Постанова Перший апеляційний адміністративний суд № 200/4550/22

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 07 березня 2023 року справа №200/4550/22 м. Дніпро Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Сіваченка І.В., суддів: Блохіна А.А., Гаврищук Т.Г., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 14 листопада 2022 року (повне судове рішення складено 14 листопада 2022 року) у справі № 200/4550/22 (суддя в І інстанції Аляб`єв І.Г.) за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про визнання протиправними дій, скасування рішення і зобов`язання вчинити певні дії, УСТАНОВИВ: В жовтні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (далі - Управління), в якій з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог просив: - визнати протиправними дії Управління щодо відмови ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах, відповідно до ст. 114 Закону України від 09.07.2003 № 1058-ІV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі Закон № 1058) у зв`язку із недостатністю пільгового стажу; - скасувати Рішення № 056230001389 від 16.08.2022 відповідача про відмову позивачу в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах, відповідно до ст. 114 Закону № 1058, у зв`язку із недостатністю пільгового стажу; - зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Запорізькій області зарахувати до пільгового стажу період праці ОСОБА_1 на посаді учня гірника підземного з повним робочим днем в шахті з 04.01.2000 по 27.01.2000. - зобов`язати Управління призначити пенсію позивачу з 27.09.2021 пенсію за віком на пільгових умовах, відповідно ч. 3 ст. 114 Закону № 1058; - зобов`язати відповідача подати до Донецького окружного адміністративного суду у двомісячний строк після набрання чинності рішенням суду, звіт про виконання судового рішення; - стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Головного управління Пенсійного Фонду України у Запорізькій області на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 992 грн. 40 коп.; - стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Управління на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу 5 000 (п`ять тисяч) гривень. В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області з заявою про призначення пенсії. Позивачу відмовлено у зв`язку з відсутністю необхідного пільгового стажу роботи, що дає право на пенсію відповідно до ч.3 ст. 114 Закону № 1058. Позивач вважає дії відповідача щодо не зарахування стажу роботи протиправними та такими, що порушують його конституційні права, оскільки в трудовій книжці позивача наявні всі необхідні записи для призначення пільгової пенсії. Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 14 листопада 2022 року позов задоволено частково. Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Запорізькій області щодо відмови ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах, відповідно до ст.114 ЗУ «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Запорізькій області № 056230001389 від 16.08.2022 про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах, відповідно до ст.114 ЗУ «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Запорізькій області зарахувати до пільгового стажу період праці з 04.01.2000 по 27.01.2000 ОСОБА_1 на посаді учня гірника підземного з повним робочим днем в шахті. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Запорізькій області призначити пенсію ОСОБА_1 з 27.09.2021 відповідно до ч. 3 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». В задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Стягнуто з Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір у розмірі 900 (дев`ятсот) гривень. Стягнуто з Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 4000 (чотири тисячі) гривень. Не погодившись з таким судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення місцевого суду, прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Апеляційна скарга вмотивована тим, що місцевим судом не дана належна оцінка доказам відповідача щодо зарахування спірного періоду з 04.01.2000 по 27.01.2000 на посаді учня гірника підземного з повним робочим днем в шахті на дільниці № 6 як до навчання, так і до пільгового стажу. Період навчання за фахом (3 місяці 1 день) входить до 10 років стажу, що дає право на зниження пенсійного віку за «Роботою за Списком № 1, що зазначено в Алгоритму розрахунку. Проте оскільки позивач має стаж роботи на підземних гірничих роботах за списком робіт і професій, що визначено постановою Кабінету Міністрів України № 202 від 31.03.1994 - 24 роки 11 місяців 16 днів, а як працівник провідних професій 12 років 10 місяців 6 днів, а необхідно відповідно не менше 25 років, а працівникам провідних професій на таких роботах - за умови, що вони були зайняті на таких роботах не менше 20 років, тому