Постанова 4856 № 275/857/22

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 275/857/22 Головуючий суддя 1-ої інстанції - Миколайчук П.В. Суддя-доповідач - Гонтарук В. М. 06 березня 2023 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Гонтарука В. М. суддів: Білої Л.М. Матохнюка Д.Б. , розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Управління патрульної поліції в Житомирській області Департаменту патрульної поліції на рішення Брусилівського районного суду Житомирської області від 09 січня 2023 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Житомирській області, сержанта поліції інспектора батальйону №1 № 3 Управління патрульної поліції в Житомирській області, Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про адміністративне правопорушення, В С Т А Н О В И В : В листопаді 2022 року позивач звернувся до суду з позовом до Управління патрульної поліції в Житомирській області, сержанта поліції інспектора батальйону №1 № 3 Управління патрульної поліції в Житомирській області, Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про адміністративне правопорушення. Рішенням Брусилівського районного суду Житомирської області адміністративний позов задоволено частково. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції відповідачем подано апеляційну скаргу. В апеляційній скарзі відповідач посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати вказане судове рішення та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити. Позивач своїм правом, передбаченим ст.ст. 300, 304 КАС України не скористався та не подав відзив на апеляційну скаргу. Сьомий апеляційний адміністративний суд ухвалою від 20 лютого 2023 року, з урахуванням ст.311 КАС України, вирішив розглядати дану справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. За таких умов згідно з ч. 4 ст. 229 КАС України при розгляді справи в порядку письмового провадження фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного. Як вбачається з матерів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, 22 листопада 2022 року сержант поліції інспектор батальйону № 1 роти № 3 Управління патрульної поліції в Житомирській області Чередник Ірини Валеріївни винесла постанову серії ЕАР № 6202352, якою на позивача ОСОБА_1 за ч.1 ст.121 -3 КУпАП було накладено стягнення у виді штрафу в розмірі 1190 гривень за порушення п.2.9 в Правил дорожнього руху, а саме за те, що він 22.11.2022 о 13 год. 35 хв. керував автомобілем ВАЗ 2109, реєстраційний номер НОМЕР_1 , з номерним знаком на якому була встановлена решітка, що не дає чітко визначити символи. Не погодившись з прийнятою постановою про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу, позивач звернувся до суду для її скасування. Надаючи оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, колегія суддів зазначає наступне. Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Оскільки в даному випадку позивач не оскаржує рішення суду першої інстанції в частині відмовлених позовних вимог, тому колегія суддів надає оцінку апеляційній скарзі Управління патрульної поліції в Житомирській області Департаменту патрульної поліції в частині задоволених позовних вимог. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до вимог статті 7 КУпАП, ніхто не може бути підданим заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставі і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюються на основі суворого додержання законності. Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України Про дорожній рух , встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені Постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306. У відповідності до п.2.9 в Правил дорожнього руху водієві забороняється керувати транспортним засобом, не зареєстрованим в уповноваженому органі МВС, або таким, що не пройшов відомчу реєстрацію в разі, якщо законом встановлена обов`язковість її проведення, а також без номерного знака або з номерним знаком, що: не належить цьому засобу; не відповідає вимогам стандартів; закріплений не в установленому для цього місці; закритий іншими предметами чи забруднений, що не дає змоги чітко визначити символи номерного знака з відстані 20 м; неосвітлений (у темну пору доби або в умовах недостатньої видимості) чи перевернутий. Згідно з пунктом 1.9 Правил дорожнього руху особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством. Для вирішення питання правомірності притягнення особи до адміністративної відповідальності відповідно до частини 1 статті 121 КУпАП у даному випадку встановленню підлягають наступні обставини: - чи вчинені особою відповідні дії, що становлять об`єктивну сторону вказаного правопорушення та стали підставою для прийняття рішення про притягнення до адміністративної відповідальності; - чи не можливо чітко визначити символи номерного знака з відстані 20 м, яким керував позивач. Правовою підставою для притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність складу вчиненого адміністративного правопорушення, що має підтверджуватися належними і допустимими доказами. При цьому Кодексом України про адміністративні правопорушення встановлюється чітка стадійність притягнення особи до відповідальності: виявлення правопорушення, фіксація правопорушення, формування доказової бази (матеріалів справи), розгляд справи про адміністративне правопорушення. Тобто, після виявлення факту вчинення правопорушення інспектор зобов`язаний зібрати належні та допустимі докази такого правопорушення, чого в даному випадку не було дотримано. Разом з тим, пункт 1 статті 247 КУпАП вказує на те, що обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів. Відповідно до ч. 1, 2 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Згідно зі ст.