Постанова Перший апеляційний адміністративний суд № 200/2113/22

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 07 березня 2023 року справа №200/2113/22 м. Дніпро Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача Гаврищук Т.Г., суддів Блохіна А.А., Сіваченка І.В., розглянув у письмовому провадженні апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 07 грудня 2022 р. у справі №200/2113/22 (головуючий І інстанції Чучко В.М.) за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,- УСТАНОВИВ: Позивач звернулась до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (далі - відповідач) в якому просила: - визнати протиправним та скасувати рішення ГУ ПФУ в Донецькій області, оформлене листом від 10.12.2021 року за № 0500-1609-8/123307 про припинення виплати пенсії з 01.01.2022 року; - зобов`язати ГУ ПФУ в Донецькій області відновити позивачці виплату пенсії з 01.01.2022 року, призначеної за вислугу років, на підставі Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб»; - зобов`язати ГУ ПФУ в Донецькій області зарахувати до страхового стажу позивачки періоди роботи з 16.01.1997 року по 10.11.1998 року та з 10.11.1998 року по 13.12.1998 року. Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 07 грудня 2022 року позов задоволено. Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області щодо припинення виплати пенсії ОСОБА_1 з 01.01.2022 року. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області поновити ОСОБА_1 виплату пенсії з 01.01.2022 року з зарахуванням до страхового стажу періодів роботи з 16.01.1997 року по 10.11.1998 року, та з 10.11.1998 року по 31.12.1998 року, та сплатити заборгованість за весь період, починаючи з 01.01.2022 року. Відповідач не погодився з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення суду першої інстанції, прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позову. В обґрунтування доводів зазначає, що на момент первинного розгляду заяви позивача Головним управлінням був прийнятий до уваги трудовий стаж за період з 16.01.1997 року по 31.12.1998 року, зазначений в дублікаті трудової книжки. Разом з тим, після проведення аудиторської перевірки був встановлений факт безпідставного призначення пенсії позивачу, оскільки розрахунок вислуги років був сформований на підставі дублікату трудової книжки. Також зазначає, що на підтвердження вказаних періодів роботи позивачем були надані документи з тимчасово непідконтрольних Україні територій. На сьогоднішній день, перевірити довідки, надані позивачем на підтвердження стажу роботи, не має можливості, оскільки відповідно до розпорядження КМУ від 07.11.2014 року №1085-р «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади не здійснюють свої повноваження» м. Харцизьк та м.Макіївка входять до зазначеного переліку. Відповідно до ст. 311 КАС України справу розглянуто в порядку письмового провадження. Суд апеляційної інстанції заслухав доповідь судді-доповідача, вивчив доводи апеляційної скарги, перевірив їх за матеріалами справи і дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного. Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є внутрішньо переміщеною особою, перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Донецькій області та отримувала пенсію за вислугу років відповідно до Закону № 2262 з 14 серпня 2021 року по 31 грудня 2021 року. Листом 10.12.2021 року №0500-1609-8/123307 відповідач повідомив позивача, що для підтвердження трудового стажу за періоди з 16.01.1997 по 10.11.1998, з 10.11.1998 по 31.12.1998 позивачем не надано (архівні) довідки з місця роботи та інші документи (їх копії), що можуть підтвердити означені періоди роботи, тому з 01.01.2022 року позивачу буде припинено виплату пенсії, призначеної відповідно до Закону №2262. При вирішенні справи суд виходить з наступного. Частиною 1 ст. 5 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 09.04.1992 № 2262-XII встановлено, що особам, звільненим з військової служби, іншим особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей може призначатися (за їх бажанням) пенсія на умовах і в порядку, передбачених Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування". При цьому для обчислення пенсій враховуються всі види грошового забезпечення, що отримували зазначені особи, які мають право на пенсію за цим Законом, перед звільненням зі служби. Статтею 8 Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058) передбачено право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг. Стаття 4 Закону № 1058 зазначає, що виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються, зокрема: види пенсійного забезпечення, умови участі в пенсійній системі чи їх рівнях, пенсійний вік для чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат, джерела формування коштів, що спрямовуються на пенсійне забезпечення, умови, норми та порядок пенсійного забезпечення, організація та порядок здійснення управління в системі пенсійного забезпечення. Відповідно до частини першої статті 5 Закону № 1058-IV, цей Закон регулює відносини, що виникають між суб`єктами системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Частинами першою, другою та четвертою статті 24 Закону № 1058-IV визначено, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом. Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом. Відповідно до ст. 48 Кодексу законів про працю України, положення якої кореспондуються зі ст. 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення», трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України. Пунктом 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі - Порядок № 637) основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. Пункт 3 Порядку № 637 встановлює, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу органами Пенсійного фонду на місцях приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи. Відповідно до пункту 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637(надалі - Порядок), у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток № 5). У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка. Аналіз наведених норм свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Проте, якщо у трудовій книжці не зазначені відомості про умови праці та характер виконуваної роботи, то для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників. Тобто надання уточнюючої довідки необхідне лише у двох випадках: за відсутності трудової книжки як такої або необхідних записів у ній, які визначають право на пенсійне забезпечення. Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, в дублікаті трудовій книжці позивача серії НОМЕР_1 містяться записи, в тому числі, про роботу з 16.01.1997 року по 10.11.1998 року помічником вихователя в Яслах-садку «Ластівка» (перейменований в я/с №10 «Світлячок»), з 10.11.1998 року по 31.12.1998 року юрисконсультом на період ліквідації шахти «Харцизська» в Макіївській дирекції з ліквідації шахт, про що також зазначено в копії трудової книжки серії НОМЕР_2 та підтверджено послужним списком №М-097971, складеним 12.12.2016 року. При цьому в ході розгляду даної справи судом не встановлено, а відповідачем не доведено та не підтверджено належними та допустимими доказами недійсності записів дублікату трудової книжки позивача. Крім того, жодним нормативно-правовим актом не встановлено обмежень врахування Пенсійним органом записів саме дублікату трудової книжки. Отже, записи у трудовій книжці підтверджують роботу позивача у періоди з 16.01.1997 року по 10.11.1998 року та з 10.11.1998 року по 13.12.1998 року. Стосовно документів з тимчасово непідконтрольних Україні територій, суд зазначає наступне. Верховний Суд раніше сформулював правовий висновок щодо застосування норм матеріального права у спорах цієї категорії у подібних правовідносинах. Зокрема, у постанові від 02 жовтня 2018 року (справа №569/14531/16-а) проаналізував положення статті 19 Конституції України, статей 3, 4, 9, 17, 18 Закону № 1207-VІІ, у розрізі міжнародних принципів закладених у документі "Юридичні наслідки для держав щодо триваючої присутності Південної Африки у Намібії" в якому у 1971 році Міжнародний суд Організацій Об`єднаних Націй (далі - ООН) зазначив, що держави - члени ООН зобов`язані визнавати незаконність і недійсність триваючої присутності Південної Африки в Намібії, але "у той час як офіційні дії, вчинені урядом Південної Африки від імені або щодо Намібії після припинення дії мандата є незаконними і недійсними, ця недійсність не може бути застосована до таких дій як, наприклад, реєстрація народжень, смертей і шлюбів", у рішеннях Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справах "Лоізіду проти Туреччини" (Loizidou v. Turkey, 18.12.1996, §45), "Кіпр проти Туреччини" (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001) та "Мозер проти Республіки Молдови та Росії" (Mozer v. the Republic of Moldova and Russia, 23.02.2016) згідно з якими: "Зобов`язання ігнорувати, не брати до уваги дії існуючих de facto органів та інститутів [окупаційної влади] далеко від абсолютного, - вважають судді ЄСПЛ, - Для людей, що проживають на цій території, життя триває. І це життя потрібно зробити більш стерпним і захищеним фактичною владою, включаючи їх суди; і виключно в інтересах жителів цієї території дії згаданої влади, які мають відношення до сказаного вище, не можуть просто ігноруватися третіми країнами або міжнародними організаціями, особливо судами, в тому числі й цим (ЄСПЛ). Вирішити інакше означало б зовсім позбавляти людей, що проживають на цій території, всіх їх прав щоразу, коли вони обговорюються в міжнародному контексті, що означало б позбавлення їх навіть мінімального рівня прав, які їм належать". Верховний Суд зазначив, що у виняткових випадках, визнання актів окупаційної влади в обмеженому контексті захисту прав мешканців окупованих територій ніяким чином не легітимізує таку владу. Враховуючи наведене, суд вважає, що можливо застосувати названі загальні принципи ("Намібійські винятки"), сформульовані в рішеннях Міжнародного суду ООН та ЄСПЛ, в контексті оцінки документів, виданих закладами, що знаходяться на тимчасово не контрольованій владою території України, як доказів, оскільки неприйняття їх призведе до порушень і обмежень прав позивача на соціальний захист та гарантоване йому право на пенсійне забезпечення в належному розмірі. Таким чином, суд не погоджується з висновком відповідача щодо неможливості врахувати довідки, оскільки підприємство знаходиться на непідконтрольній українській владі території, де органи державної влади не здійснюють свої повноваження, з огляду на те, що надання нових довідок, виправлення недоліків у наявних та можливість перевірки не залежить від волі позивача, оскільки підприємство розташоване на тимчасово непідконтрольній території України, де наразі відбуваються бойові дії. Крім того, суд звертає увагу, що в даному випадку, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Системний аналіз наведених вище положень Закону України «Про пенсійне забезпечення» та Порядку № 637 дає змогу дійти висновку, що надання уточнюючої довідки підприємства, установи або організації необхідне лише у двох випадках: за відсутності трудової книжки як такої або необхідних записів у ній, які визначають право на пільгове пенсійне забезпечення. Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у постановах від 07.03.2018 року у справі № 233/2084/17, від 16.05.2019 року у справі №161/17658/16-а, від 27.02.2020 року у справі №577/2688/17, від 31.03.2020 року у справі №446/656/17, від 21.05.2020 року у справі №550/927/17. В той час, зазначені вище спірні періоди роботи позивача підтверджено дублікатом та копією трудової книжки. З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що відповідачем не доведено правомірність вчинення своїх дій щодо припинення виплати пенсії позивачу з 01.01.2022 року у зв`язку з неврахуванням періодів роботи позивача з 16.01.1997 року по 10.11.1998 року, та з 10.11.1998 року по 31.12.1998 року. На підставі викладеного, колегія суддів погоджує висновок суду першої інстанції про зобов`язання Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області поновити ОСОБА_1 виплату пенсії з 01.01.2022 року з зарахуванням до страхового стажу періодів роботи з 16.01.1997 року по 10.11.1998 року, та з 10.11.1998 року по 31.12.1998 року, та сплатити заборгованість за весь період, починаючи з 01.01.2022 року. Відповідно до положень ч. 1 ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Отже, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи та судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду не вбачається. Керуючись ст. ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, - ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 07 грудня 2022 р. у справі №200/2113/22 - залишити без задоволення. Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 07 грудня 2022 р. у справі №200/2113/22 - залишити без змін. Повний текст постанови складений 07 березня 2023 року. Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати прийняття та відповідно до ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України може бути оскаржена до Верхового Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий суддя Т.Г. Гаврищук Судді: А.А. Блохін І.В. Сіваченко