йому правомірно відмовлено в призначенні пенсії. Враховуючи предмет спору, а також те, що дана справа є справою незначної складності, яка не потребує від адвоката значного об`єму наданих послуг, суд неправомірно задовольнив вимогу позивача про стягнення витрат на правову допомогу, оскільки вимоги є неспівмірними зі складністю даної справи, а, отже, такі витрати не підлягають задоволенню. У відзиві на апеляційну скаргу представником позивача висловлено згоду з висновками місцевого суду та прохання залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін. Апеляційний розгляд здійснено в порядку письмового провадження. Відповідно до ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає за необхідне вимоги, викладені в апеляційній скарзі, задовольнити частково, з наступних підстав. ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України, що підтверджується копією паспорта громадянина України НОМЕР_1 , виданого 22.12.1997. За наслідками розгляду заяви ОСОБА_1 від 27.09.2021 про призначення пенсії ГУ ПФУ в Запорізькій області прийняло рішення від 29.09.2021 № 056230001389 про відмову в призначенні пенсії. Указаним рішенням позивачу відмовлено в призначенні пенсії у зв`язку з відсутністю необхідного пільгового стажу роботи. Зазначено, що до пільгового не зарахована пільгова довідка Державного підприємства «Шахтоуправління Піденнодонбаське №1», оскільки необхідне посилання на ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Не погодившись з рішенням ГУ ПФУ в Запорізькій області від 29.09.2021 № 056230001389, позивач звернувся до суду з позовом. Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 03.02.2022 в справі №200/19299/21 адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправними дій, скасування рішення і зобов`язання вчинити певні дії задоволено частково. Скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області № 056230001389 від 29.09.2021 про відмову в призначенні пенсії. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 27.09.2021 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні. В іншій частині позовних вимог відмовлено. На виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 03.02.2022 в справі №200/19299/21 відповідачем повторно розглянуто заяву ОСОБА_1 від 27.09.2021 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах. Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області від 16.08.2022 №056230001389 відмовлено позивачу в призначенні пенсії за частиною 3 статті 114 Закону № 1058. Стаж роботи позивача на підземних гірничих роботах за списком робіт і професій, що визначено Постановою Кабінету Міністрів України № 202 від 31.03.1994, складає 24 роки 11 місяців 16 днів, а як працівника провідних професій 12 років 10 місяців 6 днів. З трудової книжки позивача НОМЕР_2 встановлено наступне: записи №№ 1-2 щодо роботи позивача за період з 04.01.2000 по 27.01.2000 в шахті «Південнодонбаське № 3» на посаді учня гірника з повним робочим днем в шахті; запис №3 щодо прийняття позивача з 15.03.2000 на шахту «Південнодонбаська № 3» на посаду гірника підземного з повним робочим днем в шахті; запис № 4 щодо переведення позивача з 22.08.2000 на посаду гірничомонтажника з повним днем в шахті; запис № 5 щодо переведення позивача з 14.10.2004 на посаду гірничомонтажника 4 розряду з повним днем в шахті; запис № 6 щодо переведення позивача з 27.11.2008 на посаду гірника очисного забою підземним з повним робочим днем в шахті; запис № 7 щодо переведення позивача з 15.06.2011 на посаду гірника очисного забою 5 розряду підземним з повним робочим днем в шахті. Відповідно до довідки, що уточнює особливий характер праці або умов праці, які необхідні для призначення пенсії від 12.12.2019 № 343, підтверджено, що позивач з 04.01.2000 по 27.01.2000 працював на шахті «Південнодонбаська №3» на посаді учня гірника підземного з повним робочим днем в шахті на дільниці №

6. Також зазначено, що звільнений 27.01.2000 у зв`язку із закінченням практики. На підтвердження роботи на Державному підприємстві «Шахтоуправліня Південнодонбаське №1» позивач надав копію довідки від 27.09.2021 № 466 про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, в якій зазначено, що позивач працював повний робочий день на «ДП «Шахтоуправліня Південнодонбаське №1» і за період з 15.03.2000 по 28.05.2001 виконував роботи із шкідливими та важкими умовами праці з повним робочим днем в шахті, на посаді гірник підземник, що передбачена Списком 1 розділ 1 підрозділ 1 пункт 1а, код. КП 7111; за період з 29.05.2001 по 20.06.2001 виконував роботи із шкідливими та важкими умовами праці з повним робочим днем в шахті, на посаді учені гірника очисного забою, що передбачена Списком 1 розділ 1 підрозділ 1 пункт 1а, код КП 7111; за період з 21.06.2001 по 21.08.2003 повернувся на попереднє місце роботи виконував роботи