Постанова 4854 № 400/9716/21

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ___________________________________________________________________________________ П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 07 березня 2023 р.м.ОдесаСправа № 400/9716/21 Головуючий в 1 інстанції: Устинов І. А. П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді-доповідача Скрипченка В.О., суддів Косцової І.П. та Осіпова Ю.В., розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі апеляційну скаргу Головного державного виконавця Заводського відділу державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Опяти Юрія Юрійовича на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 30 вересня 2022 року (суддя Устінов І.А., м. Миколаїв, повний текст рішення складений 30.09.2022) по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного державного виконавця Заводського відділу державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Опяти Юрія Юрійовича, про визнання протиправною та скасування постанови,- В С Т А Н О В И В: 19 жовтня 2021 року ОСОБА_1 звернувся до адміністративного суду з позовом до головного державного виконавця Заводського відділу державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) Опяти Ю.Ю., в якому, з урахуванням уточнень, просив визнати протиправною та скасувати постанову відповідача від 09.09.2021 року про накладення арешту на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 - винесену в рамках зведеного виконавчого провадження №37911364; а також скасувати записи про обтяження нерухомого майна №43876309 (спеціальний розділ) та №43876564 (спеціальний розділ) в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 30 вересня 2022 року адміністративний позов задоволено повністю. Не погоджуючись із постановленим у справі судовим рішенням відповідач подав апеляційну скаргу, у якій, посилаючись на порушення норм матеріального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю. В обґрунтування поданої скарги апелянт наполягав на правомірності спірної постанови ВП №43876564, адже накладення державним виконавцем арешту на будинок було необхідним для запобігання подальшому незаконному відчуженню майна та забезпечення вимог стягувачів у виконавчому провадженні. Позивач своїм правом подати відзив на апеляційну скаргу не скористався, що відповідно до статті 304 КАС України не перешкоджає апеляційному перегляду справи. Справа розглянута судом першої інстанції за правилами спрощеного позовного провадження. Апеляційним судом справа розглянута в порядку письмового провадження відповідно до статті 311 КАС України, якою передбачено, що суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). Заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах поданої скарги, апеляційний суд дійшов таких висновків. Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, у Заводському відділі державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) здійснюється зведене виконавче провадження №37911364 про стягнення з ТОВ "ТЕЛЕЦ-ВАК" на користь третіх осіб заборгованості на загальну суму 3 491 923,12 грн. 9 вересня 2021 року головним державним виконавцем Заводського відділу державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Опят Ю.Ю. винесено постанову ВП №37911364 про арешт майна боржника, якою накладено арешт на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 . Постанова обґрунтована тим, що згідно Державного реєстру речових прав на нерухоме майно боржник ТОВ "ТЕЛЕЦ-ВАК" за адресою: м. Миколаїв, вул. Садова, 34А здійснює продаж нерухомості, а тому з метою забезпечення реального виконання рішення необхідно накласти арешт на майно боржника та оголосити заборону на його відчуження. На виконання згаданої постанови до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено записи про обтяження нерухомого майна №43876309 (спеціальний розділ) та №43876564 (спеціальний розділ). Вважаючи зазначену постанову протиправною ОСОБА_1 звернувся до суду з даним адміністративним позовом про її скасування. Обґрунтовуючи свої позовні вимоги позивач зазначив, що є власником двокімнатної квартири АДРЕСА_2 , але не може зареєструвати належне йому право власності через накладений постановою державного виконавця арешт на увесь багатоквартирний будинок. Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог суд першої інстанції вважав, що накладення державним виконавцем арешту на увесь багатоквартирний будинок по АДРЕСА_1 в межах виконавчого провадження №44607303 про стягнення з ТОВ "ТЕЛЕЦ-ВАК" заборгованості на суму 3491923,12 грн., є протиправним та порушує права усіх власників квартир та нежитлових приміщень у ньому, зокрема права позивача. Проте, колегія суддів вважає такі висновки суду передчасними, враховуючи наступне. Так, відповідно до частини другої статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Для реалізації конституційного права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності вказаних суб`єктів у сфері управлінської діяльності в Україні створено систему адміністративних судів. Порядок здійснення судочинства в адміністративних судах визначає КАС України, частиною першою статті 5 якого встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду за захистом, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси. Частиною другою статті 9 КАС України визначено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Згідно статті 46 КАС України сторонами в адміністративному процесі є позивач та відповідач. Відповідачем в адміністративній справі є суб`єкт владних повноважень, якщо інше не встановлено цим Кодексом. Ужитий у цій процесуальній нормі термін "суб`єкт владних повноважень" означає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадову чи службову особу, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (пункт 7 частини першої статті 4 КАС України). Особливості провадження у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності державної виконавчої служби урегульовані статтею 287 КАС України, відповідно до частин и третьої якої, відповідачем у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби є відповідний орган державної виконавчої служби, а у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності приватного виконавця - приватний виконавець. Відповідно до статті 6 Закону України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" систему органів примусового виконання рішень становлять: 1) Міністерство юстиції України; 2) органи державної виконавчої служби, утворені Міністерством юстиції України в установленому законодавством порядку. За приписами пункту 3 Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 2 квітня 2012 року № 512/5, органами державної виконавчої служби є: Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, до якого входить відділ примусового виконання рішень; управління державної виконавчої служби головних територіальних управлінь юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, до складу яких входять відділи примусового виконання рішень; районні, районні в містах, міські (міст обласного значення), міськрайонні, міжрайонні відділи державної виконавчої служби відповідних територіальних управлінь юстиції. З наведеного висновується, що державні виконавці не є самостійними органами, які в розумінні частини третьої статті 287 КАС України можуть бути відповідачами у відповідній категорії адміністративних справ. Така теза неодноразово висловлювалася Верховним Судом, зокрема у постановах від 29 квітня 2020 року у справі №703/2908/17, від 22 липня 2020 року у справі №803/485/17, фактичні обставини у якій хоча і не є повністю подібними, проте, безпосередній підхід до розуміння спірного у цій справі питання колегія суддів вважає застосовним до цієї справи. Враховуючи наведене, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку, що позивач визначив неналежного відповідача, що має виступати у даному спорі. Частиною третю статті 48 КАС України встановлено, що якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до ухвалення рішення у справі за згодою позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі, якщо це не потягне за собою зміни підсудності адміністративної справи. Згідно з частиною шостою цієї ж статті, після заміни сторони, залучення другого відповідача розгляд адміністративної справи починається спочатку. Суд має право за клопотанням позивача до ухвалення рішення у справі залучити до участі у ній співвідповідача. Заміна відповідача допускається до ухвалення рішення судом першої інстанції (частина 7 статті 48 КАС України). З аналізу наведених норм слідує, що заміна первісного відповідача належним відповідачем належить до повноважень суду першої інстанції, оскільки як наслідок заміни неналежного відповідача справа має розглядатися спочатку. Особа, яка залучається до участі у справі у процесуальному статусі відповідача, має процесуальні права та процесуальні обов`язки, визначені КАС України. Залучення ж такої особи на стадії апеляційного розгляду справи позбавляє залученого відповідача можливості користуватися своїми процесуальними правами, гарантованими КАС України в суді першої та апеляційної інстанції, що є порушенням принципу рівності сторін. Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 29 червня 2021 року у справі № 460/2903/20, від 23 червня 2020 року у справі № 540/2269/18, від 30 вересня 2019 року у справі № 140/72/19, від 21 грудня 2018 року у справі № 803/1252/17. Тобто, у даному випадку суд першої інстанції повинен був за правилами статті 48 КАС України змінити первісного відповідача належним або залучити відповідний орган державної виконавчої служби як другого відповідача. У даному випадку, суд апеляційної інстанції переглядаючи рішення суду першої інстанції в порядку апеляційного провадження, позбавлений можливості в межах наданої йому КАС України компетенції виправити вказаний процесуальний недолік суду першої інстанції, а тому позовні вимоги ОСОБА_1 не підлягають задоволенню з мотивів того, що позов заявлено до неналежного відповідача. Таким чином рішення суду першої інстанції не може бути визнано законними і обґрунтованими, оскільки суд не встановив фактичні обставини, від яких залежить правильне вирішення справи, не перевірив належним чином доводи учасників справи та порушив норми процесуального права. Відповідно до пункту 2 частини першої статті 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення. За приписами частини першої та частини другої статті 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Відтак, апеляційна скарга відповідача підлягає задоволенню. Керуючись статтями 287, 292, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, апеляційний суд,- П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Головного державного виконавця Заводського відділу державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) Опяти Юрія Юрійовича задовольнити. Рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 30 вересня 2022 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного державного виконавця Заводського відділу державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Опяти Юрія Юрійовича про визнання протиправною та скасування постанови відмовити повністю. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення апеляційного суду, або з дня вручення учаснику справи повного судового рішення. Головуючий суддя-доповідач В.О.Скрипченко Суддя І.П.Косцова Суддя Ю.В.Осіпов