ст. 73, 74 КАС України належними та допустимими є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Відповідно до ст.ст. 75, 76 КАС України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Колегія суддів звертає увагу, що про процесуальний обов`язок відповідача, передбачений частиною 2 статті 77 КАС України, щодо доказування правомірності винесення постанови про притягнення позивача до адміністративної відповідальності. Згідно зі ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Так, дослідивши матеріали справи, суд апеляційної інстанції встановив, що в якості доказу керування позивачем транспортним засобом з номерним знаком на якому була встановлена решітка, що не дає змоги чітко визначити символи номерного знака з відстані 20 м, відповідачем надано до матеріалів справи відеозаписи. З оглянутого відеозапису встановлено, що дійсно на останньому зафіксовано те, що на номерному знакові міститься сітка. Проте, колегія суддів звертає увагу, що диспозиція статті за яку позивача притягнуто до адміністративної відповідальності передбачає саме керування транспортним засобом з номерним знаком, закритим іншими предметами (в тому числі прозорими), з нанесенням покриття або застосуванням матеріалів, що перешкоджають чи ускладнюють його ідентифікацію, забрудненим номерним знаком, якщо така забрудненість не дає можливості чітко визначити символи або буквено-числову комбінацію номерного знака з відстані двадцяти метрів, а так само вчинення інших дій спрямованих на умисне приховування номерного знака. Тобто визначальним є саме факт перешкоджання чи ускладнення ідентифікації номерного знаку, а не сама наявність сітки на ньому. Досліджуючи відеозапис наданий відповідачем до матеріалів справи судом апеляційної інстанції встановлено, що наявність сітки на номерному знаку не заважає чіткому відображенню номерного знаку автомобіля. Разом з тим, суд апеляційної інстанції наголошує, що при дослідженні відеозапису судом апеляційної інстанції не встановлено факт проведення вимірювання зазначеної відстані, хоча позивач наполягав на такому та заперечував факт вчинення правопорушення , а тому доводи апелянта про те, що номерний знак закріплений на транспортному засобі позивача не читався з відстані 20 метрів є безпідставними. Жодних інших належних та достатніх доказів на підтвердження вини позивача у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.121-3 КУпАП відповідачем ні до суду першої інстанції, ні до суду апеляційної інстанції не надано. Суд звертає увагу, що не може бути підтвердженням порушення позивачем ПДР України лише сама постанова серії ЕАР № 6202352 від 22.11.2022, оскільки лише описання адміністративного правопорушення не може бути належним доказом учинення особою такого порушення. Постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за своєю правовою природою є рішенням суб`єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду зафіксованого правопорушення, якому передує фіксування цього правопорушення. Таким чином, відеоінформація, яка відображена на вказаному відеозапису жодним чином не доводить факту вчинення позивачем порушення, передбаченого ч.1 ст.121-3 КУпАП України. Згідно з ч.1 ст.72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. Відповідно до ч.1 ст.76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин. Тобто, вказані норми, свідчать про те, що саме на відповідача, як на суб`єкта владних повноважень покладається обов`язок доказування в адміністративних справах. В даному випадку відповідачем на підтвердження винесення спірної постанови, ні до суду першої інстанції, ні до суду апеляційної інстанції не надано жодного належного доказу, що свідчить про не дотримання суб`єктом владних повноважень вищезазначених приписів КАС України. За таких обставин та враховуючи наявні у справі докази суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідач під час винесення оскаржуваної постанови діяв всупереч положенням визначених Конституцією та законами України, у зв`язку з чим постанова серії ЕАР № 6202352 від 22.11.2022 року підлягає скасуванню. Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції, щодо часткове задоволення адміністративного позову. При цьому, апеляційна скарга не містить посилання на обставини, передбачені ст. 317 КАС України, за яких рішення суду підлягає скасуванню, оскільки доводи викладені в апеляційній скарзі не спростовують висновків суду першої інстанції. Натомість оскаржуване рішення суду ухвалено у відповідності до вимог чинного законодавства України, враховуючи всі фактичні обставини справи, в межах наданих суду повноважень, та вірно застосовано судом як норми процесуального так і матеріального права, в повному обсязі з`ясовано обставини, що мають значення для правильного вирішення адміністративного спору, доведено та всебічно обґрунтовано їх в своєму рішенні, надано належну оцінку всім доказам, ґрунтуючись на повному та об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315, ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : апеляційну скаргу Управління патрульної поліції в Житомирській області Департаменту патрульної поліції залишити без задоволення, а рішення Брусилівського районного суду Житомирської області від 09 січня 2023 року - без змін. Постанова суду набирає законної сили в порядку ст. 325 КАС України та згідно ст. 272 КАС України касаційному оскарженню не підлягає. Головуючий Гонтарук В. М. Судді Біла Л.М. Матохнюк Д.Б.