із шкідливими та важкими умовами праці з повним робочим днем в шахті, на посаді гірник підземник, що передбачена Списком 1 розділ 1 підрозділ 1 пункт 1.1а, код КП 7111; за період з 22.08.2003 по 26.11.2008 виконував роботи із шкідливими та важкими умовами праці з повним робочим днем в шахті, на посаді гірничомонтажник підземний, що передбачена Списком 1 розділ 1 підрозділ 1 пункт 1.1а, код КП 7241; за період з 27.11.2008 по теперішній час виконував роботи із шкідливими та важкими умовами праці з повним робочим днем в шахті, на посаді гірник очисного забою, що передбачена Списком 1 розділ 1 підрозділ 1 пункт 1.1а, код КП 7111. Здійснивши оцінку обставин справи та надавши їм юридичної кваліфікації, суд прийшов до висновку про часткове задоволення позову, виходячи з такого. Статтею 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом. Конституційне право на соціальний захист включає і право громадян на забезпечення їх у старості. Пенсія за віком, за вислугу років та інші її види, що призначаються у зв`язку з трудовою діяльністю, заслужені попередньою працею і є однією з форм соціального захисту. Цим визначається зміст і характер обов`язку держави стосовно тих громадян, які набули право на одержання пенсії. Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян на соціальну захищеність пенсіонерів шляхом встановлення пенсій на рівні, орієнтованому на прожитковий мінімум, а також регулярного перегляду їх розмірів у зв`язку із збільшенням розміру мінімального споживчого бюджету і підвищенням ефективності економіки республіки, визначені у Законі України Про пенсійне забезпечення. Законом України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування визначаються періоди, з яких складається страховий стаж. Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше (ч. 4 ст. 24 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування). Згідно п.2 Розділу XV Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком N 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком N 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди. До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди: 1) особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом України "Про пенсійне забезпечення". Статтею 100 Закону України Про пенсійне забезпечення встановлений порядок призначення пільгових пенсій особам, які мали право на пенсію на пільгових умовах до введення в дію цього Закону, згідно якої особам, які працювали до введення в дію цього Закону на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, передбачених раніше діючим законодавством, пенсії за віком призначаються на таких умовах: а) особам, які мають на день введення в дію цього Закону повний стаж на зазначених роботах, що давав право на пенсію на пільгових умовах, пенсії в розмірах, передбачених цим Законом, призначаються відповідно до вимог за віком і стажем, встановлених раніше діючим законодавством; б) особам, які не мають повного стажу роботи із шкідливими і важкими умовами праці, вік, необхідний для призначення пенсії відповідно до статті 12, знижується пропорційно наявному стажу в порядку, передбаченому статтями 13 - 14 цього Закону, виходячи з вимог цього стажу, встановлених раніше діючим законодавством. Згідно з ч. 3 ст. 114 Закону № 1058 працівники, безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних і відкритих гірничих роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт і рудників та в металургії, - за списком робіт і професій, що затверджується Кабінетом Міністрів України, мають право на пенсію незалежно від віку, якщо вони були зайняті на зазначених роботах не менше 25 років, а працівники провідних професій на таких роботах: робітники очисного вибою, прохідники, вибійники на відбійних молотках, машиністи гірничих виймальних машин, сталевари, горнові, агломератники, вальцювальники гарячого прокату, оброблювачі поверхневих дефектів металу (вогневим засобом вручну) на гарячих дільницях, машиністи кранів металургійного виробництва (відділень нагрівальних колодязів та стриперних відділень), - за умови, що вони були зайняті на таких роботах не менше 20 років. Такий самий порядок пенсійного забезпечення поширюється і на працівників, безпосередньо зайнятих повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) на шахтах з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, що реструктуризуються або перебувають у стадії ліквідації, але не більше двох років. В силу приписів частини першої статті 48 Кодексу законів про працю України, статті 62 Закону №1788-XII, пунктів 1, 2 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637(далі - Порядок № 637), основним документом про трудову діяльність працівника, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" затверджений постановою правління Пенсійного фонду України 25.11.2005 №22-1, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 за №1566/11846 (далі - Порядок №22-1). Відповідно до пп.2 п.2.1 Порядку №22-1, до заяви про призначення пенсії за віком додаються документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 (далі - Порядок №637). В пункті 1 Порядку №637 також закріплено положення, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. Пунктом 20 Порядку №637 передбачено, що у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників. Положеннями пунктів 4.1, 4.2, 4.3 Порядку №22-1 визначено, що орган, який призначає пенсію, розглядає питання про призначення пенсії, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший при зверненні особи з відповідною заявою (додаток 3). Заяви осіб про призначення, перерахунок, поновлення, переведення з одного виду пенсії на інший реєструються в журналі реєстрації рішень органу, що призначає пенсію. Особі або посадовій особі органом, що призначає пенсію, видається розписка із зазначенням дати прийняття заяви, а також переліку одержаних і відсутніх документів, які необхідно подати у тримісячний строк з дня прийняття заяви. Копія розписки зберігається в пенсійній справі. При прийманні документів орган, що призначає пенсію: 1) перевіряє правильність оформлення заяви, відповідність викладених у ній відомостей про особу даним паспорта та документам про стаж; 2) перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів; 3) перевіряє копії відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розбіжності (невідповідності). Орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі; 4) видає пам`ятку пенсіонеру (додаток 4), копія якої зберігається у пенсійній справі. Не пізніше 10 днів після надходження заяви та за наявності документів, необхідних для призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший та поновлення виплати пенсії (у тому числі документів, одержаних відповідно до абзацу другого підпункту 3 пункту 4.2 цього розділу), орган, що призначає пенсію, розглядає подані документи та приймає рішення щодо призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший, поновлення раніше призначеної пенсії без урахування періоду, за який відсутня інформація про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду України. Право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об`єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію. Орган, що призначає пенсію, не пізніше 10 днів після винесення рішення видає або направляє адміністрації підприємства, установи, організації або особі повідомлення про призначення, відмову в призначенні, перерахунку, переведенні з одного виду пенсії на інший із зазначенням причин відмови та порядку його оскарження (п.4.7 Порядку №22-1). Задовольняючи позов, суд першої інстанції зазначив наступне. Щодо не зарахування періоду навчання з 04.01.2000 по 27.01.2000. Постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі Порядок №637). Пунктом 1 Порядку №637 передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. Відповідно до пункту 8 Порядку №637, час навчання у вищих учбових, професіональних, учбово-виховних закладах, учбових закладах підвищення кваліфікації і перепідготовки кадрів, у аспірантурі, докторантурі й криничній ординатурі підтверджується дипломами, посвідченнями, свідоцтвами, а також довідками та іншими документами, які видані на підставі архівних даних і які містять відомості про період навчання. При відсутності у таких документах відомостей для підтвердження часу навчання приймаються довідки про тривалість навчання в учбовому закладі у відповідні роки при умови, якщо у цих документах є дані про закінчення повного навчального періоду чи окремих їх етапів. З трудової книжки позивача НОМЕР_2 встановлено наступне: записи №№ 1-2 щодо роботи позивача за період з 04.01.2000 по 27.01.2000 в шахті «Південнодонбаське № 3» на посаді учня гірника з повним робочим днем в шахті. Частиною 1 ст. 38 Закону України від 10.02.1998 № 103/98-ВР «Про професійно-технічну освіту» передбачено, що час навчання у закладі професійної (професійно-технічної) освіти зараховується до трудового стажу здобувача освіти, у тому числі в безперервний і в стаж роботи за спеціальністю, що дає право на пільги, встановлені для відповідної категорії працівників, якщо перерва між днем закінчення навчання і днем зарахування на роботу за набутою професією не перевищує трьох місяців. У постанові Верхового Суду України від 25.03.2014 № 21-47а14 зазначено, що можливість зарахування часу навчання до трудового стажу, що дає право на пільги, передбачена лише щодо професійно-технічних навчальних закладів, які не є вищими навчальними закладами (стаття 38 Закону України від 10.02.1998 № 103/98-ВР «Про професійно-технічну освіту»). Виходячи з наведеного, період навчання ОСОБА_1 на посаді учня гірника підземного з повним