таких вимог: 1) виключно в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи кримінальним правопорушенням, для охорони здоров`я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя; 2) розголошення інформації може завдати істотної шкоди цим інтересам; 3) шкода від оприлюднення такої інформації переважає суспільний інтерес в її отриманні. За статтею 9 Закону до службової може належати така інформація: 1) що міститься в документах суб`єктів владних повноважень, які становлять внутрівідомчу службову кореспонденцію, доповідні записки, рекомендації, якщо вони пов`язані з розробкою напряму діяльності установи або здійсненням контрольних, наглядових функцій органами державної влади, процесом прийняття рішень і передують публічному обговоренню та/або прийняттю рішень; 2) зібрана в процесі оперативно-розшукової, контррозвідувальної діяльності, у сфері оборони країни, яку не віднесено до державної таємниці. Документам, що містять інформацію, яка становить службову інформацію, присвоюється гриф "для службового користування". Доступ до таких документів надається відповідно до частини 2 статті 6 цього Закону. Перелік відомостей, що становлять службову інформацію, який складається органами державної влади, органами місцевого самоврядування, іншими суб`єктами владних повноважень, у тому числі на виконання делегованих повноважень, не може бути обмеженим у доступі. Матеріалами справи підтверджено, що відповідач відмовив у наданні інформації з підстав, що запитувані документи становлять службову інформацію та не підлягають наданню на запити фізичних або юридичних осіб. Надалі частково надав інформацію (список суддів, які рішенням зборів Деснянського районного суду м. Києва від 24.01.2014 визначені додатково слідчими суддями), не долучивши до відповіді запитуваних рішень та протоколу зборів суддів. Відмовляючи у наданні інформації відповідач послався на Типовий перелік відомостей, що становлять службову інформацію та які можуть міститися в документах з організації діяльності місцевих та апеляційних судів, затверджений наказом Державної судової адміністрації №138 від 23.10.2012 року. Згідно правової позиція, викладеної у постанові Великої Палати Верховного Суду від 24.01.2019 року у справі №9901/510/18 розпорядник інформації повинен не просто послатися на трискладовий тест, а й застосувати його і обґрунтувати наявність підстав обмеження інформації в доступі. Належність запитуваної інформації до службової на підставі статті 9 Закону №2939-VI не є безумовною підставою для обмеження доступу до неї. Іншими словами, відповідність інформації пункту 1 частини 1 статті 9 Закону №2939-VI не створює обов`язку віднесення цієї інформації до службової, а лише можливість такого віднесення. Крім цього, колегія суддів зауважує, що відповідачем не доведено віднесення запитуваної інформації до службова інформація, оскільки як зазначено у ст. 9 Закону документам, що містять інформацію, яка становить службову інформацію, присвоюється гриф "для службового користування". З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає вірним висновок суду попередньої інстанції про те, що надання часткової відповіді на запит позивача у формі листа, у якому перелічено суддів слідчих, не можна вважати належним наданням відповіді на запит, через що позовні вимоги є підставними та обґрунтованими, відтак підлягають задоволенню. Відповідно до ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В частині решти доводів апеляційної скарги колегія суддів враховує, що, оцінюючи наведені сторонами доводи, апеляційний суд виходить з того, що всі конкретні, доречні та важливі доводи, наведені сторонами, були перевірені та проаналізовані судом першої інстанції, та їм було надано належну правову оцінку. Право на вмотивованість судового рішення є складовою права на справедливий суд, гарантованого ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого у Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії», параграфи 29 - 30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх. У рішенні «Петриченко проти України» (параграф 13) Європейський суд з прав людини вказував на те, що національні суди не надали достатнього обґрунтування своїх рішень, та не розглянули відповідні доводи заявника, навіть коли ці доводи були конкретними, доречними та важливими. Наведене дає підстави для висновку, що доводи сторін у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду. Інші зазначені в апеляційній скарзі обставини, окрім вищеописаних обставин, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді. З огляду на наведене, суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, а тому підстав для скасування рішення колегія суддів не знаходить і вважає, що апеляційну скаргу на нього слід залишити без задоволення. Керуючись ст.ст. 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд,- П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Деснянського районного суду м. Києва залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 18 листопада 2022 року у справі №380/14370/22 - без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий суддя Л. Я. Гудим судді О. М. Довгополов В. В. Святецький