робочим днем в шахті з 04.01.2000 по 27.01.2000 підлягає зарахуванню до пільгового стажу. Проте, такий висновок місцевим судом зроблений внаслідок поверхневого з`ясування обставин справи. Так, в матеріалах справи міститься Стаж для розрахунку права: ОСОБА_2 Алгоритм розрахунку: ПЕНСІЯ ЗА ВІКОМ (ЗУ №1058) від 16.08.2022, Форма РС-право, Номер ПС: 056230001389. З нього вбачається, що період навчання з 01.11.1999 по 01.02.2000, до якого входить період з 04.01.2000 по 27.01.2000, зарахований відповідачем до пільгового стажу роботи за Списком №1. Отже, рішення суду першої інстанції, яким зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Запорізькій області зарахувати до пільгового стажу період праці з 04.01.2000 по 27.01.2000 ОСОБА_1 на посаді учня гірника підземного з повним робочим днем в шахті, - є необґрунтованим та підлягає скасуванню. Далі, вирішуючи вимоги позивача про наявність в нього права на пенсію за віком на пільгових умовах, колегія суддів зазначає наступне. ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , відтак, на час звернення із заявою про призначення пенсії 27.09.2021 досяг віку 40 років, тому на призначення пенсії на пільгових умовах за ч.1 ст. 114 Закону № 1058 він права не має, оскільки за цією нормою він повинен досягти віку 50 років. Втім, позивач претендує на призначення пенсії згідно ч.3 ст. 114 Закону № 1058, тобто, незалежно від віку. Відповідно до приписів частини третьої статті 114 цього закону працівники, безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних і відкритих гірничих роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт і рудників та в металургії, - за списком робіт і професій, що затверджується Кабінетом Міністрів України, мають право на пенсію незалежно від віку, якщо вони були зайняті на зазначених роботах не менше 25 років, а працівники провідних професій на таких роботах: робітники очисного вибою, прохідники, вибійники на відбійних молотках, машиністи гірничих виймальних машин, сталевари, горнові, агломератники, вальцювальники гарячого прокату, оброблювачі поверхневих дефектів металу (вогневим засобом вручну) на гарячих дільницях, машиністи кранів металургійного виробництва (відділень нагрівальних колодязів та стриперних відділень), - за умови, що вони були зайняті на таких роботах не менше 20 років. Отже, для наявності права на призначення пенсії незалежно від віку позивач повинен мати (згідно обставин цієї справи) або 25 років стажу роботи на підземних роботах, або 20 років на провідних професіях. Колегія суддів зазначає, що відповідач при прийнятті оскаржуваного рішення зарахував до пільгового стажу за Списком № 1 всі періоди трудової діяльності позивача включно із періодом навчання, окрім 16 днів (періодів вимушеного прогулу протягом 2020-2021 років, виходячи з даних уточнюючої довідки підприємства). Так, в матеріалах справи міститься Стаж для розрахунку права: ОСОБА_2 Алгоритм розрахунку: ПЕНСІЯ ЗА ВІКОМ (ЗУ №1058) від 16.08.2022, Форма РС-право, Номер ПС: 056230001389. Згідно з цим розрахунком страховий стаж ОСОБА_1 складає 21 рік 9 місяців 14 днів, з яких пільговий за Списком № 1 21 рік 9 місяців 0 днів. Отже, навіть періоди вимушеного простою зараховані до страхового стажу, тому доводи позовної заяви, з якими погодився місцевий суд, є необґрунтованими і такими, що не відповідають матеріалам справи. Щодо не зарахування до пільгового стажу днів вимушеного простою - 18.04.2020 по 30.04.2020; 25.06.2021, 27.06.2021; 30.06.2021, то суб`єктом владних повноважень в оскарженому рішенні не зазначено які саме періоди роботи позивача не зараховані до пільгового стажу. Згідно зі статтею 34 Кодексу законів про працю України простій - це зупинення роботи, викликане відсутністю організаційних або технічних умов, необхідних для виконання роботи, невідворотною силою або іншими обставинами. У разі простою працівники можуть бути переведені за їх згодою з урахуванням спеціальності і кваліфікації на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації на весь час простою або на інше підприємство, в установу, організацію, але в тій самій місцевості на строк до одного місяця. Міністерство соціальної політики України в листі від 08.02.2016 №713/039/161-16 надало роз`яснення щодо підтвердження стажу за Списом № 1 та Списком № 2 та зазначило, що час простою та періоди відпусток без збереження заробітної плати, якщо вони були пов`язані з виробничою необхідністю, працівникам, які працюють в шкідливих і важких умовах праці, можуть бути зараховані до пільгового стажу, але не більше 1 місця в календарному році. За таких обставин суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що позивач має право на включення до пільгового стажу періодів вимушеного простою з 18.04.2020 по 30.04.2020; 25.06.2021, 27.06.2021; 30.06.2021. В оскаржуваному рішенні відповідач не заперечує наявність у позивача пільгового стажу для призначення пенсії (з врахуванням кратного обчислення роботи на провідних професіях згідно роз`яснень Міністерства соціального забезпечення України від 20.01.1992 № 8) в розмірі 24 роки 11 місяців та 16 днів. З урахуванням не врахованих відповідачем до пільгового стажу періоду вимушеного простою (16 днів), протиправність чого встановлена судом, загальний пільговий стаж роботи позивача складе більше 25 років, що дає право на призначення пенсії. Отже, суб`єкт владних повноважень неправомірно відмовив в призначенні позивачу пенсії із зазначених ним підстав, чим порушив пенсійні права позивача. Згідно з частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія). Суб`єктом владних повноважень оскаржене рішення прийнято без аналізу всіх поданих позивачем документів та без встановлення обставин, що мали значення для прийняття законного рішення, та з помилковим застосуванням норм матеріального права. Вказане свідчить про те, що відповідач діяв недобросовісно та необґрунтовано, не врахував усіх обставин та положень законодавства, що мають значення для призначення пенсії позивачу, і, як наслідок, допустив неналежний розгляд поданої ним заяви і документів та, відповідно, прийняв незаконне і необґрунтоване рішення. Враховуючи наведене таке рішення підлягає визнанню протиправним та скасуванню. Згідно з частиною 1 статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси. Відповідно до пункту 7 частини 2 статті 245 КАС України в разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання вчинити певні дії. Оскільки суд наділений повноваженнями щодо зобов`язання відповідача, в той час як спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, суд першої інстанції обґрунтовано вважав за доцільне визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Запорізькій області № 056230001389 від 16.08.2022 про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах, відповідно до ст.114 ЗУ «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», у зв`язку із недостатністю пільгового стажу; зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Запорізькій області призначити пенсію ОСОБА_1 з 27.09.2021 відповідно до ч. 3 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з такого. Згідно із частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Статтею 132 КАС України встановлено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Витрати на професійну правничу допомогу належать до витрат, пов`язаних з розглядом справи. Відповідно до статті 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. Згідно з частиною сьомою статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду. Зазначені вимоги кореспондуються з положеннями частини третьої статті 143 КАС України, якими передбачено, що якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. Таким чином, необхідною умовою для відшкодування витрат на правничу допомогу є подання стороною детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про їх відшкодування. Відповідно до частини дев`ятої статті 139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись. Згідно з положеннями статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 05.07.2012 №5076-VI гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час. Аналіз вищенаведених положень процесуального закону дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката, пов`язані з розглядом справи, підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень. При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи. Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26.02.2015 у справі «Баришевський проти України», від 10.12.2009 у справі «Гімайдуліна і інші проти України», від 12.10.2006 у справі «Двойних проти України», від 30.03.2004 у справі «Меріт проти України», заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим. Отже, при визначенні суми відшкодування витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, слід виходити з реальності цих витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, з огляду на конкретні обставини справи. Суд зазначає, що на підтвердження витрат, понесених на професійну правничу допомогу, мають бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат. Вказане узгоджується з правовою позицією, викладеною в постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі №826/1216/16, а також постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 17.09.2019 (справа №810/3806/18, справа №810/2816/18, справа №810/3806/18), від 22.11.2019 (справа №810/1502/18). Так, до позовної заяви позивачем додано договір про надання правничої допомоги від 08.10.2022 №64, який укладено між позивачем та адвокатом Зіньковою І.В., ордер серії АР №1100825 від 09.10.2022; акт виконаних робіт №64 від 08.10.2022 за договором №64 від 08.10.2022, відповідно до якого адвокат Зінькова І.В. з однієї строни та позивач з другої сторони склали акт про наступне: вивчення наданих матеріалів (40 хвилин) 1000 грн; надання усної консультації (30 хвилин) 1000 грн; складання позовної заяви (4 години) 2000 грн; представництво інтересів у суді 1000 грн. Квитанцію до прибуткового ордера №64 від 08.10.2022 на суму 5000,00 грн. Оцінивши наявні в матеріалах справи докази складу та розміру витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, перевіривши їх розумну необхідність для цієї справи, а також враховуючи предмет спору і те, що ця справа є справою незначної складності, значення справи для сторін та конкретні обставини справи, то слід дійти висновку, що підготовка позовної заяви не вимагала значного обсягу юридичної і технічної роботи, адже адвокат був обізнаним щодо нормативно-правового регулювання спірних правовідносин. Крім того, підготовка відповідей на відзиви включається до витрат пов`язаних з підготовкою позовної заяви. Суд першої інстанції вважав, що сума, заявлена до відшкодування у розмірі 5000,00 грн є неспівмірною із складністю цієї справи та надмірною з фактичним обсягом наданих адвокатом послуг та затраченим ним часом на надання таких послуг. На думку місцевого суду, виходячи із критеріїв, визначених частинами третьою, п`ятою статті 134, частиною дев`ятою статті 139 КАС України, на користь позивача необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача витрати на правничу допомогу адвоката в сумі 4000,00 грн, оскільки представник позивача не брав участі у судових засіданнях, отже оплата за представництво інтересів у суді в розмірі 1000 грн є необґрунтованою. При вирішенні питання щодо розподілу судових витрат суд враховує, що позивач сплатив судовий збір у сумі 992,40 грн згідно з квитанцією від 11.10.2022. З урахуванням наведеного, часткового задоволення позову, місцевий суд правильно на користь позивача стягнув за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ПФУ у Запорізькій області судові витрати у сумі 4900,00 грн, з яких судовий збір - 900 грн, витрати на професійну правничу допомогу - 4000,00 грн. Отже, доводи апеляційної скарги з цього приводу не заслуговують на увагу. З огляду на наведене вище, рішення місцевого суду підлягає частковому скасуванню: Абзац 4 резолютивної частини «Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Запорізькій області (код ЄДРПОУ 20490012, 69005, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 158-Б) зарахувати до пільгового стажу період праці з 04.01.2000 по 27.01.2000 ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_3 , АДРЕСА_1 ) на посаді учня гірника підземного з повним робочим днем в шахті.» слід викласти в наступній редакції «Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Запорізькій області (код ЄДРПОУ 20490012, 69005, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 158-Б) зарахувати до пільгового стажу ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_3 , АДРЕСА_1 ) період вимушеного простою з 18.04.2020 по 30.04.2020, 25.06.2021, 27.06.2021, 30.06.2021.». Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції при постановленні оскаржуваного рішення допустив порушення норм матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення місцевого суду частковому скасуванню. Відповідно до положень ч.1 ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового судового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального та процесуального права. Витрати суб`єкта владних повноважень, пов`язані зі сплатою судового збору, за діючим процесуальним законодавством відшкодуванню не підлягають. Керуючись статтями 250, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, - ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області задовольнити частково. Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 14 листопада 2022 року у справі № 200/4550/22 скасувати частково. Абзац 4 резолютивної частини рішення Донецького окружного адміністративного суду від 14 листопада 2022 року у справі № 200/4550/22 викласти в наступній редакції: «Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Запорізькій області (код ЄДРПОУ 20490012, 69005, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 158-Б) зарахувати до пільгового стажу ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_3 , АДРЕСА_1 ) період вимушеного простою з 18.04.2020 по 30.04.2020, 25.06.2021, 27.06.2021, 30.06.2021.». В іншій частині рішення Донецького окружного адміністративного суду від 14 листопада 2022 року у справі № 200/4550/22 залишити без змін. Повне судове рішення 07 березня 2023 року. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому статтею 328 Кодексу адміністративного судочинства України. Головуючий суддя І. В. Сіваченко Судді А. А. Блохін Т. Г. Гаврищук